Рішення

від 13.06.2023 по справі 303/6782/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/6782/22

2/303/1047/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради, Виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради, Виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, вказуючи, що між її донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб 19.08.1995. У них у шлюбі народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приходиться позивачці онуком, проживає разом з нею та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати дитини ОСОБА_2 залишила дитину і покинула місце проживання, участі у вихованні дитини не бере, матеріально дитину не утримує. Відповідачка ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а також його навчанням. Покладених законом на батьків обов`язків відповідачка не виконує. Усі питання щодо виховання та матеріального забезпечення дитини вирішуються нею самостійно, дитина знаходиться на її повному утриманні. У зв`язку з тим, що вона повністю матеріально утримує онука, тому з відповідачки слід стягнути аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі. Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2500,00 гривень щомісячно до досягнення останнім повноліття.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2022 відкрито провадження по справі та залучено до участі по справі в якості третьої особи Виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради.

У судовому засідання ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечила. Повідомила, що відповідача не бере участі в житті дитини, не надає матеріальну допомогу та моральну підтримку.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Служби в справах дітей Верхньокоропецької сільської ради та Виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 165 ЦПК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Із копії свідоцтва про народження від 28.08.2022 Мукачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Відповідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклади шлюб 19.08.1995, після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється матір`ю відповідачки ОСОБА_2 , а малолітньому ОСОБА_4 - бабусею.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який приходиться батьком малолітньому ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Із витягу про державну реєстрацію прав виданого ТОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 18.11.2010 вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд також приймає до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі Хант проти України (рішення від 7 грудня 2006 року) суд зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідачка на протязі тривалого часу не піклується про свого сина, не цікавиться його життям, не приймає участі в його вихованні та утриманні. Між матір`ю та сином відсутні спілкування та жодні взаємні почуття. Наведене свідчить, що ОСОБА_2 самоусунулася від виховання сина, не може бути позитивним прикладом для наслідування, благотворно впливати на формування особистостей та характеру дитини, дати їй належний розвиток.

Зазначені обставини підтверджують дослідженими судом письмовими доказами, а також поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Стаття 19 СК України передбачає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні спору суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування Мукачівської міської ради, який вважав доцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що за встановлених у судовому засіданні обставин наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки вона ухиляється від виконання обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 3 ст.166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно ч.2 ст. 258 СК України, баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Статтею 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 підлягають задоволенню на підставі ст. 180 Сімейного кодексу України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачка не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Звертаючись з позовом до суду позивачка сплатила судовий збір за позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 25.08.2022, тому зазначені грошові кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, при зверненні з позовом до суду позивач звільнений від сплати судового збору про стягнення аліментів, тому з відповідачки підлягає стягненню 1073, 60 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 141, 171, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 166, 180-182, 184, 191, 258 СК України, ст. 59 ЦК України, Конвенцією про права дитини, ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: Служба у справах дітей Верхньокоропецької сільської ради, Виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок) щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави 1073, 60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні, шістдесят копійок) судового збору.

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя