Рішення від 06.06.2023 по справі 922/469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023м. ХарківСправа № 922/469/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, м. Кременчук, вул. Приходько, 139) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А); - Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; 69008, м. Запоріжжя, Південне Шосе, буд. 80); про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Логашкін С.С., довіреність №49юр - 5 від 12.01.2022;

відповідача - Прядка В.О., довіреність б/н від 09.01.2023;

3-х осіб - не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", в якому просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу на загальну суму 1 908 381, 88 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив доставку вантажу наданого для перевезення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/469/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "02" березня 2023 р. о 12:45 год. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А, код ЄДРПОУ 32036829) та Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; 69008, м. Запоріжжя, Південне Шосе, буд. 80, код ЄДРПОУ 00191129).

01.03.2023 електронною поштою від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 5032, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з чим на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.03.2023 об 11:45 год.

03.03.2023 від відповідача поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 5177.

14.03.2023 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 6168, який долучено судом до матеріалів справи.

24.03.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 7208, яку долучено до матеріалів справи.

28.03.2023 від ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» електронною поштою до суду надійшли письмові пояснення за вх. №7543, які долучено судом до матеріалів справи.

30.03.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх. №7800, які долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.03.2023 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду на підставі ч.3 ст.177 ГПК України та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.04.2023 о 12:45 год.

12.04.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 8983, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.04.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.05.2023 о 12:50 год.

18.04.2023 представником позивача до суду подано клопотання про витребування доказів за вз. № 9517.

В судовому засіданні 02.05.2023 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів (вх. № 9517 від 18.04.2023). Крім того на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.05.2023 о 12:30 год.

В судовому засіданні 11.05.2023 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 06.06.2023 о 12:00 год.

В судовому засіданні 06.06.2023 представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Треті особи своїх представників в судове засідання не направили.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, 08.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук (Покупець/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (Постачальник/Третя особа без самостійних вимог 1) було укладено договір поставки № П-1050148/08/19 (Договір). Згідно умов Договору Постачальник зобов`язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити металопродукцію, надалі - Товар/Вантаж, на умовах, передбачених Договором. Товар за Договором може поставлятися на підставі договорів комісії, які укладаються Постачальником з третіми особами та відповідно до яких Постачальник виступає в якості комісіонера. Найменування комітента, номер та дата договору комісії можуть зазначатися у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Специфікації № 193 та № 201, в яких було зазначено, що Вантаж слідує по договору комісії від 11.12.2020 № 1370436/12/20-ДК (договір комісії), укладеному Постачальником з ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (Вантажовідправник/Третя особа без самостійних вимог 2).

Умови поставки: СРТ Станція КРЮКІВ-НА-ДНІПРІ, Південна Залізниця «ІНКОТЕРМС-2010», з терміном поставки 05.02.2022р. та 05.03.2022р відповідно.

У відповідності до умов договору, згідно Специфікацій № 193 від 13.12.2021 (пункт 9) та № 201 від 28.12.2021 (пункт 5), ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» передав для перевезення Товар/Вантаж, а саме:

- гарячекатаний лист 4,5x1510x5550мм 345 сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПННО в кількості 12,985 тон всього з ПДВ на суму 385 459,73 грн., що підтверджується видатковою накладною № 94597965;

- гарячекатаний лист 7x1500x6000мм 345 сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПННО кількістю 50,985 тон всього з ПДВ на суму 1522 922,15 грн., що підтверджується видатковою накладною № 94582220.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що право власності на Товар та ризики випадкового знищення або пошкодження Товару переходять до Покупця з дати поставки Товару. Датою поставки Товару є його отримання до перевезення, а саме дата зазначена залізничною станцією в залізничній накладній.

Як вказує позивач, рейс з доставки Товару/Вантажу здійснювався вагоном № 61538732 (далі - Вагон) та мав розпочатися 23.02.2022р., що підтверджується залізничною накладною № 53456661 (ідентифікація відправки 485604) з відміткою станції призначення. Проте, всупереч вимог чинного законодавства та Статуту Залізниць, Відповідач не здійснив доставку Вантажу.

Факт ненадходження Товару/Вантажу, за твердженнями позивача, підтверджується залізничною накладною від 23.02.2022р. № 53456661 в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису, що містить оригінальну відмітку станції призначення Крюків-на-Дніпрі ПІВД 425302 про складення Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022р. та оригіналом Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022р., складеного за формою ГУ-23.

У зв`язку з ненадходженням Товару/Вантажу на станцію призначення, у відповідності до пунктів 114, 115, 117, 130, 134 Статуту Залізниць затвердженого Постановою КМУ від 06.04 1998 р. N 457 зі змінами та доповненнями, далі - Статут, Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 18.08.2022 № 49-55-17/296 з доповненням до претензії від 23 08.2022 № 49-55-17/309 про відшкодування вартості втраченого вантажу на загальну суму 1 908 381,88 грн., здійсненої у відповідності до пункту 115 Статуту Залізниць України, на підставі видаткових накладних Відправника №№ 94597965 та 94582220.

У відповідності до пункту 131 Статуту претензія була перенаправлена до регіональної філії «Південна залізниця» для надання відповіді в порядку, визначеному Правилами заявлення та розгляду претензій, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 № 334.

15 листопада 2022 року Позивач отримав відмову регіональної філії «Південна затишшя» в задоволенні вимог від 11.11.2022 № М-14/63, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02 0-7.1, яким підтверджено настання обставин непереборної сили, що тривають в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації 24.02.2022 р. та до їх офіційного закінчення визнані надзвичайними, невідворотними для суб`єктів господарської діяльності.

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу на загальну суму 1 908 381, 88 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо).

Зобов`язання у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином, згідно до умов Договору. Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до частин 1,3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Накладна відповідно до статті 6 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 № 457, далі - Статут), це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503), передбачено, що накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу. Додаток 1 до цих Правил містить форму перевізного документу - залізничну накладну.

Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Пункт 1.8 Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом (затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.11.2010 № 800) визначає, що візуальні форми подання електронного документу, роздруковані на папері, засвідчені в установленому законодавством порядку, є паперовими копіями електронного перевізного документу.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082) договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 23.02.2022 залізничною станцією Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від вантажовідправника приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був прийнятий до перевезення вагон № 61538732 з вантажем - сталь листова, не пойменована в алфавіті за залізничною накладною (договором перевезення) №53456661 з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу вантажоодержувача ПАТ «КВбЗ».

Частиною 2 статті 919 Цивільного кодексу України встановлено, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Відповідальність перевізника передбачена статтею 920 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з п. 114 Статуту залізниць України Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до п. 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Відповідно до пункту 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

За даних графи 30 «Тарифні відмітки» накладної № 53453331 відстань перевезення по маршруту Маріуполь-Сортувальний - Крюків-на-Дніпрі становить 728 км. Нормативний термін доставки складає: 728 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 5 діб. Згідно з інформацією графи 56 «Календарний штемпель станції відправлення» вантаж був прийнятий до перевезення 23.02.2022. Виходячи з цього, з урахуванням Правил, дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 01.03.2022. Фактично станом на теперішній час вагон № 61538732 за призначенням не прибув.

Згідно з пунктом 37 Правил видачі вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5083) неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставлянням календарного штемпеля станції призначення. Факт неприбуття вагону № 61538732 на станцію призначення був засвідчений актом загальної форми станції Крюків-на-Дніпрі від 23.08.2022 № 295, який позивач додав до матеріалів справи з позовною заявою, також відповідна інформація внесена в графу 49 накладної (договору перевезення) №53456661.

Отже, як вбачається з наданого Позивачем Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022, складеного на станції КРЮКІВ-НА-ДНІПРІ Південної залізниці, вагон № 61538732, що відправлявся за залізничною накладною № 53456661, на станцію призначення не прибував, Вантаж одержувачу не видавався.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

З наведеною нормою кореспондуються приписи частин першої та другої статті 611 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Крім того, згідно з підпунктом 4) пункту е) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулись внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Так, заперечуючи проти позову та доводячи обставини, що перешкодили виконанню перевезення, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, відповідачем зазначено наступне.

У накладній №53456661, згідно інформації вказаної у графі 38, електронний цифровий підпис працівником залізниці - комерційним агентом Александровою Ганною Сергіївною накладено 23.02.2022 о 18:51, тобто наприкінці робочого дня.

Разом з цим, згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому був продовжений.

Зазначений вагон, у зв`язку з початком військової агресії російської федерації та бойових дій у південній частині України, які розпочались 24.02.2023 зі станції Маріуполь регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» не відправився та до регіональної філії «Південна залізниця» на станцію призначення не прибув. Наразі спірний вагон так і знаходиться на станції відправлення - Маріуполь-Сортувальний, розташованій на території Маріупольського району, який входить у Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.02.2023 № 41 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2023 за № 287/39343), а також зазначений у Змінах до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004).

За інформацією з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці (далі - АСК ВП УЗ-Є, паперова роздруківка додана до матеріалів справи) про дислокацію та стан вагонів (довідка 8858е), остання технічна операція з вагоном № 61538732 зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 458604) - 25.02.2022 о 10 год. 22 хв. Саме на підставі наведеної інформації посадовими особами відповідача 27.02.2023 була складена довідка довільної форми №М-05/2023-2 (копія додана до матеріалів справи).

Разом з цим, відповідач звертає увагу, що згідно інформації наведеної у відкритих джерелах вбачається, що з 24.02.2022 навколо міста Маріуполь, в адміністративних межах якого розташована станція відправлення спірного вантажу - Маріуполь-Сортувальний, розпочалися бойові дії, а само місто відразу потрапило в облогу та було окуповано починаючи з 05.03.2022 і по сьогоднішній день. Дата окупації міста Маріуполь зафіксована у розділі II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Окрім того, факт облоги міста та ведення з 24.02.2022 і до окупації навколо його адміністративних меж бойових дій засвідчується публікаціями, виконаними на офіційних сайтах Президента України, РНБО, міської ради Маріуполя, офіційних друкованих видань Урядовий кур`єр та Голос України в мережі Інтернет.

В той же час, відповідач зазначає, що АТ «Укрзалізниця», з урахуванням покладених на неї завдань, є важливою складовою, що забезпечує стабільне функціонування всіх галузей економіки України і внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, та за визначеними статтями 8 та 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» критеріями відноситься до об`єктів критичної інфраструктури. І хоча виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, залізниці мають безумовно забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, як тих, що користуються його послугами так і власних працівників, а також безпеку руху поїздів, що вочевидь стало неможливим забезпечити в умовах ведення реальних бойових дій і наступної окупації Маріупольського регіону.

Відповідач наполягає на тому, що умови, які склалися на початку дії правового режиму воєнного стану, вимагали від нього, як надавача залізничних послуг, в першу чергу, прийняття нестандартних рішень задля забезпечення перевезень критично важливих для обороноздатності країни. За виниклих обставин, надважливими та першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів, в короткий проміжок часу, який залишався до повної окупації регіону.

Водночас, спростовуючи доводи позивача щодо неповідомлення в 10-ти денний строк про настання форс-мажорних обставин, відповідачем зазначено, що враховуючи безумовну клієнтоорієнтованість АТ «Укрзалізниця» та з метою інформування користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які можуть впливати на виконання перевізником своїх обов`язків за укладеними договорами, відповідачем 02.03.2022 на офіційному веб-сайті філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» в мережі Інтернет, за посиланням https://uz- саrgо.соm/news.html#n220302, було розміщено повідомлення (паперова роздруківка додана до матеріалів справи), що АТ «Укрзалізниця» не може в повному обсязі надавати/виконувати свої зобов`язання за договорами з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії російської федерації проти України.

До зазначеного повідомлення було прикріплено посилання на лист Торгово- промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Отже, приймаючи до уваги обґрунтовані доводи відповідача, слід дійти висновку, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало. При цьому, користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному сайті АТ «Укрзалізниця».

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що з метою належного засвідчення триваючих обставин непереборної сили (форс-мажору), які перешкоджають відповідачу виконати зобов`язання за договором перевезення вантажу, укладення якого засвідчено складанням накладної №53456661, АТ «Укрзалізниця» сформувало Заяву від 24.02.2023 №НЮ-05-21/79 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями та звернулось з нею до Харківської торгово-промислової палати.

У відповідь на подану заяву Харківською торгово-промисловою палатою було видано Сертифікат №6300-23-1510 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які завадили виконанню обов`язків перевізника з доставки вантажу по договору перевезення укладеному між АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» на користь третьої сторони - одержувача ПАТ «КРЮКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» оформленому залізничною накладною №53456661 від 23.02.2022.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що АТ «Укрзалізниця» належними, достовірними та вірогідними доказами доведено наявність обставин, що перешкодили перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, що є беззаперечною підставою для звільнення від відповідальності за не доставку вантажу.

Приймаючи до уваги вказане, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Крюківський вагонобудівний завод (39621, м. Кременчук, вул. Приходько, 139, код ЄДРПОУ 05763814).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216).

Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15А, код ЄДРПОУ 32036829); Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; 69008, м. Запоріжжя, Південне Шосе, буд. 80, код ЄДРПОУ 00191129).

Повне рішення складено "16" червня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/469/23