Постанова

від 16.06.2023 по справі 825/2410/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 825/2410/16

адміністративне провадження № К/9901/45590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя Соломко І. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя Твердохліб В. А., судді: Костюк Л. О., Троян Н. М.),

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Приватне підприємство (ПП) "Семенівська мануфактура" звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 №102000010/2016/000256/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00329.

Передумовою для прийняття спірних рішень був контракт із компанією ''CHANGXING YUSEN TEXTILE CO., LTD'' (Китай) від 23.09.2016 №US23-916, на підставі якого ПП ''Семенівська мануфактура'' здійснювало імпорт товару. У листопаді 2016 року на підставі зазначеного контракту та митної декларації від 28.11.2016 №102110001/2016/203451 підприємство ввезло на митну територію України товар - тканина з комплексних нетекстурованих ниток, тканина з комплексних нетекстурованих ниток пофарбованих та вироби з недорогоцінних металів. При здійсненні митного контролю правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за результатами перевірки наданих декларантом (ПП''Національні традиції'') до митної декларації документів митниця встановила, що: 1) звіт про оцінку майна від 28.11.2016 №05-04/11/206 поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення; 2) калькуляція собівартості на товари від 07.10.2016 №US9161007/0710 дійсна у період з 25.07.2016 по 23.09.2016, в той час як відвантаження товару здійснено 07.10.2016 згідно з інвойсом від 07.10.2016 №US9161007; 3) не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за ці товари; 5) рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митні декларації від 23.11.2016 №807110000/2016/015487, від 20.11.2016 №125130013/2016/418650). Зважаючи на це митна вартість імпортованого товару була визначена митницею за резервний методом.

Вважаючи картку відмови та рішення митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся до суду і просив їх скасувати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, підприємство посилалося на те, що задекларована у митній декларації від 28.11.2016 №102110001/2016/203451 митна вартість товару за основним методом (за ціною договору /контракту/) була підтверджена наданими до митної декларації документами, які не містили розбіжностей тощо. Поставка товару здійснювалася на умовах CFR (вартість і фрахт) і інших витрат, пов`язаних з перевезенням товару, страхуванням імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями в наданих при митному оформленні документах. Той факт, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Проте, митниця відмовила у прийнятті митної декларацій та прийняла рішення про коригування митної вартості товару і картку відмову.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, позов задовольнив: скасував рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 № 102000010/2016/000256/2 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00329; здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору за подання позову (2756 грн).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларант підприємства для митного оформлення товару за основним методом (за ціною договору) подав всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу (МК) України, які містили відомості про ціни та умови поставки товару, а відповідач не довів правомірність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам про те, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат та страхування). Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з умовами поставки CFR ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця і покупець приймає на себе всі ризики після передачі товару перевізнику. Тому, після відвантаження товару саме покупець повинен був страхувати вантаж.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 21.04.2017 (суддя Мороз Л. Л.) відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд неодноразово робив у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять такі складові митної вартості, як витрати на транспортування товару та витрати на страхування цих товарів (пункти 5, 7 вказаної норми).

Разом з тим, частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під час митного оформлення декларант підприємства надав митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару, а також додаткові. Декларант позивача разом з митною декларацією надав митниці, зокрема, контракт від 23.09.2016 №US23-916, інвойс від 07.10.2016 №US9161007 2015463, пакувальний лист до інвойсу від 07.10.2016 №US9161007, видаткову накладну від 05.10.2016 №US05-1016CD, відвантажувальну специфікацію від 11.10.2016 №US11-1016CD; також додатково було подано: міжнародні товарно-транспортні накладні, коносаменти, калькуляції, звіт про оцінку майна, листи постачальника та позивача та інші документи, копії яких містяться в матеріалах справи. Надані документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди також встановили, що відповідно до умов контракту (статті 2, 3) поставка товару за цим контрактом здійснювалася відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року). Кожна партія товару, його кількість, асортимент та умови поставки визначалися в рахунку-фактурі (інвойсі).

Згідно з інвойсом від 07.10.2016 поставка партії товару за митною декларацією від 28.11.2016 №102110001/2016/203451 здійснювалася на умовах CFR-Чорноморськ (вартість і фрахт).

Отже, відповідно до поданих до митного оформлення документів поставка цієї партії товару здійснювалась на умовах CFR-Чорноморськ.

За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CFR (Cost and Freight) - ''Вартість і фрахт'' означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що поставка товару на умовах CFR-Чорноморськ (ІНКОТЕРМС-2010) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 25.10.2016 №US916/1007/2510/2, в якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної в інвойсі. Крім того, включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція №US9161007/0710 від 07.10.2016, надана постачальником.

Таким чином, у даному випадку поставки товару на умовах CFR (ІНКОТЕРМС-2010) транспортні витрати вже є включеними до фактурної вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановили суди, інших витрат, пов`язаних з експедицією імпортованих товарів, в тому числі страхування, постачальник та декларант не здійснювали, що підтверджується повідомленням постачальника від 25.10.2016 №US916/1007/2510/1, листом підприємства від 28.10.2016 №11.001/28.10 та повністю кореспондується з відомостями в наданих при митному оформленні документах.

Зауваження митниці щодо калькуляції собівартості на товари, як такої, що не була дійсною в період їх фактичної поставки, суди також обґрунтовано визнали безпідставними, зазначивши, що калькуляція не містить періоду дії, в ній лише зазначається ціна товару, який було виготовлено у певний період.

Так, калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. При цьому надана декларантом калькуляція постачальника містить всі цінові показники необхідні для визначення митної вартості товару. Та обставина, що сама калькуляція складена 07.10.2016 по товарам, які вироблені, а не поставлені, у період з 25.07.2016 по 23.09.2016, не дає підстав вважати її недійсною.

З приводу звіту про оцінку майна від 28.11.2016 №05-04/11/206, який, як зазначає митниця, декларант подав у неповному обсязі, що унеможливило перевірити ціноутворення, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Звіт про оцінку майна від 28.11.2016 № 05-04/11/206 у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом, оскільки суди попередніх інстанцій у судовому процесі встановили, що всі складові митної вартості товарів належним чином підтверджені, а зауваження митниці до поданих документів спростовані.

Посилання митниці на те, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, суди також обґрунтовано визнали безпідставними, зазначивши, що такий факт сам собою не може бути підставою для підтвердження недостовірності задекларованих платником даних. Таке може бути підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Як вже було зазначено, суди встановили, що подані позивачем для митного оформлення товару документи, підтверджували митну вартість товару.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів також не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційних базах митниці відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду з цього приводу (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16).

Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували норму частини третьої статті 53 МК України, зробивши висновок про достатність документів, наданих підприємством, для підтвердження ціни товару та обґрунтування підстав її встановлення.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини на підставі оцінки доказів, яка відповідає правилам, встановленим нормами статті 90 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликають сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим вимогам.

Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність вище наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій і стосуються фактично оцінки судом доказів у справі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко