Постанова

від 28.09.2023 по справі 904/1551/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1551/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 (прийняте суддею Юзіковим С.Г.) у справі № 904/1551/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.М.-ТАНДЕМ"

до Акціонерного товариства "Дніпроазот"

про стягнення грошових зобов`язань за договором

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф.М.-ТАНДЕМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на свою користь 525 556,28 грн. - основного боргу, 141 165,47 грн. - індексу інфляції, 17 019,38 грн. - 3 % річних.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/1551/23:

-позов задоволено частково;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.М.-ТАНДЕМ" 525 556, 28 грн. основного боргу, 130 665,91 грн. індексу інфляції,17 019,38 грн. 3 % річних, 10 098,62 грн. судового збору.

-у решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором поставки № 774552 від 08.07.2021, наявністю у відповідача основного боргу у сумі 525 556,28 грн. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, заявлені на підставі ст. 625 ЦК України. У частині вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовив у зв`язку з їх неправильним розрахунком.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство "Дніпроазот" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/1551/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України АТ "ДНІПРОАЗОТ" позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами та перспектива відновлення такого забезпечення найближчим часом не вбачається.

Враховуючи виниклі негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, беручи до уваги наявні факти обстрілів та ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпека заподіяння при продовженні виробничих процесів в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ "ДНІПРОАЗОТ" видано наказ від 25.02.2022 № 198 "Про простій в АТ "ДНІПРОАЗОТ", яким затверджено Акт про простій у структурних підрозділах АТ "ДНІПРОАЗОТ" від 25.02.2022 (Додаток № 1 до цього наказу) з 8:00 год. 25.02.2022.

Також за доводами відповідача, оскаржуване рішення суду в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат є неправомірним та незаконним у зв`язку із неврахуванням судом форс-мажорних обставин, внаслідок існування яких Відповідач не несе господарсько- правової відповідальності за порушення зобов`язання в силу ч. 2 ст. 218 ГК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами позивача, відповідачем суду не надано будь-яких доказів настання для нього форс-мажорних обставин за зобов`язаннями, які виникли за Договором поставки №774552 від 08.07.2021 р. При цьому зазначив, що відповідач мав розрахуватись за Договором до 22 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну й оголошення в країні воєнного стану. При цьому суд взяв до уваги поведінку відповідача, а саме: судом встановлено, що позивач перед тим, як звернутись до суду направив відповідачу претензію №03/30 від 30.01.2023 р., в якій просив сплатити заборгованість за поставлену продукцію. Відповідач отримав зазначену претензію 03 лютого 2023 року, проте претензія залишена без відповіді та задоволення. До того ж суд зазначив, що протягом року існування боргу відповідач не вживав заходів (не надав суду доказів) врегулювання питання розстрочки (відстрочки) розрахунків та дійшов висновку, що за таких обставин підстави для зменшення річних з простроченої суми відсутні.

Крім того, представник позивача звертає увагу колегії суддів апеляційної інстанції, що місто Кам`янське Дніпропетровської області, в якому знаходиться позивач, не є та не було прифронтовою територією .

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.09.2023 о 15:30 год.

В судовому засіданні 28.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

08.07.2021 сторони уклали Договір поставки № 774552 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити (передати у власність) Покупцеві (Відповідачеві) продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) даного Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до Договору (п.2.2. Договору).

Оплата поставленої продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок Постачальника по факту поставки продукції та отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, які підлягають переданню Покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У разі неотримання Покупцем необхідних документів від Постачальника, строк оплати поставленої продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів (п. 2.4. Договору).

Постачальник здійснює поставку продукції Покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 р. (ІНКОТЕРМС 2010), які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до Договору (п. 3.1. Договору).

Приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції (п. 5.1. Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов даного Договору в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, додатками до даного Договору і чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

При виникненні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 (десяти) календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України (далі "ТПП України"). Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 цього Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором (п. 7.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців, а в частині гарантійних зобов`язань Постачальника протягом усього гарантійного строку на продукцію ( п. 9.1.Договору).

На виконання умов Договору, сторони підписали специфікації на поставку продукції № 5 від 28.01.2022 на суму 262 073,12 грн. та № 6 від 07.02.2022 на суму 263 483,16 грн.

За даними специфікаціями Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 525 556, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн. та ТТН № 15 від 21.02.2022 на суму 262 073, 12 грн., № 16 від 21.02.2022 на суму 263 483, 16 грн.

21.02.2022 Позивач виставив Відповідачеві рахунки на оплату № 25 на суму 262 073, 12 грн. та № 26 на суму 263 483, 16 грн.

Відповідач виставлені рахунки не оплатив, у зв`язку з чим в останнього виник борг перед Позивачем у розмірі 525 556, 28 грн.

03.02.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію № 03/30 від 30.01.2023 щодо сплати вартості поставленої продукції за Специфікаціями № 5 від 28.01.2022 та № 6 від 07.02.2022 до Договору поставки № 774552 від 08.07.2021, у якій вимагав сплатити заборгованість за поставлену продукцію.

Відповідач 03.02.2023 отримав претензію № 03/30 від 30.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4950300924282.

За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи положення пункту 2.4 договору, строк оплати отриманого є таким, що настав 22.02.2022. Відповідач доказів оплати їх вартості у розмірі 525 556,28 грн не надав, хоча не заперечує щодо заявленої позивачем заборгованості у цьому розмірі.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 525 556,28 грн. заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

У зв`язку з простроченням оплати основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 17 019,38 грн за період прострочення з 23.02.2022 по 23.03.2023 та інфляційні втрати у сумі 141 165, 47 грн. із застосуванням індексів інфляції за лютий 2022 року - лютий 2023 року.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції інфляційних втрат за березень 2022 року - лютий 2023 року, оскільки у лютому 2022 року такий борг існував менше місяця.

Отже позовні вимоги в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат підставно задоволено у визначених судом сумах.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що виникнення заборгованості по Договору пов`язане з обставинами непереборної сили (дії форс-мажорних обставин). Також за доводами відповідача, оскаржуване рішення суду в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат є неправомірним та незаконним у зв`язку із неврахуванням судом форс-мажорних обставин, внаслідок існування яких відповідач не несе господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання в силу ч. 2 ст. 218 ГК України.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач зазначає, що з 24.02.2022 не в змозі виконувати свої зобов`язання з оплати товару з незалежних від нього причин, внаслідок обставин непереборної сили війни у країні.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Однак, відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання здійснення оплати за отриманий товар.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин для даних правовідносин відповідач не надав.

Відповідач надав до матеріалів справи наказ від 25.02.2022 № 198 "Про простій в АТ "ДНІПРОАЗОТ", проте інформації про те, чи не діє такий простій на даний час матеріали справи не містять, також відповідачем не доведено, що він не здійснює свою господарську діяльність до теперішнього часу.

Суд враховує, що підприємство відповідача не знаходилось на території ведення бойових дій чи на окупованій території. Позивач також знаходиться в економічних умовах аналогічних відповідачу та на його діяльність також мають негативний вплив військові дії.

Суд звертає увагу, що законодавчо форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань та не припиняють зобов`язання сторін.

При укладені Договору між сторонами був узгоджений порядок дій, у випадку настання форс-мажорних обставин (Розділ 7 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили, які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 7.2 Договору, при виникненні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10-ти календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України). Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні, більш ніж через 15 календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 12.1 Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 7.3 Договору, якщо обставини непереборної сили будуть тривати більше 2 (двох) місяців поспіль, кожна зі сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Відповідач своєчасно не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Сторони узгодили порядок своїх дій на випадок форс-мажорних обставин, тому саме по собі визнання ТПП України факту збройної агресії проти України обставинами непереборної сили, не є беззаперечною підставою для ухилення від виконання сторонами зобов`язань за Договором.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат. Зменшення інфляційних втрат не передбачено законом, тоді як ставка річних не була збільшена сторонами у договорі та розмір нарахованих відсотків річних не є неспівмірним до суми боргу.

Викладеним спростовуються доводи наведені відповідачем у апеляційній скарзі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/1551/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 у справі № 904/1551/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.10.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко