Рішення

від 13.06.2023 по справі 917/377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023 Справа № 917/377/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт», 36008, м. Полтава, вул. Харківське Шосе, 2, код ЄДРПОУ 34698269,

про стягнення 295 852,88 грн.,

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» про стягнення 295 852,88 грн., з яких 133 220,07 грн. пеня за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., 36 718,61 грн. 3 % річних, 125 914,20 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.02.2023 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 18.04.2023 р. та 11.05.2023 р. розгляд справи було відкладено.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» як новий кредитор у зобов`язанні щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» заборгованості за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., встановленої в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10 та наказі від 26.10.2010 р. про примусове виконання вказаного рішення, набуло право вимоги виконання відповідачем зазначеного зобов`язання, а також стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних за його невиконання.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, представництво в судові засідання не забезпечив.

Копії ухвал про відкриття провадження у даній справі від 13.03.2023 р. та про відкладення розгляду справи від 18.04.2023 р. та 11.05.2023 р., що направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що вказані ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що ТОВ «Пирятин Зернопродукт» було належним чином повідомлене про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, враховуючи що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

10.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 050508-ПЗ (а.с. 20-21).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» суму основного боргу за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р. 298 000,00 грн., пеню 182 301,48 грн., 10 % штраф 67787,77 грн., інфляційні витрати 108 223,59 грн., 3 % річних 24 438,94 грн., витрати по сплаті державного мита 6 817,52 грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 235,55 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області 26.10.2010 року було видано відповідний наказ.

01.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» укладено угоду № 01/03-2012 про заміну кредитора у зобов`язанні щодо сплати грошової суми, визначеної у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р., виданому на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10 (а.с. 31).

Додатковою угодою від 30.04.2012 р. (а.с. 32) було доповнено угоду № 01/03-2012 від 01.03.2012 р. пунктом 2.2, згідно з яким Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язання також й щодо сплати грошового розміру пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі та у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно договору купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10 травня 2008 року починаючи із 08 листопада 2010 року.

29.09.2016 року Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 911/2793/16, яким солідарно стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 50 000,00 грн. інфляційних втрат, а також стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 190 517,05 грн. інфляційних втрат по травень 2016 року, 59 256,60 грн. 3% річних по 01.12.2010 р. та 4 121,97 грн. судових витрат.

Позивач вказує, що відповідач заборгованість, встановлену в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10 та наказі від 26.10.2010 р. про примусове виконання вказаного рішення сплатив не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» 295 852,88 грн., з яких 133 220,07 грн. пеня за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., а також 36 718,61 грн. 3 % річних та 125 914,20 грн. втрати від інфляції за період, що не охоплюється рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2016 р. у справі № 911/2793/16.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р. у справі № 13/215-10, угода про заміну кредитора у зобов`язанні № 01/03-2012 від 01.03.2012 р., додаткова угода від 30.04.2012 р. до угоди № 01/03-2012 від 01.03.2012 р., рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2016 р. у справі № 911/2793/16 та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено вище, 28.09.2010 р. Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 13/215/10.

У вказаному рішенні суд встановив, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» заборгованості в розмірі 680 751,78 грн., що складається з: 298 000,00 грн. сума основного боргу за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., 182 301,48 грн. пеня за період з 30.10.2008 р. по 10.05.2010 р., 67 787,77 грн. штраф, 108 223,59 грн. інфляційні втрати за період з 30.10.2008 р. по 10.05.2010 р., 24 438,94 грн. 3 % річних за період з 30.10.2008 р. по 10.05.2010 р., єх обґрунтованими, у зв`язку з чим дійшов висновку про їх задоволення.

Вказане рішення суду набрало законної сили 26.10.2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 28.10.2013 р., ВП № 40384643, залишок боргу за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р., виданим на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10, становить 337 804,85 грн. (а.с. 27).

Згідно з положеннями угоди про заміну кредитора у зобов`язанні № 01/03-2012 від 01.03.2012 р. та додаткової угоди до неї від 30.04.2012 р. право вимоги сплати вказаної заборгованості, а також сплати пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» грошового зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10 травня 2008 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р. визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно п. 5.3 договору Покупець, зокрема, зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Також у пункті 8.4 договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р. в розмірі 6 232,10 грн. за період з 09.11.2010 р. по 09.06.2013 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 31).

Водночас, з аналізу ст. 231 Господарського кодексу України та п. 8.3 договору купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р. вбачається, що пеня розраховується від суми невиконаної частини зобов`язання.

Натомість, позивачем нараховано пеню від суми загальної суми боргу за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р., виданим на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 р. у справі № 13/215-10, що залишилась несплаченою відповідачем.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р. за період з 09.11.2010 р. по 09.06.2013 р. від суми основного боргу за вказаним договором в розмірі 298 000,00 грн. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 117 525,39 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., визначеної у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 р. у справі № 13/215-10, позивачем здійснено нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних за період з 01.09.2016 р. по 01.03.2023 р. на суму 36 718,61 грн., а також інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по січень 2023 року на суму 125 914,20 грн.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (даного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованою.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» 117 525,39 грн. пені за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу № 050508-ПЗ від 10.05.2008 р., 36 718,61 грн. 3 % річних, 125 914,20 грн. втрат від інфляції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 202,37 грн.

Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятин Зернопродукт» (36008, м. Полтава, вул. Харківське Шосе, 2, код ЄДРПОУ 34698269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» ( 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315) 117 525,39 грн пені, 36 718,61 грн. річних, 125 914,20 грн інфляційних, 4202,37 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 19.06.2023 р.

Суддя О.С. Мацко