Рішення

від 06.06.2023 по справі 916/385/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/385/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Дичко В.О.,

від позивача: Танасійчук Г.М.,

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.,

від відповідача: адвокат Бут І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/385/23

за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Головківська, № 1, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (площа Думська, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 44162529)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26470890)

про стягнення 964 917,76 грн,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс», в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 964917,76 грн.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна яке розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив плату за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.09.2021 по 30.11.2022.

Так, прокурор зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 07.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 кв.м, що в цілому складаються з головного корпусу літ. «А», профілакторію літ. «Б», виробничого складу літ. «В», складу літ. «Г», складу тарного зберігання літ. «Д», профілакторію ДСМ літ. «Ж», адміністративної будівлі літ. «З», прохідної літ. «К», навісу літ. «И», за адресою: вул. Миколи Боровського (стара назва - Промислова), будинок 26, м. Одеси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 968699851101).

Право власності ТОВ «Євро Сервіс» на нерухомого майна набуто на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2234 та на іншу частину - на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2231 (інформаційна довідка від 07.09.2021 №273575659).

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ «Євро Сервіс», розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 26, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 08.02.2018 сформована та зареєстрована. При цьому, за ствердженням прокурора, речові права щодо земельної ділянки, на якій розташована вказана нежитлова будівля, за ТОВ «Євро Сервіс» не зареєстровано.

Прокурор вказує, що на підставі клопотання ТОВ «Євро Сервіс» Одеською міською радою прийнято рішення №1999-VII від 26.04.2017 «Про надання дозволу ТОВ «Євро Сервіс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості»

В подальшому рішенням Одеської міської ради №2526-VII від 04.10.2017 на підставі звернення ТОВ «Євро Сервіс» внесено зміни до рішення №1999-VII від 26.04.2017 та ТОВ «Євро Сервіс» надано дозвіл на викуп земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд.

Як зауважує прокурор, на підставі вищезазначених рішень ТОВ «Євро Сервіс» 03.05.2018 надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу, який повернуто на доопрацювання 11.05.2021.

При цьому, за ствердженням прокурора, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради неодноразово повідомлялось ТОВ «Євро Сервіс» щодо необхідності сплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки для фінансування робіт з проведення грошової оцінки земельної ділянки та укладення договору про оплату авансового внеску, що підтверджується листами від 04.09.2017 №01-18/1494-09-01, 19.05.2020 №01-13/1585, від 04.01.2021 №01-18/1494-09- 01, від 28.08.2021 №01-18/1449.

Листом від 12.01.2022 за №01-20/8 розробником землевпорядної документації ТОВ «ГЕОКОНСАЛТИНГ» до департаменту земельних ресурсів надано доопрацьований проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Миколи Боровського, 26 у м. Одесі, та за результатами розгляду землевпорядної документації на адресу ТОВ «Євро Сервіс» департаментом земельних ресурсів міської ради 20.01.2022 за №01-18/1449-09-01 направлено підготовлений для подальшого узгодження та підписання договір про оплату авансового внеску.

Проте, як наголошує прокурор, відповідно до листа департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.12.2022 за №01-19/1643 договір про оплату авансового внеску не підписано, авансовий внесок не сплачено, у зв`язку з чим рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,6145 га у власність шляхом продажу за адресою: місто Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, не приймалось, договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно не укладався.

Відтак, прокурор зазначає, що ТОВ «Євро Сервіс» з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю площею 6 000,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

При цьому, прокурор звертає увагу, що факт використання ТОВ «Євро Сервіс» земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,6145 га по вул. Миколи Боровського, 26 у м. Одесі без правовстановлюючих документів під обслуговування належного товариству на праві власності нерухомого майна також підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/3390/21, залишеним без змін постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022.

Окрім того, прокурор наголошує, що Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради через неоформлення ТОВ «Євро Сервіс» права користування земельною ділянкою та несплати грошових коштів за її використання, 05.12.2022 за №01 - 13/12572 на адресу зазначеного товариства спрямовувалась вимога про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку ст.1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси. Проте, ТОВ «Євро Сервіс» вказану вимогу проігноровано, відповідні грошові кошти не сплачено, у зв`язку з чим, на думку прокурора, безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Підсумовуючи, прокурор вказує, що вбачається обов`язок ТОВ «Євро Сервіс» як власника нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, площею 3,6145 га, яка розташована за вищевказаною адресою, з моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а саме з 08.02.2018 в порядку вимог ст. ст. 123, 128 Земельного кодексу України.

При цьому, ТОВ «Євро Сервіс» з часу формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, будучи власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, до теперішнього часу не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Обґрунтовуючи розмір безпідставно збережених коштів, прокурор зазначає, що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,6145 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М.Боровського, 26, річна нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік складає 27 084 666,37 грн, за 2022 рік 29 793 133 грн.

Прокурор вказує, що на підставі зазначених витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. М.Боровського, 26, у м. Одесі. Так, відповідно до розрахунку Одеської міської ради розмір орендної плати, який підлягав сплаті за період з 01.09.2021 по 30.11.2022 включно склав 1 090 157,76 грн.

Водночас, за інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 28.12.2022 за №18287/5/15-32-04-06-05 ТОВ «Євро Сервіс» самостійно сплачено земельний податок за використання земельної ділянки площею 6021,03 кв.м з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 за період з вересня 2021 року по листопад 2022 року на загальну суму 125 240 грн, зокрема, за грудень 2021 року сплачено 12 400 грн, за січень 2022 року - 11 280 грн, за березень 2022 року - 22 600 грн., за травень 2022 року - 11 280 грн., за червень 2022 року - 22 560 грн., за липень- 22 560 грн, за серпень 2022 року - 11 280 грн, за вересень 2022 року - 11 280 грн.

Отже, як стверджує прокурор враховуючи вищевикладене, розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становить: 1 090 157,76 грн 125 240 грн = 964 917,76 грн.

Таким чином, прокурор робить висновок, що ТОВ «Євро Сервіс» зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна, а територіальна громада м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Збереження (заощадження) цього майна відповідачем відліковується з 08.02.2018, тобто з моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, загальною площею 3,6145 га за адресою: вул. Миколи Боровського, 26 у м. Одесі, на якій розташоване нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель та споруд площею 6000,8 кв.м, та які належать на праві власності ТОВ «Євро Сервіс».

Щодо доводів відповідача прокурор зазначає, що Одеською міської радою не заперечується факт відповідності поданого на затвердження ТОВ «Євро Сервіс» проекту землеустрою, проте зупинення процедури оформлення речового права на земельну ділянку відбулось на етапі несплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, про що Одеською міською радою письмово повідомлено ТОВ «Євро Сервіс» відповідними листами. Так, відповідача повідомлено, що для подальшого розгляду питання щодо продажу земельної ділянки на підставі зазначених рішень та наданого ТОВ «Євро Сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Департаментом підготовлено договір про оплату авансового внеску, у зв`язку з чим, уповноваженого представника Товариства запрошено за адресою: вул. Артилерійська, 1, м. Одеса для узгодження та підписання договору про оплату авансового внеску. Проте, незатвердження цього договору з боку відповідача зупинило процедуру оформлення речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, за результатами розгляду землевпорядної документації на адресу ТОВ «Євро Сервіс» департаментом земельних ресурсів міської ради 20.01.2022 за №01-18/1449-09-01 направлено підготовлений для подальшого узгодження та підписання договір про оплату авансового внеску.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.12.2022 за №01-19/1643 договір про оплату авансового внеску не підписано, авансовий внесок не сплачено, у зв`язку з чим рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу площею 3,6145 га за адресою: місто Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, не приймалось, договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно не укладався. При цьому, подальших звернень від ТОВ «Євро Сервіс» з бажанням щодо оформлення права оренди на вищевказану земельну ділянку не надходило.

Таким чином, на думку прокурора, теза відповідача про зупинення процедури оформлення речового права на земельну ділянку з вини її власника спростовується.

Водночас, прокурор зазначає, що акцентував увагу на тому, що кондикційні правовідносини, які склалися при користуванні ТОВ «Євро Сервіс» земельною ділянкою комунальної власності, слід відмежовувати від правовідносин із заподіяння шкоди.

Доводи відповідача в частині того, що ним вжито було всі залежні від нього дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, на переконання прокурора, не можуть приймаються до уваги, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків з боку Одеської міської ради не є підставою для звільнення ТОВ «Євро Сервіс» від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, а виникнення права викупу вказаної земельної ділянки, без його подальшого оформлення не є підставою для сплати земельного податку, оскільки відповідач не є суб`єктом його справляння.

Також доводи відповідача в частині того, що позивач не має права вимагати сплати коштів, розрахованих як орендна плата за землю є безпідставними, оскільки в даному випадку прокурором заявлено про стягнення не заборгованості з орендної плати, а безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Окрім того, прокурор зауважує, що у зв`язку з тим, що інститут збереження майна без достатньої правової підстави та позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів не можуть бути ототожнені з інститутом оподаткування земельним податком, посилання відповідача на перебування на спрощеній системи оподаткування та, відповідно, звільнення до 01.07.2020 від оподаткування земельним податком із посиланням на ПК України, позбавлено жодного юридичного сенсу.

Так само й посилання відповідача на норми п. 286.6 ст.286 ПК України, відповідно до якої за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб у рівних частинах, не може застосовуватись до кондиційних правовідносин, передбачених главою 83 ЦК України.

Перебування нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 кв.м, за адресою: вул. Миколи Боровського, будинок 26, м. Одеси у користуванні інших юридичних чи фізичних осіб не підтверджується жодними документами та не відповідає офіційним даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.2. Аргументи Третьої особи (Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради).

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у своїх поясненнях, окрім раніше зазначеного прокурором, вказує, що неодноразово ним та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлялись листи до ТОВ «Євро Сервіс» з пропозицією узгодження та підписання договору про оплату авансового внеску. Проте, жодного консенсусу щодо узгодження зазначеного договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки між Одеською міською радою та ТОВ «Євро Сервіс» не було досягнуто.

Третя особа також вважає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, а звідси зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

2.3. Аргументи Відповідача (ТОВ «Євро Сервіс»).

Відповідач звертає увагу на те, що стосовно безпідставності участі прокурора у даній справі позиція відповідача окремо викладена у заяві про залишення позову без розгляду.

При цьому, відповідач наголошує, що прокурором не було враховано суттєві для розгляду даної справи обставини, пов`язані із оформленням землевпорядної документації та хронологію звернення до органів місцевого самоврядування.

Так, відповідач підтверджує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 07.07.2016 ТОВ «Євро Сервіс» є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 кв.м, що в цілому складаються з головного корпусу літ. «А», профілакторію літ. «Б», виробничого складу літ. «В», складу літ. «Г», складу тарного зберігання літ. «Д», профілакторію ДСМ літ. «Ж», адміністративної будівлі літ. «З», прохідної літ. «К», навісу літ. «И», за адресою: вул. Миколи Боровського (стара назва - Промислова), будинок 26, м. Одеси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 968699851101). Право власності ТОВ «Євро Сервіс» набуто на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2234 та договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2231.

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ «Євро Сервіс», розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26. цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно- виробничих будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:06:001:0028).

Також відповідач підтверджує, що на підставі наведених прокурором рішень Одеської міської ради ТОВ «Євро Сервіс» 03.05.2018 надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу.

При цьому, 20.12.2017 Управління архітектури та містобудування затвердило висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду №01-1 1/5236-350пз. Було видано відповідний Висновок №818/82-18 від 24.01.2018, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

04.04.2018 Управління архітектури та містобудування затвердило Доповнення №01-11/1061-18п до висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду №01-1 1/5236-350пз, відповідно до якого у тексті Висновку замість умов надання земельної ділянки в оренду слід читати у власність шляхом продажу. На вказане доповнення було надано Висновок №3393/82-18 від 26.04.2018.

Таким чином, ТОВ «Євро Сервіс» вважало виконаним свій обов`язок щодо ініціювання процедури з оформлення правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку, тоді як з боку органів місцевого самоврядування не вчинялося жодних дій щодо продовження процедури відведення земельної ділянки.

Разом з тим, в подальшому ТОВ «Євро Сервіс» отримало від Департаменту комунальної власності вимогу від 18.11.2020 №01-13/4672, відповідно до якої Департамент вимагав сплатити кошти, нібито безпідставно збережені ТОВ «Євро Сервіс» за період жовтень 2017 - вересень 2020 у розмірі 2 369 907,97 грн.

На вказану вимогу 22.12.2020 ТОВ «Євро Сервіс» надало відповідь №1/22-12, якою повідомило Департамент, що ТОВ «Євро Сервіс» надає в оренду іншим суб`єктам господарювання частину власного нерухомого майна, що розташоване на частині земельної ділянки площею 0,6021 га, у зв`язку з чим, є підстави для перерахунку заборгованості, нарахованої Департаментом комунальної власності Одеської міської ради у вимозі від 18.11.2020 №01-13/4672 із врахуванням площі будівель, що надаються в оренду та повідомляло, що сума земельного податку, розрахованого ТОВ «Євро Сервіс» за площу 0,6021 га на підставі витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки від 15.02.18, за період 2018 - 2020, складає 338 344,45 грн, яку буде задекларовано та сплачено товариством у найближчі строки. З метою повної та своєчасної сплати вказаної суми, ТОВ «Євро Сервіс» просило підтвердити правильність проведеного Товариством розрахунку.

На вказаний лист Департамент комунальної власності надав відповідь від 29.12.2020 №01-18/1736 відповідно до якої не заперечував проти сплати Товариством земельного податку у розмірі 338 344,45 грн. та просив направити копії податкових декларацій до Департаменту.

Листом Департаменту комунальної власності від 04.01.2021 №01-18/1494-09-01 було повідомлено Товариство, що з 1 січня 2021 року діють нові реквізити для зарахування податків та зборів до бюджету Одеської міської територіальної громади, а платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку та сплачують не пізніше 20 лютого поточного року.

В подальшому, листом від 17.02.2021 №01-18/1736-06 Департамент комунальної власності повідомив про необхідність сплати земельного податку до бюджету у найкоротший строк.

Листом від 31.03.2021 №01-13/1577 Департамент комунальної власності звернувся до ТОВ «Євро Сервіс» із вимогою надати у найкоротший термін, але не пізніше 11.05.2021 розроблену документацію із землеустрою або письмово проінформувати про причини, з яких вона не може бути надана. Також Департамент просив надати відомості щодо сплати земельного податку.

За посиланнями відповідача, листом №1/11-05 від 11.05.2021 він повідомив Департамент комунальної власності, що відповідно до платіжного доручення №192 від 11.05.2021 Товариство сплатило земельний податок у розмірі 338 344,45 грн.

Відповідач наголошує, що оскільки органами місцевого самоврядування жодних дій з оформлення землевпорядної документації не вчинялося, ТОВ «Євро Сервіс» листом №1/26-07 від 26.07.2021 було вимушено звернутися до Одеської міської ради із вимогою повідомити про стадію, на якій знаходиться розгляд проекту відведення земельної ділянки.

На вказане звернення Департамент земельних ресурсів своїм листом №01-18/1449 від 28.08.2021 повідомив, що листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-20/207 (18) від 05.05.2021 Товариству було повернуто для виправлення проект землеустрою, у зв`язку з чим Департамент вимагав надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, узгодити та підписати договір про оплату авансового внеску, а також подати документи, що підтверджують сплату земельного податку.

Листом №1/29-10 від 29.10.2021 ТОВ «Євро Сервіс» повідомило Департамент комунальної власності, що ані лист №01-20/207(18), яким нібито було повернуто для виправлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані проект договору про оплату авансового внеску Товариством отримано не було. Також Товариство просило надати відомості про факт направлення та отримання Товариством листа №01-20/207(18) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; у разі відсутності підтвердження отримання Товариством листа №01-20/207(18) - надіслати його повторно, та винести на розгляд Одеської міської ради проект землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 3,65 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 (5110137300:06:001:0028) у власність Товариству.

Однак, як зауважує відповідач, листом від 20.01.2022 №01-18/1449-09-01 Департамент земельних ресурсів повідомив, що станом на 14.01.2022 проект землеустрою, вилучений під час обшуку, до Департаменту повернуто не було.

Щодо оплатності користування земельної ділянки відповідач погоджується щодо наявності двох форм здійснення плати за землю: п. 14.1.147 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Водночас відповідач вказує, що за змістом положень ст. 288 ПК України, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» та п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. На переконання відповідача, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Також, на переконання відповідача, прокурор помилково вважає, що єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата, оскільки, як випливає з аналізу положень ПК України, Закону України «Про оренду землі», ТОВ «Євро Сервіс» не є ані платником земельного податку, оскільки не є власником земельної ділянки чи постійним землекористувачем, ані платником орендної плати, оскільки договір оренди земельної ділянки не укладено.

В той же час, відповідач вважає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності чи права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою та недоотримання плати за землю у формі земельного податку чи доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

З огляду на це, у ТОВ «Євро Сервіс» виникло право на укладення договору викупу земельної ділянки, що мало б наслідком і виникнення обов`язку зі сплати земельного податку.

Додатково відповідач наголошує, що станом на 30.11.2022 у нього була наявна переплата із земельного податку у розмірі 192932,10 грн.

При цьому, відповідач вважає, що за обставин, які склалися між ТОВ «Євро Сервіс» та Одеською міською радою остання могла розраховувати тільки на суму земельного податку, що підлягає сплаті, а не на суму орендної плати.

У своїх запереченнях стосовно доводів прокурора, відповідач зазначає, що на лист Департаменту земельних ресурсів від 23.01.2023 №01-18/1449(21) було надано відповідь, якою поінформовано Департамент, що у якості додатків до листа було долучено проект Договору про оплату авансового внеску (у трьох примірниках), в яких не визначено ані дати їх укладення, ані підпису уповноваженої особи. Таким чином, для ТОВ «Євро Сервіс» неможливо встановити дату його укладення, адже в реквізити дати укладення згодом може бути вписано будь-які дані без відома покупця. Таким чином, відповідач вважає, що зупинення процедури оформлення речового права сталося не з вини відповідача, а з вини уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Окрім того, відповідач не погоджується з позицією прокурора стосовно відсутності юридичного значення для кондиційних правовідносин факту встановлення вини у відсутності оформленого речового права на земельну ділянку, оскільки в даній справі орган місцевого самоврядування, що діє через прокурора, на думку відповідача, намагається отримати перевагу над ним за рахунок стягнення більшої суми коштів за користування земельною ділянкою, ніж мав би сплатити відповідач у разі належним чином офортного права власності в результаті викупу.

Так, відповідач наголошує, що у період з 08.07.2020 по 20.01.2022 у Департаменту комунальної власності, а згодом і у Департаменту земельних ресурсів була відсутня землевпорядна документація щодо земельної ділянки, а тому неможливим було повернення примірника землевпорядної документації відповідачеві 11.05.2021.

Також відповідач зазначає про те, що своєю суперечливою поведінкою Департамент комунальної власності, діючи у межах своїх повноважень, створив у відповідача законні очікування щодо порядку та розміру здійснення плати за землю.

Щодо тверджень прокурора, що право власності чи право оренди на вказане нерухоме майно за жодною іншою фізичною чи юридичною особою не зареєстровано, відповідач загалом зауважує, що право оренди нерухомого майна за загальним правилом не підлягає державній реєстрації, а тому прокурор помилково вважає, що відсутність офіційних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди свідчить про відсутність орендних відносин.

Відтак, оскільки ТОВ «Євро Сервіс» надає в оренду іншим суб`єктам господарювання частину власного нерухомого майна, що розташоване на частині земельної ділянки, на його думку, є підстави для розрахунку відповідачу розміру земельного податку пропорційно орендованій площі.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

30.01.2023 заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 964917,76 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 позовну заяву (вх. № 403/23) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

06.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 403/23 від 30.01.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/385/23. Постановлено справу № 916/385/23 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "23" лютого 2023 року об 11:20 год.

23.02.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/385/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "09" березня 2023 року об 11:40 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

09.03.2023 ТОВ «Євро Сервіс» надало до суду заяву (вх. № 7508/23), де відповідач просив відкласти розгляд справи № 916/385/23 та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Того ж дня, 09.03.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/385/23, розглянувши та задовольнивши клопотання відповідача, суд проголосив протокольну ухвалу про перерву до "16" березня 2023 року о 12:00 год.

10.03.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «Євро Сервіс» (вх. № 7669/23) про внесення його даних до відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/385/23 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, яка судом була задоволена та 13.03.2023 представнику відповідача надано доступ до електронної справи.

В подальшому, від представника ТОВ «Євро Сервіс» через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 7807/23 від 13.03.2023), де останній просив залучити його у справу в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи № 916/385/23 в підсистемі «Електронний суд», яка судом також була задоволена.

15.03.2023 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача ТОВ «Євро Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8280/23), який судом долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

Окрім того, 15.03.2023 відповідачем подано до суду заяву (вх. № 8283/23) про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки, на думку відповідача, не підтверджено бездіяльність органу місцевого самоврядування та повідомлення про вжиття заходів направлено за 3 дні до звернення з позовом до суду.

16.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області залучено до участі у справі № 916/385/23 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача та відкладено підготовче засідання у справі № 916/385/23 на "04" квітня 2023 року о 12:40 год.

20.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області внесено виправлення до вступної та резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 по справі № 916/385/23, замінивши в пунктах 1, 2 та 6 резолютивної частини ухвали помилково вказане «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» на вірне: «Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради».

21.03.2023 прокурором разом із супровідним листом (вх. № 9140/23) надано до суду докази направлення позовної заяви з додатками третій особі, на виконання ухвали суду від 16.03.2023.

24.03.2023 на електронну адресу суду надійшли заперечення прокурора (вх. № 9646/23), підписані КЕП, проти заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, які судом були долучені до матеріалів справи та прийняті до розгляду.

Також, 24.03.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду Одеської області від Малиновської окружної прокуратури міста Одеси надійшла відповідь на відзив (вх. № 9660/23), підписана КЕП прокурора, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

03.04.2023 до Господарського суду Одеської області надійшли заперечення ТОВ «Євро Сервіс» (вх. № 10683/23) проти відповіді прокурора на відзив, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Додатково, до заперечень відповідач було долучено клопотання про призначення та проведення судової експертизи, відповідно до якого відповідач просив призначити у справі судову економічну експертизу.

В свою чергу, прокурором 04.04.2023 подано до суду заперечення (вх. № 10787/23) проти клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 у справі № 916/385/23 на 04.04.2023 о 12:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

04.04.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/385/23 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/385/23 призначено на "11" квітня 2023 року о 14:00 год.

11.04.2023, заслухавши думку присутніх в підготовчому засіданні представників учасників справи, суд проголосив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю потреби у спеціальних знаннях для вирішення питань, заявлених відповідачем для розгляду судовим експертом.

Того ж дня, у підготовчому засіданні по справі № 916/385/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "20" квітня 2023 року об 11:00 год., про що Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради було повідомлено відповідною ухвалою суду від 11.04.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

14.04.2023 до суду Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради подано пояснення на позовну заяву (вх. № 12156/23) згідно яких третя особа позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд їх задовільнити. Вказані пояснення судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

20.04.2023 за вх.№ 12936/23 від ТОВ «Євро Сервіс» до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням у справі № 916/1871/23.

Клопотання обґрунтоване неможливістю розгляду даної справи до вирішення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи № 916/3390/21, оскільки вони виникли з ідентичних фактичних обставин, однак стосуються різних періодів стягнення сум, що на думку прокурора, безпідставно збережені відповідачем.

При цьому відповідач вважає, що вбачаються підстави для формування висновку Верховного Суду у справі № 916/3390/21 щодо застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо наявності та обсягу кондикційних відносин у фактичного користувача земельної ділянки. Таким чином, розгляд справи №916/385/23, на думку відповідача, підлягає зупиненню до вирішення Верховним Судом питання про усунення застосування статті 1212 ЦК України у справі № 916/3390/21 оскільки Верховним Судом будуть висловлені правові позиції, які можуть суттєво вплинути на вирішення даної справи, і такі позиції Верховного Суду, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України повинні враховуватися у тому числі і господарським судом.

Прокурор, представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання заперечили у зв`язку з відсутністю передбачених для цього підстав.

Щодо клопотання ТОВ «Євро Сервіс» про зупинення провадження у справі № 916/385/23 до вирішення Верховним Судом пов`язаної з нею іншої справи № 916/3390/21, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Однак, сама по собі взаємопов`язаність справ № 916/3390/21 ще не свідчить про неможливість розгляду справи № 916/385/23 до прийняття рішень у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 916/3390/21, суд має достатньо підстав для розгляду та вирішення справи № 916/385/23.

Не обґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

На підставі викладеного, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, суд вважає за необхідне в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

Враховуючи викладене, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників судового процесу щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, суд вважає, що в даному випадку нема об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 916/385/23, що свідчить про безпідставність заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідного клопотання, про що у судовому засіданні 20.04.2023 постановив відповідну протокольну ухвалу.

20.04.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/385/23, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку присутніх представників учасників справи, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/385/23 до судового розгляду по суті на "08" травня 2023 року об 11:40 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/385/23 по суті на 23.05.2023 року об 11:00 год

08.05.2023 у судовому засіданні по справі № 916/385/23 проголошено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "23" травня 2023 року об 11:00 год.

22.05.2023 через систему «Електронний суд» відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 16836/23) про повернення справи № 916/385/23 на стадію підготовчого провадження з метою долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у справі № 916/3390/21 від 25.04.2023.

23.05.2023 від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради та від Одеської міської ради до суду надійшли заяви (вх. № 16926/23, № 16999/23) про направлення процесуальних документів у справі на їх офіційні адреси електронної пошти.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2023 у справі № 916/385/23 на 23.05.2023 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з нестабільним з`єднанням з мережою Інтернет та медіа-сервером, який сповістив про те що запис засідання в поточний файл було завершено, про що секретарем судового засідання, технічним адміністратором та керівником апарату суду був складений відповідний акт.

24.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/385/23 по суті призначено на "01" червня 2023 року об 11:40 год.

25 травня 2023 року за вх.№ 17287/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні 01.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 26.05.2023.

Щодо клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого розгляду справи та долучення доказів до матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення до підготовчого провадження або поновлення підготовчого провадження, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадійності господарського процесу та правової визначеності, а також метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини необхідності повернення на стадію підготовчого провадження, для вчинення процесуальних дій, невчинення яких суттєво вплине на права сторін в майбутньому та які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Так, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши клопотання відповідача про повернення судом на стадію підготовчого провадження, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем жодним чином не обґрунтовано вагомих обставин такої необхідності.

Відтак, в судовому засіданні 01.06.2023 судом розглянуто клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження, в задоволенні якого протокольною ухвалою відмовлено, виходячи з того, що сторонами вчинено відповідні дії, направлені на виконання завдань підготовчого провадження, які передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України.

01.06.2023, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні через сповіщення судовою охороною про анонімне повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/385/23 по суті до 06.06.2023 об 11:00 год.

Під час розгляду справи по суті учасники справи виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Прокурор у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача Одеської міської ради у судових дебатах заявлені прокурором позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив суд позов прокурора задовольнити повністю.

Представник третьої особи Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради у судових дебатах заявлені прокурором позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив суд позов прокурора задовольнити повністю з підстав, викладених у поясненнях.

Представник відповідача (ТОВ «Євро Сервіс») у судових дебатах проти позовних вимог прокурора заперечував з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, просив суд у позові відмовити повністю.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання (заяви) були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 06.06.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті і після виходу з нарадчої кімнати, судом відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№ 319651805 від 05.01.2023), з 07.07.2016 ТОВ «Євро Сервіс» є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 кв.м, що в цілому складаються з головного корпусу літ. «А», профілакторію літ.«Б», виробничого складу літ. «В», складу літ. «Г», складу тарного зберігання літ. «Д», профілакторію ДСМ літ. «Ж», адміністративної будівлі літ. «З», прохідної літ. «К», навісу літ. «И», за адресою: вул. Миколи Боровського, будинок 26, м. Одеси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 968699851101).

Право власності ТОВ «Євро Сервіс» на нерухомого майна набуто на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2234 та на іншу частину - на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2231.

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ «Євро Сервіс», розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 08.02.2018 сформована та зареєстрована (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.11.2022 № НВ-5100842162022).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, площею 3,6145 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, сформованого головним спеціалістом відділу № 1 управління в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 09.09.2021, річна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 27 084 666,37 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, сформованого державним кадастровим реєстратором відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 10.11.2022, річна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 29 793 133,00 грн.

ТОВ «Євро Сервіс» 06.02.2017 звернулося до Одеської міської ради із клопотанням № 18 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,65 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26 в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд бази механізації.

В подальшому, 10.08.2017 ТОВ «Євро Сервіс» звернулося до Одеської міської ради із клопотанням № 27 щодо надання згоди на внесення змін до рішення Одеської міської ради №1999-VII від 26.04.2017, де відповідач просив, зокрема, включити в рішення надання дозволу на розробку експертної грошової оцінки з метою подальшого викупу зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Одеської міської ради №2526-VII від 04.10.2017 на підставі клопотання ТОВ «Євро Сервіс» внесено зміни до рішення №1999-VII від 26.04.2017 та ТОВ «Євро Сервіс» надано дозвіл на викуп земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 26, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд.

ТОВ «Євро Сервіс» 03.05.2018 надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу для підготовки проекту відповідного рішення Одеської міської ради щодо його затвердження.

19.05.2020 Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом № №01-13/1585 повідомив ТОВ «Євро Сервіс», що відповідно до чинного законодавства для подальшого розгляду питання щодо продажу земельної ділянки, на підставі вищезазначених рішень та наданого відповідачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради підготовлено договір про оплату авансового внеску, який вноситься в рахунок оплати ціни земельної ділянки для фінансування робіт з проведення грошової оцінки земельної ділянки. У зв`язку з чим Департамент зазначив, що відповідачу необхідно узгодити та підписати договір про оплату авансового внеску та письмово підтвердити своє бажання щодо викупу земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 та прискорити процедуру викупу земельної ділянки.

Окрім того, даним листом повідомлено відповідача, що відмова від укладання договору про оплату авансового внеску є підставою для відмови у продажу земельної ділянки та запропоновано надати документи, що підтверджують сплату ТОВ «Євро Сервіс» земельного податку за фактичне використання земельної ділянки.

04.01.2021 листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/1494-09-01 повідомлено відповідача, що відповідно до чинного законодавства для подальшого розгляду питання щодо продажу земельної ділянки, на підставі вищезазначених рішень та наданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно укласти між Одеською міською радою, від імені якої діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» договір про оплату авансового внеску. Проте, відповідний договір не укладено, авансовий внесок відповідачем не сплачено та у зв`язку з відсутністю сплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, неможливо закупити послуги з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для визначення вартості земельної ділянки. Враховуючи вказане, Департамент зазначив, що відповідачу необхідно отримати та підписати договір про оплату авансового внеску. Тотожного змісту лист ДКВ ОМР від 08.08.2021 №01-18/1449.

Листом № 01-20/207(18) від 05.05.2021 Департамент звернувся до відповідача з проханням надати документи, що підтверджують сплату земельного податку за фактичне використання земельної ділянки та направив проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для його виправлення.

26.07.2021 ТОВ «Євро Сервіс» направило Одеській міській раді лист № 1/26-07, з якого вбачається, що відповідач направив проект землеустрою до позивача та 20.12.2017 отримало висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яким надано згоду на відведення земельної ділянки в оренду строком на 20 років. 04.04.2018 Управління архітектури та містобудування своїм доповненням №01- 11/1061-18П внесло зміни до існуючого висновку по проекту-землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та змінило умови надання земельної ділянки з оренди на власність. Проте з того часу жодних дій з боку Одеської міської ради, направлених на відведення земельної' ділянки та оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки не здійснено,

Щодо оплатності користування земельною ділянкою відповідач у листі № 1/29-10 від 29.10.2021 зазначив, що за відсутності внаслідок бездіяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради оформлених прав користування земельною ділянкою у Товариства відсутня можливість сплачувати будь-які платежі . В той же час, ст. 286 Податкового кодексу України платники земельного податку сплачують податок самостійно. Отже податкові зобов`язання будуть виконані Товариством самостійно та перераховані до бюджету.

29.11.2021 Департамент черговий раз звернувся до ТОВ «Євро Сервіс» з листом № 01-18/1449-09-01, де зазначив, що для подальшого розгляду питання відповідачу необхідно надати до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при бажанні викупу ділянки, узгодити та підписати договір про оплату авансового внеску.

12.01.2022 ТОВ «Геоконсалтинг» листом № 2 направлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для подальшого розгляду проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу ТОВ «Євро Сервіс» площею 3,6145 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського,26.

20.01.2022 в листі № 01-18/1449-09-01 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради зазначив відповідачу, серед іншого, що для подальшого розгляду питання щодо продажу земельної ділянки, на підставі рішень Одеської міської ради від 04.10.2017 за № 2526- VII, від 26.04.2017 за № 1999-VII та розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Департаментом підготовлено договір про оплату авансового внеску, який запропоновано підписати та повернути до Департаменту договір про оплату авансового внеску. Окрім того, Департамент просив відповідача надати інформацію щодо декларування та сплати земельного податку стосовно земельної ділянки, яка знаходиться у нього в користуванні, за останні три роки.

05.12.2022 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради пред`явлено ТОВ «Євро Сервіс» вимогу № 01-13/2572 про сплату у місячний термін в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України коштів в сумі 1090157,76 грн на рахунок бюджету Одеської міської територіальної громади.

Відповідно до розрахунку Одеської міської ради розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку загальною площею 36145,0 кв.м. з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 за адресою: вул. Миколи Боровського, 26 у м. Одесі за період з 01.09.2021 по 30.11.2022 становив 1090157,76 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС в Одеській області від 28.12.2022 за № 18287/5/15-32-04-06-05 ТОВ «Євро Сервіс», за період з вересня 2021 по листопад 2022 року, задекларовано земельний податок за використання земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:06:001:0028, площею 6021,03 кв.м. на загальну суму 125240 грн. Вказане додатково підтверджується наданим відповідачем платіжними дорученнями.

Враховуючи вищенаведене та посилаючись на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Одеської міської ради, зберігало у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язано повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та наявності підстав у прокурора для звернення з відповідним позовом в інтересах Одеської міської ради, суд зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності у сумі 964 917,76 грн.

Необхідність захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Одеси обґрунтована бездіяльністю позивача, що полягає у невжитті самостійних заходів щодо стягнення заборгованості, незважаючи на ненадходження до місцевого бюджету значних коштів від оренди земельних ділянок територіальної громади міста.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 5 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2019 року №914/882/17, від 22 жовтня 2019 року №926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 924/1237/17, від 5 грудня 2018 року в справі №923/129/17 та від 20 березня 2019 року в справі № 905/1135/18, від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного суд зауважує, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26 червня 2019 року в справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року в справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру України», застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25 жовтня 2019 року в справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року в справах №910/3486/18 та №925/650/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанова від 20 листопада 2018 року в справі №5023/10655/11 (пункти 6.21-6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19-4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).

Так, у даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 26, є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали встановлені прокуратурою обставини того, що Одеська міська рада, будучі обізнаною про необхідність захисту інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту, проте відповідних заходів не вжила.

Суд, в свою чергу, зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором неодноразово надавалась органу місцевого самоврядування можливість самостійно звернутися за судовим захистом, який у даному випадку є ефективним способом захисту інтересів територіальної громади. Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 15.12.2022 за вих.№51-8173вих-22) Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси спрямовано до Одеської міської ради запит в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою, окрім іншого, з`ясування факту захисту власником земельної ділянки інтересів територіальної громади у формі стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

При цьому, як встановлено судом, бездіяльність позивача додатково підтверджується тим, що лише за втручання Малиновської окружної прокуратури м. Одеси вжито заходів до стягнення з ТОВ «Євро Сервіс» безпідставно збережених коштів за використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 в сумі 1 975 115,15 грн. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2022 у справі №916/3390/21, яке наразі набрало законної сили.

Водночас, у відповідь на запит прокурора Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 23.12.2022 №01-19/1643 повідомив інформацію щодо спірної земельної ділянки та етапи оформлення ТОВ «Євро Сервіс» титульного права на земельну ділянку, скерування вимоги від 05.12.2022 на адресу товариства щодо сплати безпідставно збережених коштів та про те, що у разі залишення вимоги без розгляду або несплати коштів департаментом буде скеровано лист до юридичного департаменту Одеської міської ради про стягнення коштів у судовому порядку.

Повторний запит з аналогічним змістом спрямовано прокурором 10.01.2023 за вих.№51-171 вих-23.

Так, судом було встановлено, 05.12.2022 за вих.№01-13/2572 на адресу ТОВ «Євро Сервіс» Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, як уповноваженим підрозділом органу місцевого самоврядування, спрямовано вимогу про необхідність сплати 1 090 157,76 грн суми безпідставно збережених коштів в порядку ст.1212 ЦК України (сума без врахування сплаченого ТОВ «Євро Сервіс» земельного податку) на користь територіальної громади м. Одеси. При цьому, повідомлено, що у випадку несплати впродовж місячного строку, департамент буде змушений порушити питання щодо стягнення в судовому порядку наведеної суми коштів.

Разом з тим, незважаючи на недієвість заходів досудового регулювання спору, заходів щодо звернення до суду з метою стягнення безпідставно збережених коштів, а також реалізації намірів, викладених у вимозі від 05.12.2022 за вих. №01-13/2572, Одеська міська рада та її уповноважені органи не вжили. В свою чергу, Одеська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для захисту, проте відповідних заходів не вжила.

Водночас, зі змісту постанови Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 910/21377/17, на яку посилається відповідач у своїй заяві, вбачається, що у цій справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підтвердження дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор до письмових пояснень додав лист (повідомлення), адресований компетентному органу, у якому зазначено про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, однак до матеріалів справи прокурором не було надано доказів направлення такого листа на адресу позивача або доказів отримання ним такого листа, тому у цій справі суди дійшли висновку про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

У постанові від 25.02.2021 у справі № 909/1001/19, на яку також посилається відповідач, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не з`ясували підстави для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

З огляду на вищевикладене, суд відзначає, що прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Одеської міської ради, а доводи відповідача щодо залишення позову без розгляду в цій частині є безпідставними.

Що стосується порушеного права позивача при зверненні прокурора до суду з вказаним позовом, суд зазначає.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Як зазначалося раніше та не заперечується сторонами по справі, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 26, є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, що при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, встановленню підлягає, зокрема, факт того, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022 року.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно імперативних норм ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Разом з тим, частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Євро Сервіс» з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Одеси, вул. М. Боровського, 26, було зобов`язано оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,5145 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 26, під будівлями та спорудами належної йому на праві власності нерухомості в порядку вимог ст.ст. 123, 128 Земельного кодексу України.

Згідно з приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, плата за землю, що є обов`язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Також з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що ТОВ «Євро Сервіс» в період з 01.09.2021 по 30.11.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а Одеська міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення прокурором суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Окрім того, суд погоджується з розміром безпідставно збережених коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» за період з 01.09.2021 по 30.11.2022 з урахуванням фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, який становить 964 917,76 грн.

Доводи відповідача в частині того, що ним вжито було всі залежні від нього дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, не приймаються до уваги, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради не є підставою для звільнення ТОВ «Євро Сервіс» від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, а виникнення права викупу вказаної земельної ділянки, без його подальшого оформлення не є підставою для сплати земельного податку, оскільки відповідач не є суб`єктом його справляння.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні і визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивач не має права вимагати сплати коштів, розрахованих як орендна плата за землю, оскільки в даному випадку прокурором заявлено про стягнення не заборгованості з орендної плати, а безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що оскільки орган місцевого самоврядування надав згоду на викуп земельної ділянки, він міг би розраховувати тільки на суму земельного податку, що підлягає сплаті, а не на суму орендної плати.

Так, рішення Одеської міської ради, яким було надано відповідачу дозвіл на викуп спірної земельної ділянки, без укладений відповідного договору купівлі-продажу, не свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем права власності/користування.

При цьому матеріали справи № 916/385/23 не містять доказів належного оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Отже, суд відзначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Оскільки відповідач в період з 01.09.2021 по 30.11.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав), а Одеська міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом, суд наголошує про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими докази, у зв`язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.

В силу наведених норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно не ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа «Трофимчук проти України» (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26470890) на користь Одеської міської ради (площа Думська, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 (кадастровий номер - 5110137300:06:001:0028) в сумі 964 917 (дев`ятсот шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 76 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26470890) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 14 473 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 червня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський