Рішення

від 06.11.2007 по справі 12/2257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002, м. Житомир, майдан

Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" листопада 2007 р.                                                   

 Справа № 12/2257

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Сікорська Н.А.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Балан О.С. - дов. № 1571  від 08.10.07р.

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "ХарчПак"

(м.Житомир) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про стягнення 1848,11 грн.

У відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України, спір вирішується у більш

тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 цієї статті.

подано позов про стягнення з 

відповідача на користь позивача 1848,11 грн., з яких 1483,45 грн.-

основний борг, 7,16 грн. - 3% річних; 20,27 грн. - процент за користування

чужими коштами; 40,54 грн. - пеня; 296,69 грн. - штраф та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від

06.11.07р. (а.с.38), згідно якої відмовляється від позову в сумі 459,20 грн.

основного боргу, оскільки розрахунки на вказану суму відповідач провів до

звернення з позовом до суду.

Відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує

чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому приймається господарським

судом.

За таких обставин провадження у справі щодо стягнення 459,20 грн.

заборгованості слід припинити за п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з

відмовою позивача від позову.

Надано документи, з яких вбачається, що на день вирішення спору

відповідач  в повному обсязі погасив

1024,25 грн. основної заборгованості (а.с.43-46).

В решті  позовних вимог

представник позивача позов підтримав у заявлених розмірах.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про

причину неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не надав.

Суд вважає, що вказана обставина не перешкоджає вирішенню спору,

оскільки про день та місце розгляду справи відповідач був належним чином

повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за навними в

ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали

справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №К-12 від 15.02.07р. (надалі - Договір) (а.с.

10-11) та видаткових накладних №Ф1-00031214 від 08.05.07р., №Ф1-0034646 від

21.05.07р., №Ф1-0024060 від 10.04.07р., №Ф1-0023244 від 05.04.07р., №Ф1-0031213

від 08.05.07р., (а.с. 12-14) Товариство з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" (позивач) поставило

Приватному підприємцю ОСОБА_1(відповідач) товар на суму 1555,69 грн., оплату за

який згідно п.3.2 Договору останній зобов'язався провести на протязі 14

календарних днів з моменту його отримання.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,

вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим

для виконання сторонами.

В порушення умов п.3.2. Договору розрахунки було здійснено

частково, в зв'язку з чим сума боргу на день подачі позову до суду становила

1024,25 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками

(а.с.23,24,39-41).

Водночас, з наданих позивачем документів (а.с.43-46) вбачається,

що під час розгляду справи відповідач в повному обсязі погасив решту основного

боргу в сумі 1024,25 грн.

Оскільки розрахунки в цій частині було проведено після звернення з

позовом до суду, провадження у справі на суму 1024,25 грн. основного боргу слід

припинити за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету

спору.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням  встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Вказане відповідає п. 6.2 Договору, згідно якого, в разі несплати

або прострочення оплати, сторони також передбачили пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 20%

від простроченої суми.

На підставі ст. 625 ЦК України та п.6.2 Договору позивач нарахував

до стягнення з відповідача 7,16 грн. 3% річних та 40,54 грн. пені та 296,69

грн. штрафу.

Вказані нарахування 3% річних, пені та штрафу здійснено

правомірно, у відповідності до вимог норм чинного законодавства та документів

справи.

Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача

процентів за користування чужими грошовоми коштами в розмірі 20,27 грн., з

посиланням на ч.3  ст.692 ЦК України, де

вказано, що в разі прострочення оплати товару продавець вправі вимагати оплату

товару та сплати процентів з користування чужими грошовими коштами. При цьому

позивач просить застосувати за аналогією норму ст. 1048 ч.1 ЦК України

визначивши розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.

Суд вважає таку позицію позивача хибною, оскільки відповідно до

ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користуванням чужими грошовими

коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного

законодавства.

Договором розмір процентів за користування чужими коштами не

встановлено. Діюче законодавство також не містить вказівок про розмір процентів

за користування коштами  в результаті

несвоєчасно проведених розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не

врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або

договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини

(аналогія закону).

Правовідносини, які виникають з договору поставки  та правовідносини, що виникають з  договору позики не є подібними за змістом, а

тому застосування  за аналогією ст. 1048

ЦК України, суд вважає безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 20,27 грн.

процентів за користування чужими коштами є безпідставними та задоволенню не

підлягають.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином, відповідно

до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного

законодавства; одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Відповідач позов щодо підстав пред'явлення та предмету не оспорив.

Враховуючи  викладене,

господарський суд приходить до висновку, що позов обгрунтований, заявлений у

відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується матеріалами

справи і підлягають задоволенню частково в сумі 252,55 грн., з яких: 7,16 грн.

3% річних, 40,54 грн. пені, 296,69 грн. штрафу.

В частині стягнення 1024,25 грн. основного боргу суд припиняє

провадження у справі за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю

предмету спору. В частині стягнення 459,20 грн. основного боргу суд припиняє

провадження у справі за п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою

позивача від позову.

В стягненні 20,27грн. нарахованих процентів за користування чужими

грошовими коштами  суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Господарський суд встановив, що позивач при зверненні в суд з

позовом помилково сплатив 120,49 грн. державного мита, замість правильного -

102,00грн., оскільки згідно п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України

"Про державне мито" від 21.01.1993р. ставки державного мита  із заяв майнового характеру, що подаються до

господарських судів встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але

не  менше 6 неоподатковуваних

мінімумів  доходів   громадян  

і не  більше 1500

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від

21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках

внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного

бюджету 18,49 грн. надміру сплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.

22,33,49,69,пп.1-1,4ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.Стягнути

з Приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1 код НОМЕР_1

на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне

підприємство "Харч Пак", м.Житомир, вул.Ватутіна, 79, код  24705751

-

7,16 грн. 3% річних;

-

40,54 грн. пені;

-

296,69 грн. штрафу;

-

75,54 грн. державного мита,

-

87,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1024,25 грн. основного боргу

за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в частині стягнення 459,20 грн. основного боргу

- за п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України,

4.

Відмовити в частині стягнення 20,27 грн. процентів за користування чужими

грошовими коштами.

5.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак" (, м.Житомир,

вул.Ватутіна, 79, код  24705751)  18,49 грн. - надміру сплаченого державного

мита.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня підписання мотивованого рішення.

Суддя                                                                      

Сікорська Н.А. 

  Дата підписання: 08 листопада

2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам