Рішення

від 16.06.2023 по справі 910/4249/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2023Справа № 910/4249/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аптеки "Фармасіті"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

про стягнення 45 900,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптеки "Фармасіті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення 45 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2018 позивач приєднався до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ "Нова пошта".

23.02.2022 позивачем, з відділення ТОВ "Нова пошта" в місті Запоріжжя №14 було відправлено медикаменти (відправлення №59000798179843), котрі не потребують особливих умов зберігання та перевезення, за адресою: с. Терпіння, вул. Таврійська, 3а, відділення НП №1, оголошеною вартістю 45 900,00 грн.

Наразі дане відправлення зберігається в депо ТОВ "Нова пошта" на окупованій території в місті Мелітополь, отримувачу досі не вручено.

В медикаментів, що знаходяться в даному відправленні №59000798179843 є строк придатності, і він сплив 01.11.2022 року. Після спливу строку придатності річ вважається втраченою, що тягне за собою наслідки передбачені чинним законодавством - зокрема, обов`язок експедитора відшкодувати збитки клієнту.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 45 900,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

05.04.2023 до канцелярії суду позивач подав лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

04.05.2023 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено позивачем, 23.06.2018 ТОВ «Аптеки «Фармасіті» приєдналось до договору про надання послуг з організації перевезення відправлено ТОВ «Нова Пошта» в цілому в розуміння ст.. 634 ЦК України, умови якого розташовані за посиланням https://static.novaposhta.ua/sitecard/misc/doc/contact_provicion_of_services.pdf.

Відповідно до п.2.2 договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

23.02.2022 позивачем з відділення ТОВ «Нова Пошта» в місті Запоріжжі №14 було відправлено медикаменти (відправлення №59000798179843), котрі не потребують особливих умов зберігання та перевезення, за адресою: с. Терпіння, вул.. Таврійська, 3А, відділення НП №1, оголошеною вартістю 45 900,00 грн.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан, котрий на даний момент продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022.

Наразі дане відправлення зберігається в депо ТОВ «Нова Пошта» на окупованій території в місті Мелітополь, отримувачу досі не вручено.

В медикаментів, що знаходяться в даному відправленні №59000798179843 є строк придатності і він сплив 01.11.2022, що підтверджується видатковою накладною №Ф7-Рз-0001122 від 23.02.2022. Тобто, в кінці жовтня 2022 року річ, яку відправив позивач втратила свої споживчі якості. Після спливу строку придатності річ вважається втраченою, що тягне за собою наслідки передбачені чинним законодавством - зокрема, обов`язок експедитора відшкодувати збитки клієнту.

У зв`язку з чим, позивач посилаючись на п.6.2.2 договору, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 45 900,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що відправлення за експрес-накладною №59000798179843 24.02.2022 прибуло до вантажного депо відповідача, розташованого за адресою Мелітополь, вул.. Дмитра Донцова, 15/7. Відповідне відправлення в подальшому доставлено до отримувача не було у зв`язку з тим, що в цей день 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України з різних сторін, зокрема з півдня. Бої за м. Мелітополь розпочалися безпосередньо 24.02.2022, а вже 26.02.2022 війська окупували це місто.

Також, відповідачем зазначено, що не існує жодного нормативного підтвердження того, що сплив строку придатності товару прирівнюється до його втрати. В описі відправлення за експрес-накладною №59000798179843 визначено: товари медичного призначення. Більш детального опису відправлення позивачем зроблено не було, а тому наразі достовірно встановити, що саме було у зазначеному відправленні неможливо і жоден інший документ не може підтверджувати вміст відправлення. Позивачем не підтверджено, що саме ті ліки, які визначені у видаткові1 накладній знаходяться у вмісті відправлення за експрес-накладною №59000798179843, а відтак і не підтверджено, що строки придатності вмісту відправлення пройшов.

Внаслідок приєднання позивача до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень договору приєднання в розумінні ст.. 634 ЦК України) між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п.2.2 договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Згідно з п.2.6 договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначних цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Обов`язком експедитора є: в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відділень експедитора (п.3.1.1 договору).

Відповідно до п.6.2.2 договору у разі повної втрати або повного пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

Відповідно до експрес-накладної №59000798179843 від 23.02.2022 відправником є ТОВ «Аптеки «Фармасі», одержувач: приватна особа ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , тип відправлення: посилка, вага 0,5 кг (фактична), місць:1, опис: товари медичного призначення, оголошена вартість 45900 грн.

З наданої відповідачем інформації щодо руху відправлення за експрес-накладною №59000798179843 вбачається, що воно прибуло 24.02.2022 до вантажного депо відповідача, розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Дмитра Донцова, 15/7.

Як зазначено відповідачем, відповідне відправлення в подальшому доставлено до отримувача не було у зв`язку з тим, що в цей день 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на території України з різних сторін, зокрема з півдня. Бої за м. Мелітополь розпочалися безпосередньо 24.02.2022, а вже 26.02.2022 війська окупували це місто.

Суд зазначає, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 по 23.08.2022 (згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні") в Україні введено воєнний стан.

26.02.2022 російські війська окупували м. Мелітополь.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії, окупація м. Мелітополь підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем за публічним договором в частині доставки відправлення до отримувача у строк, передбачений у відповідній експрес-накладній, проте, не зі своєї вини.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повної втрати чи пошкодження відправлення за експрес-накладною №59000798179843.

А також, з експрес-накладної №59000798179843 не можливо встановити, які саме товари медичного призначення (найменування, виробник) направлялися позивачем та відповідно їх термін придатності.

Так, на підтвердження терміну придатності позивачем надано видаткову накладну №Ф7-Рз-0001122 від 23.02.2022 року.

Проте, суд зазначає, що в експрес-накладній відсутні будь-які посилання на вищезазначену видаткову накладну, а тому позивачем не підтверджено, що саме ті ліки, які зазначені у видатковій накладній №Ф7-Рз-0001122 від 23.02.2022 року знаходились у вмісті направлення за експрес-накладною №59000798179843, тому і не підтверджено, що строк придатності вмісту відправлення пройшов.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 45 900,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий