Ухвала

від 16.06.2023 по справі 915/948/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про передачу позовної заяви на розгляд іншого суду

16 червня 2023 року Справа № 915/948/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕР-АЕС», пров. Електриків, 15, м. Київ, 04071 (код ЄДРПОУ 40598297)

електронна адреса: kerarenda@ukr.net

до відповідача Фізичної особи-підприємця Завгороднього Олександра Вікторовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення заборгованості в сумі 92 691, 33 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕР-АЕС» до відповідача Фізичної особи-підприємця Завгороднього Олександра Вікторовича з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 92 691, 33 грн., в тому числі: 75 293, 34 грн. -заборгованості по сплаті орендної плати, відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг; 13 486, 20 грн. - пені; 3 091, 25 грн. - інфляційної складової боргу; 820, 54 грн. - процентів річних згідно ст. 625 ЦК України.

Судові витрати покласти на відповідача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 28-О від 15.06.2021, укладеного між ТОВ «КЕР-АЕС» (орендодавець) та ФОП Завгороднім О.В. (орендар), а саме: зобов`язань по сплаті орендної плати та експлуатаційних послуг, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано інфляційні втрати, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, пеню відповідно до п. 11.7 договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 546, 549, 625, 762 ЦК України, ст. 231 ГК України та умовами договору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За правилами ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, а також відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за користування нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями загальною площею 58, 3 кв. м., які розташовані за адресою: 04071, м. Київ, пров. Електриків, 17.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна заява підсудна господарському суду за місцем знаходження нерухомого майна (об`єкта оренди) за правилами виключної підсудності відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України.

За таких обставин матеріали позовної заяви підлягають передачі для розгляду до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, матеріали позовної заяви з додатками підлягають передачі до Господарського суду м. Києва за територіальною юрисдикцією (підсудністю) для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 27, 29-31, 176, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву з додатками (вх. № 7787/23 від 14.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕР-АЕС» до відповідача Фізичної особи-підприємця Завгороднього Олександра Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 92 691, 33 грн. передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44В, м. Київ, 01054).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 16.06.2023.

Суддя Е. М. Олейняш