Постанова

від 12.06.2023 по справі 926/3103/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. Справа №926/3103/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

Секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» б/н від 13.03.2023 (вх.№01-05/792/23 від 16.03.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 (повний текст виготовлено 22.02.2023, суддя О.С. Тинок)

у справі №926/3103/22

за позовом: Першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс», м.Чернівці

співвідповідач: Обласне комунальне некомерційне підприємство Чернівецька обласна клінічна лікарня

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:Комунальне некомерційне підприємство Чернівецький обласний перинатальний центр

про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту та повернення земельної ділянки

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Задорожній С.Д.

від співвідповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

прокурора - Винницька Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22 позовні вимоги першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради задоволено в повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував та довів підстави для представництва. Звернення прокурора до суду з даним позовом відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади. На момент укладення спірного договору земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником якої є Чернівецька обласна рада, і відповідно право розпорядження якою, в тому числі й у вирішенні питань про надання у користування частини земельної ділянки, розташованої за адресою: 7310136600:03:001:0019, по вул. Буковинській, 1А, в м. Чернівці, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» входить до повноважень саме Чернівецької обласної ради, а не одноосібно, без попереднього погодження власника, Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня". Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року суперечить вимогам законодавства, тому вимога прокурора про визнання його недійсним відповідно до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.03.2023 (вх.№01-05/792/23 від 16.03.2023) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- позивач надав до позовної заяви не завірені ним копії договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року отримані від співвідповідача ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня». Крім цього відповідні докази не були завірені належним чином і ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня». З матеріалів справи вбачається, що копія Договору про встановлення земельного сервітут зроблена не з оригіналу а з іншої копії, про що свідчить ксерокопія штампу «копія вірна». Крім цього, враховуючи якість копії не вбачається можливим визначити дату договору 16 чи 10 число, хоча прокурор у різних документах зазначає різні дати договору. З поданого позивачем до суду першої інстанції клопотання про залучення співвідповідача вбачається, що позивач оскаржує зовсім інший договір про встановлення земельного сервітуту від 10.08.2019 року. Крім цього, існування такого договору датованого 10.08.2019 року вбачається з доданих до позову доказів (листів), зокрема листа прокуратури Чернівецької області від 02.09.2020 року №05/-269вих20 адресованого Чернівецькій обласній раді, листа Чернівецької обласної ради від 30.09.2020 року №01-11/11-752 адресований Чернівецькій обласній прокуратурі, листа Чернівецької обласної прокуратури від 29.06.2022 року №15-160вих22 адресований ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня»;

- прокурором долучено до матеріалів справи лист адресований Чернівецькій обласній раді датований 09.08.2022 року №15-211вих-22 про ніби повідомлення останнього про те, що Чернівецькою обласною прокуратурою підготовлено проект та буде подано до Господарського суду Чернівецької області позовна заява в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради до ТОВ «Маркет-Сервіс» про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання даного листа Чернівецькою обласною радою. Таким чином, прокурором не виконані вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де визначено імперативний обов`язок останнього попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. Окрім того, з листів надісланих прокуратурою Чернівецької області до Чернівецької обласної ради вбачається, що прокуратура Чернівецької області вказує на порушення стосовно укладеного договору сервітуту від 10.08.2019, а не від 16.08.2019, тобто вищевказані листи не стосуються даної справи та не можуть бути доказами по даній справі. 02.06.2022 за №15-1118-22 Чернівецька обласна прокуратура звертається до Чернівецької обласної ради щодо надання інформації стосовно вжиття заходів щодо визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019, укладеного між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТзОВ «Маркет-Сервіс» на земельну ділянку площею 0.0567 га. по вул. Буковинській, 1 у м. Чернівці. Крім того, у відповідь на вищевказаний лист Чернівецької обласної прокуратури, Чернівецька обласна рада зазначає зовсім іншу запитувану інформацію, а саме стосовно земельної ділянки по вул. Буковинська 1А м. Чернівці та знову ж таки ТзОВ «Маркет-Сервіс». Згідно відкритих даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на території України зареєстровано ТзОВ «Маркет Сервіс» код 31405650 та ТзОВ «Маркєт-Сервіс» код 43122037, а тому ототожнювати їх неможливо, а отже вказані листи не можуть бути доказами по справі. Також, як вбачається з листа Чернівецької обласної ради адресований Чернівецькій обласній прокуратурі від 14 червня 2022 р. №01-11/11-439 він підписаний першим заступником голови обласної ради без належних на те повноважень наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи вищевикладене та виконання у той день відповідних обов`язків головою обласної ради;

- Чернівецька обласна рада не є суб`єктом відповідних правовідносин на які посилається прокурор, що додатково підтверджується наявним в матеріалах справи Державним актом на право постійного користування землею виданим саме Чернівецькою міською радою. Крім цього, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр». Отже, права та інтереси Чернівецької обласної ради предметом спору нічим не порушені. Судом першої інстанції вне взято до уваги те, що в п. 3 Рішення Чернівецької обласної ради №78-31/19 від 28 травня 2019 року « Про деякі питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» вирішено «керівникам об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (обласних комунальних установ, закладів, підприємства) укладати правочини (договори) самостійно майна (рухомого, нерухомого), що перебуває у власності, користуванні (постійному користуванні) виключно передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами». Таким чином, обласна рада делегувала відповідні повноваження керівникам ОКУ, а отже стверджувати, що ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» не мала права укладати відповідний договір не відповідає дійсності».

- Щодо посилання суду на те, що з наявного в матеріалах справи листа ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області від 19.08.2020, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини спірної земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту не розроблялося та не подавалась до територіального органу Держгеокадастру для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, то в матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит, якому судом першої інстанції не надано жодної оцінки від 11.10.2022 №29-24-0,41-999/1/2-22 ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області де вказано, що у 2020 році Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не проводились заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні частини земельної ділянки за кадастром номером 7310136600:03:001:0019, що розташована по вул. Буковинській, 1А, в м. Чернівці, в порядку визначеному законодавством. Таким чином, вказаний судом першої інстанції лист від 19.08.2020 не може в даному випадку бути належним доказом, так як перевірка не проводилась та спростовується листом від 11.10.2022. Підприємницьку діяльність відповідач як не проводив у 2020 році, так і не проводить по даний час. Будь-яких актів щодо недотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області не складало. Також, посилання суду на встановлення тимчасової споруди без паспорта прив`язки ТС відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачем є неправомірним так, як належних доказів, які б свідчили, що ТОВ «Маркєт-Сервіс» встановив таку споруду в матеріалах справи не міститься.

22.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Чернівецької обласної прокуратури надійшов відзив №15-1118-22 від 15.05.2023 (вх.№01-04/2411/23 від 22.05.2023), в якому прокурор зазначає:

- як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої прокурором до позову, земельна ділянка за кадастровим номером 7310136600:03:001:0019, на частину якої встановлено сервітут ТзОВ «Маркєт-Сервіс» належить на праві комунальної власності - Чернівецькій обласній раді. Обласна прокуратура листами №05/1-158вих-20 від 10.06.2020 року та № 15-1118-2 від 02.06.2022 року інформувала правоволодільця спірної земельної ділянки - Чернівецьку обласну раду про укладення ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня" договору сервітуту всупереч вимогам законодавства України, проте остання не зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року та повернення частини земельної ділянки. Окрім того, листом Прокуратури Чернівецької області від 02.09.2020 року №05/1-269вих20, який адресований Чернівецькій обласній раді зазначалося про виявлені порушення при укладенні оскаржуваного договору сервітуту. Однак, обласна рада упродовж 2 років не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 та повернення частини земельної ділянки, незважаючи на те, що листом №01-11/11-752 від 30.09.2020 повідомила обласну прокуратуру про те, що нею підготовлено позов до суду. Як вбачається з листів Чернівецької обласної ради №01-11/11-476 від 24.06.2020, №01-11/11-752 від 30.09.2020 та №01-11/11-439 від 14.06.2022 останній було відомо про укладення оспорюваного прокурором договору сервітуту від 16.08.2019 між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт-Сервіс» з порушенням земельного законодавства, однак остання заходів до його усунення не вживала;

- Чернівецька обласна рада є власником спірної земельної ділянки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Належних доказів у справі щодо належності спірної земельної ділянки іншій особі відповідачем у справі суду не надано;

- ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» відповідно до вимог чинного законодавства підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Чернівецькій обласній раді і має право володіти і користуватися земельною ділянкою, а не розпоряджатися нею шляхом передачі її в користування третім особам;

- як вбачається з інформації ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області №12470-20 від 26.08.2020 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту не розроблялась та не подавалась до територіального органу Держгеокадастру для внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

- з аналізу норм законодавства вбачається, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Проте, як вбачається з оспорюваного договору про встановлення земельного сервітуту реальною потребою ТОВ «Маркєт - Сервіс» є не задоволення визначених законодавством потреб, а отримання права користування земельною ділянкою для комерційної, торгівельної, господарської діяльності, тобто отримання права володіння та користування земельної ділянки для розташування на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності;

- як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 09.11.2022 суд витребував оригінал оспорюваного договору у сторін договору, а саме у ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт Сервіс». На виконання вимог ухвали суду ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» надала копію договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019, завірену ТОВ «Маркєт Сервіс», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оригінал додаткової угоди №1 від 07.09.2019 до договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019, які були дослідженні судом першої інстанції. В той же час, відповідач (апелянт) ухвалу суду не виконав, будь-яких документів суду не надав;

- твердження апелянта про те, що лист ГУ Держгеокадастру №10-24-0.47-3058/2-20 від 22.07.2020 є неналежним доказом, оскільки ними не проводилась перевірка, спростовується ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»;

- безпідставними є твердження щодо подання позову прокурором до іншої особи, оскільки прокурором подано до суду позов з дотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України і окрім назви товариства, зазначено його місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, тому твердження апелянта про подання позову до іншої юридичної особи не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

29.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Чернівецької обласної ради надійшли пояснення б/н від 29.05.2023 (вх. №01-04/3614/23 від 29.05.2023), в яких позивач зазначає, що Чернівецька обласна рада не погоджувала та не надавала будь-які дозволи на укладання Договору від 16.08.2019 про встановлення земельного сервітуту між Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та ТзОВ "МАРКЕТ-СЕРВІС" відносно частини земельної ділянки площею 0,0567 га, що входить до земельної ділянки площею 0,8428 га за кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинській, 1-А у м. Чернівці. На підставі вищевикладеного, вважає рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22 законним та обґрунтованим, ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи викладені представником апелянта ТОВ «МАРКЄТ-СЕРВІС» в апеляційній скарзі є безпідставними.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №926/3103/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» б/н від 13.03.2023 (вх.№01-05/792/23 від 16.03.2023) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22 залишено без руху.

Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати суду докази сплати судового збору в сумі 11 164,50 грн; подати суду докази надсилання копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі, в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України, листом з описом вкладення.

03.04.2023 апелянт звернувся до суду із заявою б/н від 31.01.2023 (вх.№01-04/2277/23 від 03.04.23) про усунення недоліків до якої додає докази сплати судового зборку в сумі 11 164, 50 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги іншим стронам у справі (опис вкладення).

Таким чином, апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» б/н від 13.03.2023 (вх.№01-05/792/23 від 16.03.2023) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.05.2022 о 10 год. 40 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання № 6.

22.05.2023 у судове засідання з`явився прокурор Винницька Л.М. та представник відповідача Задорожний С.Д. у форматі відеоконференції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 розгляд справи №926/3103/22 відкладено на 12.06.2023 о 10 год. 40 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81.

12.06.2023 у судове засідання з`явився прокурор Винницька Л.М. та представник відповідача Задорожний С.Д. у форматі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача та прокурор підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач, співвідповідач та третя особа у справі участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду судової справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача, співвідповідача та третьої особи у справі.

Колегія суддів, заслухавши прокурора, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2019 року між Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЄТ-СЕРВІС укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі - Договір), згідно умов якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площа 0,8428 га., кадастровий номер 7310136600:03:001:0019, цільове призначення 03:03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, правовий режим землі «комунальна власність», що перебуває в постійному користуванні обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» яка розташована за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Буковинська, 1-А встановлює земельний сервітут в інтересах сервітуарія на право розміщення та монтажу з використанням металоконструкцій нежитлової будівлі закладу охорони здоров`я, комерційної, торгівельної, господарської, громадської площею 0,0567 га згідно плану меж земельного сервітуту.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Сервітут не позбавляє володільця права володіння, користування та розпорядження земельного ділянкою. Сервітут не підлягає відчуженню (пункти 1.3-1.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, у відповідності до ч. 2 ст.98 Земельного кодексу України встановлюється безстроковий земельний сервітут.

Право земельного сервітуту виникає після підписання Договору сторонами та державної реєстрації земельного сервітуту в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (пункт 8.1 Договору).

02 вересня 2019 року між Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЄТ-СЕРВІС укладено додаткову угоду №1 до Договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року, якою внесено зміни до п. 3.1. вказаного договору.

Згідно із відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2019 року правоволодільцем спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинській, 1-А у м. Чернівці площею 0,8428 га значиться - Чернівецька обласна рада, правокористувачем Обласна комунальна установа "Чернівецька обласна клінічна лікарня", правокористувачем / сервітуарієм - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЄТ-СЕРВІС". Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48507948 від 04.09.2019 року. Вид іншого речового права: право користування (сервітут). Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії безстроковий.

06 серпня 2020 року рішенням XXXVIII сесії VII скликання Чернівецької обласної ради вирішено припинити право постійного користування земельними ділянками за Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня", а саме: земельна ділянка за адресою вул. Буковинській, 1-А у м. Чернівці, площею 0,8428 га, (кадастровий номер 7310136600:03:001:0019) та передати її в постійне користування Комунальному некомерційному підприємству Чернівецький обласний перинатальний центр.

Згідно із відомостями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.08.2020 року правоволодільцем спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинській, 1-А у м. Чернівці, площею 0,8428 га значиться - Чернівецька обласна рада, правокористувачем Комунальне некомерційне підприємство Чернівецький обласний перинатальний центр, правокористувачем/ сервітуарієм - Товариство з обмеженою відповідальністю МАРКЄТ-СЕРВІС. Підстава для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, XXXVIII сесії VII скликання, серія та номер 66-38/20, виданий 06.08.2020 року. Підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53856599 від 02.09.2020 року. Вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою.

Як стверджує прокурор, спірна земельна ділянка була незаконно передана ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня" 16.08.2019 року у користування ТзОВ "МАРКЄТ-СЕРВІС", а саме: земельну ділянку площею 0,0567 га по вул. Буковинській, 1-А у м. Чернівці, шляхом укладення договору про встановлення земельного сервітуту, без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки та без згоди власника земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22 позовні вимоги першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради задоволено в повному обсязі.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької обласної ради, суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу

(постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави має бути наявність порушень або загрози порушень цих самих інтересів.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України в логічно-значеннєвому зв`язку з поняттям «права», слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як обумовлений загальним змістом об`єктивного та прямо не опосередкованого в суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, який є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі договору сервітуту, укладеного всупереч вимогам законодавства України, порушує охоронювані державою інтереси в сфері земельних відносин, а саме встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та створювати загрозу порушення інтересів держави за використанням та охороною земель, ефективного їх використання.

Чернівецька обласна прокуратура листами №05/1-158вих-20 від 10.06.2020 року та № 15-1118-2 від 02.06.2022 року інформувала правоволодільця спірної земельної ділянки - Чернівецьку обласну раду про укладення ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня" договору сервітуту всупереч вимогам законодавства України, проте остання не зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року та повернення частини земельної ділянки.

Окрім того, листом Прокуратури Чернівецької області від 02.09.2020 року №05/1-269вих20, який адресований Чернівецькій обласній раді зазначалося, що перевіркою, проведеною Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області за дорученням прокуратури області, встановлено, що договір про встановлення земельного сервітуту укладено ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт-Сервіс» з порушенням вимог земельного законодавства.

Однак, обласна рада упродовж 2 років не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 та повернення частини земельної ділянки, незважаючи на те, що листом №01-11/11-752 від 30.09.2020 повідомила обласну прокуратуру про те, що нею підготовлено позов до суду.

Як вбачається з листів Чернівецької обласної ради №01-11/11-476 від 24.06.2020, №01-11/11-752 від 30.09.2020 та №01-11/11-439 від 14.06.2022 останній було відомо про укладення оспорюваного прокурором договору сервітуту від 16.08.2019 між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт-Сервіс» з порушенням земельного законодавства, однак остання заходів до його усунення не вживала.

09.08.2022 листом Прокуратури Чернівецької області №15-211вих-22 повідомлено Чернівецьку обласну раду про підготовку проекту позову в інтересах державни в особі Чернівецької обласної ради до ТОВ «Маркєт-Сервіс» про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки, та скерування його до Господарського суду Чернівецької області.

Обласні ради визначені розпорядниками земель, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, Земельним кодексом України в редакції від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року (частина перша ст. 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правоволодільцем спірної земельної ділянки є Чернівецька обласна рада, правокористувачем до 06.08.2020 року була ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня", а на даний час КНП "Чернівецький обласний перинатальний центр".

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність або у користування іншим юридичним або фізичним особам.

Отже правовідносини, пов`язані з передачею земельних ділянок державної чи комунальної власності у користування становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.(Велика Палата Верховного Суду у постанові 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18)

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу, що прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував та довів підстави для представництва. Звернення прокурора до суду з даним позовом відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо законності використання земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що позивач оскаржує зовсім інший договір про встановлення земельного сервітуту від 10.08.2019 року.

Чернівецька обласна прокуратура листом №05/1-158вих-20 від 10.06.2020 року звернулась до Чернівецької обласної ради щодо надання інформації та копій документів, в тому числі і про надання Чернівецькою обласною радою згоди, у будь-якій формі, на укладення договору на встановлення земельного сервітуту, зазначивши детальну інформацію з приводу даного правочину, зокрема те, що даний договір укладений між ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та ТОВ "Маркєт-Сервіс" для розміщення тимчасової споруди на умовах безстрокового земельного сервітуту земельної ділянки по вул. Буковинській, 1А, м. Чернівці, розпорядником якої є Чернівецька обласна рада.

Чернівецька обласна прокуратура листом №05/1-159вих-20 від 10.06.2020 року звернулась до ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня" щодо надання копії договору про встановлення земельного сервітуту саме від 16.08.2019 року.

Також, Чернівецька обласна прокуратура повторно листом №15-1118вих-22 від 02.06.2022 року звернулась до Чернівецької обласної ради щодо надання інформації та копій документів, в тому числі і про надання Чернівецькою обласною радою згоди, у будь-якій формі, на укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019.

Прокурором долучено до матеріалів справи лист адресований Чернівецькій обласній раді датований 09.08.2022 року №15-211вих-22 про повідомлення останнього про те, що Чернівецькою обласною прокуратурою підготовлено проект та буде подано до Господарського суду Чернівецької області позовна заява в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради до ТОВ «Маркет-Сервіс» про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки від 16.08.2019.

Під час судового розгляду справи, прокурором неодноразово зазначалось про те, що у листі Чернівецької обласної прокуратури №05/1-269вих20 від 02.09.2020 була допущена технічна описка щодо зазначення дати договору про встановлення земельного сервітуту укладеного між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт-Сервіс».

Окрім того, у матеріалах справи міститься договір про встановлення земельного сервітуту укладеного між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт-Сервіс» саме від 16.08.2019, натомість договір щодо встановлення земельного сервітуту від 10.08.2019 - відсутній.

При цьому Верховний Суд зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Щодо визнання недійсним договору про встановлення сервітуту та повернення земельної ділянки.

Право на землю за законодавством України набувається через право власності, право користування (постійне користування і оренда) та право земельного сервітуту.

Порядок та підстави для встановлення земельного сервітуту унормовані положеннями Земельного та Цивільного кодексів України.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

При цьому, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЗК України), а земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин (частина 1 статті 4 Земельного кодексу України).

Водночас, відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже, спірні правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю юридичною природою регулюються нормами земельного права і в субсидіарному порядку - нормами цивільного права.

Так, ЗК України у главі 16 визначено поняття "право земельного сервітуту", яке розглядається як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 ЗК України). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 98 ЗК України визначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів. Види права земельного сервітуту встановлені статтею 99 ЗК України. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, на право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (пункт в).

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно зі статтею 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічна норма викладена у статті 402 ЦК України.

Статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Визначальною умовою встановлення сервітуту є те, що це відбувається лише в разі неможливості для власника нерухомості задовольнити свої потреби іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

При цьому така умова набуває особливого змісту у випадку, коли сервітут встановлюється за домовленістю сторін: тоді визначення можливості чи не можливості задовольнити свої потреби іншим шляхом залежить саме від волевиявлення сторін та знаходиться безпосередньо у їх компетенції (на відміну, наприклад, від випадку, коли сервітут встановлюється за рішенням суду), що обумовлено самою правовою природою сервітуту в залежності від способу його встановлення.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередач, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1 статті 404 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у подібних справах дійшов висновку, що одна з основних характеристик сервітуту, є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі №917/133/17, від 22.09.2021 у справі № 904/144/20 у подібних відносинах.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею.(постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 918/86/22)

Як вбачається з оспорюваного договору про встановлення земельного сервітуту, реальною потребою ТОВ "МАРКЄТ-СЕРВІС" є не задоволення перелічених потреб, обумовлених ст. 404 ЦК України, а отримання права користування земельною ділянкою для комерційної, торгівельної, господарської діяльності, тобто отримання права володіння та користування земельної ділянкою для розташування на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.(п.1.1 Договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019) (а.с.64, т.1.)

Встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не потребувало отримання документів, що дають право користування або права власності на земельну ділянку, на якій здійснюватиметься встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по Буковинська, 1-А, м. Чернівці площею 0,8428 га перебуває в комунальній власності Чернівецької обласної ради.

02 вересня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "МАРКЄТ-СЕРВІС" (сервітуарій) право користування земельною ділянкою (сервітут) площею 0,0567 га згідно плану меж земельного сервітуту відносно вказаної вище земельної ділянки комунальної власності площею 0,8428 га.

Відповідно до п. 6 ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, листом ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області від 19.08.2020 року зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини спірної земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту не розроблялася та не подавалася до територіального органу Держгеокадастру для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

На земельній ділянці площею 0,0567 га, на яку встановлено сервітут та яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 розташована тимчасова споруда для провадження комерційної, торгівельної, господарської діяльності.

Відповідно пункту 4.1 Договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019, володілець земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут зобов`язаний серед іншого не втручатись у господарську діяльність сервітуарія.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частиною 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, речове право на тимчасову споруду для провадження комерційної, торгівельної, господарської діяльності, який належить відповідачу, не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 затверджено «Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва, суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС (п.2.20 Порядку).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували погодження технічної документації із землеустрою для встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, загальна площа 0,0567 га.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.06.2020 року Чернівецькою міською радою направлявся лист прокуророві Чернівецької області, в якому міський голова повідомляє прокурора про те, що Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради паспорт прив`язки на зазначену ТС, як це передбачено Порядком не видавався. Крім того, відділ охорони культурної спадщини міської ради не надавав відповідний висновок на розміщення вказаного об`єкту. Цільове призначення сервітуту не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня», а сам сервітут надано без згоди власника земельної ділянки. Таким чином, зазначена тимчасова споруда встановлена самовільно і підлягає демонтажу.

Виходячи з приписів Порядку, за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

Таким чином, задоволення потреби відповідача в розміщенні тимчасової споруди не потребувало і не вимагало встановлення земельного сервітуту.

Тобто, враховуючи вищенаведене, потреба у встановленні безстрокового сервітуту для встановлення тимчасової споруди для комерційного використання на спірній земельній ділянці могла бути задоволена іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На момент укладення спірного договору земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником якої є Чернівецька обласна рада, і відповідно право розпорядження якою, в тому числі й у вирішенні питань про надання у користування частини земельної ділянки, розташованої за адресою: Буковинська, 1-А, м. Чернівці, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» входить до повноважень саме Чернівецької обласної ради, а не одноосібно, без попереднього погодження власника, Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня".

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того, що договір про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року суперечить вимогам законодавства, а тому вимога прокурора про визнання його недійсним відповідно до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що вимога про скасування державної реєстрації права користування (сервітут) земельної ділянки за реєстраційним номером 33065619 від 02.09.2019 року є похідною від вимог про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року, а тому також підлягає задоволенню разом з основними вимогами.

Щодо твердження апелянта, що керівники обласних комунальних установ відповідно до п. 3 Рішення Чернівецької обласної ради №78-31/19 від 28 травня 2019 року мають право укладати правочини (договори) самостійно щодо майна (рухомого, нерухомого), що перебуває у власності, користуванні, то колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість даного доводу апеляційної скарги.

Як вбачається з тексту п. 3 вищенаведеного рішення керівникам об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (обласних комунальних установ, закладів, підприємства) укладати правочини (договори) самостійно майна (рухомого, нерухомого), що перебуває у власності, користуванні (постійному користуванні) виключно передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 20 ч. 1); вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 21 ч.1.).

Окрім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» відповідно до вимог чинного законодавства підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Чернівецькій обласній раді і має право володіти та користуватися земельною ділянкою, а не розпоряджатися нею шляхом передачі у користування третім особам.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом положень ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Як передбачено ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, а тому власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, та визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ця норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Більше того, з огляду на вищезазначені норми матеріального права обрання способу захисту у кожному конкретному випадку та з огляду та особливості певних правовідносин є законним правом позивача або прокурора.

Разом з тим ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки.

Зокрема, згідно з п. б ч. 3 цієї норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1); власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2).

Згідно приписів ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, відповідно до ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України та 152 ЗК України вимога про усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від тимчасової споруди - є належним способом захисту інтересів держави, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що вищезазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо твердження апелянта, що в матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит, якому судом першої інстанції не надано жодної оцінки від 11.10.2022 №29-24-0,41-999/1/2-22 ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області де вказано, що у 2020 році Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не проводились заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні частини земельної ділянки за кадастром номером 7310136600:03:001:0019, що розташована по вул. Буковинській, 1А, в м. Чернівці, в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. (ч. 1 ст. 188 ЗК України)

Листом №10-24-0.4703058/2-20 від 19.08.2020 ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області надало відповідь прокуратурі Чернівецької області на лист за №05/1-227вих-20 від 22.07.2020 щодо перевірки правових підстав використання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинська, 1-А у м. Чернівці. У наведеному листі зазначено: «в ході розгляду листа прокуратури з виїздом на місцевість та наявної інформації встановлено, що на частині вищезазначеної земельної ділянки площею 0,0567 га встановлено тимчасову споруду (кіоск-магазин в якому здійснюється торгівельна діяльність), що підтверджено договором про встановлення земельного сервітуту № б/н від 16.08.2019 укладеного між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТзОВ «Маркєт-Сервіс». Згідно інформаційної довідки про державну реєстрацію іншого речового права (№ запису 33065619 від 02.09.2019) на земельну ділянку площею 0,0567 га зареєстровано право користування (сервітут) з безстроковим строком дії.». Також, зазначеним листом ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області вказав, що договір про встановлення земельного сервітуту № б/н від 16.08.2019 між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТзОВ «Маркєт-Сервіс» укладено всупереч ст. ст. 98, 99, 100 ЗК України, ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

З матеріалів вбачається, що представником відповідача - адвокатом Задорожнім С.Д. до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області було направлено адвокатський запит б/н від. 06.10.2022, в якому представник просив повідомити про те чи здійснювалась планова чи позапланова перевірка ТОВ «Маркєт-Сервіс» щодо використання частини земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинська, 1-А у м. Чернівці.

Листом від 11.10.2022 №29-24-0,41-999/1/2-22 ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області повідомлено, що у 2020 році Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не проводились заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні частини земельної ділянки за кадастром номером 7310136600:03:001:0019, що розташована по вул. Буковинській, 1А, в м. Чернівці, в порядку визначеному законодавством.

Водночас, вищезазначеним листом зазначено, що ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області розглядався лист прокуратури Чернівецької області щодо законності укладання договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТзОВ «Маркєт-Сервіс», для розміщення тимчасової споруди по вул. Буковинська, 1-А у м. Чернівці.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо неналежності такого доказу як Лист №10-24-0.4703058/2-20 від 19.08.2020 ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта з приводу того, що прокурором подано позов до іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.(ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Частиною 4 ст. 89 ЦК України передбачено, що до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки прокурором подано до суду позов з дотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України і окрім назви товариства зазначено її місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, то твердження апелянта про подання позову до іншої юридичної особи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивач надав до позовної заяви не завірені ним копії договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року отримані від співвідповідача ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня».

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Відповідно до ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 09.11.2022 суд витребував оригінал оспорюваного договору у сторін договору, а саме у ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та ТОВ «Маркєт Сервіс».

18 листопада 2022 року Обласне комунальне некомерційне підприємство "Чернівецька обласна клінічна лікарня" на виконання ухвали суду від 09 листопада 2022 року подало суду лист про долучення документів до матеріалів справи, а саме: завірені Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЄТ-СЕРВІС" копію договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року, укладеного між ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЄТ-СЕРВІС"; кадастровий план земельної ділянки; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; оригінал додаткової угоди №1 від 07.09.2019 року до договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року, укладеного між ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЄТ-СЕРВІС". Вказані документи судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 09 листопада 2022 року, якою зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЄТ-СЕРВІС" надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору про встановлення земельного сервітуту від 16.08.2019 року, укладений між Обласною комунальною установою "Чернівецька обласна клінічна лікарня" та ТзОВ "МАРКЄТ-СЕРВІС" відносно частини земельної ділянки площею 0,0567 га, що входить до земельної ділянки площею 0,8428 га за кадастровим номером 7310136600:03:001:0019 по вул. Буковинська, 1-А у м. Чернівці.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 11 164, 50 грн., який сплачений згідно з платіжною квитанцією за №32528798800006473204 від 13.03.2023.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркєт-Сервіс» б/н від 13.03.2023 (вх.№01-05/792/23 від 16.03.2023) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2023 у справі №926/3103/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.06.2023

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.