Постанова

від 16.06.2023 по справі 813/2669/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 813/2669/15

адміністративне провадження № К/9901/28505/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного Управління ДПС у Львівській області яке є правонаступником Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року (суддя Сакалош В.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.)

у справі № 813/2669/15 (№ 876/8440/15)

за позовом Приватного підприємства «Кавказ»

до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною відмову, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Приватне підприємство «Кавказ» (далі - позивач, підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ податкового органу, визнати протиправною відмову в розгляді заперечень на акт перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ податкового органу від 24 березня 2015 року № 116 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кавказ».

Визнав протиправною відмову податкового органу в розгляді заперечень ПП «Кавказ» на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0000172200 та №0000182200 від 28.04.2015 року.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Податковий орган стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи податкового органу, викладені в запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2015 року позивачем поштою отримано запит про надання інформації та її документального підтвердження від 17.02.2015 року № 96/10/13-10-22-00/125 щодо надання документів, що підтверджують факти здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ «Бар Блюз» у період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Відповідь на даний запит відповідача та запитувані документи листом за вих. № 15 від 06.03.2015 року надано податковому органу.

29.03.2015 року позивачем отримано наказ податкового органу № 116 від 24.03.2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення від 24.03.2015 року № 9/22-00 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України по питанню взаємовідносин із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ «Бар Блюз» у період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, запит про надання інформації та її документального підтвердження від 24.03.2015 року № 243/10/13-10-22-00/115.

Листом від 31.03.2015 року № 17 позивачем надано відповідь на даний запит відповідача та надано запитувані документи.

20.04.2015 року позивачем поштою отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 60 291 грн;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 69 633 грн.

21.04.2015 року від податкового органу із супровідним листом № 385/10/13-10-22-00/215 від 17.04.2015 року надійшли доповнення до акта без підписів уповноважених осіб.

Листом від 24.04.2015 року позивач направив заперечення проти акта перевірки відповідачу. У даних запереченнях позивач посилається на те, що первинні документи, надані при проведенні перевірки в повній мірі підтверджують обставини щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та є такими документами на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік.

Листом від 28.04.2015 року № 446/10/13-10-22-00-/253, податковий орган повідомив, що відмовляється від розгляду вказаних заперечень у зв`язку із пропущенням п`ятиденного строку їх направлення.

На підставі висновків акта перевірки 28.04.2015 року податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 90 436, 50 грн, з яких за основним платежем 60 291 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 30 145,50 грн,

- № 0000172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 81 803,75 грн, з яких за основним платежем 65 443 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16 360,75 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав акт перевірки 18.04.2015 року.

Із поштової квитанції № 202/67675 видно, що поштове відправлення - рекомендований лист з повідомленням, штрих-код № 8206000067675 було відправлено 24.04.2015 року, що підтверджується відбитком календарного штампу відділення зв`язку м. Хирів. Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення штрих-код № 8206000067675 видно, що рекомендований лист отримано податковим органом 24.04.2015 року.

Відповідно до абз. 1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про пропущення позивачем строку подання заперечень на акт перевірки є безпідставними.

Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, проте зазначає, що судами не з`ясовано, чи підлягає судовому оскарженню лист податкового органу, яким повідомлено про залишення без розгляду скарги позивача та яким чином задоволення позову в цій частині відновить порушені права позивача.

Щодо оскарження наказу про проведення перевірки, який суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправним та скасували, суд зазначає, що жодного доводу, який став підставою для такого висновку, судові рішення не містять.

Суд на стадії касаційного провадження позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у червні 2014 року придбано у ТОВ «Фірма Фінанссервіс» нафтопродукти.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Також, у березні 2013 року позивачем придбано у ТОВ «Бар Блюз» нафтопродукти, що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. Сплата коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факт реального придбання ПП «Кавказ» у ТОВ «Бар Блюз» та у ТОВ «Фірма Фінанссервіс» нафтопродуктів, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Суд не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що судами не проаналізовано надані позивачем документи в їх сукупності із врахуванням специфіки господарських операцій по постачанню нафтопродуктів.

Зокрема, судами не перевірено умови договорів щодо постачання та оплати придбаного товару, місця навантаження, умов перевезення та відповідного оформлення.

Судами не перевірено та не надано оцінку доводам податкового органу стосовно порушень в оформленні товарно-транспортних накладних, які є обов`язковими при транспортуванні нафтопродуктів.

Крім того, доказів використання придбаних нафтопродуктів в господарський діяльності до матеріалів справи не долучено.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області) задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у справі № 813/2669/15 (№ 876/8440/15) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.П. Хохуляк В.П. Юрченко