Ухвала

від 12.05.2023 по справі 694/717/20

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №694/717/20

провадження № 1-кп/694/121/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2023 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12020250140000133 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, інваліда ІІ групи, освіта середня, не працюючої, раніше не судимої,

за скоєння суспільно-небезпечного діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю:

особи щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5 ,

законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 24.01.2020 близько 16.00 год., на березі річки «Гнилий Тікич», неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 , шляхом обману ОСОБА_7 , під приводом зателефонувати, незаконно заволоділа його мобільним телефоном марки «Ergo V551 Aura Dual Sim» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю згідно висновку експерат № 8/292 від 06.04.2020 - 500 гривень, із сім-карткою мобільного оператора «Київстар», без залишку коштів на рахунку, вартістю 100 гривень, після чого з місця вчинення кримінального проступку зникла, не маючи в дійсності наміру повертати телефон, розпорядилась ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 600 гривень.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинила суспільно-небезпечне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що вона у вказаний в клопотанні час і місці, шляхом обману, заволоділа мобільним телефоном, який належить ОСОБА_8

Законний представник та захисник проти задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання їй амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, не заперечували.

Потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд клопотання провести без його участі, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має, не заперечував щодо застосування до останньої примусових заходів медичного характеру.

Також судом в ході розгяду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 були досліджені наступні письмові докази, які підтверджують причетність останньої до вчинення суспільно-небезпечного діяння, а саме:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 27.01.2020, з якої вбачається, що останній повідомив про втрату свого мобільного телефона ;

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 від 10.02.2020,з яких вбачається, що останній, 24.01.2020 року, відпочиваючи зі своїми друзями та незнайомою йому жінкою, дав їй свій мобільний телефон, щоб вона подзвонила. Чи віддавала вона йому назад даний мобільний телефон він не пам`ятає, так як був в стані алкогольного сп`яніння ;

- показаннями ОСОБА_4 від 07.02.2020 року, з яких вбачається, що остання повідомила,що 24.01.2020 року вона, разом зі своїми знайомими на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відпочивала в лісі, неподалік від с.Хлипнівка. Через деякий час вона помітила, що ОСОБА_9 вже був у стані сильного алкогольного сп`яніння, вона попросила у нього даний мобільний телефон, щоб подзвонити, який згодом викрала, щоб в подальшому продати його.

- протоколом огляду предметів від 14.04.2020 року з якого вбачається, що мобільний телефон розміром 7х14 см. Корпус золотистого кольору. На екрані у верхній частині пошкодження у вигляді тріщини, яка розташована з лівого краю і розгалужується у вигляді трьох тріщин, які продовжуються до правого верхнього краю екрана. На задній панелі телефону напис літерами латинського алфавіту «Ergo» При ввімкненні відповідної комбінації клавіш на вказаному телефоні, визначається його ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 . Модель телефону «V551 Aura». Сервісний номер НОМЕР_3 ;

- висновком експерта № 8/292 від 06.04.2020, з якої вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону марки «Ergo V551 Aura Dual Sim (gold)» за умови, що він перебував у робочому стані та без пошкоджень, станом на 08.02.2020 року могла становить 500,00 грн. ;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 14.04.2020 та фото таблицею до нього, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 вказав місце, де він 24.01.2020 року, разом зі своїми знайомими відпочивав.

- даними висновку судово-психіатричної експертизи№172 від 24.04.2020 року.

Таким чином, у судовому засіданні, шляхом дослідження доказів, встановлено, що 24.01.2020 мало місце суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст.190 КК України, яке вчинене саме ОСОБА_4 .

Разом з тим, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної у п.18 справи "G.v.France", п.39 "Halilovicv.Bosnia and Herzegovina", почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 172 від 24.04.2020з якого вбачається, на період часу, до якого відноситься скоєння інкриміноване їй правопорушення, проявів хронічного, психічного захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми, з епізодичним перебігом, в стані неповної, терапевтично-залежної ремісії і із стабільним дефектом, з психопатоподібними розладами і схильністю до алкоголізації - через що на вказаний період часу вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Саме на підставі вказаних обставини, суд зробив висновок про вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо останньої примусових заходів медичного характеру.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93, ч. 1 ст. 94 КК України до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, вид яких визначається залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусовий захід медичного характеру - госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Згідно ч.3 ст.94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинила суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, при цьому, за своїм психічним станом потребує примусового лікування, суд вважає за необхідне застосувати щодо неї примусові заходи медичного характеру у вигляді надання їй амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Пункт п. 1"е" даної статті, передбачає законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Стосовно утримання осіб, які мають психічні розлади (п. 1 "е" ст. 5 Конвенції) Суд зазначає, що "їх може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв`язку з потребами, що вимагає суспільство, або у зв`язку з медичними та суспільними підставами разом...» основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 "е" ст. 5 Конвенції, полягає не тільки в тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання (п.37. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, справа «Горшков проти України», заява №67531/01).

Тримання особи, яку вважають психічно хворою, під вартою має відповідати цілям пункту 1 статті 5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавлення осіб волі у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного у підпункті «е». У зв`язку з останнім Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (п. 99 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року, справа «Анатолій Руденко проти України», заява №50264/08)

Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати не підлягають стягненню, оскільки згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.

Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.

Керуючись ч. 1, 3 ст. 94 КК України, ст.ст. 513, 516 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_3 , українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, інваліда ІІ групи, раніше не судимої - задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, інваліда ІІ групи раніше не судимої,примусові заходи медичного характеру у вигляді надання їй амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази залишити у розпорядженні потерпілого.

На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити прокурору та захиснику, законному представнику.

Повний текст ухвали виготовлено 12.05.2023.

Суддя ОСОБА_1