Ухвала

від 15.06.2023 по справі 753/5580/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

15 червня 2023 року

місто Київ

справа № 753/5580/20

провадження № 61-8648ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грекова Лариса Володимирівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Желепи О. В., у провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог учасників справи та рішень судів

У березні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» (далі - ТОВ «ФК «Інновація»), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В., у якому просили:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською В. В., зареєстрований у реєстрі за № 177;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року № 35652641 щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2020 року, укладений між ТОВ «ФК «Інновація» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрований в реєстрі за № 177.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року № 35652641 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Здійснено розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок експерта, виходив з того, що ТОВ «ФК «Інновація» не мало права на відчуження іпотечного майна, а саме спірної квартири, оскільки заборгованість станом на дату укладення договору купівлі-продажу була відсутня, іпотекодержатель порушив вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та не направив позичальнику, який є відмінним від іпотекодавця, вимогу про усунення порушення, встановивши певний строк.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року № 35652641 щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири 25 лютого 2020 року погодився з висновком Київського апеляційного суду, що, оскільки заборгованість за кредитним договором станом на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири була відсутня, крім того, кредитор не виконав обов`язку щодо повідомлення боржника про усунення порушення зобов`язання, у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «ФК «Інновація» не мав права відчужувати іпотечне майно.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводилися до не згоди з висновком експерта, однак Верховний Суд, надаючи оцінку таким аргументам, врахував те, що судовим експертом заявлялося клопотання про надання додаткових матеріалів, які містять відомості для вирішення поставлених судом запитань, проте такі документи були надані тільки позивачами. Відповідач не скористався своїм правом для надання документів для проведення експертизи та спростування доводів позивачів про те, що заборгованість відсутня.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги щодо незгоди з зазначеним висновком суду та незгодою з висновком експерта, стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами, просила скасувати зазначене судове рішення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року залишити в силі.

Заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується виключно на висновку судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - КНДЕКЦ МВС України) від 30 червня 2021 року

№ СЕ-19/111-21/1201-ЕК, яким підтверджено відсутність заборгованості позивачів перед банком.

Проте КНДЕКЦ МВС України підпорядкований Міністерству внутрішніх справ України, де в одному із відділів працювала позивачка ОСОБА_3 , а отже, вона мала можливість впливати на результати експертного дослідження, а саме висновку експерта від 30 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/1201-ЕК.

На переконання заявниці, зазначене є нововиявленою обставиною у цій справі, тобто ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення на підставі недопустимого доказу, що не було встановлено під час ухвалення оскаржуваного судового рішення та не було і не могло бути відомо заявниці ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами відмовлено, зазначене судове рішення залишено в силі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, оскільки доводи заяви зводяться до переоцінки одного з доказів на предмет його допустимості, а саме висновку експерта від 30 червня 2021 року, повторюють доводи відповідачки, які наводилися нею у запереченнях на позовні вимоги та не містять посилань на нові обставини, які існували, однак не були відомі сторонам чи суду на час ухвалення рішення, тому наведені заявницею підстави перегляду рішення суду апеляційного суду не є підставами для його перегляду за нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грекова Л. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, у якій заявниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що рішення цього ж суду від 04 листопада 2021 року ухвалено на підставі недопустимого доказу - висновку експерта від 30 червня 2021 року, який складено КНДЕКЦ МВС України, підпорядкованого Міністерству внутрішніх справ України, де в одному із відділів працювала позивачка ОСОБА_3 , що не було і не могло бути відомо заявниці на час розгляду справи в апеляційному суді.

Як на підставу касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року заявниця посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме встановлення апеляційним судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року про розгляд клопотання ОСОБА_3 щодо розподілу судових витрат.

Мотиви та висновки Суду

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судового рішення.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції зокрема зазначив, що за наявності двох протилежних висновків та відсутність доказів припинення зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, відмову сторін у призначенні судом судово-економічної експертизи, наданий стороною позивача висновок від 08 травня 2020 року є неналежним доказом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року клопотання позивачів задоволено, у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено КНДЕКЦ МВС України.

Суд апеляційної інстанції врахував доводи позивачів, зокрема, що у справі наявні два висновки експертного дослідження, які містять протилежно відмінні висновки щодо обставин, які підлягають доказуванню у цій справі, тому з метою встановлення наявності чи відсутності заборгованості у позивачів за кредитним договором, що потребує спеціальних знань, Київський апеляційний суд вважав за доцільне призначити у справі судово-економічну експертизу.

07 липня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов висновок експерта від 30 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/12501-ЕК з матеріалами цивільної справи № 753/5580/20.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2021 року поновлено провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи 04 листопада 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, зокрема щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, врахував висновок експерта від 30 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/12501-ЕК, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 25-2007-ф станом на час укладення оскаржуваного договору

купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2020 року не обліковується, тобто відсутня. Також, експерт дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором, яка визначена у повідомленні ТОВ «ФК «Інновація» від 28 листопада 2019 року № 480, станом на 28 листопада 2019 року, документально не підтверджена.

Підстав для неприйняття до уваги вказаного висновку експерта суд не вбачав та відповідачем ТОВ «ФК «Інновація» не спростовано висновку щодо відсутності заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на дату укладення договору купівлі-продажу квартири.

Також, задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири Київський , суд апеляційної інстанції виходив з того, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення

30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, що іпотекодавець та боржник є відмінними. Отже, ТОВ «ФК «Інновація» не мав права відчужувати іпотечне майно.

Наведене дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції задовольнив вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу за наявності двох самостійних підстав, зокрема, на підставі висновку експерта та встановлення факту недотримання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2020 року, та відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині, погодився з апеляційним судом, що зазначеним висновком експерта від 30 червня 2021 року підтверджена відсутність заборгованості за кредитним договором, а заперечення заявниці щодо зазначеного висновку стосуються переоцінки письмових доказів.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, заявниця посилалася на те, що зазначене судове рішення ухвалено на підставі недопустимого доказу - висновку експерта від 30 червня 2021 року, складеного КНДЕКЦ МВС України, підпорядкованого Міністерству внутрішніх справ України, де в одному із відділів працювала позивачка ОСОБА_3 , що не було і не могло бути відомо заявниці на час розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Такий вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що наведені заявницею доводи зводяться до переоцінки одного з доказів на предмет його допустимості, не місять посилань на нові обставини, які існували, проте не були відомі сторонам чи суду на момент ухвалення судового рішення, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 423 ЦПК України.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, для того щоб відповідні обставини можна було віднести до нововиявлених відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України вони повинні існувати на час розгляду справи, і про них не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою.

Проте у справі встановлено, що обставина, на яку посилалася заявниця, ухвалення судового рішення на підставі недопустимого доказу - висновку експерта, не є нововиявленою обставиною, оскільки зазначений доказ був предметом дослідження судом апеляційної інстанції та предметом перевірки Верховним Судом саме за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Необхідно також врахувати, що ОСОБА_1 брала участь на всіх стадіях розгляду справи № 753/5580/20, тобто, у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, через свого представника висловлювала заперечення на позов, на апеляційну скаргу, була обізнана про призначення апеляційним судом судової економічної експертизи, проведення якої було доручено КНДЕКЦ МВС України, звернулася з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у якій, зокрема висловлювала свої міркування та заперечення щодо висновку експерта від 30 червня 2021 року, зокрема посилалася на те, що судовий експерт була допитана у судовому засіданні та підтвердила певні обставини.

Також Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо учасник справи має зауваження, заяви, доводи щодо складу експертів (спеціалістів), якими складено висновок судової експертизи, такий учасник має право на заявлення відводу. Отже, після ознайомлення з висновком експерта від 30 червня 2021 року ОСОБА_1 з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38, 39 ЦПК України мала право заявити відвід експерту (спеціалісту).

Верховний Суд враховує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може мати місце, зокрема за наявності факту надання завідомо неправильного висновку експерта, встановленого вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, на підставі пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України.

Водночас зі змісту оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги випливає, що ОСОБА_1 просила переглянути постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року на підставі пункту першого частин другої статті 423 ЦПК України.

Отже, наведена ОСОБА_1 підстава для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року є переоцінкою доказу - висновку експерта від 30 червня 2021 року, оціненого судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, та який був предметом перевірки Верховним Судом саме за касаційною скаргою заявниці, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії) від 18 листопада 2004 року).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставина на яку посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 423 ЦПК України.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявниці з ухваленим судовимм рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Посилання заявниці, як на підставу касаційного оскарження на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме встановлення апеляційним судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є помилковим тлумаченням зазначеної норми процесуального права, оскільки Київський апеляційний суд не здійснював оцінку нових доказів, а наводив мотиви свого рішення щодо наявності/відсутності нововиявлених обставин, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, на які посилається заявниця не суперечать висновках Київського апеляційного суду у цій справі.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального не викликає розумних сумнівів, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року є необґрунтованою.

Висновки

Отже, Верховний Суд вважає за необхідне вімовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, оскільки правильне застосовування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грекова Лариса Володимирівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, у провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію відмовити.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак