Постанова

від 15.06.2023 по справі 520/135/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 р. Справа № 520/135/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 14.11.22 року у справі № 520/135/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черепаха-Транс"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Черепаха-Транс", звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.12.2021 №302886.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перевозився вантаж, який за визначенням є сипучим вантажем, а отже його зважування мало здійснюватись за певною методикою. Вказує, що на пункті габаритно-вагового контролю були відсутні документи на законність використання зважувального обладнання. У зв`язку із зазначеним вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу відповідно до абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу протиправною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 520/135/22 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанову Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.12.2021 №302886.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черепаха-Транс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2270.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без дотриманням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 520/135/22 скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Законом України № 54-ІХ від 11.09.2019, який набув чинності 25.09.2019 та Законом України № 1534-ІХ від 03.06.2021, який набув чинності 01.10.2021, внесено ряд змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, частину першу статті 60 цього закону доповнено абзацом 15, яким передбачено за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SK027A, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було встановлено та зафіксовано в акті №289318 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2021. зафіксовано відсоткове співвідношення перевищення параметрів від нормативу, зокрема, по навантаженню на другу одиночну вісь перевищення становило 10,27 відсотка, що знаходиться в діапазоні від 10 але не більше 20 відсотків.

Таким чином допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення подільного вантажу (насіння соняшника) з перевищенням вагових параметрів від допустимих на 10,27 відсотків.

Однак, судом першої інстанції не враховано зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», внесені Законом України № 1534-ІХ від 03.06.2021, який набув чинності 01.10.2021 р., в зв`язку з чим виникло неправильне застосування матеріального права.

Також, згідно доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції залишено без уваги вимоги Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. Пунктом 12.5 Правил № 363 встановлено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідач зазначає, що навіть при перевезенні сипучого вантажу перевізник зобов`язаний не лише рівномірно розмішувати його в кузові, але й повинен забезпечити таке кріплення вантажу, щоб він не зміщувався під час руху.

Крім того, посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.08.2018 р. у справі № 820/1420/17, якою суд звернув увагу не лише на відсутність необхідності застосування методики, затвердженої Мінекономрозвитку, але й будь-якої іншої методики для здійснення габаритно-вагового контролю, складовою частиною якого є процес зважування.

Таким чином вважає, що приймаючи оспорювану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Позивач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 08.11.2021 зупинено транспортний засоб марки RENAUL модель PREMIUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SK027A, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; товарно-транспортну накладну № 22/08-11 від 08.11.2021.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу проведено три зважування, при яких показник по другій осі показував при першому зважуванні о 12:12 12320 кг., при другому зважуванні о 12:39 -12130 кг, при третьому зважені о 12:44- 12720 кг; загальна вага транспортного засобу відповідно за результатами зважування складала 39320 кг, 39110 кг, 39980 кг.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу обрано другий показник, згідно якого навантаження на ведучу вісь складає 12,13 тон, при дозволених 11 тонах, про що складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 0003287 від 08.11.2021.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, уповноваженими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 043618 від 08.11.2021.

Також судом встановлено, що складено акт № 289318 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2021, у якому відображено порушення позивачем вимог п.25 постанови КМУ № 30 від 18.01.2001 - заборона проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб та п.22.5 Правил дорожнього руху в частині руху транспортного засобу з перевищенням одним з вагових параметрів нормативи, визначені цим пунктом .

Порушення, встановлені під час проведення рейдового заходу, стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302886 від 28.12.2021, яким до підприємства за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вищевказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №302886 від 28.12.2021 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, через що на позивача не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1статті 60Закону №2344за відсутність такого дозволу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, але з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, шо здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно частини першої та другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-ХІІ), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з п. 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т, у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За результатами габаритно-вагового контролю, згідно з результатами зважування, на вагах в пункті зважування ОКП РАСУ, Ваги 30ВПЧ-2, Держреєстраця України №93531-14, заводський №1270 від 05.07.2021 р., 08.11.2021 року під час зважування транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SK027A, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 39.11 т при нормі 40 т; навантаження на другу одиночну вісь тягача становить 12,13 т при нормі 11 т., отже, має місце перевищення вагових норм на другу одиночну вісь тягача, що становить 10,27 %, що є більшим ніж допустиме відхилення, тоді як дозвіл відповідно до ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт», що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів відсутній.

За змістом товарно-транспортної накладної від 08.11.2021 №22/08-11 позивач перевозив вантаж (насіння соняшника), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення позову, що видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, через що на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1статті 60Закону №2344за відсутність такого дозволу, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Положеннями пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно до вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Слід зазначити, що приписи ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

В постанові від 24.07.2019 року по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу15 частини 1 статті 60 Закону №2344 за відсутність такого дозволу.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції залишено без уваги вимоги правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., (далі - Правила № 363)

Відповідно до пункту 2.5 Правил № 363, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними.

Пунктом 12.5 Правил № 363 встановлено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З огляду на зазначене, навіть при перевезенні сипучого вантажу перевізник зобов`язаний не лише рівномірно розмішувати його в кузові, але й повинен забезпечити таке кріплення вантажу, щоб він не зміщувавсь під час руху.

З матеріалів справи встановлено, що перевізник здійснював перевезення сипучого вантажу, однак невірно розподілив навантаження на осі транспортного засобу та напівпричепу, що призвело до перевищення максимальних вагових параметрів осьових навантажень.

Крім того, колегія суддів зазначає, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Колегія суддів не погоджується з таким посилання суду першої інстанції, оскільки станом на теперішній час така методика відсутня.

Відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Між тим, колегія суддів зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті було позбавлено позивача можливості брати участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що є підставою для скасування рішення.

У відповідності до абз. 1 п. 25 Порядку №1567справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно із п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Тобто, розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий лише у присутності суб`єкта господарювання. Виключенням може були лише випадок, якщо суб`єкт господарювання не з`явився на розгляд справи.

Як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Черепаха-Транс" надійшло запрошення на розгляд справи на 21.12.2021 р (а.с. 16). У зв`язку з перебуванням у відрядженні 21.12.2021 р. директора товариства, позивачем подана заява про відкладення розгляду справи згідно акту № 289318 від 08.11.2021 р. на іншій день, по-можливості просив призначити на 28.12.2021 р.

Однак, як зазначає позивач, 28.12.2021 р. йому зателефонували з Управління Укртрансбезпеки та попросили приїхати забрати підписану постанову. При цьому відповіді про результати розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, а також повідомлення про розгляд справи 28.12.2021 року на адресу позивача не надходило.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення належним чином товариства з обмеженою відповідальністю "Черепаха-Транс" про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 28.12.2021 року.

Отже, відповідачем не було дотримано приписів Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду матеріалів перевірки про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило представника позивача права бути присутніми під час розгляду справи, подавати відповідні докази, пояснення, заперечення тощо.

Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи і самостійною підставою для скасування рішення.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2020 р. у справі №482/9/17, від 11.10.2019 у справі № 823/352/16, від 12.06.2019 р. у справі № 813/3415/18, від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.12.2021 №302886 є протиправною і підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте з інших мотивів та підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, доходить висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову, однак із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі № 520/135/22 змінити в частині підстав та мотивів задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Черепаха-Транс".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 520/135/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський