Рішення
від 05.10.2022 по справі 921/92/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/92/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття", вул. Галицька, 93, с. Тисмениця, Івано- Франківська область

до відповідачів:

1. Монастириської міської ради, вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільська область

2. Приватного підприємства "Горожанка", вул. Київська, 199, м. Рахів, Закарпатська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Лисенка, 20 А, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державний реєстратор відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковський Олег Любомирович, вул. Чарнецького, буд. 7, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область

про визнання протиправним та скасування рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Гарагуц І.Ф. адвокат;

від відповідача 1: не з"явився;

від відповідача 2: Туцький Ю.В.;

від третіх осіб : не з"явилися.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

14 лютого 2022 року Товариство з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Монастириської міської ради та 2. Приватного підприємства "Горожанка" про визнання протиправним та скасування рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)"; про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.02.2022, для розгляду справи №921/92/22 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2022 позовну заяву Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

18.03.2022 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява б/н від б/д (вх. №1793) Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття", зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21.02.2022.

Ухвалою суду від 05.04.2022 відкрито провадження у справі №921/92/22 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.05.2022.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 05.05.2022.

Протокольними ухвалами від 05.05.2022, від 26.05.2022 та від 09.06.2022 підготовче засідання відкладалися відповідно на 26.05.2022, на 09.06.2022 та на 30.06.2022 з підстав, викладених в них.

Продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/92/22 на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 30.06.2022.

Протокольними ухвалами від 30.06.2022, від 14.07.2022 та від 15.08.2022 підготовче засідання відкладено відповідно на 14.07.2022, на 15.08.2022 та на 12.09.2022.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/92/22 до судового розгляду по суті на 27.09.2022.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 27.09.2022 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 27.09.2022 оголошено перерву до 05.10.2022, про що відображено у протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача 2, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 05.10.2022, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Судом враховано, що Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022; продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 та продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.

Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи обставину - запровадження воєнного стану в Україні строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржене рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" прийнято всупереч вимог чинного законодавства України .

Також зазначає, що органом місцевого самоврядування не враховано, що ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, а тому саме позивачу в силу вимог чинного законодавства належить переважне право оренди земельних ділянок, які спірним рішенням передані в оренду ПП "Горожанка".

У зв`язку з цим, спірне рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка" вважає протиправним та таким що створює перешкоди ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства (прохід, проїзд, вирощування сільськогосподарської продукції).

Як стверджує позивач, факт порушення Підліснянською сільською радою щодо протиправного винесення спірного рішення підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом - земельної ділянки від 28.05.2021 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області складений за результатами перевірки на предмет дотримання вимог чинного законодавства органом місцевого самоврядування, яким встановлено, що рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка" прийнято з порушенням вимог ст. ст. 12 п. а; 122 ч.1; 37-1 ч.4 Земельного кодексу України, ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Дані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з"явився, однак Монастириська міська рада погодилася та не заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №2660 від 02.05.2022), долучивши при цьому копію рішення Підліснянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 22.10.2020 за №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок земель сільськогосподарського призначення, проектованих доріг ПП "Горожанка".

Також, відповідачем 1 у поданому відзиві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника Монастриської міської ради.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду надано витребувані документи, зокрема рішення Монастириської міської ради Тернопільської області від 15.12.2020 за №27 "Про початок реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради та утворення комісії з реорганізації Підліснянської сільської ради" ( вх. № 5852 від 12.09.2022).

Заперечення відповідача 2.

Представник відповідача 2 в судове засідання з"явився, заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №4152 від 30.06.2022) та в письмових виступах у судових дебатах (вх. № 6542 від 05.10.2022). Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Пояснення третіх осіб.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не "явилася, однак надіслано суду письмові пояснення по суті спору ( вх. № 3229 від 24.05.2022).

Також, у поданих поясненнях викладено клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державний реєстратор відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковський Олег Любомирович в судове засідання не з"явився, однак на виконання вимог ухвал суду надано витребувані документи ( вх. № 5642 від 01.09.2022).

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 05.04.2022 задоволено судом клопотання Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" (вх. №1794) про витребування доказів у Монастириської міської ради документи в копіях: рішення Підліснянської сільської ради №154 від 22 жовтня 2020 року та договори оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами.

Ухвалою суду від 10.05.2022 залучено до участі у справі №921/92/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, на підставі статті 50 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.06.2022 залучено до участі у справі №921/92/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського Олега Любомировича, на підставі статті 50 ГПК України.

Також, ухвалою суду від 09.06.2022 витребувано у Приватного підприємства "Горожанка" належним чином завірені копії - договорів оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами. Витребувано у державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського Олега Любомировича - документи на підставі, яких проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

22.10.2020 Підліснянська сільська рада Монастириського району Тернопільської області (правонаступником якої є Монастириська міська рада відповідно до рішення Монастириської міської ради №27 від 15.12.2020 "Про початок реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради та утворення комісії з реорганізації Підліснянської сільської ради") прийняла рішення №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка", яким вирішено:

- передати в оренду ПП "Горожанка" земельні ділянки сільськогосподарського призначення - під проектованими дорогами на території Підліснянської сільської ради з кадастровими номерами:

- 6124287500:01:001:3033 площею 1,0363 га;

- 6124287500:01:001:3034 площею 0,6859 га;

- 6124287500:01:001:3035 площею 0,8359 га;

- 6124287500:01:001:3036 площею 0,6088 га;

- 6124287500:01:001:3037 площею 1,3456 га;

- 6124287500:01:001:3038 площею 0,8611 га;

- 6124287500:01:001:3039 площею 0,8991 га;

- 6124287500:01:001:3040 площею 0,6006 га;

- 6124287500:01:001:3041 площею 0,9171 га;

- 6124287500:01:001:3042 площею 0,6023 га;

- 6124287500:01:001:3043 площею 1,0540 га;

- 6124287500:01:001:3044 площею 6,2450 га;

- 6124287500:01:001:3045 площею 0,4610 га;

- 6124287500:01:001:3046 площею 0,4242 га;

- 6124287500:01:001:3047 площею 0,8531 га;

- 6124287500:01:001:3048 площею 1,1365 га;

- 6124287500:01:001:3049 площею 0,5832 га.

- земельні ділянки передати в оренду на строк 7 (сім) років.

- встановити орендну плату за вищевказані земельні ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки. Доручити в.о. сільському голові Леник О.В. укласти з ПП "Горожанка" договір або договора оренди вищезазначених земельних ділянок.

В результаті прийнятого рішення, 20.11.2020 між Підліснянською сільською радою Монастириського району Тернопільської області (як, Орендодавцем) та Приватним підприємством "Горожанка" (як, Орендарем) укладено ряд договорів оренди землі в кількості 17 штук, відповідно до умов яких Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння та користування (оренду ) земельні ділянки з кадастровими номерами ( вказані вище) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Місце розташування земельних ділянок на території Підліснянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області. Договори укладено на строк 7 (сім) років.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковським Олегом Любомировичем внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до вказаних договорів оренди землі від 20.11.2020.

Не погоджуючись з даним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач вважає, що дані обставини є підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про землеустрій".

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 396 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (стаття 393 Цивільного кодексу України).

З аналізу вказаних положень ЦК України вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або держорганом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Разом із цим, ч. ч. 1, 2 статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та підтверджує доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто, спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland).

Таким чином, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland).

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №363/3641/17 (провадження №61-36341св18), від 21.04.2021 у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-5017св19), від 01.06.2022 у справі № 453/222/19 (провадження № 61-2024св21).

У Рішенні Конституційного Суду України за № 18-рп/2004 від 01.12.2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Як визначено статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частини 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України).

Як визначено статтею 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.1). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3).

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Судом встановлено, що 22.10.2020 Підліснянська сільська рада Монастириського району Тернопільської області (правонаступником якої є Монастириська міська рада відповідно до рішення Монастириської міської ради №27 від 15.12.2020 "Про початок реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради та утворення комісії з реорганізації Підліснянської сільської ради") прийняла рішення №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка", яким вирішено:

- 6124287500:01:001:3033 площею 1,0363 га;

- 6124287500:01:001:3034 площею 0,6859 га;

- 6124287500:01:001:3035 площею 0,8359 га;

- 6124287500:01:001:3036 площею 0,6088 га;

- 6124287500:01:001:3037 площею 1,3456 га;

- 6124287500:01:001:3038 площею 0,8611 га;

- 6124287500:01:001:3039 площею 0,8991 га;

- 6124287500:01:001:3040 площею 0,6006 га;

- 6124287500:01:001:3041 площею 0,9171 га;

- 6124287500:01:001:3042 площею 0,6023 га;

- 6124287500:01:001:3043 площею 1,0540 га;

- 6124287500:01:001:3044 площею 6,2450 га;

- 6124287500:01:001:3045 площею 0,4610 га;

- 6124287500:01:001:3046 площею 0,4242 га;

- 6124287500:01:001:3047 площею 0,8531 га;

- 6124287500:01:001:3048 площею 1,1365 га;

- 6124287500:01:001:3049 площею 0,5832 га.

- земельні ділянки передати в оренду на строк 7 (сім) років.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов`язків власника та постійного користувача земельної ділянки, наслідки порушення порядку та умов використання земельної ділянки регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Глава 15 Земельного кодексу України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законодавством передбачено право ради вирішувати питання, які виникають з земельних відносин, зокрема, щодо передачі в оренду земельних ділянок, припинення права оренди тощо. Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності на землю комунальної власності в межах населеного пункту від імені відповідної територіальної громади, щодо вирішення питань, які виникають з земельних відносин, зокрема розпорядження землею територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності тощо, є прийняття відповідного рішення.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 Земельного кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення як права власності на земельну ділянку, так і права користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії (стаття 141 Земельного кодексу України).

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства врегульовано ст. 144 ЗК України. Зокрема, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про: розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Так, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами.

В обґрунтування позову, позивач зазначає наступне:

- що органом місцевого самоврядування не враховано, що ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, а тому саме позивачу в силу вимог чинного законодавства належить переважне право оренди земельних ділянок, які спірним рішенням передані в оренду ПП "Горожанка";

- спірне рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка" вважає протиправним та таким що створює перешкоди ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства (прохід, проїзд, вирощування сільськогосподарської продукції);

- рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка" прийнято з порушенням вимог ст. ст. 12 п. а; 122 ч.1; 37-1 ч.4 Земельного кодексу України, ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";

- сільська рада не забезпечила безоплатного доступу ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" як землекористувача до належних позивачу на праві оренди земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням та позбавлений можливості вирощування сільськогосподарської продукції.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено . що передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Статтею 37-1 Земельного кодексу України визначено особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.

Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.

Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.

Власники та користувачі земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, зобов`язані надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки.

Земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов`язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути змінені у процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначених законом.

Враховуючи норми чинного земельного законодавства, прослідковується наступний алгоритм передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності під польовими дорогами:

1.Прийняття рішення сільської (селищної, міської ) ради, на території якої знаходиться масив щодо проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення .

Статтею 35 Закону України "Про землеустрій" визначено, що інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями:

а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;

б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо: внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру; формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами; формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.

2. Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних масивів земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 57 "Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному статтею 35 цього Закону. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; в) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; г) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ґ) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, що посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; д) відомості про меліоративну мережу або її складову частину/частини, в тому числі надані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідротехнічної меліорації земель, для державної реєстрації меліоративної мережі або її складової частини/частин у Державному земельному кадастрі, а також про земельні ділянки, на яких вони розміщені; е) відомості про земельні ділянки (частини земельних ділянок) та масиви земель сільськогосподарського призначення, включених до території обслуговування меліоративної мережі.

У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає: а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки; в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; г) відомості про встановлені межові знаки.

У разі формування земельної ділянки під час інвентаризації земель не допускається: а) розташування однієї будівлі на декількох земельних ділянках; б) розташування на земельній ділянці лише окремої частини будівлі.

Кадастрові плани земельних ділянок, помилки у відомостях Державного земельного кадастру щодо яких виправляються, погоджуються з власниками таких земельних ділянок (якщо земельна ділянка перебуває у користуванні - також із землекористувачем).

3.Погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в порядку, визначеному ст. 186 Земельного кодексу України.

4.Проведення державної експертизи технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ( у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель).

5.Реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

6.Прийняття рішень про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель відповідною місцевою радою.

7.Реєстрація права власності на земельні ділянки за відповідною місцевою радою.

8.Прийняття рішення місцевою радою про надання земельних ділянок під польовими дорогами в оренду та укладання відповідних договорів оренди з користувачами /власниками без проведення земельних торгів (пропорційно до зареєстрованих земельних ділянок або враховується норма закону №2498-VІІІ від 10.07.2018 і передається одній особі, яка в свою чергу має забезпечити проїзд (заїзд до інших земельних ділянок іншими орендарями (власникам)).

9.Реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 1861 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що вирішуючи питання про затвердження проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування зобов`язаний керуватись чинними нормами та може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише з підстав, визначених законодавством. Так, відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Тобто, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України норми ст. 118 ЗК України не містять.

Відповідно до Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду без проведення земельних торгів користувачам земельних ділянок, суміжних з такими польовими дорогами.

Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.

Передача в оренду здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.

З огляду на зазначене, якщо земельні ділянки є суміжними із земельними ділянками, на яких знаходяться польові дороги, можна звернутись до органів місцевого самоврядування із пропозицією укласти договір оренди таких земельних ділянок.

А тому, незалежно від того, в кого в оренді перебувають польові дороги, є можливість користуватись ними для того, щоб мати доступ до своїх земельних ділянок і використовувати їх згідно цільового призначення, оскільки орендар земельних ділянок під польовими дорогами повинен забезпечувати доступ усіх землекористувачів до своїх земельних ділянок.

Так, 22.10.2020 Підліснянською сільською радою Монастириського району Тернопільської області (правонаступником якої є Монастириська міська рада відповідно до рішення Монастириської міської ради №27 від 15.12.2020 "Про початок реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради та утворення комісії з реорганізації Підліснянської сільської ради") прийнято рішення №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектовних доріг, ПП "Горожанка", яким вирішено: - передати в оренду ПП "Горожанка" земельні ділянки сільськогосподарського призначення - під проектованими дорогами на території Підліснянської сільської ради з кадастровими номерами: - 6124287500:01:001:3033 площею 1,0363 га; - 6124287500:01:001:3034 площею 0,6859 га; - 6124287500:01:001:3035 площею 0,8359 га; - 6124287500:01:001:3036 площею 0,6088 га; - 6124287500:01:001:3037 площею 1,3456 га; - 6124287500:01:001:3038 площею 0,8611 га; - 6124287500:01:001:3039 площею 0,8991 га; - 6124287500:01:001:3040 площею 0,6006 га; - 6124287500:01:001:3041 площею 0,9171 га; - 6124287500:01:001:3042 площею 0,6023 га; - 6124287500:01:001:3043 площею 1,0540 га; - 6124287500:01:001:3044 площею 6,2450 га; - 6124287500:01:001:3045 площею 0,4610 га; - 6124287500:01:001:3046 площею 0,4242 га; - 6124287500:01:001:3047 площею 0,8531 га; - 6124287500:01:001:3048 площею 1,1365 га; - 6124287500:01:001:3049 площею 0,5832 га.

Земельні ділянки передано в оренду на строк 7 (сім) років.

Слід зазначити, що відповідно до п.п.26, 27 Договорів оренди землі від 20.11.2020 сторонами правочинів визначено обмеження (обтяження) щодо використання земельних ділянок, а саме обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на земельну ділянку не встановлено ( п.26) та передача в оренду ділянки не є підставою для зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб .

Матеріали справи не містять доказів в обґрунтування позовних вимог зокрема щодо користування позивачем істотної частини масиву земель сільськогосподарського призначення, тоді як відповідачем 2 долучено до матеріалів справи докази щодо користування ним суміжними земельними ділянками з земельними ділянками, які стали предметом оскаржуваного рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)".

Також, враховуючи викладені судом норми права та порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток, не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення сільською радою вимог ст. ст. 12 п. а; 122 ч.1; 37-1 ч.4 Земельного кодексу України, ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Отже, позивачем не наведено належним чином відповідних аргументів, які б могли бути оцінені судом та на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 у справі №923/965/19, якою зазначено, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Надання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок - часток (паїв) у користування здійснюється без проведення земельних торгів.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, зокрема рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)" не суперечить актам цивільного законодавства та не порушує цивільні права та інтереси позивача, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами, суд зазначає таке.

Так, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковським Олегом Любомировичем внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до вказаних договорів оренди землі від 20.11.2020.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд вважає, що позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами, є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасуванню рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)".

Таким чином, позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами, є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Слід зазначити, що Монастириська міська рада Тернопільської області прийняла рішення №27 від 15.12.2020 "Про початок реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради та утворення комісії з реорганізації Підліснянської сільської ради" , яким вирішено почати процедуру реорганізації Підліснянської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради. Визначити Монастириську міську раду правонаступником всього майна, прав та обов"язків Підліснянської сільської ради.

Щодо тверджень відповідача, що вказаний позов підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України , суд зазначає таке.

Ухвалою Тернопільського окружного адмінстравтиного суду від 05.01.2022 закрито провадженні у справі №500/4778/21 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" до відповідача Монастириської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)" на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України ( суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Одночасно, судом роз"яснено позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 44 658,00 грн.

В силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 44 658,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмежено відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" до відповідачів: Монастириської міської ради та Приватного підприємства "Горожанка", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковський Олег Любомирович про визнання протиправним та скасування рішення Підліснянської сільської ради від 22.10.2020 №154 "Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проектованих доріг, ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634)"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельних ділянок ПП "Горожанка" (код ЄДРПОУ 22103634) за договорами оренди земельних ділянок від 20.11.2020 щодо земельних ділянок в кількості 17 штук, з різними кадастровими номерами, відмовити .

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 44 658,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати:

Позивачу: ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", вул. Галицька, 93, с. Тисмениця, Івано- Франківська область.

Відповідачам:

1. Монастириській міській раді, вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільська область

2. Приватному підприємству "Горожанка", вул. Київська, 199, м. Рахів, Закарпатська область

Третім особам:

1. Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Лисенка, 20 А, м. Тернопіль).

2. Державному реєстратору відділу "Центру надання адміністративних послуг" апарату Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковському Олегу Любомировичу, вул. Чарнецького, буд. 7, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "16" червня 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	05.10.2022
Оприлюднено	19.06.2023
Номер документу	111584505
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою

Боровець Я.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.10.2022 по справі 921/92/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/92/22

Рішення від 05.10.2022

Рішення
від 05.10.2022 по справі 921/92/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