Ухвала

від 08.06.2023 по справі 757/22684/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22684/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотань прокурора заступника начальника другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42023000000000165,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42023000000000165 від 08.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

На думку органу досудового розслідування, посадовими особами ТОВ «Елемент Базис» та ТОВ «Фін-Інвест Полісся» у червні 2022 року укладено низку контрактів з резидентами Туреччини «Honey Tekstil Urunleri Ve Elektronik Makina Ithalat Ihracat Ticaret Limited Sirketi», «Imexfin Is Ve Dis Ticaret Limited», «Bulut», на поставку тканин за умови 100% передплати на рахунки останніх.

На підставі укладених контрактів, із використанням коштів АТ «Банк Січ», за період часу липень-серпень 2022 року, на рахунки вказаних резидентів Туреччини перераховано 16 682 727 доларів США, які надалі обготівковувались на території України, за рахунок їх руху на зустрічних потоках, що призвело до стійкої неплатоспроможності банку та його подальшої ліквідації, що спричинило збитки у особливо великих розмірах.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ТОВ «Елемент Базис» та ТОВ «Фін-Інвест Полісся» влітку 2022 року укладено низку контрактів з резидентами Туреччини «Honey Tekstil Urunleri Ve Elektronik Makina Ithalat Ihracat Ticaret Limited Sirketi», «Imexfin Iс Ve Dis Ticaret Limited Sirketi», «Bulut» на поставку тканин за умови 100% передплати, оскільки в умовах війни жоден контрагент не погоджувався на повну чи часткову післяплату. Товар був не поставлений, через що були подані відповідні судові позови до Господарського суду міста Києва. ТОВ «Елемент Базис» та ТОВ «Фін-Інвест Полісся» укладали кредитні договори №456/21 від 04.11.2021 та №205/22 від 07.07.2022 з АТ «Банк Січ», однак загальна сума кредитних коштів складає до 40 млн грн. та кожен кредитний договір має діючого платоспроможного поручителя. Дані кредитні заборгованості виставленні на продаж в системі Прозоро одним лотом. Таким чином, для оплати по зазначених контрактах використані власні кошти товариств, отримані від проведення господарської діяльності, і не є кредитними коштами банку та не відносяться до його капіталу. За таких обставин у ТОВ «Елемент Базис» та ТОВ «Фін-Інвест Полісся» є цивільно-правові відносини з АТ «БАНК СІЧ» та з турецькими контрагентами. Також зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідчим надали всі паролі до телефонів та техніки, у зв`язку з чим у слідчих було достатньо часу для взяття інформації для забезпечення мети досудового розслідування. Прокурор не спростовував цієї обставини.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, приходить наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Рішення Європейського Суду від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих у розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обставин, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Разом з тим, саме по собі винесення слідчим постанови про визнання майна речовим доказом у провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Прокурором не спростовано посилання представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, про можливість зняття відповідної інформації з телефонів та техніки за сприяння їх власників.

Таким чином, матеріалами клопотань не доведено та не встановлено, яким чином посадові особи підприємств, що здійснюють діяльність згідно законодавства, мають зазнавати будь-яких обтяжень.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 107, 131, 132, 170173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань прокурора заступника начальникадругого відділудругого управлінняпроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямта підтриманняпублічного обвинуваченняДепартаменту наглядуза додержаннямзаконів органамиДержавного бюророзслідувань ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42023000000000165- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1