Рішення

від 16.06.2023 по справі 420/4484/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4484/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційної фірми «Проксіма» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Проксіма» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області у якому в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області В.Політило №371/-15-32-13-02-39 від 29.09.2022 про стягнення коштів у розмірі 135014,25грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2022 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі п.95.5 ст.95 ПКУкраїни. Відповідно до листа відповідача від 26.10.2020р. податковий борг у позивача виник до 26.11.2021р. та складає 135 014,25грн. Та на час виникнення цього боргу редакція п.95.4 ст.95 ПК України встановлювала наявність 5 мільйонів грн. податкового боргу як обов`язкову умову для погашення у такому порядку податкового боргу, та такої умови не було дотримано, та відповідачем не враховано принцип незворотності дії в часів законів.

Відповідач не скористався правом на надання суду відзиву на позов.

Ухвалою суду від 13.0532023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши зміст адміністративного позову, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виробничо-комерційна фірма «Проксіма» ТОВ(код ЄДПРОУ 31411491) зареєстроване як юридична особа.

29.09.2022 заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №371/-15-32-13-02-39 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, які належать позивачу. За змістом вказаного рішення відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України уповноважена особа ГУ ДПС в Одеській області Політило В. вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Виробничо-комерційної фірми «Проксіма» ТОВ.

На відповідний запит представника позивача листом від 12.10.2022 №22277//15-32-13-05-06 ГУ ДПС в Одеській області повідомило, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 18.02.2022 року за позивачем рахується податковий борг у загальній сумі 135014,25грн. в т.ч по орендній платі з юридичних осіб 135014,25грн., який виник у результаті несплати грошових зобов`язань визначених платником податків у податкових деклараціях, що подаються контролюючому органу в установлені ПК України строки та не сплачені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати. Зазначений борг виник до 26.11.2021 року та станом на 23.02.2022 вважається несплаченим протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, тому прийнято рішення про стягнення коштів.

Вважаючи оскаржуване рішення від 29.09.2022 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 36.1. статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Так, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов:

- виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

- податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

- платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів;

- відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

Згідно картки платника орендної плати з юридичних осіб станом як на кінець 2020р. та на кінець 2021 року за позивачем рахувалась заборгованість на суму 198154.11грн., який виник у результаті несплати грошових зобов`язань визначених платником податків у податкових розрахунках земельного податку за період 2015-2019роки.

У свою чергу, представник позивача не заперечує, щодо наявності заборгованості по орендної плати з юридичних осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому відсутні відомості про наявність податкового боргу із задекларованих зобов`язань, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. При цьому, згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу.

Зазначена обставина, на думку суду, не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов`язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України.

Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Суд зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення ГУ ДПС в Одеській області від 29.09.2022, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

При цьому, суд зауважує, що враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, оскаржуване рішення у даній справі перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише з тих мотивів та відомостей, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Відсутність у рішенні ГУ ДПС в Одеській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 Верховний Суд сформулював висновок при дотриманні яких умов контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення коштів без звернення до суду, в якому зазначив, що джерела погашення податкового боргу у такий спосіб, визначені пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, є вичерпними, а саме: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках.

В зв`язку з чим, суд вважає неправомірним оскаржуване рішення контролюючого органу, яким вирішено погасити податковий борг також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

В контексті вищенаведеного, суд звертає увагу, що Законом №1914-ІХ, який набрав чинності 01.01.2022, внесено зміни до Податкового кодексу України, що дозволяють керівнику контролюючого органу чи його заступнику приймати рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків без звернення до суду, без обмежень щодо суми та за різницею з зобов`язаннями держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, Конституційний суд у своєму рішенні від 09.02.1999 №1- рп/99 у справі №1-7/99, здійснюючи тлумачення статті 58 Конституції України, зазначив, що за «загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним. чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Отже, принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів слід розуміти так, що той чи інший нормативно-правовий акт слід застосовувати у тій його редакції, що діяла на момент, коли відбувалась певна подія чи мав місце відповідний факт, щодо якого повинен бути застосований відповідний правовий акт.

Стосовно податкового боргу під подією розуміється момент у часі, коли він виник, точніше кажучи, коли виник податковий борг, що відповідає вимогам, зазначеним у абзаці 2 пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України. І якщо такий податковий борг виник до 01.01.2022 то до нього має застосовуватись редакція пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, що діяла на момент його виникнення.

На момент виникнення вищевказаного податкового боргу діяла редакція пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, згідно якої у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Отже, однією із обов`язкових умов реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу у відповідності до вищевказаної норми є: наявність податкового боргу, розмір якого перевищує 5 мільйонів гривень.

Натомість, у даному випадку розмір податкового боргу є меншим 5 мільйонів гривень.

Вказані обставини залишилися поза увагою відповідача при вирішенні питання про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Такого ж висновку щодо застосування в часі норми права в податкових правовідносинах дійшов Верховний суд в постанові від 20 грудня 2019 року по справі №826/2157/15.

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд доходить до висновку про те, що оскаржуване рішення ГУ ДПС в Одеській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №371/-15-32-13-02-39 від 29.09.2022 винесено без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, у цій справі податковий орган не виконав обов`язок, покладений на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 КАС України, і не довів правомірність свого рішення №371/-15-32-13-02-39 від 29.09.2022.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову поданого через сервіс "Електронний суд" сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2147,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, щодо суми 536,80 грн. (яку зайве сплаченої позивачем), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у даній справі надмірно сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., суд доходить висновку щодо необхідності повернення надміру сплаченого судового збору позивачу.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми «Проксіма» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №371/-15-32-13-02-39 від 29.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Виробничо-комерційної фірми «Проксіма» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Повернути через Управління державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області, Виробничо-комерційній фірмі «Проксіма» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. відповідно до квитанції №32962 від 05.03.2023 року за подання адміністративного позову у даній справі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач : Виробничо-комерційна фірма «Проксіма» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю код ЄДРПОУ 31411491 Одеська обл.. Білгород-Дністровський р-н., с.Косівка вул..Степова б.3

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області код ЄДРПОУ ВП 44069166 м.Одеса вул..Семінарська 5.

СуддяІванов Е.А.