Постанова

від 27.09.2023 по справі 420/5936/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5936/23

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника відповідача Тістечка Юрія Ярославовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОАЛ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02 січня 2023 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000008.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що сторонами господарської операції було змінено умови поставки згідно з базисними умовами ІНКОТЕРМС 2010 з CPT Riga на FOB Xingang, зокрема, сторони домовились і щодо умов оплати фрахту до порту Салоніки, вартість якого у сумі 12540,00 дол США було сплачено згідно платіжного доручення №11 від 29.11.2022 р.; на виконання умов договору поставки №01/22 від 27.06.2022 року сплачено на користь контрагента AIVAZIDIS VAZA SAKRO згідно платіжних доручень №3 від 05.07.2022 року - 13332,00 дол США, №5 від 16.08.2022 р. - 13332,00 дол США, №7 від 28.09.2022 р. - 17776,00 дол США (загалом 44440 дол США); до митного оформлення декларантом було надано інвойс № 1 (до проформи інвойсу № 23) від 28.06.2022 року. Окрім цього, у графі 70 «Призначення платежу» платіжних доручень №3 від 05.07.2022 р.; №5 від 16.08.2022 р.; №7 від 28.09.2022 р вказано посилання також на номер договору №01/22 від 27.06.2022 року та специфікацію №1 від 28.06.2022 року, що в сукупності в повній мірі цілком достатньо для ідентифікації господарської операції та підтвердження факту оплати фактурної вартості товару у розмірі 44440 дол США. При цьому, зазначення у гр.5 CMR від 02.12.2022 року №101003 та №101002 від 02.12.20220 року номеру інвойсу 1/2022 не впливає на можливість перевірки та підтвердження митної вартості товару, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару, не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару. Для цілей митного оформлення використовується згідно вимог п.5 ч.10 ст.58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно інвойсу ТОВ «МеріЕнжел» №74 від 02.12.2022 року вартість перевезення вантажу до кордону склала 201993.66 грн (по 100996.83 грн на 1 автомобіль до кордону). Таким чином, зобов`язання ТОВ щодо оплати вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом до кордону склали 201993.66 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2022 між фірмою AIVAZIDIS VAZA SAKRO (Греція) (продавець) та ТОВ (покупець) укладено договір №01/22, за умовами якого: продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ Рига, Латвія (Інкотермс 2010) штамповані металеві вироби у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

З метою митного оформлення товарів позивачем для підтвердження їх митної вартості до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію №22UA209230026161U0, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) від 28.06.2022 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №1 від 28.06.2022 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №101002 від 02.12.2022 року та №101003 від 02.12.2022 року;

- супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №22GRTR200100646873 від 02.12.2022 року та №22GRTR200100646890 від 02.12.2022 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) №1 від 28.06.2022 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №74 від 02.12.2022 року;

- договір №01/22 від 27.06.2022 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.06.2022 року;

- договір (контракт) про перевезення №1-241122 від 24.11.2022 року;

- заявка на перевезення №1 від 29.11.2022 року.

Також, як вбачається з листа позивача №12/02 від 23.02.2023 року, відповідачу також надавались копії додаткової угоди №2 від 20.09.2022 року та копії платіжних доручень: №3 від 05.07.2022 року, №5 від 16.08.2022 року, №7 від 28.09.2022 року, №11 від 29.11.2022 року та №20 від 13.12.2022 року.

Під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Львівською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000008.

Також, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02.01.2023 року, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

- у п.3 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 року №01/22 зазначено, що товар постачається на умовах СРТ Рига, згідно специфікації від 28.06.2022 року №1 до контракту від 27.06.2022 року №01/22 умови поставки - СРТ Рига, згідно інвойсу №1 від 28.06.2022 року визначено умови поставки СРТ Рига, разом з тим у графі 20 митної декларації від 23.12.2022 року №UA209230/2022/026161 вказані умови поставки FOB Xinqanq, що призводить до невірного визначення бази оподаткування товару у зв`язку з розбіжністю під час декларування умов поставки товару;

- згідно п.2 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 року №01/22 передбачена 30% передплата а також 70% після готовності товару до відвантаження, фактично на момент митного оформлення, згідно умов контракту, мала би бути 100% передплата за ввезений товар, разом з тим у пакеті документів, надані декларантом, відсутні банківські платіжні документи про оплату товару, що суперечить в першу чергу вимогам зовнішньоекономічного контракту а також п.2.4 ст.53 МКУ;

- гр.5 CMR від 02.12.2022 року №101003 та №101002 від 02.12.20220 року вказано номер інвойсу 1/2022, хоча до митного оформлення декларантом надано інвойс №1, дана інформація наведена у гр.44 митної декларації від 23.12.2022 року №UA209230/2022/026161;

- у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 року №1 вказано, що вартість перевезення товару з порту Салоніки Греція до м.Одеса складає 7300 Євро, або 278896,5 грн. по курсу НБУ на момент завантаження, разом з тим, згідно інформації, яка наведена у рахунку на оплату послуг з міжнародного перевезення від 02.12.2022 року №74, сума склала 288562,36 грн.;

- у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 року №1 передбачено, що замовник сплачує 50% від суми за послуги з перевезення вантажу з порту Солоніки, на момент митного оформлення товару, разом з тим у пакеті документів на вантаж відсутні будь-які банківські платіжні документи по факту оплати транспортування товару, що відповідно не дає змоги перевірити правильність нарахування витрат до моменту перетину митного кордону України.

Винесення вказаного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови прийнятті митної декларації і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги ТОВ є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що здійснюючи спірне коригування митної вартості товарів, відповідач посилався на те, що у п.3 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 року №01/22 зазначено, що товар постачається на умовах СРТ Рига, згідно специфікації від 28.06.2022 року №1 до контракту від 27.06.2022 року №01/22 умови поставки - СРТ Рига, згідно інвойсу №1 від 28.06.2022 року визначено умови поставки СРТ Рига, разом з тим у графі 20 митної декларації від 23.12.2022 року №UA209230/2022/026161 вказані умови поставки FOB Xinqanq, що призводить до невірного визначення бази оподаткування товару у зв`язку з розбіжністю під час декларування умов поставки товару.

Колегія суддів не погоджується з вказаним посиланням та зазначає, що з матеріалів справи вбачається укладання ТОВ та його контрагентом додаткової угоди №2 від 20.09.2022 року до зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 року №01/22, якою (додатковою угодою) сторони узгодили умови поставки FOB Xinqanq (Інкотермс 2010), відповідно до яких усі витрати на транспортування і ризики втрати чи ушкодження товару з моменту навантаження товару на судно в названому порту відвантаження переходять на покупця.

При цьому, ТОВ до митного оформлення надано докази оплати ним послуг транспортування (як морської частини, так і до кордону України суходолом), що спростовує вказані посилання відповідача.

Також, відповідачем вказано, що згідно п.2 зовнішньоекономічного контракту від 27.06.2022 року №01/22 передбачена 30% передплата а також 70% після готовності товару до відвантаження, фактично на момент митного оформлення, згідно умов контракту, мала би бути 100% передплата за ввезений товар, разом з тим у пакеті документів, надані декларантом, відсутні банківські платіжні документи про оплату товару, що суперечить в першу чергу вимогам зовнішньоекономічного контракту а також п.2.4 ст.53 МКУ.

Колегія суддів вважає вказані посилання помилковими та наголошує, що ТОВ було надано копії платіжних інструкцій (які містяться в матеріалах справи) №3 від 05.07.2022 року, №5 від 16.08.2022 року та №7 від 28.09.2022 року на загальну суму 44440,00 доларів США, що відповідає сумі, зазначеній в інших первинних документах, які надані позивачем при митному оформленні. При цьому, з вказаних платіжних інструкціях вбачається зазначення номеру договору №01/22 від 27.06.2022 року, що ідентифікує господарську операцію. При цьому, суд враховує, що ТОВ було скориговано митну вартість товару в бік збільшення (тобто більше 44440,00 доларів США), що водночас не може ставити під сумнів дійсність вищевказаних документів та їх складових (зокрема числових) і, безумовно, саме по собі, не є беззаперечною та самостійною підставою для визначення відповідачем митної вартості в розмірі 10129502,20 грн.. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що зазначене вище самостійне коригування позивачем митної вартості у бік збільшення взагалі не було підставою складання картки відмови та прийняття митним органом спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02 січня 2023 року.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що у гр.5 CMR від 02.12.2022 року №101003 та №101002 від 02.12.20220 року вказано номер інвойсу 1/2022, хоча до митного оформлення декларантом надано інвойс №1, дана інформація наведена у гр.44 митної декларації від 23.12.2022 №UA209230/2022/026161, оскільки вказана обставина є суто технічною, не впливає на формування митної вартості та не може бути підставою для її коригування, тим більше за наявності належного переліку документів, які обґрунтовують формування митної вартості, заявленої позивачем при митному оформленні товару.

Крім того, відповідачем було зазначено, що у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 року №1 передбачено, що замовник сплачує 50% від суми, за послуги з перевезення вантажу з порту Салоніки, на момент митного оформлення товару, разом з тим у пакеті документів на вантаж відсутні будь-які банківські платіжні документи по факту оплати транспортування товару, що відповідно не дає змоги перевірити правильність нарахування витрат до моменту перетину митного кордону України.

Також, митний орган наголосив, що у графі 9 Замовлення на перевезення від 29.11.2022 року №1 вказано що вартість перевезення товару з порту Салоніки Греція до м.Одеса складає 7300 Євро, або 278896,5 грн. по курсу НБУ на момент завантаження, разом з тим згідно інформації яка наведена у рахунку на оплату послуг з міжнародного перевезення від 02.12.2022 року №74 сума склала 288562,36 грн..

Суд вважає вказані зауваження необґрунтованими, оскільки згідно рахунку на оплату ТОВ «МЕРІЕНЖЕЛ» №74 від 02.12.2022 року вартість перевезення вантажу до кордону склала 201993,66 грн. При цьому, справа містить платіжне доручення (яке надавалось відповідачу) №20 від 13.12.2022 року, за яким було здійснено оплату вартості перевезення згідно вказаного рахунку №74 від 02.12.2023 року у розмірі 222562.36 грн. (посилання на вказаний рахунок №74 містить саме платіжне доручення).

Суд зауважує, що дійсно, згідно рахунку на оплату ТОВ «МЕРІЕНЖЕЛ» №74 від 02.12.2022 року вартість перевезення вантажу до кордону склала 201993,66 грн., а сплачено по факту було 222562.36 грн., тобто більшу суму. Поряд з цим, колегія суддів вважає вказані обставини такими, що не є підставою для коригування митної вартості товару, яка була зроблена відповідачем. Більше того, фактична сплата вартості перевезення вантажу у більшому розмірі, відповідно, збільшує митну вартість, яка буде заявлена ТОВ при розмитненні і буде мати наслідком сплату податків до бюджету в більшому розмірі.

Суд також зазначає, що наведені обставини (зауваження) в цілому не впливають на формування митної вартості і, тим більше, для застосування резервного метода, результатом чого було непропорційне збільшення відповідачем митної вартості.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланнями відповідача на ту обставину, що здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару заявленого виробника значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну, оскільки саме по собі неспівпадіння рівня митної вартості товарів не є самостійною підставою для корегування митної вартості товарів, оскільки не враховує низку обставин та особливостей, що притаманні будь-яким господарським правовідносинам.

Колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (постанови від 21 лютого 2018 року по справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року по справі №818/1186/17).

Також, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено жодних аргументів з приводу того, що документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, тобто обов`язкові до подання декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом першої інстанції помилково розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, колегія судів не приймає до уваги, оскільки вказане питання було розглянуто судом першої інстанції ухвалою від 13 червня 2023 року про відмову в розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вказана ухвала не була оскаржена відповідачем разом з рішенням суду першої інстанції (окреме оскарження зазначеної ухвали не передбачено КАС України).

Крім того, відповідно до норм п.2 та 4 ч.4 ст.12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в межах даного спору ТОВ не було заявлено вимог про відшкодування шкоди, заподіяної рішенням про коригування митної вартості та картки відмови, позивач не просив ні відшкодувати завдані збитки, ні повернути надмірно сплачені податки в зв`язку зі збільшенням відповідачем митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, картку відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не може бути заявлено відповідачем вимог про стягнення грошових коштів з ТОВ.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що митна вартість визначена за резервним методом саме декларантом у відповідній сумі, оскільки в межах даної прави розглядається наявність/відсутність правових підстав для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості (у визначеному відповідачем розмірі) товарів №UA209000/2023/100001/2 від 02 січня 2023 року та картки відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000008; суд досліджує обґрунтованість визначеного (скоригованого) відповідачем розміру митної вартості товару та чи наявні підстави для цього.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук