Постанова

від 15.08.2006 по справі ас-41/378-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-41/378-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" серпня 2006 р.  

о 10:30год.              Справа № АС-41/378-05

вх. № 11455/1-41

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Мінаєва О.М.

суддя Мамалуй О.О.

суддя Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Демчан А.В. дов.

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача - не з"явився

по справі за позовом  ДПІ у Октябрському р-ні м. Харкова   

до  1. ПП "Харків-Іновація", м. Харків

2. ПП "Укр-Техноком", м.Донецьк  

про визнання угоди недійсною  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання угоди б/н від 23.10.2002р. на загальну суму 172780,00грн., укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1963р.).

Дана справа була призначена до розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. У зв'язку з набранням чинності з 01.09.2005р. Кодексу Адміністративного судочинства України, відповідно до п. 1, п. 7 Перехідних положень цього кодексу, та враховуючи ст.ст. 17, 50 КАС України, справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.

1-й відповідач у відзиві на позов та судових засіданнях проти пред*явлених позивачем вимог заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що він не знав та не міг знати про те, що установчі документи та свідоцтво платника податків 2-го відповідача були визнані недійсними, та укладаючи спірну угоду у відповідності до Цивільного кодексу і інших нормативних актів, не мав на меті укласти угоду, спрямовану на приховування від оподаткування доходів.

Окрім того, 1-й відповідач зазначає, що позивач не надав доказів виключення 2-го відповідача з державного реєстру. До того ж, посилання позивача в уточненні до позовних вимог на те, що податкові накладні ПП "Харків-Інновація" не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто  що наявне порушення порядку заповнення податкових накладних, не є підставою для визнання угоди недійсною.

2-й відповідач про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, але відзив на позов не надав, представник в судове засідання не з'явився. Ухвали та повістки суду направлені на адресу 2-го відповідача, вказану в позовній заяві та зазначену у довідці Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області,  повернулись до суду з відміткою "організація вибула".

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв”язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов”язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.06р. ).

Таким чином, суд повідомив належним чином відповідача про час та місце  розгляду даної справи. Суд вважає за необхідне розглянути справу без участі представника 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового  законодавства ПП „Харків-Інновація” за період з 01.10.2002р. по 01.03.2003р.

За результатами перевірки позивачем було складено акт від 18.12.2003р. № 489/26-222/382 у якому встановлено, що між ПП „Харків-Інновація” та ПП „Укр-Техноком” (в особі директора Ємельянова О.В.) укладено угоду б/н від 23.10.2002р. на ремонт трубного пучка ребойлера в кількості 1 шт.

23.10.2002р. сторонами складено акт прийому-передачі робіт за угодою, у якому зазначено, що роботи – ремонт трубного пучка ребойлера в кількості 1 шт. виконанні на суму 190000,00грн., обладнання апробовано та здано заказнику, претензій до виконання заказник не має. 2-м відповідачем надана податкова накладна № 47 від 23.10.2002р. на ремонт трубного пучка на суму 172780,00грн., у т.ч. ПДВ на суму 28796,67грн.

Сума податку на додану вартість по зазначеної накладної була включена до податкового кредиту ПП „Харків-Інновація”, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за жовтень 2002 року та відповідають даним податкової накладної за жовтень 2002р. Включені до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями на суму 28796,67грн.

Позивачем було зроблено запит до ДПІ у Київському районі м. Донецька про проведення зустрічної перевірки ПП „Укр-Техноком”. Листом від 26.11.2003р. № 30218/2/26-113 ДПІ у Київському районі м. Донецька була дана відповідь, що ПП „Укр-Техноком” (код 32036415), було зареєстроване Рішенням Виконкому Київського району м. Донецька 06.06.2002р., взято на облік у ДПІ у Київському районі м. Донецька 10.06.2002р., зареєстроване платником ПДВ 10.06.2002р. (свідоцтво № 07768192). Державна реєстрація ПП „Укр-Техноком” відмінена з моменту реєстрації підприємства з 06.06.2002р. згідно рішення суду в Київському районі м. Донецька № 2-7034/2002 від 13.09.2002р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 07768192 анульовано з моменту видачі 12.06.2002р.

Таким чином, позивач вважає угоду укладену між відповідачами недійсною в силу ст. 49 ЦК УРСР як укладену з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, так як включення у податковий кредит суми ПДВ призвело до заниження суми ПДВ належній до сплати у державний бюджет.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін судова коллегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до норм цивільного права  правоздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації її статуту. Одночасно з правоздатністю юридичної особи виникає дієздатність. Виникнення дієздатності означає, що юридична особа своїми діями може створювати і здійснювати цивільні права і обов'язки.

          На день укладання спірної угоди ПП „Укр-Техноком” не виключено з Державного реєстру підприємств, установ та організацій України, а отже мало право укладати цивільно-правові угоди.   

Матеріали справи свідчать про те, що спірна угода є укладеною та виконаною, про що свідчать акт прийому-передачі від 23.10.2003р. та Акт звіряння розрахунків станом на 04.01.2003р. Позивач не заперечує проти факту виконання 2-м відповідачем робіт для 1-го відповідача.  

Відповідно до статті 49 ЦК недійсними є угоди, укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Необхідною умовою визнання відповідних угод недійсними є наявність в однієї чи в обох сторін спеціальної мети зашкодити інтересам держави і суспільства.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 1978 р. з змінами та доповненнями - недійсною  на підставі ст.49 Цивільного кодексу України  недійсними визнаються угоди,  які укладені  з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,   тобто   порушують   основні   принципи  існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані  на використання  всупереч закону колективної,  державної  або  чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу.    

Для прийняття рішення зі спору про визнання угоди недійсною в порядку ст. 49 ЦК України необхідно встановити вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком .

Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Доказів порушення кримінальної справи позивач суду не надав.  Судом не приймаються також посилання на наявність умислу у сторін на приховування доходів від оподаткування, оскільки особа, від імені якої видано податкову накладну, не є платником податку на додану вартість, оскільки доказів виключення другого відповідача з Реєстру платників ПДВ позивачем не надано. Акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ другого відповідача не свідчить про таке виключення.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.  Cам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду 2-й відповідач порушував публічний порядок у сфері сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями  4, 8, 51, 69, 86, 94, 160- 163 , Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції                         протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 21.08.2006р.

Головуючий суддя                                                                     Мінаєва О.М.

суддя           Мамалуй О.О.

суддя           Яризько В.О.