Ухвала

від 12.06.2023 по справі 5011-50/9749-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 5011-50/9749-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023

у складі колегії суддів: Копитової О.С., Полякова Б.М., Отрюха Б.В.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022

у складі судді Івченка А.М.

(в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора)

у справі № 5011-50/9749-2012

за заявою Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»,

про банкрутство Закритого акціонерного товариства «БОССЕМ»

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 5011-50/9749-2012 клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора задоволено. Затверджено розмір винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора закритого акціонерного товариства «БОССЕМ» за період з 01.07.2020 року по 20.07.2021 року в сумі 208 338,00 грн. Виплату винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. ухвалено здійснити за рахунок кредиторів ЗАТ «БОССЕМ» пропорційно визнаним кредиторським вимогам, а саме: з публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» - 206 254,62 грн.; з ПАТ «Київський річковий порт» - 2 062,55 грн.; з ТОВ «Директ Інвестмент» - 20,83 грн. на користь арбітражного керуючого Шевченка В.Є. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ «БОССЕМ». Ліквідовано банкрута - ЗАТ «БОССЕМ» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Провадження у справі № 5011-50/9749-2012 закрито. Дію мораторію припинено.

Не погодившись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 5011-50/9749-2012 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора. В іншій частині ухвала суду першої інстанції апелянтом не оскаржувалась.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 5011-50/9749-2012 в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора залишено без змін.

22.05.2023 ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5011-50/9749-2012 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2023.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, залишення касаційної скарги без руху чи її повернення скаржнику, Верховний Суд керується нормами процесуального закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи в силу положень частини третьої статті 3 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII з наступними змінами; Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 N 2344-XII.

В пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.

Натомість новелами КУзПБ є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Так, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 було переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №5011-50/9749-2012 тільки в частині задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та стягнення грошової винагороди з кредиторів, можливість оскарження якої, у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 24.01.2020 у справі № 917/966/15, від 18.11.2019 у справі № 910/26972/14, від 09.12.2019 у справі № 911/397/16, від 12.12.2019 у справі № 909/722/14, від 10.02.2022 у справі № 912/1324/16.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, якою переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 в частині задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та стягнення грошової винагороди з кредиторів у справі № 5011-50/9749-2012 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті слід відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 5011-50/9749-2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк