Постанова

від 06.06.2023 по справі 500/4150/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4150/22 пров. № А/857/3393/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільський області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №500/4150/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільський області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Осташ А.В., час ухвалення - в порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 116.01.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Борщівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання протиправними дій Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 ; зобов`язання Борщівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області провести нарахування та виплату позивачу страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , який працював в приватному підприємстві «Діоніс» та помер внаслідок нещасного випадку, який пов`язаний з виробництвом. Вказує на те, що звернулася із заявою до відповідача про виплату як члену сім`ї потерпілого одноразової допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак позивачу відмовлено у виплаті такої допомоги, оскільки позивач був зареєстрований за іншою адресою місця проживання, ніж померлий чоловік.

Зазначає, що відповідач помилково вважає, що для отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого необхідно подати документи, що підтверджують однакову адресу реєстрацію місця проживання з потерпілим. Позивач вважає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця його проживання за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї, а саме її чоловіка, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом зі своїм чоловіком на момент його смерті. Водночас факт проживання позивача із чоловіком за однією адресою підтверджено довідкою виданою ЦНАП Борщівської міської ради від 01 вересня 2022 року № 865, за даними якої, померлий чоловік до дня смерті проживав та вів спільне господарство зі позивачкою та їхніми дітьми та актом обстеження житлових умов № 186 від 29 серпня 2022 року.

Таким чином, вважає, що має право на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а тому просить позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 . Зобов`язано Борщівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 грн 40 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким що ухвалене з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі.

Зокрема суть доводів апелянта зводиться до того, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована із померлим ОСОБА_2 за різними адресами, що унеможливлює призначення та виплату Фондом одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого, про що і повідомлено позивачку і в усному спілкуванні при зверненні до відділення Фонду і листом від 27.10.2022 за №16-01-11/419.

З урахуванням наведеного вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги.

Також критично оцінює довідку видану ЦНАП Борщівської міської ради та акт №186 обстеження житлових умов заявника від 29 серпня 2022 року, стверджуючи, що вказані документи не можуть бути належним і допустимим доказом, оскільки відповідно до вищенаведеного Порядку, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, спільною має бути саме реєстрація, а не проживання.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Так, 24 серпня 2022 року стався нещасний випадок із смертельним наслідком на території пункту залізничного відвантаження зернової продукції приватного підприємства «Діоніс» по АДРЕСА_1 , в результаті якого травмовано працівника ОСОБА_2 .

Вказаний факт підтверджується актом за формою Н-1/П про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, від 23 вересня 2022 року. Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1/Г1) затверджений першим заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області А.Зубик 23 вересня 2022 року. Відповідно до висновку комісії (розділ 7) даний нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом, як такий, що стався на робочому місці, при виконанні трудових обов`язків.

Позивачка, 30 вересня 2022 року звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку з її чоловіком на виробництві.

Борщівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області листом від 27 жовтня 2022 року за №16-01-11/419 повідомило ОСОБА_1 про те, що не вбачає підстав для призначення та виплати їй одноразової допомоги на сім`ю. Відмова обґрунтовується тим, що документи, які вона надала, не підтверджують право на вищевказану виплату. Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Не погодившись із діями відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті спірної одноразової допомоги, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки чоловік позивачки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві і вони разом проживали однією сім`єю до самої його смерті, то позивачка має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до положень ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №1105-ХІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 36 Закону №1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-ХІV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною шостою статті 42 Закону №1105-ХІV встановлено у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Відповідно до статті 45 Закону №1105-ХІV фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Вказаний Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок №11).

Пунктом 1.2. Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку №11 випливає, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Як уже зазначалось вище, позивач подала відповідачу заяву про призначення як члену сім`ї одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та відповідний пакет документів, а також на підтвердження факту спільного проживання зокрема подала: 1) довідку, видану ЦНАП Борщівської міської ради від 01 вересня 2022 року № 865 2) акт обстеження житлових умов № 186 від 29 серпня 2022 року.

Відповідач листом від 27 жовтня 2022 року за № 16-01-11/419 відмови у виплаті такої допомоги, покликаючись на те, що різна адреса реєстрації місця проживання позивача із померлим чоловіком.

На вказаній обставині, як на підставі для скасування рішення суду першої інстанції відповідач і зазначає у апеляційній скарзі.

Позивач подавала заяву про отримання одноразової допомоги як член сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

На підтвердження факту проживання заявника разом із потерпілим на момент смерті однією сім`єю, позивач надала довідку, видану ЦНАП Борщівської міської ради від 01 вересня 2022 року № 865 та акт обстеження житлових умов № 186 від 29 серпня 2022 року.

Відповідач відмови у виплаті з тих підстав, що документи, які надала ОСОБА_1 , не підтверджують право на вищевказану виплату. Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

З цього приводу апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Місце реєстрації проживання не є єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Як зазначено вище, позивач надала довідку, видану ЦНАП Борщівської міської ради від 01 вересня 2022 року № 865 та акт обстеження житлових умов № 186 від 29 серпня 2022 року.

Так, відповідно до виданої ЦНАП Борщівської міської ради від 01 вересня 2022 року №865, чоловік ОСОБА_2 до дня смерті проживав та вів спільне господарство зі позивачкою та їхніми дітьми, та актом обстеження житлових умов № 186 від 29 серпня 2022 року, засвідченого депутатом міської ради Микитейчук М.М. та підписаним сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за даними якого ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій у Постанові від 23.09.2021 року по справі № 204/6931/20, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Крім того, в Постанові від 05.02.2020 року в справі № 712/7830/16-ц, Верховний Суд зауважив, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі докази є належними доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивачки та її померлого чоловіка та достатнім доказом проживання з померлим однією сім`єю.

Крім цього, рішення про страхову виплату або про відмову у такій виплаті відповідно до частини другої статті 44 №1105-ХІV приймається у формі постанови, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Натомість відповідач відмовив позивачу листом у виплаті допомоги.

З матеріалів справи слідує, що чоловік позивачки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується відповідним Актом. Доказів протилежного відповідачем не надано. Позивач із чоловіком проживали однією сім`єю до самої його смерті.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка має право на отримання від відповідача одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до вищезазначених положень ч.6 ст.42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного вірним є висновок суду першої інстанції, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Борщівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №500/4150/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 14.06.23