Рішення

від 14.06.2023 по справі 910/3519/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2023Справа № 910/3519/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШДІМ СЕРВІС"

про стягнення 574 194,94 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШДІМ СЕРВІС" (далі - відповідач, ТОВ "НАШДІМ СЕРВІС") про стягнення 574 194,94 грн на підставі Договору постачання природного газу № 211775/Т від 15.07.2021, з яких: 400 000,00 грн основного боргу, 55 972,36 грн пені, 16 045,97 грн 3% річних, 102 176,61 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 211775/Т від 15.07.2021 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем природного газу у період з серпня по листопад 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 позовну заяву ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 22.03.2023 № 145/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3519/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3519/23.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 про відкриття провадження у справі № 910/3519/23.

01.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

11.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами поштового зв`язку 11.05.2023. Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача 55 972,36 грн пені, 16 045,97 грн 3% річних, 102 176,61 грн інфляційних втрат з огляду на приписи п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання і виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 та приписи п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідач зазначає у відзиві, що він є управителем багатоквартирних будинків (стара назва компанії - ТОВ "Управляюча Компанія «Резиденція Ренесанс»" та між ним як управителем і співвласниками будинків укладалися договори на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води, водовідведення, електропостачання та поставки природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено відповідачу строк подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи.

16.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що під час розгляду справи судом, відповідач частково здійснив погашення суми боргу за Договором у розмірі 100 000,00 грн, тому сума основного боргу зменшилася і становить 300 000,00 грн та просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 300 000,00 грн, 55 972,36 грн пені, 16 045,97 грн 3% річних, 102 176,61 грн інфляційних втрат і судові витрати.

19.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

25.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач повністю заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача.

Зокрема, позивач звернув увагу на те, що позивач не є надавачем комунальних послуг для населення, а відповідач є непобутовим споживачем, тобто не відноситься до категорії «населення».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 закрито провадження у справі № 910/3519/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія «Резиденція Ренесанс»", яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШДІМ СЕРВІС» (споживач, відповідач) був укладений Договір постачання природного газу № 211775/Т (для не побутових споживачів) (далі - Договір або Договір № 211775/Т від 15.07.2021), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов`язався приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим Договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Приписами п. 1.2. Договору встановлено, що споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

Відповідно до пункту 3.6 Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Згідно з пункту 3.7 Договору складання та підписання сторонами актів приймання-передачі газу відбувається в наступному порядку:

- споживач до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим Договором газу застосовуються дані Оператора ГРМ про об`єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до Оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця (пункт 3.7.1 Договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом п`яти робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період з зазначенням добових об`ємів перевищення споживання за кожну добу перевищення, підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.7.2 Договору);

- споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 3.7.3 Договору).

За умовами пункту 4.3 Договору оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати очікуваного обсягу споживання природного газу в такому місяці, встановленого згідно з умовами цього Договору на відповідний газовий місяць.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період.

Відповідно до пункту 4.7 Договору датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Загальна сума Договору складається із загальної вартості газу, поставленого споживачу за весь період дії Договору (п. 4.9. Договору).

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його укладання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що у період з серпня 2021 року по листопад 2021 року позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 341 183,91 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природнього газу від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, а також актом-розрахунком компенсації вартості перевищення замовленого обсягу споживання природного газу від 31.10.2021. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідачем у період з 21.07.2021 по 18.02.2023 було сплачено за спожитий природний газ у розмірі 941 183,91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №447 від 02.11.2021, №457 від 08.11.2021, №467 від 09.11.2021, №479 від 17.11.2021, №586 від 02.02.2022, №594 від 04.02.2022, №596 від 08.02.2022, №241 від 21.07.2021, №608 від 18.02.2022, №488 від 19.11.2021, №338 від 06.09.2021, №474 від 12.11.2021.

Проте, відповідач не сплатив решту суми заборговності за поставлений у період з серпня 2021 року по листопад 2021 року природний газ, тому станом на 16.01.2023 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 400 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий природний газ за Договором № 211775/Т постачання природного газу від 15.07.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 55 972,36 грн, 3% річних у розмірі 16 045,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 102 176,61 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 глави 1 Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

У п. 5 глави 1 Правил постачання природного газу зазначено, що діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Судом встановлено, що з серпня 2021 року по листопад 2021 року позивач поставив відповідачу на умовах Договору постачання природного газу № 211775/Т від 15.07.2021 природний газ на суму 1 341 183,91 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природнього газу від 31.08.2021 на суму 51 774,90 грн, від 30.09.2021 на суму 120 195,84 грн, від 31.10.2021 на суму 557 453,57 грн, від 30.11.2021 на суму 599 193,61 грн, а також актом-розрахунком компенсації вартості перевищення замовленого обсягу споживання природного газу від 31.10.2021 на суму 12 565,99 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання позивачем на умовах Договору постачання природного газу № 211775/Т від 15.07.2021 відповідачу у період з серпня 2021 року по листопад 2021 року природного газу на загальну суму 1 341 183,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не у повному обсязі оплатив спожитий у спірний період природний газ, зокрема, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 941 183,91 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 400 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує заборгованість перед позивачем у розмірі 400 000,00 грн та гарантує сплату суми основного боргу частинами, по 100 000,00 грн щомісячно.

Отже, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв`язку 03.03.2023) заборгованість відповідача за спожитий у спірний період природний газ становила 400 000,00 грн (основний борг).

Після звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв`язку 03.03.2023), відповідачем погашено основний борг у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 закрито провадження у справі № 910/3519/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Отже, станом на дату вирішення по суті спору у справі №910/3519/23 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 300 000,00 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШДІМ СЕРВІС" в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 300 000,00 грн основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача пені у загальній сумі 55 972,36 грн, 3% річних у розмірі 16 045,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 102 176,61 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом п. 8.7 Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 17.03.2020 № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "НАШДІМ СЕРВІС" 55 972,36 грн пені, 16 045,97 грн 3% річних та 102 176,61 грн інфляційних втрат відмовити.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень відповідача про те, що ТОВ "НАШДІМ СЕРВІС" є управителем чи колективним споживачем.

Суд звертає увагу, що пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

Отже, заперечення відповідача з посиланням на приписи п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання і виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 та приписи п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України судом відхиляються як безпідставні.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що обгрунтованим є стягнення з відповідача пені на суму 49 498,87 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені належить відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стянення пені, крім того, невірно визначено загальну кількість днів періоду прострочення за окремими спірними актами.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 16 045,97 грн 3% річних частково у сумі 15 635,40 грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШДІМ СЕРВІС" інфляційних втрат у розмірі 102 176,61 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 300 000,00 грн основного боргу, 49 498,87 грн пені, 15 635,40 грн 3% річних та 102 176,61 грн інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 8 612,93 грн та зазначено, що позивач має намір скористатися правом передбаченим п.3 ст.124 ГПК України на доведення іншої суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Станом на дату розгляду справи по суті, представником позивача матеріали справи не містять доказів, понесених позивачем інших судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи закриття провадження у справі №910/3519/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 8 509,67 грн покладається на відповідача, а у сумі 103,26 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШДІМ СЕРВІС" (Україна, 01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОСЕЛИЦЬКА, будинок 10; ідентифікаційний код 42956434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (Україна, 03124, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА, будинок 5; ідентифікаційний код 42394311) 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 49 498,87 грн (сорок дев`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 87 коп.) пені, 15 635,40 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 40 коп.) 3% річних, 102 176,61 грн (сто дві тисячі сто сімдесят шість гривень 61 коп.) інфляційних втрат та 8 509,67 грн (вісім тисяч п`ятсот дев`ять гривень 67 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА