Ухвала

від 16.06.2023 по справі 913/201/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

16 червня 2023 року м.Харків Справа № 913/201/23

Провадження №13/913/201/23

Господарський суд Луганської області, у складі судді Яресько Б.В., розглянув матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Карбон ЛТД"

до держави Російська Федерація;

Федерального державного унітарного підприємства "Підприємство по управлінню власності за кордоном" Управління справами Президента Російської федерації;

Публічного акціонерного товариства "Газпром";

Публічного акціонерного товариства "Нафтова компанія "Роснафта";

Відкритого акціонерного товариства "Російські залізничні дороги".

про відшкодування 147 528 949 грн. 58 коп.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Карбон ЛТД» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Російської Федерації, Федерального державного унітарного підприємства «Підприємство по управлінню власності за кордоном» Управління справами президента Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Газпром», Публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснафта», Відкритого акціонерного товариства «Російські залізничні дороги» про стягнення збитків у сумі 147 528 949 грн. 58 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року справу передано на розгляд судді Яресько Б.В.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Однім із відповідачів згідно позовної заяви є держава Російська Федерація.

Частиною 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації є обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України, та повідомлення інших відповідачів, що розташовані в цій держави.

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачам, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, враховуючи ціну позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі, які мають бути зібрані та досліджені, господарський суд дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідачів, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

1. Прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Карбон ЛТД» до Російської Федерації, Федерального державного унітарного підприємства «Підприємство по управлінню власності за кордоном» Управління справами президента Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Газпром», Публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснафта», Відкритого акціонерного товариства «Російські залізничні дороги» про стягнення збитків у сумі 147 528 949,58 грн. до розгляду та відкрити провадження у справі № 913/201/23 за правилами загального позовного провадження.

2. Проведення підготовчого засідання суду призначити на 25.07.2023 р. о 10:00.

Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, 5.

3. Позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзиви разом із доказами її направлення на адресу відповідачів.

Запропонувати позивачу направити копію позовної заяви та копію цієї ухвали на відомі адреса відповідачів за межами Російської Федерації (посольства, представництва, тощо) та на відомі адреса електронної пошти відповідачів. Докази направлення надати суду.

4. Відповідачам надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), в строк до 15.07.2023 р., але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Попередити відповідачів про те, що відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/sud5014/.

Дата підписання ухвали 16.06.2023.

СуддяБогдан ЯРЕСЬКО