Ухвала

від 14.06.2023 по справі 334/522/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/522/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/350/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42022082020000029, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме, комплекс автостоянки (будівля охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м.; будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м.; паркани №1,2; ворота №3,4; електроопора №5,6,7,8,9,10; замощення I) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211367223101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «АСК АВТО» (ЄДРПОУ 43412493), шляхом заборони відчуження зазначеного майна.

В обґрунтування клопотання вказав, що під час досудового розслідування встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 площею 0,6495 га, розташованої в м. Запоріжжі по вул. Професора Толока між будинками 14а та 18 зареєстрований об`єкт нерухомості із присвоєнням йому поштової адреси: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в, а саме: комплекс автостоянки, який складається з будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м , будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, парканів № 1, 2, воріт № 3, 4, електроопор № 5,6,7,8,9, замощення І. Право власності зареєстровано 02.11.2020 за ТОВ «АСК АВТО» (ЄДРПОУ 43412493).

За відомостями з Державного земельного кадастру по земельну ділянку, місцем розташування земельної ділянки є: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Професора Толока (колишня назва Маршала Чуйкова), між будинками 14а та 18. Земельна ділянка на підставі договору оренди від 07.04.2009 перебувала у користування ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 31890366). Проте, в подальшому рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2013, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2013 залишено без змін, договір оренди було розірвано. 17.03.2014 між Запорізькою міською радою та представником ТОВ «ЕКСІМ ТРЕИД» підписаний акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки, згідно якого нерухоме майно на земельній ділянці відсутнє.

Згідно акту огляду земельної ділянки від 14.05.2020, складеного Управлінням з питань земельних ресурсів на земельній ділянці розташована тимчасова споруда у вигляді металевої будки із підключеними електромережами. Інших об`єктів нерухомості та/або тимчасових споруд виявлено не було. Поряд із цим, за наслідками опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 29.12.2015 було проведено державну реєстрацію прав власності на будівлю літ.Б, загальною площею 4.8 кв. м.) розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, буд. 14в. Підставою набуття права власності зазначено Свідоцтво про право власності № 52739387 від 05.02.2016. Право власності було зареєстровано за ТОВ «ВІТ І К».

У подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 були видані свідоцтва про придбання ТОВ «АСК АВТО» нерухомого майна з прилюдних (електронних) торгів, а саме на нерухоме майно літ. Б та нерухоме майно літ. А, розташованих по вул. Професора Толока, 14в у м. Запоріжжя.

За відомостями акту обстеження ТОВ «Укрекспертиза» від 27.10.2020, наявного в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомого майна, яким присвоєно адресу: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:031:0209.

Згідно п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (чинного станом проведення первинної державної реєстрації права власності) у разі проведення державної реєстрації права власності з видачою свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачою свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 p., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

24.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 у справі № 334/522/23 проведено огляд місця події, а саме території земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, площею 0,6495 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 , яка відноситься до комунальної власності і має цільове призначення 12.11 Для розташування тимчасової відкритої охороняємої платної автостоянки, та всіх об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, в ході якого зафіксовано наявність на вказаній земельній ділянці будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2.

Згідно з Висновком експерта № 0059 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 17.03.2023, будівля охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , за конструктивними характеристиками, відповідно до вимог нормативно-правових актів є тимчасовими будівлями.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Вищевказані факти свідчать про незаконність здійснення державної реєстрації об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, яка фактично знаходиться між будинками АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що з метою забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні та збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що ані слідчий, ані прокурор конкретно не назвали правові підстави для арешту майна, передбачені ст. 170 КПК України, не надали достатньо доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, а також розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями та цивільного позову.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме, комплекс автостоянки (будівля охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м.; будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м.; паркани №1,2; ворота №3,4; електроопора №5,6,7,8,9,10; замощення I) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211367223101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «АСК АВТО» (ЄДРПОУ 43412493), шляхом заборони відчуження зазначеного майна.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що постановою слідчого від 25 лютого 2023 року об`єкт нерухомості, а саме комплекс автостоянки, який складається з будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2, будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, парканів №1, 2, воріт №3, 4, електроопори №5, 6, 7, 8, 9, замощення І, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Зазначає, що у доданих до клопотання матеріалах, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до якої об`єкт нерухомого майна, а саме, комплекс автостоянки (будівля охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м.; будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м.; паркани №1,2; ворота №3,4; електроопора №5,6,7,8,9,10; замощення I) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211367223101), належить на праві власності ТОВ «АСК АВТО».

