Рішення

від 24.05.2023 по справі 761/26017/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26017/19

Провадження № 2/761/1073/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючий суддя Мальцев Д.О.,

при секретарі - Панчоха Д.А.

представник позивача Пугач С.В.

представник відповідача-1 ОСОБА_3

відповідач -2 ОСОБА_2

представник третьої особи

ПАТ «Укрексімбанк» Іващенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Корпорейшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ТОВ «Українська Аграрно трейдингова компанія», ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» про визнання недійсним купівлі-продажу майна №1 від 22.07.2014р.,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Корпорейшн» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - третя особа 1, Відділ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрно трейдингова компанія» (далі по тексту - третя особа 2, ТОВ «УАТК»), Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» (далі по тексту - третя особа 3, АТ «Укрексімбанк», Банк), відповідно до якого просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №1 від 22.07.2014, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, предметом якого було обладнання - трансформаторна підстанція НОМЕР_1 (далі по тексту - Договір) та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22.12.2018 набув у власність трансформаторну підстанцію НОМЕР_1, яку придбав у ТОВ «Українська аграрно-трейдингова компанія» (далі по тексту - ТОВ «УАТК»). В свою чергу, ТОВ «УАТК» придбало це майно 03.12.2018 на прилюдних торгах, організованих Департаментом ДВС Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого листа №761/18061/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованості.

У подальшому позивачу стало відомо, що зазначені торги оскаржуються в судовому порядку і в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/7957/19 за позовом ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ», ТОВ «Українська аграрно-трейдингова компанія», ВПВР Департаменту ДВС, треті особи: АТ «Укрексімбанк», ОСОБА_2 , ТОВ «Бізнес Корпорейшен» про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації трансформаторної підстанції НОМЕР_1 та скасування Акту про проведені електронні торги. Як підставу для визнання торгів недійсними відповідач 1 вказує те, що між нею та відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу №1 від 22.07.2014, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 продав трансформатор ОСОБА_1 за 400 000, 00 грн., на підтвердження чого відповідачем 1 надано копії документів (договір, розписка про отримання коштів, акт прийому передачі майна). відповідач 1 доводить, що трансформатор, який придбано позивачем у ТОВ «УАТК», є її власністю, оскільки це майно придбано нею у ОСОБА_2 22.07.2014, задовго до проведення прилюдних торгів.

Позивач вказує, що договір купівлі-продажу майна №1 від 22.07.2014 між відповідачами має ознаки фіктивності у розумінні ст. 234 ЦК України (укладений сторонами без наміру створення юридичних наслідків), має ознаки недійсності в розумінні ст. 228 ЦК України (договір порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства), а відтак є недійсним. Так оспорюваний правочин, на думку позивача, вчинений відповідачем 2 з метою ухилення виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та унеможливлення в майбутньому стягнення за рахунок його майна заборгованості, для чого передав його у власність відповідача 1 шляхом вчинення правочину, який має фіктивний характер.

ОСОБА_2 є боржником ПАТ «Укрексімбанк» за численними кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної кредитної угоди №151111N6 від 16.12.2011 та через 13 днів з дати прийняття до розгляду судом позову Банку до відповідача 2 про стягнення заборгованості та відкриття провадження, між відповідачем 2 та відповідачем 1 укладено оспорюваний договір купівлю-продажу майна №1. Окрім вищенаведеного договору між відповідачами 22.07.2014 укладено ще ряд договорів, в яких ОСОБА_2 виступає іпотекодавцем свого майна вартістю 4 000 000, 00 грн., а ОСОБА_1 - іпотекодержателем, по зобов`язаннях перед ОСОБА_1 в 100 000, 00 грн.

Шевченківський районний суд міста Києва в справі №761/18061/14-ц, задовольнив позов АТ «Укрексімбанк» та стягнув із відповідача 2 борг на користь банку в сумі 5 238 239,00 євро та 30 361 756 ,00 грн. Будучи боржником АТ «Укрексімбанк», відчужуючи майно (трансформаторну підстанцію) на підставі оспорюваного договору відповідачу 1 після пред`явлення до відповідача 2 позову про стягнення заборгованості, відповідач 2 діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорюваний договір купівлі-продажу не з метою продажу свого майна та отримання прибутку від його реалізації, а із метою недопущення звернення стягнення на своє майно в рамках виконавчого провадження.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 не відобразив в податковій звітності за 2014 рік факт отримання ним доходу від реалізації трансформаторної підстанції, що, на думку позивача, є свідченням того, що кошти в сумі 400 000, 00 грн. йому в 2014 році за продаж підстанції від ОСОБА_1 не надходили.

Також і Акт прийому-передачі майна №1 від 22.07.2014 про передачу трансформаторної підстанції відповідачем 2 відповідачу 1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідачу 1, не відображає фактичної передачі майна, оскільки воно із дати укладення спірного правочину/22.07.2014/, до моменту його реалізації на електронних торгах /03.12.2018/ не переміщувалось із зазначеної адреси.

Відтак позивач вважає, що оспорюваний договір має ознаки фіктивності, а тому має бути визнаний у судовому порядку недійсним, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Позиція відповідача 1. Представник відповідача 1 у відзиві проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Вказав, що договір укладався з метою настання реальних наслідків, сторони договору не мали на меті виведення майна з власності відповідача 2 з метою уникнення виконання боргових зобов`язань за рішеннями суду ОСОБА_2 . Також вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження фіктивності оспорюваного правочину.

У своїх додаткових поясненнях представник відповідача 1 зазначив, що на момент укладення спірного договору не існувало жодних обставин (арешт майна, наявність інших обтяжень), які перешкоджали б його укласти, навіть з врахуванням тієї обставини, що 09.07.2014 Шевченківським районним судом м. Києва було відкрито провадження по справі № 761/18061/14-ц щодо стягнення заборгованості з відповідача 2.

Позиція відповідача 2. Від відповідача 2 у визначений ухвалою суду строк відзив не надходив.

Позиція третьої особи 1. Від третьої особи 1 у визначений ухвалою суду строк пояснення не надходили.

Позиція третьої особи 2. Від третьої особи 2 у визначений ухвалою суду строк пояснення не надходили.

Позиція третьої особи 3. Представник АТ «Укрексімбанк» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та у поясненнях Банку.

Рух по справі.

13.08.2019 ухвалою суду по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

20.08.2019 від представника позивача надійшла заява про забезпечення доказів по справі.

27.08.2019 ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення доказів, призначено судову-технічну експертизу давності виготовлення документів, витребувано від відповідача 1 та відповідача 2 оригінали документів.

12.09.2019 ухвалою суду зупинено провадження у цивільній справі.

01.04.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

04.09.2020 від представника позивача надійшла заява про забезпечення доказів по справі.

03.11.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення доказів.

03.11.2020 ухвалою суду до відповідача 2, у зв`язку із зловживання ним своїми процесуальними правами, застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму, що становить 576,30 грн. грн.

20.01.2022 ухвалою суду на адресу КНДІСЕ направлено матеріали справи №761/26017/19; порівняльні документи; письмовий дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів, копію платіжного доручення № 1546 від 18.01.2022р. про оплату за проведення експертизи. Зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

08.06.2022 на адресу суду надійшов Висновок судово-технічної експертизи документів №27101/21-34/13535-13567/22-34 від 02.06.2022.

09.06.2022 ухвалою суду поновлено провадження по справі.

02.12.2022 ухвалою суду задоволено заяву позивача та залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог АТ «Укрексімбанк».

09.02.2023 від представника третьої особи 3 надійшли письмові пояснення.

27.02.2023 представником позивача подано заяву про зміну підстав позову.

15.03.2023 від представника третьої особи 3 надійшли пояснення на заяву про зміну підстав позову.

Розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Відповідач 2 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Третя особа 1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа 2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Суд, заслухавши сторону позивача, сторону відповідача 1, сторону відповідача 2, пояснення третьої особи 3, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно положень ч. 1-2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Крім того, вищевказана позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Судом встановлено, що 09.07.2014 Шевченківським районним судом міста Києва своєю ухвалою відкрив провадження у справі №761/18061/14-ц за позовом АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .

За результатами розгляду вказаної справи Шевченківським районним судом міста Києва прийнято рішення від 08.06.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованості у сумі 5 238 239,23 євро та 30 361 756,12 грн.

У подальшому Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №53228700 з примусового виконання виконавчого листа №761/18061/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованості у сумі 5 238 239,23 євро та 30 361 756,12 грн.

Судом встановлено, що 22.12.2018 між ТОВ «Бізнес Корпорейшн» та ТОВ «Українська аграрно-трейдингова компанія» укладено Договір купівлі-продажу трансформаторної підстанції НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. зареєстрований в реєстрі №2038.

Відповідно до п. 2 вказаного Договору, ТОВ «УАТК» придбало зазначену трансформаторну підстанцію на прилюдних торгах відповідно до Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Гнідюк О.Б. від 20.12.2018 за реєстровим № 974, бланк серія ННР134163 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого приватним нотаріусом КМНО Гнідюк О.Б. від 20.12.2018 № 150425762, РНОНМ 1727417180000.

Згідно пояснень, наданих позивачем, саме під час примусового виконання рішення суду від 08.06.2016 і було звернуто стягнення на належне відповідачу 2 майно, а саме трансформаторну підстанцію НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вказані електронні торги було оскаржено, про що позивачу стало відомо 06.03.2019, тобто після надходження на адресу позивача від Шевченківського районного суду м. Києва повістки про виклик до суду з копією позовної заяви по справі № 761/7957/19 за позовом ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ», ТОВ «УАТК», ВПВР Департаменту ДВС, треті особи: АТ «Укрексімбанк», ОСОБА_2 , ТОВ «Бізнес Корпорейшен» про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації трансформаторної підстанції НОМЕР_1 та скасування Акту про проведені електронні торги.

Так підставою для визнання торгів недійсними у зазначеному позові відповідач 1 вказує те, що між нею та відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу №1 від 22.07.2014, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 продав трансформатор ОСОБА_1 за 400 000, 00 грн., на підтвердження чого відповідачем 1 надано копії документів (договір, розписка про отримання коштів, акт прийому передачі майна), тобто до проведення прилюдних торгів.

В матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу майна №1 від 22.07.2014, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого відповідач 2 відчужив відповідачу 1 підстанцію трансформаторну НОМЕР_1 (виносний трансформатор ТП 2585) 2008 року випуску, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.1. Договору зазначено, що продаж майна вчиняється за 400 000, 00 грн. Ціна продажу сплачується готівкою та її отримання підтверджується письмовою розпискою покупця.

Згідно п. 3.1. Договору, право власності на майно переходить від продавця до покупця в момент укладання договору та за умови отримання продавцем у повному обсязі ціни продажу за цим договором.

Так на підтвердження проведення розрахунків між сторонами в матеріалах справи наявна розписка ФОП ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 400 000,00 грн.

Водночас позивач стверджує, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки укладений між відповідачами без мети настання юридичних наслідків, з метою виведення майна з власності відповідача 2 і уникнення останнім виконання своїх боргових зобов`язань за рішеннями суду.

Так, відповідно до ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участі фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участі фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 (яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Гранична сума розрахунків готівкою станом на 22.07.2014 була визначалась постановою Правління НБУ від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», відповідно до п. 1 якої гранична сума розрахунків готівкою з 01.09.2013 становила:

- для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 гривень;

- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 гривень;

- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 гривень.

Фізичні особи маюли право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок в національній валюті).

З огляду на зазначене, розрахунки між відповідачем 1 та відповідачем 2, відповідно до вказаної постанови, мали бути проведені шляхом перерахування коштів з поточного рахунку відповідача 1 на поточний рахунок відповідача 2, або ж мали б бути внесені або перераховані на поточний рахунок (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок в національній валюті) відповідача 2 як ФОП, оскільки ціна договору перевищувала 150 000, 00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про проведення розрахунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом проведення безготівкових перерахувань в сумі 400 000, 00 грн.

При цьому, розписка про передачу коштів ОСОБА_2 не може бути підтвердженням належних розрахунків, оскільки розрахунки в сумі, що перевищує 150 000, 00 грн. повинні були проводитись шляхом проведення безготівкових перерахувань.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно п. 44.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 3, 5, 6 вказаного Закону, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до п. 296.2. ст. 296 ПК України, платники єдиного податку подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 цього Кодексу.

Так судом було досліджено наявні в матеріалах справи копії податкових декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 2014р., за ІІІ квартал 2014р., які вилучені органами поліції на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.12.2020 (справа №759/22332/20) в рамках кримінального провадження №12019100080003442.

Оскільки відповідач 2, на момент виникнення спірних правовідносин, був фізичною особою - підприємцем, то, відповідно до вимог чинного законодавства, був зобов`язаний відображати в деклараціях платника єдиного податку відомості про отриманий дохід, які подаються щоквартально до податкових органів.

В податкових декларація поданих відповідачем 2 до фіскальної служби відображено, що сума доходу ФОП ОСОБА_2 за 2014 рік становить 168 259,00 грн.

Водночас, дохід у сумі 400 000, 00 грн., який згідно розписки та Договору купівлі продажу майна №1 від 22.07.2014, повинен був отримати ФОП ОСОБА_2 , ним в деклараціях за 2014 рік не відображений.

З огляду на зазначене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було проведено розрахунки за придбання трансформаторної підстанції на підставі розписки від 22.07.2014, та було виконано п. 3.1. умов оспорюваного Договору.

Крім того, відповідно до ухвали суду від 27.08.2019, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-технічну експертизу документів, за результатами якої надано Висновок судово-технічної експертизи документів №27101/21-34/13535-13567/22-34 від 02.06.2022.

На вирішення експертизи було постановлено наступні питання: чи відповідає час виготовлення документів (договору купівлі-продажу майна № 1 із датою підписання 22.07.2014р.; розписки написаної ФОП ОСОБА_2 , датованої 22.07.2014р. щодо отримання коштів від ОСОБА_1 на суму 400000 грн. в рахунок оплати вартості товару; акту прийому-передачі № 1 від 22.07.2014р. ) даті, яка вказана в цих документах; та встановлення часу виготовлення документів, а саме: договору купівлі-продажу майна № 1 із датою підписання 22.07.2014р.; акту приймання - передачі № 1 від 22.07.2014р.

Згідно Висновку експертами зазначено, що на досліджувані документи (договір, розписка, акт) здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивий для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання їх реквізитів. У зв`язку із цим відсутня можливість встановити в який період часу були виконані записи і підписи, нанесення друкованого тексту.

Також в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі майна №1 за договором №1 від 22.07.2014 із зазначеною датою складання 22.07.2014, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла рухоме майно трансформаторну підстанцію НОМЕР_1 (виносний трансформатор ТП-2585) 2008 року випуску, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, судом встановлено, що на момент придбання ТОВ «УАТК» трансформаторної підстанції на електронних торгах майно відповідача 2 знаходилося за тією ж адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, судом встановлено, що незважаючи на наявність акту прийому-передачі майна №1 за договором №1 від 22.07.2014 із зазначеною датою складання 22.07.2014, яким сторони оспорюваного Договору нібито фіксують передачу майна, реального руху майна не відбулось.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір укладений між відповідачами без мети створення юридичних наслідків та має ознаки фіктивності, що є підставою для визнання його недійсним у порядку, передбаченому ст. 234 ЦК України.

При цьому, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами встановлені у судовому засіданні обставини.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судовий збір у розмірі

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 16, 202-204, 215, 228, 234, 253, 626, 632, 638, 655, 1087 ЦК України, ПК України, ГК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 76-81, 89, 274, 350-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Корпорейшн» до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрно трейдингова компанія», Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу майна (підстанція трансформаторна № НОМЕР_1 (виносний трансформатор ТП - 2585) №1 від 22.07.2014р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення суду - 12.06.2023.

Суддя: