Рішення

від 16.06.2023 по справі 904/1551/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1551/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.М.-ТАНДЕМ"

до Акціонерного товариства "Дніпроазот"

про стягнення грошових зобов`язань за договором

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 525 556,28 грн. - основного боргу, 141 165,47 грн. - індексу інфляції, 17 019,38 грн. - 3 % річних, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору поставки № 774552 від 08.07.2021.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що сторони уклали Договір поставки № 774552 від 08.07.2021 (далі Договір), відповідно до якого Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити Покупцю (Відповідачеві) продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором. В рамках укладеного Договору сторонами підписано, зокрема, Специфікацію № 5 від 28.01.2022 та Специфікацію № 6 від 07.02.2022, відповідно до яких Постачальник зобов`язався поставити Покупцю на умові (базисі) поставки DDР - склад Покупця продукцію на загальну суму 525 556,28 грн. Постачальник 22.02.2022 поставив зазначену продукцію на загальну суму 525 556,28 грн., про що виписав видаткові накладні № 15 від 21.02.2022 та № 16 від 21.02.2022. Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. ТПП України оприлюднено загальний офіційний лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач вважає, що в Договорі є умова про обов`язок в десятиденний термін сповістити про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) іншу сторону, проте військова агресія Російської Федерації, у тому числі на території Дніпропетровської області, стала загальновідомим фактом, додатковий письмовий лист про те, що РФ напала на Україну, не має юридичного навантаження, такі обставини не потребують доказуванню, оскільки зазначене закріплено в нормативно-правових актах України, визнано форс-мажорною обставиною та засвідчено належним чином ТПП України. Засвідчень про припинення дії форс-мажорних обставин ТПП України не публікувала. Щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції, Відповідач стверджує, що п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором. У зв`язку з цим, нарахування 3 % річних є безпідставними та необґрунтованими. До того ж, при здійсненні розрахунків індексу інфляції, Позивач допустив помилки, оскільки здійснював нарахування за неповний місяць. У відзиві на позов Відповідач просить у випадку прийняття рішення про задоволення позовних вимог зменшити розмір нарахованих Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних до 1 грн.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що твердження Відповідача щодо загальновідомих та таких що не потребують доказування фактів військової агресії Російської Федерації проти України, наявними фактами обстрілів, враження об`єктів інфраструктури України, є помилковим, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України, на яку посилається Відповідач у своєму відзиву, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному конкретному випадку саме ці конкретні обставини мали непоборний характер саме для цієї конкретної особи. До того ж, у позовній заяві Позивач не розрахував та не заявив до стягнення будь-які штрафні санкції (неустойки, штраф, пеня), тоді як, у Договорі для Відповідача не передбачені жодні штрафні санкції у разі порушення ним зобов`язанні за Договором. Також Позивач зазначив, що заперечує щодо зменшення індексу інфляції та 3 % річних до 1 грн.

Від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив про заперечення позову, підстави аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021 сторони уклали Договір поставки № 774552 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити (передати у власність) Покупцеві (Відповідачеві) продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) даного Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до Договору (п.2.2. Договору).

Оплата поставленої продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок Постачальника по факту поставки продукції та отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, які підлягають переданню Покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У разі неотримання Покупцем необхідних документів від Постачальника, строк оплати поставленої продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів (п. 2.4. Договору).

Постачальник здійснює поставку продукції Покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 р. (ІНКОТЕРМС 2010), які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до Договору (п. 3.1. Договору).

Приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції (п. 5.1. Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов даного Договору в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, додатками до даного Договору і чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

При виникненні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 (десяти) календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України (далі "ТПП України"). Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 цього Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором (п. 7.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців, а в частині гарантійних зобов`язань Постачальника протягом усього гарантійного строку на продукцію ( п. 9.1.Договору).

На виконання умов Договору, сторони підписали специфікації на поставку продукції № 5 від 28.01.2022 на суму 262 073,12 грн. та № 6 від 07.02.2022 на суму 263 483,16 грн.

За даними специфікаціями Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 525 556, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн. та ТТН № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн.

21.02.2022 Позивач виставив Відповідачеві рахунки на оплату № 25 на суму 262 073, 12 грн. та № 26 на суму 263 483, 16 грн.

Відповідач виставлені рахунки не оплатив, у зв`язку з чим в останнього виник борг перед Позивачем у розмірі 525 556, 28 грн.

03.02.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію № 03/30 від 30.01.2023 щодо сплати вартості поставленої продукції за Специфікаціями № 5 від 28.01.2022 та № 6 від 07.02.2022 до Договору поставки № 774552 від 08.07.2021, у якій вимагав сплатити заборгованість за поставлену продукцію.

Відповідач 03.02.2023 отримав претензію № 03/30 від 30.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4950300924282.

За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 141 165,47 грн. індексу інфляції за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року, 17 019,38 грн. 3 % річних за період з 23.02.2022 по 23.03.2023.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару Відповідачеві, наявність у Відповідача боргу перед Позивачем, обґрунтованість нарахування стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов частково заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача.

Так, надані Сторонами документи (докази) (Договір, специфікації, видаткові накладні, ТТН, рахунки, відзив Відповідача) свідчать про належне виконання Позивачем договірних зобов`язань та прострочку Відповідача з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим суд визнає обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи звернення з вимогою про стягнення 525 556,28 грн. основного боргу.

Щодо посилання Відповідача на форс-мажорні обставини та розділ 7 Договору, суд бере до уваги, що дійсно, загальновідомим є той факт, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Однак, п. 7.2. Договору передбачено, що при виникненні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 (десяти) календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України (далі "ТПП України"). Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 цього Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме, епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток.

Однак, у даному випадку матеріали справи не містять, та Відповідачем суду не надано будь-яких доказів настання для нього форм-мажорних обставин за зобов`язаннями, які виникли за Договором поставки № 774552 від 08.07.2021, а також доказів повідомлення Позивача про їх настання в порядку, визначеному умовами цього договору.

Таким чином, саме лише посилання Відповідача на те, що підприємство Відповідача перебувало в зоні проведення активних бойових дій та постраждало від них, не звільняє його від виконання зобов`язань за Договором поставки № 774552 від 08.07.2021.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок 3% річних проведено правильно, розрахунок індексу інфляції проведено неправильно.

Так, відповідно до п. 2.4. Договору оплата поставленої продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок Постачальника по факту поставки продукції та отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, які підлягають переданню Покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У разі неотримання Покупцем необхідних документів від Постачальника, строк оплати поставленої продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

За спірними специфікаціями Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 525 556, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн., ТТН № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн. та рахунками на оплату № 25 на суму 262 073, 12 грн. та № 26 на суму 263 483, 16 грн.

Відповідно, за поставлену продукцію Відповідач мав розрахуватися з 22.02.2022, тобто до початку широкомасштабного вторгнення російської федерацію в Україну й оголошення в країні воєнного стану.

При перевірці індексу інфляції, суд бере до уваги, що нарахування індексу інфляції, Позивач провів всупереч Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", нарахування проведено не за повний місяць існування боргу.

За перерахунком суду, за період з березня 2022 року по лютий 2023 рік, індекс інфляції становить 130 665,91 грн.

У відзиві на позов Відповідач просить зменшити розмір нарахованих Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних до 1 грн.

Позивач заперечує клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних до 1 грн., посилаючись на його необґрунтованість.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак, суд виходить з принципу рівності сторін, бере до уваги добросовісне виконання договірних зобов`язань Позивачем та виникнення у Відповідача грошових зобов`язань за Договором до початку широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну, тобто прострочка Відповідача почалася до введення в Україні воєнного стану. Також суд бере до уваги поведінку Відповідача, який протягом року існування боргу, не вживав заходів (не надав доказів суду) врегулювання питання розстрочки (відстрочки) розрахунків. За таких обставин, суд вважає, що підстави для зменшення нарахованих річних з простроченої суми відсутні.

Щодо зменшення інфляційних втрат, господарський суд виходить з того, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період користування боржником утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 525 556, 28 грн. основного боргу, 130 665,91 грн. індексу інфляції, 17 019,38 грн. 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.М.-ТАНДЕМ" (50055, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 55, код 32974950) 525 556, 28 грн. основного боргу, 130 665,91 грн. індексу інфляції,17 019,38 грн. 3 % річних, 10 098,62 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Суддя С.Г. Юзіков