Звертає увагу, що щодо не зазначення розміру можливої конфіскації майна, то слід зазначити, що клопотання слідчого мотивоване п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, а не п. 4 вказаної статті, а отже у даному випадку ч. 3 ст. 171 КПК України не застосовується.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та вказав, що правова кваліфікація злочину у даному кримінальному провадженні не змінилась, досудове слідство триває, підозра жодній особі не пред`явлена, з майном наразі ніякі дії не відбуваються.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Якщо ж арешт накладається у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно, яке зазначено в ньому.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що Запорізьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022082020000029 від 9 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (а.с. 6).

Із фабули витягу з ЄРДР за №42022082020000029 вбачається, що невстановлені особи, діючи умисно, підробили офіційні документи, внаслідок чого набули право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Із договору оренди землі від 7 квітня 2009 року та акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі випливає, що орендарем земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:031:0209, площею 0,6495 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та №18 є ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» (а.с. 13-20).

Відповідно до відповіді з Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 вересня 2019 року вбачається, що впродовж 2013 - серпень 2019 років рішень про надання у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 та №18 міською радою не приймалося (а.с. 26).

Із листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 10 лютого 2020 року за №0089/03-20/10 випливає, що на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 16 травня 2013 року по справі №908/1163/13 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, площею 0,6495 га по вул. Професора Толока між будинками №14-а та №18, ТОВ «ЕКСІМ-ТРЕЙД» повернута до земель Запорізької міської ради. Зазначена земельна ділянка фізичним та (або) юридичним особам у власність чи/або в оренду не передавалась. Із позовом про зобов`язання звільнити вищевказану земельну ділянку Запорізька міська рада до суду не зверталася (а.с. 27).

Із рішення Господарського суду Запорізької області від 16 травня 2013 року (справа №908/1163/13) вбачається, що розірвано договір оренди вищевказаної земельної ділянки та зобов`язано ТОВ «ЕКСІМ-ТРЕЙД» її повернути Запорізькій міській раді (а.с. 40-44).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна випливає, що власником комплексу автостоянки, який складається з будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2, будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, парканів №1, 2, воріт №3, 4, електроопори №5, 6, 7, 8, 9, замощення І, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в є ТОВ «АСК АВТО» (а.с. 53-58).

Згідно висновку експерта №0059 від 17 березня 2023 року, будівля охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівля охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в, за конструктивними характеристиками, відповідно до вимог нормативно правових актів є тимчасовими будівлями (а.с. 65-66).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту на вказане в клопотанні майно слідчий зазначає як збереження речових доказів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, наразі у даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України є: 1) посвідчення або інший документ, який надає права або звільняє від обов`язків і який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи; 2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Із фабули витягу з ЄРДР за №42022082020000029 вбачається, що предметом даного кримінального правопорушення є офіційні документи, які як встановлено органом досудового розслідування були підроблені.

Отже майно, на яке слідчий просить накласти арешт, а саме комплекс автостоянки, не є ані предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України, ані знаряддям його вчинення.

Доказів, які б свідчили про внесення відомостей до ЄРДР за будь-якою іншої правовою кваліфікацією, ніж за ст. 358 КК України, ані слідчим, ані прокурором надано не було.

При цьому, в матеріалах клопотання відсутня і постанова про визнання вищевказаного майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Крім того, в своєму клопотанні слідчий посилається на таку правову підставу про накладення арешту на майно як забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні, однак, така мета арешту є лише припущенням того, що може відбуватися в майбутньому і не передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України.

Отже, із вищевказаного вбачається, що у даному кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 КК України, де предметом такого злочину є офіційні документи, і інших доказів, які б свідчили про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, де б вказане в клопотанні майно могло б бути речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України, до клопотання надано не було.

Відтак, враховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане в ньому майно.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді, оскільки з матеріалів провадження не вбачається наявність об`єктивних підстав вважати, що вказане майно є предметом вчинення злочину, як зазначає слідчий в своєму клопотанні і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування в клопотанні не надано обґрунтованої оцінки щодо правової підстави для арешту вказаного в клопотанні майна, а слідчий суддя, врахувавши вимоги ст.ст. 170, 173 КПК України, обґрунтовано встановив відсутність правових підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на вказане майно.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 170, 173 КПК України, повинен у залежності від мети накладення арешту, врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, застосування щодо нього спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, наявність чи відсутність цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, слідчим в клопотанні про накладення арешту на майно не зазначено правових підстав для прийняття рішення про відповідність такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42022082020000029, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата документу Справа № 334/522/23