СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/469/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю:
від позивача Логашкін С.С. на підставі довіреності від 12.01.2022р. №49юр-5;
від відповідача Прядка В.О. на підставі довіреності від 09.01.2023р.;
від третіх осіб не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", Полтавська область, м.Кременчук, (вх.№1367 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 (суддя Суслова В.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 16.06.2023р.)
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця", м.Харків,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", м.Київ, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Донецька область, м. Маріуполь,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", в якому просило суд стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу на загальну суму 1908381,88грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у відповідача, як перевізника, обов`язку на підставі статей 530, 919 Цивільного кодексу України, статей 110, 113 - 115, 117 Статуту залізниць України, компенсувати вартість втраченого вантажу у розмірі 1908381,88грн., прийнятого до перевезення згідно залізничної накладної №53456661 у вагоні №61538732, який не було доставлено вантажоотримувачу у встановлений строк.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 в позові відмовлено.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 210, 509, 526, 530, 617, 909, 919, 924 Цивільного кодексу України, статей 307, 314 Господарського кодексу України, статей 6, 41, 110, 111, 113, 114, 117 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за № 765/19503) мотивовані тим, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, при цьому, користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному сайті АТ Укрзалізниця.
Крім того, судом було встановлено, що з метою належного засвідчення триваючих обставин непереборної сили (форс-мажору), які перешкоджають відповідачу виконати зобов`язання за договором перевезення вантажу, укладення якого засвідчено складанням накладної №53456661, АТ Укрзалізниця сформувало заяву від 24.02.2023р. №НЮ-05-21/79 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями та звернулось з нею до Харківської торгово-промислової палати, у відповідь на яку було видано Сертифікат №6300-23-1510 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які завадили виконанню обов`язків перевізника з доставки вантажу по договору перевезення укладеному між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь третьої сторони - одержувача ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" оформленому залізничною накладною №53456661 від 23.02.2022р.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідвчем було доведено належними та допустимими доказами явність обставин, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, що є беззаперечною підставою для звільнення від відповідальності за не доставку вантажу.
Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" з рішенням суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не було надано об`єктивної оцінки тому факту, чи впливали обставини стихійного лиха та інших обставин, які відповідач не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, як це визначено підпунктом 4 пункту е) статті 111 Статуту залізниць України, на дії/бездіяльність відповідача стосовно збереження/втрати товару позивача відповідно до залізничної накладної №53456661.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач в порушення вимог пунктів 6.2 та 6.3 публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за відповідним правочином та не надавав належних підтверджуючих документів на підтвердження таких обставин, проте господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки вказаним обставинам.
До апеляційної скарги скаржником також було додано клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: копій адвокатських запитів від 25.05.2023р. №154 та від 06.06.2023р. №01/06-23; копій відповідей на вказані запити від 05.06.2023р. №УУМ-12/196 від 05.06.2023р. та від 28.06.2023р., які на думку останнього підтверджують можливість здійснення відповідачем відправки апелянту вантажу відповідно до залізничної накладної №53456661 зі станції Маріуполь в строки визначені Статутом залізниць України.
Стосовно доказів, доданих апелянтом, колегія суддів зазначає, що, апеляційним господарським судом в силу приписів Господарського процесуального кодексу України переглядаються виключно ті обставини, які були предметом розгляду місцевого господарського суду, у зв`язку із чим, додані документи, апеляційним господарським судом не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 28 серпня 2023 р. о 10:00 годині.
09.08.2023р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9344), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. оголошено в судовому засіданні перерву до 12 вересня 2023 р. о 15:00 год.
11.09.2023р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№10924).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.09.2023р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, треті особи про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2019р. між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № П-1050148/08/19 (надалі договір поставки т.1 а.с.18-21), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію, надалі - товар/вантаж, на умовах, передбачених договором. Товар за договором може поставлятись на підставі договорів комісії, які укладаються постачальником з третіми особами та відповідно до яких постачальник виступає в якості комісіонера. Найменування комітента, номер та дата договору комісії можуть зазначатися у відповідних специфікаціях до договору (пункти 1.1. та 1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації. Якщо інше не передбачно в специфікаціях до даного договору, поставка товару здійснюєтьс на умовах СРТ - станція Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці по реквізитам, зазначеним в пункті 14.2. договору в використанням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010року (пункт 3.2. договору поставки).
Згідно з пунктом 3.3. договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортном, якщо інше не зазначено в специфікаціях до цього договору.
Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що строки поставки товару зазначаються в специфікаціях.
На виконання умов договору поставки, сторонами було складено та підписано Специфікації № 193 від 13.12.2021р. та № 201 від 28.12.2021р. (т.1 а.с.38-39, 40-41), в яких було зазначено, що вантаж слідує по договору комісії від 11.12.2020р. № 1370436/12/20-ДК (договір комісії), укладеному постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовідправник).
Умови поставки: СРТ Станція Крюків-на-Дніпрі, Південна Залізниця «ІНКОТЕРМС-2010», з терміном поставки 05.02.2022р. та 05.03.2022р відповідно. Станція вантажовідправника: Маріуполь- Сортувальний, вантажоодержувач - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Код станції 425302.
У відповідності до умов Специфікацій № 193 від 13.12.2021р. (пункт 9) та № 201 від 28.12.2021р. (пункт 5), вантажовідправник - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» передав для перевезення товар/вантаж, а саме:
- гарячекатаний лист 4,5x1510x5550мм 345 сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПННО в кількості 12,985 тон всього з ПДВ на суму 385459,73грн., що підтверджується видатковою накладною № 94597965 (т.1 а.с.41);
- гарячекатаний лист 7x1500x6000мм 345 сталь 09Г2С-14 ДСТУ 8540:2015 ДСТУ 8541:2015 ДСТУ 8541:2015 Б ПННО кількістю 50,985 тон всього з ПДВ на суму 1522922,15грн., що підтверджується видатковою накладною № 94582220 (т.1 а.с.42).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару є його отримання до перевезення, а саме дата зазначена залізничною станцією в залізничній накладній.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач - Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», як вантажоожержувач, зазначав, що рейс з доставки товару/вантажу здійснювався вагоном № 61538732 та мав розпочатися 23.02.2022р., що підтверджується залізничною накладною № 53456661 (т.1 а.с.44) (ідентифікація відправки 485604) з відміткою станції призначення, проте, всупереч вимогам чинного законодавства та Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р, відповідач не здійснив доставку вантажу, в строк визначений умовами відповідних специфікацій.
Факт ненадходження товару/вантажу, за твердженнями позивача, підтверджується залізничною накладною від 23.02.2022р. № 53456661 в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису, що містить оригінальну відмітку станції призначення Крюків-на-Дніпрі ПІВД 425302 про складення Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022р. та оригіналом Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022р., складеного за формою ГУ-23 (т.1 а.с.45).
У зв`язку із ненадходженням товару/вантажу на станцію призначення, 18.08.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 49-55-17/296 (з урахуванням доповнення до претензії від 23.08.2022р. №49-55-17/309) про відшкодування вартості втраченого вантажу на загальну суму 1908381,88грн., у відповідності до пунктів 114, 115, 117, 130, 134 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р, (т.1 а.с.49, 52).
Факт направлення вказаної претензії та доповнення до неї 22.08.2023р. та 24.08.2023р. та їх отримання відповідачем 26.08.2023р. та 29.08.2023р. відповідно, підтверджуються доданими позивачем до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи, поштових накладних, та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з штрихкодовими ідентифікаторами №39621036017484, №3962103601271 (т.1 а.с.50-51, 53-54).
11.11.2022р. Регіональною філією «Південної залізниці» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» було надано відповідь №М-14/63 на вказану вище претензію (т.1 а.с.55-56), в якій було повідомлено позивача про те, що 23.02.2022р. станцією Маріуполь-Сортувальний філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від вантажовідправника ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був прийнятий до перевезення вагон № 61538732 вантаж - сталь листова, не пойменована в алфавіті за накладною № 53456661 з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу вантажоодержувача - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».
За інформацією Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці про дислокацію та стан вагонів, остання технічна операція з вагоном № 61538732 була зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний; філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» - 25.02.2022р.
Згідно з Законом України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, який в подальшому був продовжений (Закон України від 15.08.2022р. № 2500-1Х «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»).
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 (зі змінами) затверджений Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) до якого водить Маріупольська міська територіальна громада, де розміщена залізнична станція Маріуполь Сортувальний.
Торгово - промислова палата України офіційним листом від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є обставинами непереборної сили і підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договору виконання якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форм- мажорних обставин.
Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в силу виконання важливих завдань для всіх галузей економіки України внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 та відповідно залізниці за відповідними критеріями відносяться до об`єктів критичної інфраструктури та національної системи захисту критичної інфраструктури (статті 8, 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», який набрав чинності 15.06.2022р.).
Отже, умови, які склалися в період дії воєнного стану, вимагають від національного перевізника прийняття нестандартних рішень задля забезпечення залізничних перевезень в цілому та обороноздатності країни зокрема. Надважливими першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Стосовно неможливості надавати послуги/виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» філією «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на офіційному веб-сайті (https://uz-cargo.com/) для всіх замовників послуг було розміщено «Повідомлення про настання форс-мажору» від 02.03.2022р. №ЦТЛ-19/178 про неможливість АТ «Укрзалізниця» виконувати такі зобов`язання. До зазначеного листа також було додано копію загального офіційного листа Торгово- промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Також, повідомлення додатково надіслано і в автоматизованій системі «Клієнт-УЗ».
На підставі викладеного, посилаючись на положення пункту е) 4 статті 111 Статуту залізниць України, якою, зокрема, встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу, у разі, коли втрата, вантажу відбулась внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, відповідачем було зазначено про відсутність підстав для відшкодування вартості втраченого вантажу та, як наслідок відмовлено в задоволенні заявленої претензії.
З огляду на те, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" не було в добровільному порядку відшкодовано вартості втраченого вантажу на загальну суму 1908381,88грн., Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом до господарського суду Харківської області (т.1 а.с.1-68).
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у даній справі в позові відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.21-30).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (надалі - Статут залізниць України), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць України).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. № 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за № 765/19503), передбачено, що накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу. Додаток 1 до цих Правил містить форму перевізного документу - залізничну накладну.
Статтею 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Пункт 1.8 Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом (затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.11.2010 № 800) визначає, що візуальні форми подання електронного документу, роздруковані на папері, засвідчені в установленому законодавством порядку, є паперовими копіями електронного перевізного документу.
Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082) договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.02.2022р. залізничною станцією Маріуполь-Сортувальний регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця від вантажовідправника Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча був прийнятий до перевезення вагон № 61538732 з вантажем - сталь листова, не пойменована в алфавіті за залізничною накладною (договором перевезення) №53456661 з призначенням на станцію Крюків-на-Дніпрі регіональної філії Південна залізниця АТ Укрзалізниця на адресу вантажоодержувача - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Частиною 2 статті 919 Цивільного кодексу України встановлено, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.
Відповідно до пункту 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.
Відповідальність перевізника передбачена статтею 920 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Пунктом 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №865/5086) (надалі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
У пункті 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Відповідно до пункту 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно даних графи 30 «Тарифні відмітки» залізничної накладної № 53453331, відстань перевезення по маршруту Маріуполь-Сортувальний - Крюків-на-Дніпрі становить 728 км. Нормативний термін доставки складає: 728 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 5 діб.
В графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення», міститься інформація, що вантаж було прийнятий до перевезення 23.02.2022р., отже, з урахуванням Правил обчислення термінів доставки вантажу, дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 01.03.2022р.
Проте, станом на момент зверненння позивача з відповідним позовом, вагон № 61538732 на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі не прибув, що не заперечується сторонами у справі.
У пункті 37 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, визначено, що неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставлянням календарного штемпеля станції призначення.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Факт неприбуття вагону № 61538732 на станцію призначення було засвідчено актом загальної форми ГУ-23, складеного на станції 425302 Крюків-на-Дніпрі регіональної філії Південної залізниці від 23.08.2022р. № 295, у присутності начальника станції Барскова К.Ю., товарного касира Кальніцької М.В,, зав.експедитора Корнієнко О.В. (т.1 а.с.45), також відповідна інформація була внесена до 49 графи залізничної накладної від 23.02.2022р. № 53456661.
Отже, як вбачається з вказаного Акту загальної форми № 295 від 23.08.2022р., складеного на станції Крюків-на-Дніпрі регіональної філії Південної залізниці, вагон №61538732, що відправлявся за залізничною накладною № 53456661, на станцію призначення не прибував, вантаж одержувачу не видавався.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту залізниць України).
Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 94582220 та № 94597965 (т.1 а.с.41-42), доданих позивачем до позовної заяви, загальна вартість втраченого вантажу, відправленого у вагоні № 61538732 за залізничною накладною від 23.02.2022р. № 53456661, становить 1908381,88грн.
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
З наведеною нормою кореспондуються приписи частин першої статті 614 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Крім того, згідно з підпунктом 4) пункту е) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулись внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Надаючи оцінку обставинам справи, а також доводам відповідача викладеним на підтвердження наявності обставин, що перешкодили виконанню перевезення, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, судова колегія зазначає наступне.
Так, в залізничній накладній №53456661, згідно інформації вказаної в графі 38, електронний цифровий підпис працівником залізниці - комерційним агентом Александровою Ганною Сергіївною було накладено 23.02.2022р. о 18:51год., тобто наприкінці робочого дня.
Разом з цим, згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому був продовжений.
Зазначений вагон, у зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації та бойових дій у південній частині України, які розпочались 24.02.2023р. зі станції Маріуполь регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» не відправився та до регіональної філії «Південна залізниця» на станцію призначення не прибув.
Наразі спірний вагон так і знаходиться на станції відправлення - Маріуполь-Сортувальний, розташованій на території Маріупольського району, який входить у Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.02.2023р. № 41 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2023р. за № 287/39343), а також зазначений у Змінах до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004).
Відповідно до довідкової інформації про дислокацію вагонів: остання технічна операція з вагоном № 61538732 зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 458604) - 25.02.2022р. о 10 год. 22 хв.
В контексті наданих відповідачем відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагону №61538732 в лютому 2022 року, судова колегія зазначає, що відповідно до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відповідає за інформаційне забезпечення роботи залізничного транспорту України, розробляє та реалізує заходи по підвищенню ефективності експлуатації автоматизованих систем управління залізничним транспортом, займається підтримкою та розвитком мережі передачі даних Укрзалізниці; до основних завдань філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відноситься, в тому числі, надання інформації про проходження вагонів і контейнерів з вантажами залізницями України і СНД, інформаційні послуги. Також у відповідності до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія здійснює експлуатацію Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є).
Отже, філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" надає інформацію про проходження вагонів з вантажами залізницями України, а відтак за встановлених обставин та враховуючи відсутність доказів на спростування відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів, судова колегія вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів представлену відповідачем інформацію з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями щодо останнього місцезнаходження спірного вагону.
Відтак, за інформацією філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагону 61538732 в лютому 2022 року, остання технічна операція з вагоном № 61538732 зафіксована на станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код станції 458604) - 25.02.2022р. о 10 год. 22 хв.
Саме на підставі наведеної інформації посадовими особами відповідача 27.02.2023р. була складена довідка довільної форми №М-05/2023-2 (т.1 а.с.122).
Разом з цим, згідно інформації наведеної у відкритих джерелах вбачається, що з 24.02.2022р. навколо міста Маріуполь, розпочалися бойові дії. Місто Маріуполь та Маріупольський район були окуповані починаючи з 05.03.2022р. і по сьогоднішній день. Дата окупації зафіксована у розділі II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309.
Окрім того, факт облоги міста Маріуполь, та ведення починаючи з 24.02.2022р. навколо його адміністративних меж бойових дій, засвідчується публікаціями у загальнодоступних джерелах в мережі Інтернет.
В той же час, судовою колегією враховано, що АТ "Укрзалізниця", з урахуванням покладених на неї завдань, є важливою складовою, що забезпечує стабільне функціонування всіх галузей економіки України і внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83, та за визначеними статтями 8 та 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" критеріями відноситься до об`єктів критичної інфраструктури. І хоча виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, залізниці мають безумовно забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, як тих, що користуються його послугами так і власних працівників, а також безпеку руху поїздів, що вочевидь стало неможливим забезпечити в умовах ведення реальних бойових дій і наступної окупації Маріупольського регіону (в межах якого знаходяться станції призначення).
Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач наголошував на тому, що умови, які склалися на початку дії правового режиму воєнного стану, вимагали від нього, як надавача залізничних послуг, в першу чергу, прийняття нестандартних рішень задля забезпечення перевезень критично важливих для обороноздатності країни. За виниклих обставин, надважливими та першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів, в короткий проміжок часу, який залишався до повної окупації регіону.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, в контексті спірних правовідносин, загальновідомими обставинами у розумінні наведеної вище статті є той факт, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації.
Такими чином, фактично діяльність АТ Українська залізниця" з перших днів повномасштабного вторгнення була спрямована на роботу в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, що також підтверджує обґрунтування відповідача щодо неможливості здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.
Судовою колегією також встановлено, що 24.02.2022р. АТ Українська залізниця" введено обмеження перевезень №ЦЦО/99 від 24.02.2022р. на вантажні перевезення на Донецькій залізниці, про що залізниця повідомила на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Встановлення таких обмежень відповідає умовам публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно з пунктом 2.4.1. якого перевізник має право відмовити в наданні та /або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому Перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.
Отже, внаслідок ведення активних бойових дій та ракетних обстрілів подальше перевезення вантажу на станцію призначення КрюківнаДніпрі регіональної філії «Південна залізниця» зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії "Донецька залізниця" (що знаходяться в м. Маріуполь Донецької області) було неможливим.
Факти повномасштабної військової агресії РФ проти України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, бойові дії в адміністративних межах міста Маріуполь є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Відтак, введення залізницею обмеження на перевезення було зумовлене наявністю об`єктивних підстав для такої заборони на перевезення, які являються загальновідомим фактом.
Окрім викладеного, судовою колегією встановлено, що користувачів послуг залізничного транспорту, в тому числі і позивача, про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що відповідач в порушення вимог пунктів 6.2 та 6.3 публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за відповідним правочином та не надавав належних підтверджуючих документів на підтвердження таких обставин, судова колегія зазначає, що з метою інформування користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які можуть впливати на виконання перевізником своїх обов`язків за укладеними договорами, відповідачем 02.03.2022р. на офіційному веб-сайті філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" в мережі Інтернет, за посиланням https://uz-саrgо.соm/news.html#n220302, було розміщено повідомлення про те, що АТ "Укрзалізниця" не може в повному обсязі надавати/виконувати свої зобов`язання за договорами з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України.
До зазначеного повідомлення також було прикріплено посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Судовою колегією встановлено, що аналогічне повідомлення було розміщено 01.03.2022р. на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".
Отже, з огляду на встановлене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Судова колегія також враховує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі № 905/55/21).
Відтак, наявність форс-мажорних обставин встановлюється судом за оцінкою доказів у їх сукупності, що відповідає принципу змагальності сторін судового процесу, а відтак посилання позивача на те, що неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало могло бути підтверджено лише сертифікатом Торгово-промислової палати України суд вважає помилковими.
Більш того, у розумінні положень пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, підпункту 4 пункту "е" частини 1 статті 111, статті 113 Статуту залізниць України, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є обов`язковим, оскільки наведені норми не ставлять право на звільнення перевізника від відшкодування збитків за втрату вантажу в залежність від отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.
Окрім викладеного, судова колегія також враховує, що з матеріалів справи вбачається, що з метою належного засвідчення триваючих обставин непереборної сили (форс-мажору), які перешкоджають відповідачу виконати зобов`язання за договором перевезення вантажу, укладення якого засвідчено складанням накладної №53456661, АТ «Укрзалізниця» сформувало заяву від 24.02.2023р. №НЮ-05-21/79 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями та звернулось з нею до Харківської торгово-промислової палати (т.1 а.с.126-130).
У відповідь на вказану заяву, Харківською торгово-промисловою палатою було видано Сертифікат №6300-23-1510 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які завадили виконанню обов`язків перевізника з доставки вантажу по договору перевезення укладеному між АТ "Українська залізниця" та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь третьої сторони - одержувача ПАТ «Крюківський вагонобудіний завод» оформленому залізничною накладною №53456661 від 23.02.2022р. (т.1 а.с.236-238).
В аспекті виникнення обставин, що перешкодили відповідачу доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, судова колегія також враховує, що 24.02.2022р. Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України та з 24.02.2022р. збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів та обстріли населених пунктів України, у тому числі міста Маріуполь, що є загальновідомими обставинами.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022р. № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 (4) статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022р. № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав є порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Згідно статті 53 IV Женевської конвенції 1949 року будь-яке знищення окупуючою Державою рухомого або нерухомого майна, що є приватною або колективною власністю приватних осіб або Держави, громад або громадських або кооперативних організацій, яке не є абсолютно необхідним для воєнних операцій, забороняється.
Отже, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії РФ є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме РФ несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну (зокрема, і втрату майна (вантажу відправленого у вагоні №61538732 за залізничною накладною від 23.02.2022р. № 53456661).
Враховуючи вищевикладене, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, при цьому, користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб - сайті АТ Укрзалізниця, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за не доставку вантажу та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого вантажу на загальну суму 1908381,88грн.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023р. у справі №922/469/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 18.09.2023
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель
Дата ухвалення рішення | 11.09.2023 |
Оприлюднено | 20.09.2023 |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Плахов Олексій Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні