Рішення від 14.06.2023 по справі 346/1748/23

Справа №346/1748/23

Провадження №2/346/917/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Вербіщук О.Д.

представника позивача: ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Коломия позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

І. Виклад позиції позивача та відповідачів.

05.04.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він на підставі ордеру на право зайняття жилої площі 26,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , виданого 01.02.2011 Корницькою сільською радою зареєстрував місце проживання та вселився у вказану квартиру для постійного проживання. Зазначає, що на момент видачі ордера до членів його сім`ї належала його дружина ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 , які разом з ним зареєстрували своє місце проживання та стали проживати у вказаній квартирі. 27.09.2013 рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано, а у 2014 відповідачі виїхали на постійне місце проживання за кордон і з того часу вони не спілкуються, місце їх перебування не відоме. Перешкод у користуванні житлом він відповідачам не створював, однак з 2014 року вони у квартиру не поверталися, їх особистих речей у ній не має, витрат по утриманні житла відповідачі не несуть. Вважає, що відповідачі втратили право користування житлом, оскільки не проживають в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців. Зазначає, що має намір вирішувати питання приватизації вище зазначеного житла, а за відсутності відповідачів вирішувати вказані питання не є можливим.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 71,72 ЖК України.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правом подання відзиву не скористались.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордон в період з 01.01.2014 по даний час громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 подав суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов позивача підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві, зазначивши, що відповідачі протягом більше ніж 6 місяців не проживають за місцем своєї реєстрації, що створює перешкоди для позивача в оформленні своїх прав на квартиру, на зв`язок вони не виходять, вирішити добровільне вказане питання не виявляється можливим. У поданій 07.06.2023 заяві зазначив, що просить звершити судовий розгляд за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх участі не заявляли, заперечень проти позову не надали, тому на підставі ст. 280 ЦПК України, за згоди представника позивача, суд постановив здійснювати заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду дав показання про те, що він проживає по сусідству з позивачем, який являється братом його жінки. 25.05.2012 на святкуванні його дня народження відповідач ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що вона вирішила від нього піти, приблизно в 2014 році як він знає вона з дочкою виїхала на постійне місце проживання до Франції. Востаннє він бачив ОСОБА_2 в Україні в 2015 році. ОСОБА_3 взагалі як він зрозумів в Україну більше не приїжджала.

Свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що являється сусідом позивача. Йому відомо, що ОСОБА_2 з дочкою в квартирі позивача з 2012 року не проживають. Він зі свого боку не дуже був обізнаний про їх особисте життя, проте коли протягом певного часу не бачив відповідачів в будинку і запитав про це, то йому сказали, що вони виїхали за кордон.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивач являється її братом. Роки зо три він був одружений на ОСОБА_2 , яка в 2012 році пішла від нього, а приблизно в 2013 році поїхала з дочкою до Франції, на зв`язок вони не виходять, з позивачем не спілкуються, їх речей у спірній квартирі немає. На сьогоднішній день позивач через реєстрацію відповідачів в квартирі не може реалізувати своє право на приватизацію.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Відповідно до ордеру на жилу площу в квартирі, виданого Корницькою сільською радою Коломийського району від 01.02.20211 ОСОБА_1 надано право на айняття з сімєю з трьох чоловік жилої площі 26,0 кв.м., а саме: квартири АДРЕСА_1 . Склад сім`ї позивача: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

У свідоцтві про народження відповідача ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданого 17.12.2002 Виконкомом Очеретянської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, матір`ю вказана ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_9 .

Згідно довідки №150, виданої 22.08.2022 Корницьким старостинським округом Коломийської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 і до складу його сім`ї входить: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23.02.2010 у відділі РАЦС по Коломийському районі Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №6 - розірвано.

Згідно акту про підтвердження не проживання, складеного 27.06.2022 Корницьким старостинським округом Коломийської міської ради, ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 не проживають.

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного 22.08.2022 комісією Корницького старостинського округу Коломийської міської ради, вбачається, що зі слів ОСОБА_1 та сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , встановлено, що з 2014 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає, в квартирі їх особистих речей не виявлено, комунальні послуги сплачує ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України, наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.04.2023, ОСОБА_11 востаннє виїхала за межі України 12.08.2021. Інформація стосовно ОСОБА_3 в базі даних відсутня.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. У ст. 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України).

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 810 ЦК України підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Наведені висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів від 24.10.2018 у справі №490/12384/16-ц (провадження №61-37646св18), від 22.11.2018 у справі №760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26.02.2020 у справі №333/6160/17 (провадження №61-7317св19).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19). Вказане відповідає і роз`ясненням, наданим судам у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 2, 3 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачі зареєстровані в квартирі, яка на підставі ордеру надана у користування саме позивачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї, однак починаючи з 2014 року відповідачі в ній не проживають, враховуючи, що доказів на спростування вказаних обставин або наявності поважних причини непроживання у квартирі протягом тривалого строку відповідачі суду не надали, то ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що втратили право користування квартирою. Реєстрація відповідачів у вказаному житлі створює перешкоди для позивача у здійсненні користування житлом.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позовної заяви судом не вживались, відповідні клопотання від учасників справи не поступали.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

При такому вирішенні позову, з врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідачів слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законодавством розмірі по 536,80 гривень з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 137-141, 247, 259, 263, 265, 274-284, 288, 289, 354-355ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1 .

* Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави в рахунок відшкодування судового збору по 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено «16» червня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.В. Валігурська