Рішення

від 16.06.2023 по справі 420/7285/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7285/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 06 квітня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу на суму несвоєчасно виплаченої індексації;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації 61981,63 грн. за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати 31.03.2023.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , до 29.09.2017, після чого був переведений для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини. Проте, під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 відповідач не виплачував позивачу індексацію, а саме належну позивачу за період з 01.01.2016 по 29.09.2017 індексацію в сумі 61981,63 грн виплачено лише 31.03.2023, що підтверджено банківською випискою. Більше того при виплаті індексації відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати такої індексації. На звернення представника позивача щодо компенсації втрати частини доходу відповідач відповідь не надав та виплату не здійснив. Вважає відмову відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації протиправною.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.05.2023 до суду надійшов відзив (вх..№16720/23) військової частини НОМЕР_1 з проханням відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне. Позивач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не надала відповідь на його звернення, але адвокатський запит адвоката Дубка С.М. надійшов поштою 04 травня 2023 року. Виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер і не підлягає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону № 2050-11.

Ухвалою суду від 09.06.2023 витребувано у військової частини НОМЕР_1 копію заяви-звернення ОСОБА_1 , або його адвоката Дубок С.М., щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації на виконання рішення суду №540/4049/21, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 04 травня 2023 року та, у разі якщо на заяву була підготовлена та надана відповідь, надати суду належним чином засвідчену копію такої відповіді.

14.06.2023 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява (вх.№ЕП/22396/23) до якої додано копію адвокатського запиту адвоката Дубок С.М. від 01.04.2023 та копія відповіді в/ч НОМЕР_1 на отриманий запит.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України, а саме з 01 січня 2016 року до 29 вересня 2017 року у в/ч НОМЕР_2 (перебуває у фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 ).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі № 540/4049/21 було частково задоволено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 вересня 2017 року.

Відповідно до банківської виписки від 31.03.2023 ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 на його карточний рахунок 31 березня 2023 року на виконання рішення суду 540/4049/21 зараховано 61981,63 грн.

Отже, остаточний розрахунок з позивачем за невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.09.2017 у розмірі 61981,63 грн військовою частиною НОМЕР_1 проведено 31 березня 2023 року.

Згідно з постановою Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а , обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати є звернення особи із заявою про нарахування і виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати й ухвалене за результатами розгляду цієї заяви рішення про відмову у виплаті відповідної компенсації.

04.05.2023 до військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит представника ОСОБА_1 адвоката Дубок С.М., в якому адвокат, зокрема, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки розрахунку при звільненні.

Своїм листом-відповіддю від 10.05.2023 №350/303/1/858 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ. Враховуючи викладене, на даний час в/ч НОМЕР_1 не має законних підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вважає, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо порушення прав та інтересів ОСОБА_1 в частині несвоєчасного отримання належних до виплати грошових сум, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-III встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).

Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 зазначив, що під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту Порядок №159).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Наведеними нормами не встановлено першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не поставлено у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Повертаючись до обставин даної справи, несвоєчасне нарахування сум, що були предметом розгляду по справі № 540/4049/21 відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачеві належних йому складових грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 , що встановлено вказаним судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує заробітну плату, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (постанова КАС ВС від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 15.08.2019 по справі №674/24/17.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №540/4049/21 відповідачем 31.03.2023 було нараховано та виплачено невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 вересня 2017 року.

Разом з тим, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків її виплати на вказану суму не була нарахована відповідачем, що не заперечується останнім.

В силу вимог частини першої статті1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що судами у вищенаведеній справі №540/4049/21 було встановлено факт протиправної бездіяльністі військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 вересня 2017 року, яка є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати вказаних сум. При цьому, розрахунок суми компенсації покладається на відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2020 по справі 521/21718/16-а, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 20.02.2018 по справі №522/5664/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід вказати, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Суд акцентує увагу позивача на те, що мали місце саме протиправні дії відповідача, що виразились у відмові (лист від 10.05.2023) виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, а не бездіяльність.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 01.01.2016 по 31.03.2023.

У постанові від 26.02.2020 (справа №826/8319/16) Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що «компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат…».

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 21 вересня 2022 року по справі № 816/1627/18 виклав наступну правову позицію: приписи ч.2 ст.46 Закону №1058-ІV застосовуються у урахуванням норм ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати», згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 01.01.2016 по 31.03.2023, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 01.04.2023 (а.с.10).

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 9, 2, 77, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 01.01.2016 по 31.03.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 01.01.2016 по 31.03.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА