Рішення

від 19.04.2023 по справі 761/19884/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19884/22

Провадження № 2/761/1850/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

учасників справи:

представника відповідача - Малиновського О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Торнтон» про виплату заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Гранд Торнтон» (далі по тексту - відповідач) про виплату заробітної плати за період з 15.12.2021 року по 19.09.2022 року в розмірі 182 727,18 грн., виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 12 666,67 грн та виплату двух окладів, у зв`язку із звільненням без попередження за два місяці - 40 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 15.12.2021 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Гранд Торнтон» на посаді першого заступника керівника департаменту аутсорсингу. Наказом директора ТОВ «Гранд Торнтон» №01-ВС від 28.03.2022 призупинено дію трудових договорів на період дії воєнного стану з працівниками ТОВ «Гранд Торнтон», які зазначено в Додатку 1. Позивачка зазначає, що ТОВ «Гранд Торнтон» не мало жодних підстав для припинення трудового договору, оскільки вона мала можливість виконувати і виконувала покладені на неї обов`язки.

Крім того, з 01.04.2022 позивачка не отримувала заробітної плати. 06.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Гранд Торнтон» з листом про звільнення та виплату коштів за весь період роботи з 15.12.2021 по 19.09.2022, з оплатою кожного місяця в розмірі 20 000,00 грн. На день звільнення 19.09.2022 позивачка не отримала розрахункові листи, розрахункові, компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку, наказ та трудову книжку.

У зв`язку з викладеним позивачка просить зобов`язати ТОВ «Гранд Торнтон» за порушення ст.265 КЗпП України про ненадання розрахункового листа при виплаті заробітної плати та при звільненні, виплатити заробітну плату за період з 15.12.2021 по 19.09.2022, відповідно до посадового окладу 20 000,00 грн, за кожний місяць, у загальному розмірі 182 727,18 грн, виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 12 666,67 грн., та зобов`язати ТОВ «Гранд Торнтон» виплатити два оклади, в зв`язку із звільненням без попередження за два місяці - 40 000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022 матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою суду від 28.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що позивачці належним чином виплачувалась заробітна плата, про що свідчить довідка №132/В-09 від 16.09.2022, та розрахункові листи за кожен місяць, компенсацію за невикористану щорічну відпустку позивачці було виплачено при звільненні. Також зазначає, що наказ директора ТОВ «Гранд Торнтон» №01-ВС від 28.03.2022 про призупинення трудових відносин позивачкою не оскаржувався на скасованим не був. Щодо вимоги позивачки про виплату компенсації на підставі ст. 40 КЗпП України, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної нею посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, на чому наполягала сама позивачка в заяві про звільнення, тому така вимога є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню.

30.11.2022 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ТОВ «Гранд Торнтон», в якому позивачка зазначила, що працівниками товариства штучно чинились перешкоди для здійснення нею її посадових обов`язків, в той час як позивачка мала можливість виконувати покладені на неї обов`язки. Позивачка наголошує на невиконанні ТОВ «Гранд Торнтон» ст.265 КЗпП України та вважає обов`язком товариства є перерахування плати за весь період з 16.12.2021 по 19.09.2022 на виконання вимог вказаної статті. Позивачка вважає, що надані представником відповідача докази, долучені до відзиву на позовну заяву не мають жодної юридичної сили оскільки не завірені у відповідності до ДСТУ 4163:2020. Також позивачка наголошує на неправомірності Наказу директора ТОВ «Гранд Торнтон» №01-ВС від 28.03.2022 про припинення трудових відносин на період воєнного стану.

Ухвалою від 06.12.2022 витребувано у ТОВ «Гранд Торнтон» інформацію щодо нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період з 15.2.2021 по 19.09.2022, належним чином завірену копію трудового договору з ОСОБА_1 , наказу про звільнення ОСОБА_1 та трудової книжки ОСОБА_1

14.12.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що в період з 15.12.2021 по 31.03.2022 відповідачу в повному обсязі була виплачена заробітна плата, в період з 01.04.2022 по 06.09.2022 у ТОВ «Гранд Торнтон» не було жодних підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати, трудові відносити було припинено відповідно до наказу директора ТОВ «Гранд Торнтон» №01-ВС від 28.03.2022, ОСОБА_1 не виконувала обов`язки передбачені трудовим договором, оскільки її робочий комп`ютер з програмним забезпеченням перебував у офісі роботодавця, всі розрахунки при звільненні були проведені в повному обсязі та своєчасно.

30.12.2022 позивачем подано до суду відповідь стосовно заперечень на відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 вкотре наголосила, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача та просила задовольнити позов в повному обсязі.

У судове засіданні позивачка не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, до суду надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 59-к від 15.12.2021, ОСОБА_1 з 16.12.2021 була прийнята на посаду старшого бухгалтера Департаменту аутсорсингу ТОВ «Грант Торнтон» (а.с.51).

Наказом № 03-к від 05.01.2022 ОСОБА_1 була переведена на посаду першого заступника керівника Департаменту аутсорсингу ТОВ «Грант Торнтон» (а.с. 53).

ТОВ «Грант Торнтон» здійснило у повному обсязі розрахунки з ОСОБА_1 , згідно з умовами трудового договору, за період з 16.12.2021 по 31.03.2022 у загальному розмірі 99 890,63 грн., з яких утримання податків - 18 802,02 грн., що підтверджується довідкою підприємства № 132/В-09 від 16.09.2022 (а.с.55).

Також ТОВ «Грант Торнтон» було перераховано ОСОБА_1 заробітну плату та премію за березень 2022 у розмірі 32 200,00 грн., що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № К16-54/92 від 10.11.2022 (а.с.60-61).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до наказу № 01-ВС від 28.03.2022 призупинено дію трудових договорів з працівниками ТОВ «Грант Торнтон» (а.с.9).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У редакції Закону від 19.07.2022 р. стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» викладена в новій (розширеній) редакції. Зокрема у ч.1 даної статті дане більш розширене визначення поняттю призупинення дії трудового договору та вказано, що це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

У частині 2 даної статі вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові інші персональні данні відповідних працівників.

Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не по відношенню до всього персоналу, а відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку).

При цьому, умовами такого призупинення на тлі російської військової агресії є неможливість надання та виконання певної роботи (в новій редакції ст. 13 Закону неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором).

Таким чином, суд вважає, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

При цьому саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

Суд звертає увагу на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Так, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з відповідними змінами встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Водночас Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не скасував дію наказів про призупинення трудових відносин, виданих роботодавцями у період з 24.03.2022 по 19.07.2022.

Таким чином, відповідач, який видав наказ № 01-ВС від 28.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору на період дії воєнного стану» не повинен доводити відповідність цього наказу критерію «неможливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором», оскільки такі зміни набрали чинності через декілька місяців після видачі наказу.

Крім того, позивачка не висуває вимоги про неправомірність та/або безпідставність наказу № 01-ВС від 28.03.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 15.03.2022 по 06.09.2022 не виконувала посадових обов`язків та трудових зобов`язань у відносинах з ТОВ «Грант Торнтон».

Як вбачається з службової записки від 25.03.2022, ОСОБА_1 не мала можливості виконувати свої посадові обов`язки, оскільки її робочий комп`ютерз ліцензованим програмним забезпеченням залишився у м .Києві в офісі, в той час як позивачка повідомила про виїзд за кордон. Відповідно до договорів та внутрішньої політики, усі працівники ТОВ «Грант Торнтон» зобов`язані використовувати виключно захищене устаткування та ліцензоване програмне забезпечення для захисту даних клієнтів (а.с.62-64).

За період з 15.03.2022 по 06.09.2022 ОСОБА_1 не з`явилась на своєму робочому місці в офісі, не повідомила відповідача про своє бажання та готовність виконувати свої трудові обов`язки, фактично не вчинила жодних дій з виконання своїх посадових обов`язків, що підтверджується службовою запискою від 16.08.2022 ( а.с. 65-66).

Відповідно до наказу № 44-к від 09.09.2022 ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади з 19.09.2022 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) (а.с.70).

Розрахунки при звільненні були проведені з ОСОБА_1 , у повному обсязі в тому числі компенсації за невикористану відпустку, що підтверджується довідкою ТОВ «Грант Торнтон» від 16.09.2022 (а.с.55), повідомленням № 01-П від 10.09.2022 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні (а.с. 71).

Як вбачається з матеріалів справи наказ про звільнення, розрахунковий лист, довідка про отримані доходи, трудова книжка та витяг з наказу про призупинення дії трудового договору були направлені позивачу на поштову адресу цінним листом (а.с. 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивач був переведений на дистанційну роботу, наказом від 28.03.2022 № 01-ВС дію трудового договору було призупинено, при цьому позивачка фактично на робочому місці була відсутня, тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що протягом вказаного часу позивачка виконувала визначену трудовим договором роботу, а також відповідно відсутні підстави для нарахування їй заробітної плати за вказаний період.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Крім того вимога про виплату двох окладів, у зв`язку із звільненням без попередження за два місяці не підлягає задоволенню, оскільки враховуючи, що позивачка була звільнена за угодою сторін, така вимога є безпідставною та необґрунтованою.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Торнтон» про виплату заробітної плати.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.В. Аббасова