Рішення

від 16.06.2023 по справі 378/327/23

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/327/23

Провадження № 2/378/119/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_2 до Ставищенського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_2 з посиланням (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його бран ОСОБА_3 .. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2015 його брат ОСОБА_3 успадкував від матері ОСОБА_4 1/5 частину квартири за номером АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі свідоцтва про право власності.

Успадковане майно за ОСОБА_3 було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12516697 від 14.12.2015. Після смерті брата він (позивач) як спадкоємець за законом в рамках ст. ст. 1258, 1262 ЦК України та у строки встановлені ст. 1270 ЦК України 28.09.2017 року подав до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Постановою від 19 квітня 2023 року державним нотаріусом Ставищенського районної державної контори Цимбалюк В. М. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата у зв`язку з тим, що відповідно до інформації з ДРРП від 19.04.2023 рахується арешт нерухомого майна, накладеного на підставі постанови б/н від 15.03.2011 відділом ВДВС Ставищенського РУЮ на все майно померлого ОСОБА_3 , про внесено запис в Єдиному реєстрі заборон 06.04.2011 за №11036954.

Згідно інформації наданої Відповідачем у своєму листі-відповіді від 28.04.2023 у зв`язку з невиконанням в добровільному порядку постанови від 06.04.2011 відносно його померлого брата ОСОБА_3 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошена заборона на його відчуження. 22.04.2011 була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

На його заяву про зняття арешту з майна померлого ОСОБА_3 . Ставищенським відділом державної виконавчої служби відмовлено та повідомлено, що виконавче провадження було знищено у 2015 році у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Станом на дату подачі позову щодо померлого брата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Єдиному реєстрі боржників інформація щодо нього відсутня.

Позивач зурахуванням уточненихпозовних вимог(а.с.38)просить судзняти арешти з усього майна боржника ОСОБА_3 , що включає 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що накладений відповідно до постанови б/н від 15.03.201 року відділом ВДВС Ставищенського РУЮ, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон 06.04.2011 за № 11036954.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 10.05.2023 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом (а. с. 26).

Ухвалою суду від 15.06.2023 прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог (а. с. 48).

Ухвалою суду від 15.06.2023 витребувано у Ставищенськомурайонному судіКиївської області для дослідження в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-389/2010.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Ставищенськоговідділу державноївиконавчої службиу Білоцерківськомурайоні Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)в підготовче судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, подав до суду відзив про визнання позовних вимог, зазначивши, що справу просить розглядати у відсутність представника відповідача (а. с. 43).

Суд, вивчивши матеріали справи, письмову заяву відповідача про визнання позовних вимог, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а. с. 9), який згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2015 року (а. с. 10) набув право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/5 частину квартири за номером АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ставищенською селищною радою 26.10.1994р., зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №15, реєстровий №2044 (а. с. 15). Вказане успадковане майно за ОСОБА_3 було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №12516697 від 14.12.2015 (а. с. 11).

Відповідно до вищевказаного свідоцтва про право власності (а. с.15) ОСОБА_3 належала також 1/5 частина вищевказаної квартири. Всього на час смерті останнього йому належало 2/5 частини зазначеної квартири на праві спільної власності.

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу (а. с. 20), позивач (брат спадкодавця а. с. 8), як спадкоємець за законом в рамках ст. 1223 ч. 2 ЦК України подав до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Постановою від 19 квітня 2023 року державним нотаріусом Ставищенського районної державної контори Цимбалюк В. М. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата у зв`язку з тим, що відповідно до інформації з ДРРП від 19.04.2023 рахується арешт нерухомого майна, накладеного на підставі постанови б/н від 15.03.2011 відділом ВДВС Ставищенського РУЮ на все майно померлого ОСОБА_3 , про що внесено запис в Єдиному реєстрі заборон 06.04.2011 за №11036954 (а. с. 8).

24.04.2023 позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою до Ставищенського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Цетрального міжрегіоначьного управління юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна померлого ОСОБА_3 , накладеного постановою б/н від 15.03.2011 року відділом ВДВС Ставищенського РУЮ, в т. ч. на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 (а. с. 21).

В задоволенні вказаної заяви позивачу Відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Цетрального міжрегіоначьного управління юстиції (м. Київ) листом від 28.04.2023 за № 2730 (а. с. 22) було відмовлено з посиланням на наступне. Згідно данихавтоматизованої системивиконавчого провадження АСВПв спецрозділізначиться виконавчепровадження №20787927від 10.08.2010року провиконання постанови№ 3-389від 15.06.2010р.Ставищенського районногосуду простагнення з ОСОБА_3 накористь держави3400,00грн.штрафу.Узв`язку з невиконанням вказаної постанови суду в добровільному порядку 06.04.2011 року відносно ОСОБА_3 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошена заборона на його відчуження. В подальшому 22.04.2011 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» N 606-XIV, у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Дане виконавче провадження було знищене в 2015 році у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 22).

Відповідно до листа Ставищенського раойнного суду Київської області від 15.06.2023 справа про адміністративне правопорушення № 3-389,2010 рік про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, по якій постановою суду на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., знищено (а. с. 54, 55).

Згідно листа Ставищенського раойнного суду Київської області від 16.06.2023 відомості про стягувача по справі №3-389, 2010, на користь якого зараховувались суми штрафів за постановами суду у справах про адміністративне правопорушення, у Ставищенському районному суді Київської області відсутні, оскільки всі справи по справх про адміністративні правопорушення за 2010 рік знищені (а. с. 58).

Відповідно до ст. 1216, 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спалкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21.04.1999 (надалі Закону N 606-XIV) (що діяв на момент винесення постанови про повернення виконавчого листа) щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, чинній на момент накладення арешту на спірне майно, арештмайнаборжника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатисядержавним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV (в редакції,чинній намомент винесенняпостанови проповернення виконавчогодокумента стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче

провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено

частково,повертається стягувачуу разі,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися

безрезультатними;

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків,передбачених цимЗаконом (ч.1чт.40Закону N 606-XIV) . У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 40 Закону N 606-XIV).

Як вбачається з досліджених судом доказів скасування арешту в досудовому порядку державним виконавцем при поверненні виконавчого документа не було здійснено.

Вимога про зняття арешту заявлена під час дії Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII .

Відповідно до ч. 1ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» від 02.06.2016особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналізуючи вищенаведені вимогу Закону № 1404-VIII, останнійпередбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках, такий арешт знімається судом.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідач подав відзив про визнання позовних вимог

При цьому суд враховує, що арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби у 2011 році, при поверненні виконавчого документа суду арешт знято не було, скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, також знищено матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-389,2010 рік про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , дані про стягувача по справі №3-389, 2010, на користь якого мала бути стягнута сума штрафу за постановою суду встановити неможливо.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки представником позивача до суду подано заяву, в якій судові витрати позивач просить залишити за ним (а. с. 56), суд при ухваленні даного рішення не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.317 ч. 1, 321, 391, 1216, 1217, 1218, 1268 ч. 5, 1296, 1297 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 47 ч. 1 п. 2, 57 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21.04.1999, ч. ч. 1, 4, 5ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, ст. ст.2, 5, 10, 19, 81, 141, 200, 206 ч. 4, 263-266 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Ставищенського відділудержавної виконавчоїслужби уБілоцерківському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) про зняття арешту задовольнити.

Зняти арешт з усього майна боржника ОСОБА_3 , що включає 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , який було накладено відповідно до постанови б/н від 15.03.2011 року Відділом ВДВС Ставищенського районного управління юстиції, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон 06.04.2011 за № 11036954.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 16 червня 2023 року.

Суддя Н. М. Марущак