Постанова

від 10.03.2015 по справі 813/8129/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року № 813/8129/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Локатиря І.І., Мельник Г.С.,Савченка О.М.,

відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мурена» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мурена» (далі - ТзОВ «Мурена») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2013 року № 0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 166 790 грн, в тому числі 111 193 грн - за основним платежем та 55 597 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.11.2013 року № 0004212201, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 07.11.2014 р. № 1804/13-04-22-01/32408170, про неправомірність заниження податку на прибуток на підставі висновків щодо відсутності реального вчинення ТОВ «Мурена» та Приватним підприємством «Строймонтажь» (далі - ПП «Строймонтажь») господарських взаємовідносин. Зазначає, що під час перевірки були надані всі документи у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операція, по якій сформовані податкові зобов'язання з податку на прибуток, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що акт перевірки контрагента не містить відповідної доказової бази, а відтак, ТзОВ «Мурена» жодним чином не порушувала норм податкового законодавства. Вказує на неправомірність посилання податкового органу при складенні акту перевірки від 07.11.2014 р. № 1804/13-04-22-01/32408170 на висновки акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС України про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строймонтажь» від 09.07.2013 р. № 203/22-6/36789788, оскільки порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Ствердив, що податковий орган під час перевірки допустився припущення про завищення ТзОВ «Мурена» собівартості придбаних та реалізованих товариством товарів за 2013 рік на загальну суму 155869,00 грн, взявши за підставу для таких висновків дані звіту по покупцях за 2013 рік, який є лише внутрішнім аналітичним документом. При цьому відомості, що зазначені в оборотно-сальдовій відомості за 2013 рік по субрахунку 281 «Товари на складі» та по субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати», відповідач не прийняв до уваги. Відповідач не зважив на надані до перевірки наявні у товариства документи, які свідчать про здійснення господарських операцій, що формують собівартість придбаних та реалізованих товарів. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку процесуального правонаступництва Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено на Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівської області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова).

Представники позивача Локатир І.І., Мельник Г.С., Савченко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача Дорош А.Б. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснила, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Мурена», за результатами якої складено акт від 07.11.2014 № 1804/13-04-22-01/32408107 та винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення. Проведеною перевіркою встановлено порушення норм чинного законодавства при проведенні господарської діяльності з ПП «Строймонтажь», а саме: надані до перевірки товарно-транспортні накладні виписані з порушенням законодавства, в даних ТТН вантажовідправником продукції являлось ПП «Строймонтажь», однак, згідно товарно-транспортної накладної від 24.12.2012, наданої перевізником продукції ФОП ОСОБА_5 вантажовідправником продукції було ТОВ «Рибний світ компані». ТзОВ «Мурена» не надано до перевірки вичерпного переліку первинних документів, які слід було скласти відповідно до умов договору, укладеного з ПП «Строймонтажь», а також доказів на підтвердження здійснення транспортування товару. Ствердила, що надані ТзОВ «Мурена» первинні документи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару. Актом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС №203/22-6/36789788 від 09.07.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Строймонтажь» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Крім цього, під час перевірки податковим органом встановлено відхилення в собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в розмірі 155869 грн. Вважає податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0004202201 та № 0004212201 законними. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТзОВ «Мурена» зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа 21.02.2003 року (свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.2013 року №14151200000007257) та взятий на облік як платник податків в органах ДПС 11.03.2003 року за № 11121, ідентифікаційний код 32408170.

Основним видом господарської діяльності ТзОВ «Мурена» є гуртова торгівля рибою та морепродуктами.

ТзОВ «Мурена» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17849450 від 18.03.2003 року.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Мурена» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 07.11.14 р. № 1804/13-04-22-01/32408170, яким встановлено такі порушення:

- пунктів 138.2., 138.6., 138.8., підпунктів 138.10.2., 138.10.3. пункту 138.10. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 141 993 грн, в тому числі по періодах: за 4 квартал 2012 року на суму 95832грн; за 2013 рік на суму 46161грн;

- пунктів 44.1., 44.3. статті 44, пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, а саме: підприємством не забезпечено зберігання документів та не надано для проведення перевірки.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова 21.11.2013 року прийнято два податкових повідомлення - рішення:

- № 0004202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 212 990 грн, в тому числі: основний платіж - 141 993 грн, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 997 грн;

- № 0004212201, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 гривень.

Позивач податкові повідомлення - рішення від 21.11.2013 року № 0004202201 та № 0004212201 в адміністративному порядку не оскаржував.

Предметом оскарження в судовому порядку є податкове повідомлення - рішення від 21.11.2013 року № 0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 166 790 грн, в тому числі 111 193 грн - за основним платежем та 55 597 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 21.11.2013 року № 0004212201 в цілому, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Строймонтажь», всього на суму 396758,41 грн, в т.ч. за IV квартал 2012 р. - 309 675,06 грн, за 2013 р.- 87 083,35 грн, а також відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених у декларації по податку з прибутку за 2013 рік (р.05.1), на суму 155 869 грн.

До висновку про завищення суми витрат з придбання ТМЦ, отриманих від ТОВ «Строймонтажь», контролюючий орган дійшов на підставі аналізу представлених ТзОВ «Мурена» до перевірки первинних документів, зазначивши, що їхня кількість є недостатньою для належного підтвердження фактичного виконання робіт між позивачем та ТОВ «Строймонтажь», а також використавши відомості акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС №203/22-6/36789788 від 09.07.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Строймонтажь».

До висновку про відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідач дійшов на підставі даних звітів по покупцях за 2013 рік.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

На момент виникнення спірних правовідносин визначення витрат містилося у підпункті 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, відповідно до якого витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за своїм складом поділяються на дві групи: витрати операційної діяльності та інші витрати.

До складу витрат операційної діяльності відносяться собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з підпунктом 14.1.228. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) розумілися витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання на момент виникнення спірних правовідносин регулювався статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пункту 138.6. статті 138 Податкового кодексу ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пунктом 138.8. статті 138 Податкового кодексу ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пункт 138.10. статті 138 Податкового кодексу ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначав склад інших витрат, до яких включаються передбачені, зокрема, підпунктом 138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а також підпунктом 138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу.

У відповідності до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, оформлення передачі ТМЦ від постачальника покупцю у вигляді накладної, товарно-транспортної накладної, акта прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, відповідних сертифікатів, що містять передбачені законодавством реквізити, підписані уповноваженими особами, які брали участь в здійсненні господарської операції і володіють повноваженнями на її здійснення та скріплені печатками підприємств має відповідати вимогам діючого законодавства України.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Даючи оцінку взаємовідносинам ТзОВ «Мурена» та ТОВ «Строймонтажь», суд виходив із наступного.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Строймонтажь» позивачем представлено:

- договір постачання від 14.06.2012 року №54/06, укладеного з ТОВ «Строймонтажь» (т.1, а.с.82-83);

- видаткову накладну від 14.06.2012 року №РН-0000149 на суму 210120,04 грн (т.1, а.с.84);

- податкову накладну від 14.12.2012 року №149 на суму 210120,04 грн (т.1, а.с.85);

- ветеринарне свідоцтво серії ВК І - 33 №197407 від 14.12.2012 року (Форма №2), видане ТОВ «Строймонтажь», яке засвідчує про пред'явлення для огляду і відправлення 10200 кг філе пангасіуса (т.1, а.с.86);

- товарно-транспортну накладну від 14.12.2012 року серії PH №14 (т.1, а.с.87);

- виписку банку ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 03.01.2013 року за особовим рахунком 26006799963120YUAN за період з 03.01.2013 року по 03.01.2013 року, згідно якої ТзОВ «Мурена» перерахувало ТОВ «Строймонтажь» за рибну продукцію згідно видаткової накладної від 14.12.2012 року №РН-0000149 року на суму 210120.04 грн з урахуванням ПДВ в розмірі 35020,01 грн (т.1, а.с.87);

- видаткову накладну від 24.06.2012 року №РН-0000157 на суму 161490.04 грн (т.1, а.с.89);

- податкову накладну від 24.12.2012 року №157 на суму 161490.04 грн (т.1, а.с.90);

- ветеринарне свідоцтво серії ВК І-33 №197913 від 24.12.2012 року (Форма №2), видане ТОВ «Строймонтажь», яке засвідчує про пред'явлення для огляду і відправлення 6000 кг філе пангасіуса та 1800 кг стейка пангасіуса (т.1, а.с.91);

- товарно-транспортну накладну від 24.12.2012 року серії PH №157 (т.1, а.с.92);

- виписку банку ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 14.01.2013 року за особовим рахунком 26006799963120YUAN за період з 14.01.2013 року по 14.01.2013 року, згідно якої ТзОВ «Мурена» перерахувало ТОВ «Строймонтажь» за рибну продукцію згідно видаткової накладної від 24.06.2012 року №РН-0000157 року на суму 161490.04 грн з урахуванням ПДВ в розмірі 26915.01 грн (т.1, а.с.93);

- видаткову накладну від 13.02.2013 року №РН-0000012 на суму 104500,02 грн (т.1, а.с.95)

- податкову накладну від 13.02.2013 року №12 на суму 104500,02 грн (т.1, а.с.96);

- ветеринарне свідоцтво серії ВК І-33 №196996 від 13.02.2013 року (Форма №2), видане ТОВ «Строймонтажь», яке засвідчує про пред'явлення для огляду і відправлення 5000 кг філе пангасіуса (т.1, а.с.97);

- товарно-транспортну накладну від 13.02.2013 року серії PH №12 (т.1, а.с.98);

- картку рахунку 631 по ТОВ «Строймонтажь» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року (т.1, а.с.99).

Судом встановлено, що для перевезення товару ТзОВ «Мурена» уклало з ПП «Тандем-Транс» (ЄДРПОУ 2286342) угоду на транспортно-експедиційні послуги №10/3 від 01.10.2012 року, з терміном дії до 30.09.2013 року.

На виконання умов угоди, ПП «Тандем-Транс» здійснювало перевезення товару відповідно до замовлення позивача, що підтверджується такими первинними документами, як акти здачі-передачі робіт (надання послуг), угодами-замовленнями, видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (т.1, а.с.195-239, т.2, а.с.1-124).

В ході здійснення господарської діяльності ТзОВ «Мурена» отримувало товари від ТОВ «Строймонтажь» та ТОВ ТОВ «Рибний світ компані», з подальшою їхньою реалізацією підприємствам-замовникам, що підтверджує наявність об'єкта оподаткування по операціях з виконання робіт за охоплений перевіркою період.

Судом встановлено, що по угоді-замовленню №64 ПП «Тандем-Транс» здійснював перевезення товару від двох вище вказаних вантажовідправників, а саме ТОВ «Строймонтажь» та ТОВ «Рибний світ компані», на автомобілі марки РЕНО, державні номерні знаки ВС9210АС, державні номерні знаки причепа ВС1546ХХ, підтвердження чого є наявність первинних документів, а саме: товарно-транспортна накладна РМ 00568 від 24.12.2012 року та видаткова накладна СК-0009231 від 24.12.2012 року, де вантажовідправником значиться ТОВ «Рибний світ компані»; а також товарно-транспортна накладна РН 157 від 24.12.2012 року, та видаткова накладна РН-0000157, де вантажовідправником значиться ТОВ «Строймонтажь».

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Мурена» з ТОВ Строймонтажь» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що висновки податкового органу щодо взаємовідносин ТзОВ «Мурена» з ТОВ «Строймонтажь» відображені в акті від 07.11.14 р. № 1804/13-04-22-01/32408170 повністю співпадають з висновками, що містяться в акті від 24.09.2013 року №195/22-40/32408170 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мурена» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Строймонтажь» за період з 01.04.2012 по 31.05.2013, на підставі якого ДПІ у Галицькому районі м.Львова було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002232240.

ТзОВ «Мурена» оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002232240.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/7864/13-а від 21 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, позов задоволений був повністю, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002232240 визнане протиправним та скасоване.

Судовим рішенням по справі №813/7864/13-а встановлено, що представлені суду первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, вказують на товарність господарської операції між ТзОВ «Мурена» та ТОВ «Строймонтажь», її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у акті №195/22-40/32408170 від 24.09.2013 року.

В силу частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Беручи до уваги викладене, судовим рішенням по справі №813/7864/13-а спростовано висновки податкового органу про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок зайвого включення суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Строймонтажь», всього на суму 396758,41 грн.

Щодо висновку податкового органу про відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених у декларації по податку з прибутку ТзОВ «Мурена» за 2013 рік (р.05.1), на суму 155 869 грн, суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов такого висновку на підставі даних звітів по покупцях за 2013 рік.

Як видно з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відображена сума - 62 968 274,04 грн, яка складається з: 62812 405,22 - 4 455,00 + 160 323,82 = 62 968 274,04

У сумі собівартості придбаного та реалізованого товару 62 968 274,04:

1) 62 812 405,22 грн - собівартість придбаних та проданих товарів (Відображається в обліку записом ДТ 902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт 281 «Товари на складі»);

2) 4 455,00 грн - відкоригована (зменшена) собівартість повернених товарів від покупців (Відображається в обліку записом Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт 281 «Товари на складі» - сторно).

3) 160 323,82 грн - транспортно-заготівельні витрати (Відображається в обліку записом Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт 289 «Транспортно-заготівельні витрати»).

Судом встановлено, що відповідач під час перевірки врахував лише суму 62 812 405,22 гривень (собівартість придбаних та проданих товарів) і не прийняв до уваги суму 4 455,00 грн (відкоригована (зменшена) собівартість повернених товарів від покупців), яка зменшує першу суму, та не врахував суму 160 323.82 грн (транспортно-заготівельні витрати), яка збільшує першу суму.

Внаслідок цього виникла розбіжність між даними, що відображені в податковій декларації з податку на прибуток ТзОВ «Мурена» за 2013 рік та даними, відображеними податковим органом у акті перевірки від 07.11.14 р. № 1804/13-04-22-01/32408170.

У матеріалах справи наявні, представлені позивачем документи, які підтверджують правильність відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» суми 62 968 274,04 грн.

Натомість, відповідач до уваги взяв не вказані документи, а звіти по покупцях за 2013 рік, які не відображають усієї суті господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням викладеного, висновок податкового органу про відхилення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених у декларації по податку з прибутку ТзОВ «Мурена» за 2013 рік (р.05.1), на суму 155 869 грн, є помилковим.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність включення ТзОВ «Мурена» суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Строймонтажь», всього на суму 396758,41 грн, в т.ч. за IV квартал 2012 р. - 309 675,06 грн, за 2013 р.- 87 083,35 грн, а також про правильність відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» суми 62 968 274,04 грн.

Тому контролюючим органом безпідставно збільшено позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 166 790 грн, в тому числі 111 193 грн - за основним платежем та 55 597 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0004202201.

Податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2013 року № 0004212201 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн за ненадання до перевірки вичерпного переліку первинних документів, які слід було скласти відповідно до умов договору, укладеного з ТОВ «Строймонтажь», а також доказів на підтвердження здійснення транспортування товару.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0004212201 є похідним від податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0004202201.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували факт ненадання ТзОВ «Мурена» до перевірки тих чи інших документів.

Як зазначено у наданому відповідачем на вимогу суду узагальнюючому переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ТзОВ «Мурена», платником податків були надані декларації підприємства з податку на прибуток та ПДВ, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, договори, накладні на придбання, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, первинні документи, акти виконаних робіт, виписки банку, та первинні документи.

Вказане спростовує твердження податкового органу про ненадання позивачем до перевірки вичерпного переліку первинних документів на підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «Строймонтажь».

З урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням по справі №813/7864/13-а, а також висновків суду про правомірність включення ТзОВ «Мурена» суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Строймонтажь», у відповідача не було правових підстав для застосування до товариства штрафу на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 21.11.2013 року № 0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 166 790 грн, в тому числі 111 193 грн - за основним платежем та 55 597 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.11.2013 року № 0004212201

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх рішень не виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржені податкові повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 21.11.2013 року № 0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 166 790 грн, в тому числі 111 193 грн - за основним платежем та 55 597 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.11.2013 року № 0004212201, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3336 грн, сплаченого за платіжним дорученням №191 від 26.11. 2014 року, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 21.11.2014 року №0004202201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 166 790 (сто шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок, в тому числі за основним платежем - 111 193 (сто одинадцять тисяч сто дев'яносто три) гривні 00 копійок та за штрафними санкціями - 55 597 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 21.11.2014 року №0004212201.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мурена» 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.