Ухвала

від 04.04.2017 по справі 825/2410/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2410/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Семенівська мануфактура до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Семенівська мануфактура (далі - Позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач) про скасування рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 року №102000010/2016/000256/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00329.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між CHANGXING YUSEN TEXTILE CO., LTD (постачальник) та ПП Семенівська мануфактура (покупець) укладено Контракт від 23.09.2016 №US23-916 на поставку товару.

Згідно умов Контракту постачальник взяв на себе зобов'язання поставити Позивачу товари в асортименті, а Позивач зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.

Зі змісту статей 2, 3 Контракту вбачається, що загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з Інкотермс-2010 .

На виконання умов Контракту постачальником поставлений товар - тканина з комплексних нетекстурованих ниток, тканина з комплексних нетекстурованих ниток пофарбованих та вироби з недорогоцінних металів, а саме: тканина №1, кількістю 142655 м.п., вартістю 0,32 дол. США/м, загальна вартість 45649,60 дол.США; тканина №2, кількістю 2260 м.п., вартістю 0,30 доларів США/м, загальна вартість 678,00 дол.США; петля для взуття, кількістю 290 кг, вартістю 1,42 доларів США/кг, загальною вартістю 46739,40 доларів США, що підтверджується інформацією, зазначеною в калькуляції, Інвойсі та пакувальному листі до зазначеного Інвойсу.

Вказаний товар передано перевізнику MAERSK LINE, що підтверджується коносаментом від 24.10.2016 року №MAEU958085780, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером TGHU8733830, таке ж вказано в Інвойсі та пакувальному листі до нього.

Також, кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується видатковою накладною №US05-1016CD від 05.10.2016 року.

Між ТОВ ЮРІЯ-ГРУП та ПП Семенівська мануфактура 11.11.2015 року укладено договір №11-11/ЮГ на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого ТОВ ЮРІЯ-ГРУП надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та відправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення.

Згідно інвойсу товар поставлявся за базисом CFR Чорноморськ (вартість і фрахт) Інкотермс-2010 .

Поставка товару на умовах CFR Чорноморськ (вартість і фрахт) Інкотермс-2010 передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 25.10.2016 року №US916/1007/2510/2, в якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної в інвойсі. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчать і калькуляція від 07.10.2016 року №US9161007/0710, надана постачальником.

Постачальником не здійснювалось морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням постачальника №US916/1007/2510/1 від 25.10.2016 року, яким Позивача повідомлено, що стосовно товарів, відвантажених за Інвойсом, контейнером TGHU8733830 страхування вантажу не здійснювалося. Умови поставки базисом CFR Чорноморськ (вартість і фрахт) Інкотермс-2010 не передбачають обов'язку страхування товару.

Також, Позивач не здійснював страхування товару, що підтверджується листом від 28.10.2016 року №11.001/28.10.

Декларантом разом з митною декларацією від 28.11.2016 року №102110001/2016/203451 на підтвердження заявленої митної вартості товару, що поставлено за Контрактом, подано Відповідачу копії документів: контракт №US23-916 від 23.09.2016; інвойс № US9161007 2015463 від 07.10.2016; пакувальний лист до інвойсу № US9161007 від 07.10.2016; видаткову накладну №US05-1016CD від 05.10.2016; відвантажувальну специфікацію № US11-1016CD від 11.10.2016.

Позивачем додатково подано: міжнародні товарно-транспортні накладні, коносаменти, калькуляції, звіт про оцінку майна, листи постачальника та Позивача та інші документи, копії яких містяться в матеріалах справи.

За результатами поданих до митного оформлення документів, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 року №102000010/2016/000256/2, яким застосовано резервний метод, збільшивши суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів на 202303,62 грн.

Також, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00329.

У вказаному рішенні Відповідачем зазначено, що звіт про оцінку майна № 05-04/11/206 від 28.11.2016 року поданий у неповному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення; калькуляція собівартості на товари №US9161007/0710 від 07.10.2016 року дійсна на період з 25.07.2016 року по 23.09.2016 року, в той час як відвантаження товару здійснено 07.10.2016 року згідно інвойсу від 07.10.2016 року №US9161007. На момент митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за ці товари. У митного органу наявна цінова інформація на подібні товари: митні декларації від 23.11.2015 року №807110000/2016/015487 та від 20.11.2016 року №125130013/2016/418650. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом, а саме: товар №1 - 3,30 USD/кг, товар №2 - 3,30 USD/кг, товар №3 - 1,92 USD/кг.

За приписами ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З наведених правових норм випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з тим, вказані норми кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене також відповідає правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила, а саме: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вищенаведене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме: у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року у справі № К/800/36615/15.

Відповідно частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15.

Колегія суддів звертає увагу, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість, до яких у митного органу відсутні будь-які зауваження.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом надані усі документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару та підтверджено всі складові їх митної вартості.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Щодо зауважень, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 року №102000010/2016/000256/2, а саме: звіт про оцінку майна від 28.11.2016 року №05-04/11/206 поданий в неповному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення; калькуляція собівартості на товари від 07.10.2016 № US9161007/0710 дійсна на період з 25.07.2016 по 23.09.2016 року, в той час як відвантаження товару здійснено 07.10.2016 року згідно інвойсу від 07.10.2016 року №US9161007, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України визначено, що оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінку за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ч. 1 ст.12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Таким чином, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця-оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Щодо відсутності складових митної вартості, а саме вартості транспортування під час митного оформлення партії товару згідно інвойсу від 07.10.2016 року №1189161007, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України для митного оформлення повинні надаватися транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вартість перевезення включено у ціну товарів згідно інвойсу, що підтверджується листом постачальника від 25.10.2016 року №1189161007/2510/2. Відомості щодо вартості перевезення оцінюваних товарів містяться у калькуляції від 07.10.2016 року №1189161007/0710, тому посилання Відповідача на відсутність вартості транспортування є необґрунтованими.

Зауваження апелянта щодо калькуляції від 07.10.2016 року № US9161007/0710 з приводу того, що остання дійсна на період, що передує відвантаженню товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки калькуляція не містить періоду дії, в ній лише зазначається ціна товару, який було виготовлено у певний період. Також, вказана калькуляція постачальника містить всі цінові показники необхідні для визначення митної вартості товару.

Таким чином, розбіжності, на які вказував митний орган, безпосередньо не могли вплинути на визначення митної вартості товару та вказані недоліки не можуть бути підставою для коригування відповідачем митної вартості товару за наявності усіх необхідних документів.

За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у картці відмови №102110001/2016/00329 причиною відмови вказано порушення вимог ч.6 ст.54 Митного кодексу України, а саме заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Проте, Відповідачем не доведено, що складові, вартісні показники та числові значення митної вартості є непідтвердженими.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем надано Відповідачу необхідні документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за першим (основним) методом, тому заявлена Позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей або ознак підробки.

Отже, рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.11.2016 року №102000010/2016/000256/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00329 є протиправними та підлягають скасуванню.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 07 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.