Рішення

від 13.06.2023 по справі 420/5936/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5936/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 23.03.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100001/2 від 02 січня 2023 року;

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000008.

Ухвалою від 28.03.2023 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від позивача за вх №ЕП/10824/23 надійшов лист з доказами сплати 26840,00 грн судового збору.

Ухвалою від 12.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що: сторонами було змінено умови поставки згідно з базисними умовами ІНКОТЕРМС 2010 з CPT Riga на FOB Xingang, зокрема, сторони домовились і щодо умов оплати фрахту до порту Салоніки, вартість якого у сумі 12540,00 дол США, було сплачено згідно платіжного доручення №11 від 29.11.2022 р.; на виконання умов Договору № 01/22 від 27.06.2022 року сплачено на користь контрагента AIVAZIDIS VAZA SAKRO згідно платіжних доручень №3 від 05.07.2022 року - 13332,00 дол США, №5 від 16.08.2022 р. - 13332,00 дол США, №7 від 28.09.2022 р. - 17776,00 дол США (загалом 44440 дол США); до митного оформлення декларантом було надано інвойс № 1 (до проформи інвойсу № 23) від 28.06.2022 року, окрім цього, графі 70 «Призначення платежу» платіжних доручень №3 від 05.07.2022 р.; №5 від 16.08.2022 р.; №7 від 28.09.2022 р вказано посилання також, на номер договору № 01/22 від 27.06.2022 року та специфікацію № 1 від 28.06.2022 року, що в сукупності в повній мірі цілком достатньо для ідентифікації господарської операції та підтвердження факту оплати фактурної вартості товару у розмірі 44440 дол США.; зазначення гр. 5 CMR від 02.12.2022 № 101003 та №101002 від 02.12.20220 номеру інвойсу 1/2022 не впливає на можливість перевірки та підтвердження митної вартості товару, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару, не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару; Для цілей митного оформлення використовується згідно вимог п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно інвойсу ТОВ «МеріЕнжел» № 74 від 02.12.2022 року вартість перевезення вантажу до кордону склала 201 993.66 грн (по 100 996.83 грн на 1 автомобіль до кордону). Таким чином, зобов`язання ТОВ «ТОАЛ» щодо оплати вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом до кордону склали 201993.66 грн.

01.05.2023 від Львівської митниці за вх. №ЕС/4053/23 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та посилаючись на зміст оскаржуваного рішення зазначає, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу належних додаткових документів не надано та сумніву митного органу не спростовано. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02.01.2023 року митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації, яка наявна безпосередньо у Львівській митниці щодо оформлення даних товарів. Митна декларація яка слугувала джерелом, була оформлена митним органом, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Вказана декларація також містить конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристик товару, а також і часу імпорту. Документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «ТОАЛ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.05.2023 до суду від позивача за вх №ЕП/15649/23 надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.06.2022 між фірмою AIVAZIDIS VAZA SAKRO (Греція) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» (покупець) укладено договір №01/22, за умовами якого: продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ Рига, Латвія (Інкотермс 2010) штамповані металеві вироби у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

З метою митного оформлення товарів позивачем для підтвердження їх митної вартості до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію № 22UA209230026161U0, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 28.06.2022;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №1 від 28.06.2022;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №101002 від 02.12.2022 та №101003 від 02.12.2022;

- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22GRTR200100646873 від 02.12.2022 та №22GRTR200100646890 від 02.12.2022;

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №1 від 28.06.2022;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №74 від 02.12.2022;

- договір №01/22 від 27.06.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.06.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №1-241122 від 24.11.2022;

- Заявка на перевезення №1 від 29.11.2022.

Також, як вбачається з листа позивача №12/02 від 23.02.2023, позивачем відповідачу також надавались копії додаткової угоди №2 від 20.09.2022 та копії платіжних доручень: №3 від 05.07.2022, №5 від 16.08.2022, №7 від 28.09.2022, №11 від 29.11.2022 та №20 від 13.12.2022.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Львівською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000008.

Також Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02.01.2023, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у оскаржуваному рішенні зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

- у п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 № 01/22 зазначено, що товар постачається на умовах СРТ Рига, згідно специфікації від 28.06.2022 № 1 до контракту від 27.06.2022 № 01/22 умови поставки - СРТ Рига, згідно інвойсу № 1 від 28.06.2022 визначено умови поставки СРТ Рига, разом з тим у графі 20 митної декларації від 23.12.2022 №UA209230/2022/026161 вказані умови поставки FOB Xinqanq що призводить до не вірного визначення бази оподаткування товару у зв`язку з розбіжністю під час декларування умов поставки товару;

- згідно п. 2 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 № 01/22 передбачена 30 % передплата а також 70 % після готовності товару до відвантаження, фактично на момент митного оформлення, згідно умов контракту, мала би бути 100 % передплата за ввезений товар, разом з тим у пакеті документів, надані декларантом, відсутні банківські платіжні документи про оплату товару, що суперечить в першу чергу вимогам зовнішньоекономічного контракту а також п. 2.4 ст. 53 МКУ;

- гр. 5 CMR від 02.12.2022 № 101003 та №101002 від 02.12.20220 вказано номер інвойсу 1/2022, хоча до митного оформлення декларантом надано інвойс № 1, дана інформація наведена у гр. 44 митної декларації від 23.12.2022 №UA209230/2022/026161;

- у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 № 1 вказано що вартість перевезення товару з порту Солоніки Греція до м. Одеса складає 7300 Євро, або 278896,5 грн. по курсу НБУ на момент завантаження, разом з тим згідно інформації яка наведена у рахунку на оплату послуг з міжнародного перевезення від 02.12.2022 № 74 сума склала 288562,36 грн.;

- у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 № 1 передбачено, що замовник сплачує 50 % від суми, за послуги з перевезення вантажу з порту Солоніки, на момент митного оформлення товару, разом з тим у пакеті документів на вантаж відсутні будь-які банківські платіжні документи по факту оплати транспортування товару, що відповідно не дає змоги перевірити правильність нарахування витрат до моменту перетину митного кордону України.

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача на те, що у п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 № 01/22 зазначено, що товар постачається на умовах СРТ Рига, згідно специфікації від 28.06.2022 № 1 до контракту від 27.06.2022 № 01/22 умови поставки - СРТ Рига, згідно інвойсу № 1 від 28.06.2022 визначено умови поставки СРТ Рига, разом з тим у графі 20 митної декларації від 23.12.2022 №UA209230/2022/026161 вказані умови поставки FOB Xinqanq що призводить до не вірного визначення бази оподаткування товару у зв`язку з розбіжністю під час декларування умов поставки товару, суд зазначає.

Так, інвойс № 1 був складений 28.06.2022, тобто до укладання позивачем та його контрагентом додаткової угоди №2 від 20.09.2022, якою сторони узгодили умови поставки FOB Xinqanq (Інкотермс 2010), відповідно до яких усі витрати на транспортування і ризики втрати чи ушкодження товару з моменту навантаження товару на судно в названому порту відвантаження переходять на покупця.

В той же час, за умовами Інкотермс 2010 СРТ саме продавець здійснює оплату послуг, пов`язаних з доставкою товару до названого пункту призначення, а покупець бере на себе всі ризики втрати чи ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Отже, основна різниця між такими умовами поставки товару полягає у тому, яка зі сторін контракту оплачує вартість витрат на транспортування.

Враховуючи те, що позивачем до митного оформлення надано докази на підтвердження того, що саме він оплатив послуги транспортування, відтак такий недолік не є підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно п. 2 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 № 01/22 передбачена 30 % передплата а також 70 % після готовності товару до відвантаження, фактично на момент митного оформлення, згідно умов контракту, мала би бути 100 % передплата за ввезений товар, разом з тим у пакеті документів, надані декларантом, відсутні банківські платіжні документи про оплату товару, що суперечить в першу чергу вимогам зовнішньоекономічного контракту а також п. 2.4 ст. 53 МКУ суд не приймає їх до уваги, оскільки позивач з листом №12/02 від 23.02.2023 надано відповідачу копії платіжних інструкцій №3 від 05.07.2022, №5 від 16.08.2022 та №7 від 28.09.2022 на загальну суму 44440,00 доларів США.

У таких платіжних інструкціях наявне посилання на номер договору № 01/22 від 27.06.2022 та специфікацію № 1 від 28.06.2022, що як обґрунтовано зазначає позивач у позові цілком достатньо для ідентифікації господарської операції та підтвердження факту оплати вартості товару.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що гр. 5 CMR від 02.12.2022 № 101003 та №101002 від 02.12.2022 вказано номер інвойсу 1/2022, хоча до митного оформлення декларантом надано інвойс № 1, дана інформація наведена у гр. 44 митної декларації від 23.12.2022 №UA209230/2022/026161 суд зазначає, що такий недолік автотранспортних накладних не є достатньою підставою для коригування митної вартості товару, враховуючи наявне у графі 13 посилання на проформу-інвойс №23 (у відповідності до якої і складено інвойс №1 від 28.06.2022), а також відсутність обґрунтування митного органу, яким чином цей недолік впливає на митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача на те, що у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 № 1 вказано, що: вартість перевезення товару з порту Солоніки Греція до м. Одеса складає 7300 Євро, або 278896,5 грн. по курсу НБУ на момент завантаження, разом з тим згідно інформації яка наведена у рахунку на оплату послуг з міжнародного перевезення від 02.12.2022 № 74 сума склала 288562,36 грн.; замовник сплачує 50 % від суми, за послуги з перевезення вантажу з порту Солоніки, на момент митного оформлення товару, разом з тим у пакеті документів на вантаж відсутні будь-які банківські платіжні документи по факту оплати транспортування товару, що відповідно не дає змоги перевірити правильність нарахування витрат до моменту перетину митного кордону України, суд зазначає.

Із замовлення на перевезення від 29.11.2022 № 1 вбачається, що маршрут: Салоніки (Греція) Львів (Україна) Одеса (Україна), місце розвантаження: М. Одеса, вул. Моторна 8б.

Згідно рахунку на оплату ТОВ «МЕРІЕНЖЕЛ» № 74 від 02.12.2022 вартість перевезення вантажу до кордону склала 201993,66 грн (по 100996.83 грн на 1 автомобіль до кордону).

Згідно платіжного доручення № 20 від 13.12.2022 (яке позивачем надавалось відповідачу разом з листом №12/02 від 23.02.2023) ТОВ «ТОАЛ» було здійснено часткову оплату вартості перевезення згідно рахунку № 74 від 02.12.2023 року у розмірі 222562.36 грн.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що 201993,66 грн становить вартість перевезення товару до ввезення на митну територію України, та що така додаткова складова митної вартості товару, як транспортні витрати (перевезення автомобільним транспортом) до кордону України є підтвердженою належними документами.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 26840,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» судового збору у розмірі 26840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000008 від 02.01.2023.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» судовий збір у розмірі 26840,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» (вул. Бугаївська, 35, оф. 110, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 38058319).

Відповідач - Львівська митниця (вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ ВП 43971343).

Суддя О.А. Вовченко