Постанова

від 05.06.2023 по справі 904/2376/13

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2376/13

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Бурчак А.Ю.

сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином; у зв`язку з цим технічна фіксація судового процесу не здійснюється

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022 року у справі № 904/2376/13 (суддя Золотарьова Я.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс", м. Дніпро

до Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 15 414,28 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022 року у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задоволено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем від виконавчої служби жодного документу про хід виконавчого провадження, в тому числі і постанови про закінчення виконавчого провадження та оригіналу наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року. Ознайомитись із документами ВП НОМЕР_3 позивач не мав можливості через знищення матеріалів виконавчого провадження, про що зазначено у листі Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра від 11.08.2022 року № 17-5-34\12170.

Для забезпечення позивачу реалізації його прав стягувача суд визнав причини пропущення заявником строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними та дійшов висновку про задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року до виконання.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Фізична особа-підприємець Морєв Володимир Миколайович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3 знищено, на стягувача покладено обов`язок доказування тих обставин, що строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено з поважних причини. Боржник, навпаки, мусить довести відсутність у стягувача об`єктивних перешкод та поважних причин для своєчасного повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Скаржник вважає, що стягувач мав об`єктивну та нічим не обумовлену, необмежену можливість довідатись про всі виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_3, зокрема, у способи, передбачені пунктами 6.1., 6.3. Положення № 43/5 або шляхом направлення відповідного запиту у паперовій або електронній формі з метою отримання інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про наявність відкритого за заявою стягувача та в його інтересах виконавчого провадження, або шляхом пошуку інформації за відповідними реквізитами про наявність відкритого за заявою стягувача виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень; або у способи, передбачені пунктами 3.19., 3.20. Інструкції № 512/5, звернувшись до відділу примусового виконання з письмовою заявою про надсилання стягувачу інформаційних повідомлень щодо складання документів виконавчого провадження каналами факсимільного звязку або електронною поштою, смс-повідомленнями.

Вважає, що стягувачем не надано жодних службових документів або інших належних, допустимих, достовірних письмових або електронних доказів на обґрунтування викладених у його заяві тверджень стосовно непереборних обставин, які унеможливлювали отримання протягом майже 8 років інформації про стан відкритого за його заявою виконавчого провадження або перебування виконавчого документа.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

За приписами ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

05.06.2023 року сторони наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн 50 коп.

На примусове виконання вказаного рішення господарським судом було видано наказ від 01.06.2013 року.

02.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетрвоської області з заявою, в якій позивач просив визнати причину пропуску строку для пред`явлення наказу від 01.06.2013 року поважною та поновити пропущений строк для пред`явлення наказу від 01.06.2013 року до виконання.

Заява обґрунтована тим, що виконавче провадження ВП № 38533256 про стягнення з ФОП Морєва В.М. на користь ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" заборгованості за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року було закінчено через неможливість виконання та наказ господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року було повернуто на адресу стягувача.

Позивач зазначає, що вказані обставини щодо закінчення виконавчого провадження та стали відомі позивачу виключно з листа Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра від 11.08.2022 року № 17-5-34112170, який було надано Морєвим В.М. до заяви про визнання наказу 01.06.2013 таким, що не підлягає виконанню.

Позивач стверджує, що не отримував від виконавчої служби постанови про закінчення виконавчого провадження та оригінал наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року. Ознайомитись із документами ВП НОМЕР_3 позивач не має можливості через знищення матеріалів виконавчого провадження, про що зазначено у листі Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра від 11.08.2022 №17-5-34\12170. Наразі оригінал наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року у ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" відсутній.

На думку колегії суддів при вирішення питання щодо обгрунтованості заяви позивача суд першої інстанції ндав належну оцінку наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи. Висновки суду апелянт не спростував.

Так, статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні положення містили статті 115, 116 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу господарського суду від 01.06.2012 до виконання, колегія суддів враховує таке.

Витяг з окремого спецрозділу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 03.12.2021 року, який є архівною складовою частиною автоматизованої системи виконавчого провадження та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження, свідчить про те, що 21.06.2013 року постановою державного виконавця Іванько О.М. було відкрито виконавче провадження, у строк до 28.06.2013 року запропоновано боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

01.07.2013 року державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 688 грн. 83 коп. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53 грн. 51 коп. у зв`язку із здійсненням державним виконавцем витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення примусового виконання рішення, а також про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в сумі звернення стягнення 18 630 грн. 65 коп.

Вказані постанови мотивовані тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв`язку із чим відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення, для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу.

26.11.2013 року державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанову про розшук майна боржника, категорія: транспортні засоби 03.01 - автомобільна техніка, найменування Nissan Maxima, загальна характеристика 1998 р.в. реєстраційний/кадастровий номер НОМЕР_2, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , у зв`язку із тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв`язку з чим відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення.

Відповідно до інформації центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області станом на 04.09.2013 року за боржником зареєстровано право власності на автомобіль марки: Nіssan Maxima,, д.н. НОМЕР_2 , 1998 р.в., VIN НОМЕР_1 . На вимогу державного виконавця від 18.11.2013 року щодо надання вказаного транспортного засобу для проведення його опису й арешту, свідоцтва про їх реєстрацію або інших документів, що підтверджують право власності на транспортні засоби, або відомості про місцезнаходження транспортних засобів, боржник будь-якої інформації до відділу державної виконавчої служби не надав; за результатами виходу державного виконавця 26.11.2013 року за адресою проживання боржника, вказаний у виконавчому документі зазначений транспортний засоби не виявлений, будь-якої інформації про його місце знаходження не встановлено;

26.11.2013 року постановою державного виконавця Іванько О.М. було зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із тим, що постановою від 26.11.2013 року оголошено розшук рухомого майна, що належить боржнику.

24.09.2014 року постановами державного виконавця Іванько О.М. було поновлено виконавче провадження у зв`язку із тим, що транспортний засіб не було знайдено протягом року; повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із тим, що розшук майна, який здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Також державним виконавцем Іванько О.М. у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу було зазначено строк повторного пред`явлення: 24.09.2015 року.

Виконавче провадження НОМЕР_3 не відновлювалось та знищено у зв`язку із спливом терміну зберігання, про що зазначено в листі Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра від 11.08.2022 року № 17-5-34\12170.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час пред`явлення позивачем виконавчого документа до виконання) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, 28.06.2013 року за виконавчим документом відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, у зв`язку з чим стягувач вважав, що виконавчий документ знаходиться на примусовому виконанні в органі ДВС та у відношенні боржника здійснюються заходи щодо стягнення грошових коштів. Такі доводи стягувача суд вважає лбгрунтованими.

Постановою державного виконавця від 24.09.2014 року було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час повернення виконавчого документа) передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час повернення виконавчого документа).

Статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час повернення виконавчого документа) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наведеною правовою нормою чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Доказів надіслання виконавцем позивачу постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року рекомендованим поштовим відпарвленням матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 були знищені, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості ознайомитися із даним виконавчим провадженням.

Колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року).

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе) від 19.03.1997 року, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 року, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003 року).

Враховуючи викладене, для забезпечення позивачу реалізації його прав стягувача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 року до виконання.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Зважаючи на те, що скаржник звільнений від оплати судового збору, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а тому судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги компенсуються державним коштом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022 у справі №904/2376/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 19.06.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А.Коваль

Суддя Ю.Б.Парусніков