Постанова

від 15.06.2023 по справі 813/8129/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 813/8129/14

адміністративне провадження № К/9901/28611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року (суддя Хома О.П.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 813/8129/14 (№ 876/3533/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурена»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мурена» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (надалі відповідач, податковий орган), в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (в частині) та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року, задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року №0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 166 790 грн, в тому числі за основним платежем - 111 193 грн та за штрафними санкціями - 55 597 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року №0004212201 яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 510, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий орган вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішень не виконав.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Податковий орган, зокрема, зазначає, що судами не у повній мірі з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 1804/13-04-22-01/32408170 від 07.11.2014 року.

Висновками акта встановлено порушення:

- п. 138.2., 138.6., 138.8., пп. 138.10.2., 138.10.3. п. 138.10. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 141 993 грн;

- п. 44.1., 44.3. ст. 44, п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів та не надано для проведення перевірки.

На підставі акта перевірки податковим органом 21.11.2014 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0004202201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 212 990 грн, в тому числі за основним платежем 141 993 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 70 997 грн;

- № 0004212201, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 гривень.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом оскарження в судовому порядку є податкове повідомлення - рішення № 0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в сумі 111 193 грн за основним платежем та 55 597 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення № 0004212201 в цілому.

Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0004202201 в спірній частині стали висновки податкового органу про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Строймонтаж», всього на суму 396 758,41 грн, а також відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених у декларації по податку з прибутку за 2013 рік (р.05.1), на суму 155 869 грн.

До висновку про завищення суми витрат з придбання ТМЦ, отриманих від ТОВ «Строймонтаж», відповідач дійшов на підставі аналізу представлених позивачем до перевірки первинних документів, зазначивши, що їхня кількість є недостатньою для належного підтвердження фактичного виконання робіт між позивачем та ТОВ «Строймонтаж», а також використавши відомості акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС №203/22-6/36789788 від 09.07.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строймонтаж».

До висновку про відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідач дійшов на підставі даних звітів по покупцях за 2013 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Строймонтаж» (як постачальником) укладено договір постачання від 14.06.2012 року № 54/06, згідно якого постачальник зобов`язується постачати покупцю продукти харчування.

Суди встановили, що здійснення позивачем господарських операцій підтверджується видатковими та податковими накладними за грудень 2012 року, лютий 2013 року, ветеринарними свідоцтвами від 14.12.2012 року, від 24.12.2012 року та від 13.02.2013 року, виданими ТОВ «Строймонтаж», які засвідчують пред`явлення для огляду і відправлення філе пангасіуса та стейка пангасіуса; товарно-транспортними накладними із зазначенням Товариства як замовника і вантажоодержувача, а ТОВ «Строймонтаж» як вантажовідправника; виписками з банку за січень 2013 року про перерахунок товариством коштів ТОВ «Строймонтаж» за рибну продукцію; карткою рахунку 631 по ТОВ «Строймонтаж» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року; матеріалами реалізації придбаної рибної продукції іншим особам.

Крім цього, для перевезення товару товариство уклало з ПП «Тандем-Транс» угоду на транспортно-експедиційні послуги № 10/3 від 01.10.2012 року, з терміном дії до 30.09.2013 року, що підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), угодами-замовленнями, видатковими накладними.

Сумнівів щодо реальності господарських операцій між товариством та ПП «Тандем-Транс» у податкового органу не виникло.

Всі первинні документи на підтвердження вищезазначених обставини надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за своєю формою та змістом вони відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання податкового органу на акт № 203/22-6/36789788 від 09.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строймонтаж».

Судження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її не проведення.

Суд вважає за необхідне зазначити що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки - це не проведення зустрічної звірки. Вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що висновки податкового органу щодо взаємовідносин товариства з ТОВ «Строймонтаж» повністю співпадають з висновками, що містяться в акті від 24.09.2013 року №195/22-40/32408170 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Строймонтаж» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002232240.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/7864/13-а від 21.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002232240 визнано протиправним та скасоване.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року у справі № 813/7864/13-а.

Судовим рішенням по справі №813/7864/13-а встановлено, що представлені суду первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, вказують на товарність господарської операції між товариством та ТОВ «Строймонтаж», її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

До висновку про відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених у декларації по податку з прибутку за 2013 рік, на суму 155 869 грн, податковий орган дійшов на підставі даних звітів по покупцях за 2013 рік.

Як видно з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відображена сума - 62 968 274,04 грн, яка складається з: 62812 405,22 - 4 455,00 + 160 323,82 = 62 968 274,04

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач під час перевірки врахував лише суму 62 812 405,22 грн (собівартість придбаних та проданих товарів) і не прийняв до уваги суму 4 455 грн (відкоригована (зменшена) собівартість повернених товарів від покупців), яка зменшує першу суму, та не врахував суму 160 323.82 грн (транспортно-заготівельні витрати), яка збільшує першу суму.

Вказана обставина не спростована податковим органом в касаційній скарзі, доводи якої в цій частині зводяться до цитування акта перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0004212201 суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання товариством до перевірки тих чи інших документів.

Касаційна скарга не містить жодного доводу на спростування вказаного висновку судів першої та апеляційної інстанцій. Податковий орган в касаційній скарзі не зазначив, чому він не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій в цій частині.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковий орган вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішень не виконав.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 року у справі № 813/8129/14 (№ 876/3533/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко