Рішення

від 15.06.2023 по справі 499/400/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/400/23

Провадження № 2/499/166/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2023 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі : головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Скаковець Т.С. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права засновника фермерського господарства в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права засновника фермерського господарства в порядку спадкування, та свій позов обґрунтував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Місцем відкриття спадщини та останнім місцем проживання ОСОБА_3 було с.Адамівка, Березівського району Одеської області.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Проте за життя його матері була надана у постійне користування земельна ділянка площею 9,00 га розташована на території Северинівської сільської ради надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею виданого 02.07.1999 року. 28 травня 2004 року керівник зареєструвала та створила селянське (фермерське) господарства «Станчук», з метою використання наданої земельної ділянки на праві постійного користування.

Постановою державного нотаріуса Суворівської державної нотаріальної контори у місті Одеса № 557/02-31 від 10 березня 2023 року позивачу та його сестрі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що земельна ділянка, якою користувалась ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві постійного користування ОСОБА_3 не належить та за нею не зареєстроване право власності.

ОСОБА_3 , яка померла, була одноособовим засновником селянсько (фермерського) господарства «Станчук», позивач та його сестра прийняли спадщину після її смерті та мають право на спадкування прав засновника ФГ.

Оскільки вирішити даний спір в добровільному порядку неможливо, позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, клопотав про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, проте надала письмову заяву в якій зазначила, що вона з братом спадщину прийняли, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено, постановою державного нотаріуса Суворівської державної нотаріальної контори у місті Одеса № 557/02-31 від 10 березня 2023 року у зв`язку з тим, що земельна ділянка, якою їх мати користувалась на підставі Державного акту на праві постійного користування ОСОБА_3 не належить та за нею не зареєстроване право власності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повній мірі та не заперечує проти позову, вважає, що він має право на визнання за ним у порядку спадкування усіх прав та обов`язків засновника селянсько (фермерського) господарства «Станчук», після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона не маю відношення до даного СФГ «Станчук» так як відповідно до рішення № 6 від 22.11.2019 року виключена зі складу членів СФГ «Станчук» на підставі своєї заяви про вихід. Просить справу слухати у її відсутність.

Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з`ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами та дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Місцем відкриття спадщини та останнім місцем проживання ОСОБА_3 було с.Адамівка, Березівського району Одеської області, що підтверджується довідкою Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, що підтверджується копією довідки про останнє місце проживання спадкодавця.

Позивач та відповідачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтвами про народження та про кладення шлюбу відповідачки.

Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тобто прийняв спадщину.

Проте за життя його матері була надана у постійне користування земельна ділянка площею 9,00 га розташована на території Северинівської сільської ради надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею виданого 02.07.1999 року.

28 травня 2004 року їх мати як керівник зареєструвала та створила селянське (фермерське) господарства «Станчук», що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з метою використання наданої земельної ділянки на праві постійного користування.

Постановою державного нотаріуса Суворівської державної нотаріальної контори у місті Одеса № 557/02-31 від 10 березня 2023 року позивачу та його сестрі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що земельна ділянка, якою їх мати користувалась на підставі Державного акту на праві постійного користування ОСОБА_3 не належить та за нею не зареєстроване право власності.

ОСОБА_3 , яка померла, була одноособовим засновником селянсько (фермерського) господарства «Станчук», позивач та його сестра прийняли спадщину після її смерті та мають право на спадкування прав засновника ФГ.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Крім того, відповідачка по справі повідомила, що вона не бажає оформлювати права засновника, оскільки взагалі не має наміру бути членом даного СФГ, про що надала письмову заяву.

Відповідно до роз`яснень які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Отримати свідоцтво про право на спадщину спадкоємець не може.

Частиною 1 статті 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

СФГ «Станчук» є об`єктом цивільних прав та предметом цивільного обороту, вказане господарство є власністю засновника та входить до складу спадкового майна, право на яке мають спадкоємці після смерті ОСОБА_3 .

Дане підприємство є унітарним, його єдиним власником є померла ОСОБА_3 , і хоча відсутній статутний фонд господарства та відсутні необхідні документи на майно проте, саме підприємство, як предмет цивільного обороту, є об`єктом спадкування.

Так, згідно норм статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже, успадковуватись можуть лише права та обов`язки фізичної особи, а не юридичної, якою є фермерське господарство.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже майнові права засновника фермерського господарства у відповідності до ст. 1218 ЦК України входять до складу спадщини.

На підставі зазначено позивач як спадкоємець за законом, який виявив бажання успадкувати права засновника фермерського господарства, що ніким не заперечується, повинні перейти права та обов`язки саме засновника зазначеного господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16ц (провадження № 14-63цс20) дійшла висновку, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 рокуу справі №922/989/19 зроблено висновок, «що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки вищезазначені обставини визнані сторонами, то у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.

Крім того судом вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), тому вважає , що за умови прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк та спосіб, а також неможливості іншим шляхом оформити спадкові права, суд доходить висновку, що право позивача на оформлення спадщини підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання.

Керуючись 16, 325, 328, 1216, 1333,1236 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р., ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., рішення Європейського суду від 30 листопада 2004 року

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права засновника фермерського господарства в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у порядку спадкування усі права та обов`язки засновника селянсько (фермерського) господарства «Станчук» (ідентифікаційний код 32839300, місцезнаходження юридичної особи: 67233, Одеська область, Іванівський район с. Адамівка), після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та фактичне місце проживання:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

СуддяРуслан ТИМЧУК