Рішення

від 19.06.2023 по справі 908/1210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 908/1210/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу №908/1210/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГО-ІННОВАЦІЯ (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82, ідентифікаційний код 38461224)

до відповідача: Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (69013, м.Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний код 01130561)

про стягнення 654403,14 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГО-ІННОВАЦІЯ з позовом до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя про стягнення 654403,14 грн., з яких 226418,72 грн. пеня за період з 30.03.2022 по 24.08.2022, 50975,37 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.03.2023, 377009,05 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №17 від 12.07.2021.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження судом не встановлено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 № 908/1210/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоїти справі номер провадження 33/92/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу у порядку, передбаченому ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 18.05.2023.

26.04.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 18.04.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відзив прийнято судом до розгляду.

16.05.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Відповідь на відзив також прийнято судом до розгляду.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Променерго-Інновація" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" на свою користь 1 516 382,26 грн боргу, 9 139,84 грн пені, 24 262,12 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №17 від 12.07.2021 в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/969/22 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Інновація" 1 516 382 грн. 26 коп. основного боргу, 24 262 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 8 308 грн. 94 коп. пені, 23 234 грн. 30 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог в задоволеній судом частині та безпідставністю нарахування позивачем пені в сумі 830,90 грн за 14.02.2022 (останній день для розрахунку відповідача).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 № 908/969/22 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/969/22 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 24 262,12 грн скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/969/22 в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Інновація" борг в сумі 1 516 382,26 грн, пеню в сумі 8 308,94 грн, судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 22 870,37 грн».

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/969/22 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Інновація" на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 721,50 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручено Господарському суду Запорізької області.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/969/22.

Судом по справі № 908/969/22 встановлено наступне.

«З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2021 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Променерго-Інновація" (підрядник) укладено договір підряду № 17 (надалі договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник, відповідно до умов цього договору, зобов`язався на свій ризик, власними і залученими силами, засобами і способами, виконати додаткові будівельні роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт фасаду будівлі, приміщень і покрівлі будівлі аеровокзалу (VIP-корпус) в м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4 (коригування) 1-й та 4-й пускові комплекси» (надалі роботи) на основі Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів, здати у встановлені цим договором строки; замовник зобов`язався прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору є динамічною і складає 1 630 872,60 грн.

Умови договору, в тому числі загальна вартість робіт, може бути змінена у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно до п. п. 2.5, 2.6 договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.2.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3), які складаються підрядником та подаються для підписання замовнику.

За умовами п. 6.2.7 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплатити кошти за виконані роботи відповідно до умов договору.

Згідно п. 8.9 договору за несвоєчасну оплату виконаних за договором робіт, з вини замовника, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 12.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.07.2021 та №2 від 30.09.2021 були внесені зміни в п. 5.2 договору щодо строку виконання робіт та викладений в новій редакції додаток №2 «Календарний графік виконання робіт».

На виконання умов договору між сторонами були підписані без зауважень та заперечень наступні документи:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3) від 16.12.2021 за грудень 2021 року на суму 1 516 382,26 грн;

- акт № 1 від 16.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) за грудень 2021 року на суму 150 254,35 грн; акт № 2 від 16.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) за грудень 2021 на суму 1 218 593,66 грн; акт № 3 від 16.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) за грудень 2021 на суму 147 534,24 грн.

Всього позивачем були виконані роботи на загальну суму 1 516 382,26 грн.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв`язку з чим позивач надіслав йому лист-претензію від 23.02.2022 № 311/02 щодо оплати заборгованості за договором № 17 від 12.07.2021 в сумі 1 516 382,26 грн.

Відповіді на претензію матеріали справи №908/969/22 не містять.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за виконані роботи стало підставою для звернення з цим позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 516 382,26 грн, пені за період прострочення з 14.02.2022 по 24.02.2022 в сумі 9 139,84 грн, інфляційних втрат за період прострочення з 14.02.2022 по 24.02.2022 в сумі 24 262,12 грн.».

Дослідивши матеріали справи при прийнятті рішення суд враховує наступне.

Предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача 654403,14 грн., з яких 226418,72 грн. пеня за період з 30.03.2022 по 24.08.2022, 50975,37 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.03.2023, 377009,05 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №17 від 12.07.2021.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами було укладено договір підряду № 17 від 12.07.2021.

Прострочення відповідачем виконання зобов`язання по оплаті за договором підряду № 17 від 12.07.2021 починається з 15.02.2023, що встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 по справі № 908/969/22.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати за укладеним договором. Заборгованість сплачена відповідачем 31.03.2023.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами ст.625 ЦК України. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата 3% річних, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та, відповідно, отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, які належали до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Позивачем за період з 15.02.2022 по 30.03.2023 нараховано 3% річних в розмірі 50 975,37 грн. та інфляційні нарахування за період з березня 2022 по лютий 2023 включно на суму 377 009,05 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що вони є правомірними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період з 15.02.2022 по 30.03.2023 включно у розмірі 50 975,37 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2022 по лютий 2023 включно на суму 377 009,05 грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.9 договору за несвоєчасну оплату виконаних за договором робіт, з вини замовника, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 30.03.2022 по 24.08.2022 у розмірі 226 418,72 грн., суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована правильно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку не надав.

У відзиві на позовну заяву позивач зазначає, що невиконання умов договору в частині оплати, сталося через настання форс-мажорних обставин, а саме військового вторгнення РФ, що відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» вважається форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, та посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини, що зумовили неможливість виконання ним зобов`язання за договором підряду № 17 від 12.07.2021 внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), суд зазначає наступне.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором підряду № 17 від 12.07.2021.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Суд бере до уваги, що з 24.02.2022 повітряний простір України закритий, надання аеронавігаційного обслуговування припинено та не здійснюється.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України на своєму офіційному сайті https://uksatse.ua/ 24 лютого 2022 року офіційно повідомило про закриття повітряного простору України у зв`язку з військовим вторгненням рф. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.

КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» засноване на власності територіальної громади м. Запоріжжя; засновником підприємства є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; майно підприємства є власністю територіальної громади міста Запоріжжя і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.п. 1.2., 5.2. Статуту).

У відзиві на позовну заяву, відповідач також зазначає, що з 26.02.2022 згідно із наказом «Про простій під час військового стану» № 80 від 25.02.2022 на підприємстві оголошено простій, у зв`язку із чим підприємство фактично припинило свою господарську діяльність.

Також судом враховано, що відповідно до довідки № 127/5/1-2023 від 05.05.2023 в період з 15.02.2022 по 31.03.2023 на банківських рахунках КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» були відсутні грошові кошти від провадження власної господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 9.2., 9.3., 9.5. договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 3 днів з дати їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі та надати відповідні підтверджуючі документи (сертифікат ТПП або іншого уповноваженого органу).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промислової палатою України постраждалій стороні за даним договором.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також, для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Договірні зобов`язання, які виникли між сторонами на підставі договору підряду № 17 від 12.07.2021, мали місце у 2021 році, обов`язок відповідача з оплати сплинув 15.02.2022, тобто до виникнення обставин, на які посилається відповідач, як на підставу форс-мажорних обставин.

Враховуючи доводи відповідача відносно виникнення форс-мажорних обставин та наданих у їх підтвердження доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (69013, м.Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний код 01130561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГО-ІННОВАЦІЯ (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82, ідентифікаційний код 38461224) пеню у розмірі 226 418,72 грн. (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять грн. 72 коп.), втрати від інфляції у розмірі 377 009,05 грн. (триста сімдесят сім тисяч дев`ять грн. 05 коп.), 3 % річних у розмірі 50 975,37 грн. (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 37 коп.), судовий збір у розмірі 9 816,05 грн. (дев`ять тисяч вісімсот шістнадцять грн. 05 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19.06.2023.

Суддя М.В. Мірошниченко