Рішення

від 15.06.2023 по справі 160/7243/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року Справа № 160/7243/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/7243/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2023/000004/2 від 08.02.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

05.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11.05.2023 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій підтримано позицію, заявлену у позовній заяві та зазначено, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача.

19.05.2023 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив в яких підтримано позицію наведену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 14.09.2022 року між ТОВ «Сіоні К» (покупець) та компанією «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №SDFE3220901.

Пунктами 1.1 -1.5 контракту встановлено, що продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені даним контрактом, іменоване надалі товар. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються у інвойсах. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та строки, встановлені цим контрактом. Товар виготовляється на замовлення покупця. Поставка товару здійснюється продавцем партіями. Загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно даного контракту.

Відповідно пунктів 2.1 2.3 контракту, базис поставки товару встановлений цим контрактом на умовах (СІФ Гданськ) згідно із законодавством України за правилами «INCOTERMS 2010», якщо інші умови поставки товару не вказано у відповідному додатку (специфікації) до контракту. Строк поставки кожної партії товару затверджується сторонами у додатку (специфікації) до контракту на конкретну партію товару. У будь-якому випадку, строк поставки не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту отримання продавцем оплати за товарі від покупця. Дата відвантаження товару вказується у коносаменті або товарно-транспортній накладній в залежності від засобу транспортування.

Пунктами 4.1 4.2 контракту передбачено, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: відстрочка платежу 180 днів після доставки товару в порт г. Гданськ. Сторони контракту можуть передбачати інші умови оплати товару, які вказуються в додатковій угоді, якщо це необхідно.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2022 року компанією «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» було здійснено поставку товару: «склоровінг» (рівниця зі скловолокна) FIBERGLASS ROVING у бобінах, діаметром елементарної нитки 24 мкм. ECR24-2400D-601-1193 кг, ECR24-4800D-601-19721 кг.

02.02.2023 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 23UA110130002113U3, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту). Ціна за одиницю встановлена рівні 0,66 Євро/кг.

До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №SDFE3220901 від 14.09.2022 року; банківські платіжні документи №1, №2, №3 від 07.02.2023 року; лист виробника товару «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» від 06.02.2023 року про помилку в інвойсі щодо терміну оплати товару; інвойс від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2; пакувальний лист б/н до інвойсу від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2; митну декларацію країни відправлення від 20.11.2022 року №422720220001001494; договір транспортного експедирування від 12.01.2023 року №1201/23/01; рахунок від 25.01.2023 року №РФ-16311; рахунок від 23.01.2023 року №РФ-16289; сертифікат походження від 18.01.2023 року №С236722314500010; поліс страхування вантажних перевезень від 19.11.2022 року №ВС32N135012200048797; сертифікат якості від 12.11.2022 року; договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2023 року №18012023; договір на перевезення вантажним автомобільним транспортом від 20.01.2023 року №20012023; довідка про транспортні витрати від 23.01.2023 року №2301\21-1; коносамент від 05.01.2023 року №222885177.

При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

На вимогу митниці позивачем додатково були надані наступні документи: заявка на міжнародне експедирування вантажів ТОВ «Клевер Тім» від 06.01.2023 року №0601/23-11; рахунок ТОВ «Клевер Тім» від 25.01.2023 року №РФ-16311 на демередж з 14.01.2023 року по 19.01.2023 року; рахунок ТОВ «Клевер Тім» від 23.01.2023 року №РФ-16289; довідка ТОВ «Клевер Тім» про транспортні витрати від 23.01.2023 року №2301/23-1; переклад митної декларації країни відправлення від 20.11.2022 року №422720220001001494; переклад страхового полісу від 20.11.2022 року №ВС32N135012200048797; лист постачальника «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» від 06.02.2023 року про помилку в інвойсі щодо терміну оплати товару; інвойс від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2; банківський платіжний документ від 07.02.2023 року №2 про оплату демереджа; банківський платіжний документ від 07.02.2023 року №3 про оплату транспортних витрат.

За результатом аналізу всіх наданих документів, відповідачем зроблено висновок, що декларантом було надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності та не спростовуються обґрунтованого сумніву митниці. Відсутня додаткова угода щодо зміни умов оплати, або банківські платіжні доручення на підтвердження оплати вартості партії товару, враховуючи, що наданим комерційним інвойсом від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2 в графі строки та спосіб оплати передбачено 100% початковий внесок, залишок проти копії коносаменту, отже оцінюваний товар повинен бути оплаченим імпортером.

Результати проведеної консультації наведено в електронному повідомлені направленому декларанту.

08.02.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000004/2, відповідно якого митна вартість товару визначена за другорядним (резервним) методом та збільшена до 1,4 Євро за 1 кг товару.

В рішенні вказано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня ЕМД від 03.01.2023 року №UA500020/2023/000025 (23UA500020000025U1), від 04.02.2023 року №UA500020/2023/001646 (23UA500020001646U7), за якими ідентичний товар оформлено за резервним методом визначення митної вартості товару за ціною 1,52 дол. США/кг, що в перерахунку на валюту контракту за курсом НБУ на дату подання ЕМД від 02.02.2023 року №UA110130/2023/002113 (23UA110130002113U3), становить 1, 395 євро/кг, що при математичному округленні складає 1,4 євро\кг.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: зовнішньоекономічний контракт №SDFE3220901 від 14.09.2022 року; банківські платіжні документи №1, №2, №3 від 07.02.2023 року; лист виробника товару «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» від 06.02.2023 року про помилку в інвойсі щодо терміну оплати товару; інвойс від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2; пакувальний лист б/н до інвойсу від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2; митну декларацію країни відправлення від 20.11.2022 року №422720220001001494; договір транспортного експедирування від 12.01.2023 року №1201/23/01; рахунок від 25.01.2023 року №РФ-16311; рахунок від 23.01.2023 року №РФ-16289; сертифікат походження від 18.01.2023 року №С236722314500010; поліс страхування вантажних перевезень від 19.11.2022 року №ВС32N135012200048797; сертифікат якості від 12.11.2022 року; договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2023 року №18012023; договір на перевезення вантажним автомобільним транспортом від 20.01.2023 року №20012023; довідка про транспортні витрати від 23.01.2023 року №2301\21-1; коносамент від 05.01.2023 року №222885177.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідач вказує на те, що серед поданих документів відсутня додаткова угода щодо зміни умов оплати, або банківські платіжні доручення на підтвердження оплати вартості партії товару, враховуючи, що наданим комерційним інвойсом від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2 в графі строки та спосіб оплати передбачено 100% початковий внесок, залишок проти копії коносаменту, отже оцінюваний товар повинен бути оплаченим імпортером.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки відповідно пунктів 4.1 4.2 контракту передбачено, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: відстрочка платежу 180 днів після доставки товару в порт г. Гданськ. Сторони контракту можуть передбачати інші умови оплати товару, які вказуються в додатковій угоді, якщо це необхідно.

Пунктом 11.4 контракту встановлено, що сторони можуть вносить зміни і доповнення до контракту шляхом підписання додаткових угод, додатків (специфікацій), а також шляхом обміну листами (письмовими повідомлення) електронною поштою і по факту.

Відповідно пункту 11.5 контракту, всі зміни і доповнення до цього контракту мають силу, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані обома сторонами, то є його невід`ємною частиною.

В даному випадку, передбачені пунктом 4.1 контракту умови оплати товару у вигляді відстрочки платежу 180 днів після доставки товару в порт г. Гданськ не було змінено сторонами, в порядку передбаченому умовами контракту. Сторонами не зазначено, а судом не встановлено укладання додаткових угод, якими було б встановлено умови оплати відмінні від зазначених в контракті, зокрема і у вигляді 100% початкового внеску.

Отже, позивач, здійснюючи митне оформлення товару за електронною митною декларацією від 02.02.2023 року не повинен був сплачувати вартість такого товару та надавати докази такої сплати, оскільки строк, встановлений умовами контракту для такої сплати не настав.

Що стосується умов оплати товару, наведених в комерційному інвойсі від 12.11.2022 року у вигляді 100% початкового внеску, то такі умови не можуть бути враховані, оскільки протирічать умовам оплати, передбаченим контрактом, враховуючи відсутність змін до умов такого контракту у встановленому ним порядку.

Окрім того, судом встановлено, що компанія «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» листом від 06.02.2023 року повідомила, що в інвойсі від 12.11.2022 року №SDFE3220901-2 було допущено помилку, помилково вказана 100% передплата та заявлено прохання вважати привальними умови оплати, вказані у контракті від 14.09.2022 року №SDFE3220901, а саме відстрочку платежу 180 днів від дати поставки товарів в порт Гданськ, Польща.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено транспортні витрати.

З такими висновками митного органу суд не може погодитись, враховуючи наступне.

Як було встановлено та зазначено судом, відповідно пункту 2.1 контракту, базис поставки товару встановлений цим контрактом на умовах (СІФ Гданськ) згідно із законодавством України за правилами «INCOTERMS 2010».

CIF (англ. Cost, Insurance and Freight (… named port of destination), або Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем було надано договір №1201/23/01 від 12.01.2023 року транспортного експедирування укладений між ТОВ «Сіоні К» (клієнт) та ТОВ «Клевер Тім» (експедитор), відповідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Відповідно рахунку №РФ-16289 від 23.01.2023 року виставленого ТОВ «Клевер Тім» на адресу позивача вартість наданої послуги становить 208 797,17 грн. та складається з наступних складових: ТЕО по організації міжнародних автоперевезень вантажів м. Косаково (Польща) м/п Ягодин а/м АО 7487 НМ/ НОМЕР_1 60 000 грн., ТЕО по організації міжнародних автоперевезень вантажів м/п Ягодин- м. Дніпро (Україна) а/м АО 7487 НМ/ НОМЕР_1 65 000 грн., додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України 45 527,91 грн., транспортно-експедиційне обслуговування на території України 31 891,05 грн.

Відповідно довідки про транспортні витрати від 23.01.2023 року №2301\23-1 наданої для митних органів, ТОВ «Клевер Тім» повідомлено, що вартість міжнародного перевезення складає 170 527,91 грн., з яких: додаткові послуги з перевезення контейнера MAGU2268825 за межами державного кордону України м. Гданськ (Польща) м. Косаково (Польща) складає 12 799,01 грн., додаткові послуги з контейнерів за межами державного кордону України складає 32 728,90 грн.; транспортні витрати м. Косаково (Польща) м/п Ягодин а/м АО 7487 НМ/ НОМЕР_1 60 000 грн., транспортні витрати м/п Ягодин- м. Дніпро (Україна) а/м АО 7487 НМ/ НОМЕР_1 65 000 грн.

Враховуючи надані документи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено вартість транспортних витрат в частині витрат на перевезення вантажу з міста Гданськ (Польща) до міста Косаково (Польща), а також можливі витрати на зберігання вантажу з моменту вивантаження контейнера і до завантаження у транспортний засіб.

Доводи відповідача щодо порушення умов оплати витрат на транспортування судом не приймаються до увагу, оскільки наведене не впливає на митну вартість товару та не є доказом її підтвердження.

Отже, позивачем надано митному органу всі необхідні документи, які у сукупності підтверджують розмір витрат на транспортування, що включаються до складових митної вартості задекларованого позивачем товару.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому у них не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.

Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2023 року № UA110000/2023/000004/2.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2684, 00 грн.

Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» (49000, м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 10/7, ЄДРПОУ 41304960) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2023/000004/2 від 08.02.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіоні К» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська