Постанова

від 16.06.2023 по справі 540/7205/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/7205/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Василяка Д.К., м. Херсон, повний текст рішення складений 31.12.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2021 року ТОВ "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000238/2 від 07.10.2021 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року цей адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що документи, надані позивачем, як декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. На пропозицію надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом жодних документів надіслано не було. В результаті митну вартість товарів було правомірно скориговано та прийнято законне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000238/2 від 07.10.2021 та оформлено картку відмови №UA508040/2021/00320 від 07.10.2021.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 жовтня 2020 року між ТОВ "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" та FEMAR YAPI GRUP INSTAAT SANAYI TICARET CO., LTD укладено контракт №01 на поставку будівельних матеріалів (мармурові плити, декоративні елементи з мармуру, кріплення для мармурових плит, будівельні риштування) у відповідності до технічних характеристик, вказаних в Додатку №1. Поставка товару здійснюється на умовах DРU Україна, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 177-А згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2020 року).

На виконання умов контракту FEMAR YAPI GRUP INSTAAT SANAYI TICARET CO., LTD поставлено ТОВ "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" товар №1: вироби з природнього каменю, мармуру, які використовуються в будівництві для зовнішнього та внутрішнього оздоблення, оброблені та ошліфовані; товар №2: частини металоконструкцій з чорних металів для будівельних лісів, бувші у використанні; товар №3: готові клеї, розфасовані не більше 1 кг; товар №4: клей на поліефірній основі, в комплекті з затверджувачем, що використовуються для мармуру.

7 жовтня 2021 року ТОВ "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначених товарів - МД №UА508040/2021/007847. Митна вартість товарів, визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), - 37 548,27 доларів США.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом надані наступні документи: пакувальний лист від 29.09.2021 р. б/н; рахунок-проформу від 26.05.2021 р. №ІSТ-0075; рахунок-фактуру (інвойс) від 29.09.2021 р. №GІВ2021000000073; автотранспортну накладну від 29.09.2021 р. №01752; банківський платіжний документ від 19.03.2021 р. №3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 29.10.2020 р. №01 з доповненнями.

За результатами перевірки МД №UА508040/2021/007847 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 07.10.2021 року, відповідно до якого, на підставі статті 53 МК України, митним органом запропоновано ТОВ "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" надати додаткові документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2)додаткові угоди до контракту; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) банківські платіжні документи.

Оскільки додатково документів, які б у сукупності спростовували сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості, декларантом не подано, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 508040/2021/000238/2 від 07.10.2021 року та оформлено картку відмови №UA508040/2021/00320.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів слугувало те, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджено, а саме:

- згідно пункту 5.4 Контракту від 29.10.2020 №01 порядок та строк оплати за товар погоджується сторонами після підписання загальної специфікації на всю суму контракту. На вимогу митного органу додаткову угоду щодо порядку та строку оплати за товар не надано, а тому згідно наданих банківських документів визначити фактично сплачену суму за товар неможливо;

- згідно пункту 1.1 Контракту товар №4 не являється предметом контракту, тому застосовувати основний метод митної вартості (за ціною контракту) неможливо. Додаткову угоду щодо змін предмету контракту не надано.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції виходив з того, що Митниця прийняла спірне рішення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. При цьому суд зазначив, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів, є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється апелянтом, під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; пакувальний лист від 29.09.2021 б/н; рахунок-проформу від 26.05.2021 №ІSТ-0075; рахунок-фактуру (інвойс) від 29.09.2021 №GІВ2021000000073; автотранспортну накладну від 29.09.2021 №01752; банківський платіжний документ від 19.03.2021 №3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 29.10.2020 №01 з доповненнями.

Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, за якими відповідно до частини першої статті 53 МК України має підтверджуватись заявлена митна вартість.

Суд першої інстанції правильно не погодився з доводами митного органу про те, що ненадання декларантом додаткової угоди до контракту щодо порядку та строку оплати за товар впливає на митну вартість оцінюваного товару, оскільки вказані документи не визначені частиною другою статті 53 МК України як такі, що підтверджують митну вартість товарів.

Твердження митниці про те, що задекларований позивачем товар №4 "клей на поліефірній основі" не охоплюється предметом контракту від 29.10.2020 року, а тому його вартість не може бути визначені за ціною вказаного контракту, є необґрунтованими.

Так, пунктом 1.1 контракту №01 від 29.10.2020 року передбачено, що його предметом є будівельні матеріали (мармурові плити, декоративні елементи з мармуру, кріплення для мармурових плит, будівельні ліса).

Водночас пунктом 1.1 додаткової угоди №1.1 від 02.11.2020 року до згаданого Контракту передбачено, що предметом вказаного контракту є будівельні матеріали (мармурові плити, декоративні елементи з мармуру, кріплення для мармурових плит, будівельні ліса, клей).

Таким чином, з моменту укладання сторонами Додаткової угоди №1.1, предмет контракту №01 від 29.10.2020 змінено шляхом доповнення асортименту товарів такою категорією, як "клей", а тому визначення митної вартості вказаного товару за ціною контракту від 29.10.2020 року є допустимим.

Що стосується посилання митниці на те, що декларантом не подані усі необхідні документи, зокрема страхові документи; додаткові угоди до контракту; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що вказані обставини не є підставою для коригування митної вартості товару, заявленої позивачем. Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте ненадання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Митний орган може додатково витребувати у декларанта лише ті документи, які підтверджують митну вартість. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування тієї обставини, що вони можуть усунути сумніви митниці, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином надані документи порушують чи не відповідають вимогам митного законодавства.

Необґрунтованим при порівнянні цін щодо аналогічного товару є використання митним органом наявної у нього інформації, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.

Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

У зв`язку із чим необґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішення, що прийняте на підставі неправомірних висновків митного органу.

Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про скасування як протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000238/2 від 07.10.2021 року є вірним.

Апеляційна скарга позивача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог чи давали підстави вважати інакше. Адже суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяІ.П.Косцова

СуддяЮ.В.Осіпов