Рішення

від 19.06.2023 по справі 918/464/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/464/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Домініон трейдінг Україна", LTD

про стягнення 156 669,64 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Емгрундт С.В.

від відповідача не з`явився

Суть спору:

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Домініон трейдінг Україна", LTD про стягнення 156 669,64 грн., з яких 58 100,00 грн - пеня 0,1%; 3 933,72 грн. - інфляційні втрати, 19 945,21 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 1 196,71 грн. - 3% річних; 73 500,00 грн. - 7% штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду від 14.10.2022 №597-22 (ЦЗ) в частині своєчасної поставки товарів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач вказує, що 14 жовтня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - виробничо- комерційним підприємством "ДОМІНІОН ТРЕЙДИНГ Україна" LTD, (Постачальник) укладено Договір №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду. Умови оплати товару визначені п. 4.6. Договору: розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товарів у сумі 630 000 (шістсот тридцять тисяч) гривень 00 копійок у тому числі ПДВ 105 000 (сто п`ять тисяч) гривень 00 копійок, здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору Сторонами на строк визначений пунктом 5.1 даного договору - не пізніше 20.11.2022 року; перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 1 470 000 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ - 245 000 (двісті сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, Замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання- передачі товару за фактично поставлений Товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Протягом дії Договору Постачальником було поставлено товар Замовнику: камера холодильна низькотемпературна на на 70 м.куб, у кількості 4 шт. на загальну суму 1 400 000,00 грн. з ПДВ. У свою чергу Військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату товарів: платіжне доручення №3334 від 21.12.2022 на суму 70 000,00 грн. платіжне доручення №3602 від 27.12.2022 на суму 350 000,00 грн. платіжне доручення №3603 від 27.12.2022 на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 24-26).

Відповідач допустив порушення строків поставки товарів. Тому позивач нарахував 156 669,64 грн. санкцій, з яких 58 100,00 грн - пеня 0,1%; 3 933,72 грн. - інфляційні втрати, 19 945,21 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 1 196,71 грн. - 3% річних; 73 500,00 грн. - 7% штрафу.

Відповідач відзиву на позов не подав. Проте у заяві про розгляд справи в порядку загального позовного провадження висловив доводи, що невиконання умов договору відбулося у тому числі по причині агресії Російської Федерації на території України та введеним воєнним станом. Відповідач надав суду лист Рівненської торгово-промислової палати від 29.11.2022 №56.05/479 та сертифікат про форс-мажорні обставини виданий Волинською торгово-промисловою палатою 12.12.2022, лист "Рівнеобленерго" №30-06/9634 від 08.12.2022, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 06 червня 2023 р. на 09:30 год.

Ухвалою від 06.06.2023 розгляд справи відкладено на 19 червня 2023 р. на 09:00 год.

19.06.2023 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд, без виходу до нарадчої кімнати порадившись на місці, ухвалив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (про що оголошено протокольну ухвалу від 19.06.2023).

При цьому, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є спором незначної складності і може бути розглянутий у спрощеному провадженні.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За змістом ч.4 ст. 250 Кодексу критерієм для задоволення заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є її обґрунтованість.

У даному випадку відповідач не обгрунтував у чому ж полягає складість справи.

Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом ( п.4 ч.5 ст. 13 Кодексу).

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 250 ГПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

За таких обставин, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

Участь у засіданні судом не визнавалася обов`язковою.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Згідно наявного у справі поштового повідомлення згадана ухвала вручена відповідачу 08.06.2023.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Матеріалів зібраних у справі достатньо для слухання спору по суті. З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

19.06.2023 представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити та покласти на відповідача усі судові витрати.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Судом вживалися заходи для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Домініон трейдінг Україна", LTD про розгляд справи у господарському суді. А саме, шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту учасника, також поштовим зв`язком через Укрпошту.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

14 жовтня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - виробничо- комерційним підприємством "ДОМІНІОН ТРЕЙДИНГ Україна" LTD, (Постачальник) укладено Договір №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду (арк.с. 14-20).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а Замовник (Товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: камера холодильна середньо температурна на 70 м.куб, код ДК 021:2015 - 39710000-2 Електричні побутові прилади. Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації - (Додаток №1) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору загальна сума Договору складає - 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ 20% 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок- фактура) та накладна Постачальника, підписана Сторонами.

Умови оплати товару визначені п. 4.6. Договору: розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку:

-попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товарів у сумі 630 000 (шістсот тридцять тисяч) гривень 00 копійок у тому числі ПДВ 105 000 (сто п`ять тисяч) гривень 00 копійок, здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору Сторонами на строк визначений пунктом 5.1 даного договору - не пізніше 20.11.2022 року;

-перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 1 470 000 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ - 245 000 (двісті сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, Замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання- передачі товару за фактично поставлений Товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Датою прийняття та передачі у власність товару слід вважати дату вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення (п. 5.5. Договору).

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача.

Згідно п. 11.1. цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими сторонами та діє до 31.12.2022.

У разі порушення Постачальником зобов`язань за Договором понад 2 (два) календарні дні, Постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення Замовником вимоги (п. 4.7. Договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження Замовника (Товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022 року (п. 5.1 Договору).

Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток №1) (п. 1.4 Договору).

Місце поставки (передачі) товарів: Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Поставка та передача товарів Замовнику (Товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010р.) за адресою Замовника: в/ч 1498 м. Київ, вул. Світла, 6, у кількості одна штука (встановлення в приміщенні), та Товароодержувачів:

в/ч 2144, Львівська, обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, у кількості одна штука (встановлення назовні),

в/ч 2195, Чернігівська обл., м. Чернівці, вул. Герцена, буд. 2А, у кількості одна штука (встановлення назовні),

в/ч 1495, Житомирська обл., вул. Промислова, буд. 5, у кількості одна штука (встановлення в приміщенні),

в/ч 9960, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46 у кількості одна штука (встановлення назовні),

в/ч 1471, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Савинці, у кількості одна штука (встановлення в приміщенні).

Відповідно до п.6.3 договору постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.п.6.3.1);

- забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором (п.п.6.3.2).

Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

За умовами п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 ГК України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п.9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

На виконання умов п. 4.6 Договору, Замовником було здійснено оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості, що складала суму попередньої оплати 630 000 (шістсот тридцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжним дорученням №2328 від 27.10.2022 з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок Постачальника 28.10.2022. (арк.с. 23).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 року № 22- 009937, Товароодержувачем в/ч 1471 отримано 26.12.2022 року товар у кількості 1 штука на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 28). Підписана видаткова накладна №РН-0000095 від 01.11.2022 (арк.с. 31).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 07.11.2022 року № 22- 010119, Товароодержувачем в/ч 1495 отримано 18.11.2022 року товар у кількості 1 штука на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 29). Підписана видаткова накладна №РН-0000098 від 07.11.2022 (арк.с. 32).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 року № 22- 010606, Товароодержувачем в/ч 2144 отримано 19.12.2022 року товар у кількості 1 штука на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 27). Підписана видаткова накладна №РН-0000105 від 16.11.2022 (арк.с. 33).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 року № 22- 012093, Товароодержувачем в/ч 2195 отримано 20.12.2022 року товар у кількості 1 штука на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 30). Підписана видаткова накладна №РН-0000131 від 20.12.2022 (арк.с. 34).

Замовник Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Постачальника з листом №701/7422-22-Вих. від 19.11.2022 з вимогою щодо повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати згідно умов Договору, у разі неможливості виконання обов`язків за Договором (арк.с. 37-38).

Таким чином, Протягом дії Договору Постачальником було поставлено товар Замовнику: камера холодильна низькотемпературна на на 70 м.куб, у кількості 4 шт. на загальну суму 1 400 000,00 грн. з ПДВ.

У свою чергу Військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату товарів:

- платіжне доручення №3334 від 21.12.2022 на суму 70 000,00 грн.

- платіжне доручення №3602 від 27.12.2022 на суму 350 000,00 грн.

- платіжне доручення №3603 від 27.12.2022 на суму 350 000,00 грн. (арк.с. 24-26).

Відповідач допустив порушення строків поставки товарів.

А саме, за умовами п.5.1. Договору Постачальник зобов`язаний був поставити товари у розпорядження Замовника (Товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022.

Тому позивач нарахував 156 669,64 грн. санкцій, з яких 58 100,00 грн - пеня 0,1%; 3 933,72 грн. - інфляційні втрати, 19 945,21 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 1 196,71 грн. - 3% річних; 73 500,00 грн. - 7% штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив своє зобов`язання щодо поставки обумовленої договором кількості товару у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

В господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Щодо стягнення з відповідача 3 933,72 грн. - інфляційних втрат та 1 196,71 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 7.6. Договору у випадку перерахування Замовником коштів на умовах передоплати та не виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання Замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається Замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення Замовником Постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що у Постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання.

За умовами п. 7.7. Договору Постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання Замовником зазначених грошових коштів, сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатній зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

За загальним правилом, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Негрошове зобов`язання - зобов`язання виконати роботу, передати майно, надати послугу тощо.

Невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого полягає в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу тощо, є порушенням негрошового зобов`язання.

Суд констатує, що в рамках даної господарської справи позивач звернувся із позовом, та посилається на несвоєчасну поставку товарів відповідачем.

Отже, у даному випадку має місце порушення відповідачем негрошового зобов`язання.

З огляду на наведені вище правові норми, учасники правовідносин мають право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати лише за порушення грошових зобов`язань.

Нині діюче законодавство України не передбачає можливість нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України (3% річних та інфляційних) за порушення негрошових зобов`язань.

Відтак, позивач безпідставно нарахував відповідачу за порушення негрошових зобов`язань 3933,72 грн. - інфляційних втрат та 1 196,71 грн. - 3% річних, посилаючись на ст. 625 ЦК України.

Тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 19 945,21 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відтак, позивач безпідставно нарахував відповідачу за порушення негрошових зобов`язань (за несвоєчасну поставку товарів) 19 945,21 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 231 ГК України, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 58 100,00 грн - пені 0,1% та 73 500,00 грн. - 7% штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч.2, ст.231 ГКУ) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 7.2. Договору №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду від 14.10.2022 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 ГК України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами пункту 5.1. Договору передбачено, що товар поставляється Постачальником Замовнику у термін не пізніше 20.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар позивачу, однак із простроченням.

А саме, поставка товару за договором згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 року № 22- 009937 на суму 350 000,00 грн. відбулася 26.12.2022 року. Як наслідок прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 (35 календарних днів).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 07.11.2022 року № 22- 010119 на суму 350 000,00 грн. поставка відбулася 18.11.2022 року. Отже, прострочення поставки не відбулося.

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 року № 22- 010606 на суму 350 000,00 грн. поставка відбулася 19.12.2022. Як наслідок прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 18.12.2022. (28 календарних днів).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 року № 22- 012093 на суму 350 000,00 грн. поставка відбулася 20.12.2022. Як наслідок прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 19.12.2022. (29 календарних днів).

Зважаючи на умови пункту 7.2. договору позивач нарахував пеню за прострочення поставки, яка складає 58 100,00 грн - у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, та 73 500,00 грн. 7% штрафу

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу. Суд констатує, що позивач помилково здійснював обрахунок санкцій виходячи із загальної суми договору 2100000,00 грн. З огляду на умови договору та ст.231 ГК України нарахування слід здійснювати у відсотковому співвідношенні від вартості товарів, з яких допущено прострочення. А саме, у даному випадку товар був поставлений на загальну суму 1 400 000,00 грн, що підтверджує сам позивач у тексті позову. Прострочення поставки товару відбулося на загальну суму 1 050 000,00 грн. По акту від 07.11.2022 року № 22- 010119 на суму 350 000,00 грн. поставка відбулася вчасно у строк до 20.11.2022.

При цьому, суд здійснив власний обрахунок пені та встановив, що:

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 року № 22- 009937 на суму 350 000,00 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 (35 календарних днів). Розрахунок пені має такий вигляд: 350 000,00 грн. Х 0,1 % Х 35 днів = 12 250,00 грн. пені.

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 року № 22- 010606 на суму 350 000,00 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 18.12.2022. (28 календарних днів). Розрахунок пені: 350 000,00 грн. Х 0,1 % Х 28 днів = 9 800,00 грн. пені.

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 року № 22- 012093 на суму 350 000,00 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 19.12.2022. (29 календарних днів). Розрахунок пені: 350 000,00 грн. Х 0,1 % Х 28 днів = 10 150,00 грн. пені.

Всього, за підрахунками суду вірний розмір пені становить 32 200,00 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення - 32 200,00 грн.

Решта суми пені 25 900,00 грн., що заявлена до стягнення позивачем - нарахована необгрунтовано та надмірно. Тому не підлягає стягненню.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок штрафу 7% за прострочення поставки товару понад тридцять днів, від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення, та встановлено наступне.

Як вказано вище по тексту, за актом приймання-передавання товару для перевезення від 07.11.2022 року № 22- 010119 на суму 350 000,00 грн. поставка відбулася 18.11.2022 року. Отже, прострочення поставки не було.

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 року № 22- 010606 на суму 350 000,00 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 18.12.2022. - 28 календарних днів.

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 року № 22- 012093 на суму 350 000,00 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 19.12.2022. - 29 календарних днів.

Таким чином, вбачається що прострочення поставки товару понад 30 днів відбулося лише по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 року № 22- 009937 на суму 350 000,00 грн., прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 - 35 календарних днів. Тому розрахунок штрафу 7 % від вартості товарів, з яких допущено прострочення понад 30 днів має такий вигляд: 350 000,00 грн. Х 7 % = 24 500,00 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 7% вартості товарів, з яких допущено прострочення понад 30 днів - 24 500,00 грн.

Решта суми штрафу 49 000,00 грн., що заявлена до стягнення позивачем - нарахована безпідставно. Тому не підлягає стягненню.

Щодо доводів відповідача про те, що невиконання умов договору відбулося у тому числі по причині агресії Російської Федерації на території України та введеним воєнним станом, суд звертає увагу на наступне.

Відповідач надав суду лист Рівненської торгово-промислової палати від 29.11.2022 №56.05/479 та сертифікат про форс-мажорні обставини виданий Волинською торгово-промисловою палатою 12.12.2022, лист "Рівнеобленерго" №30-06/9634 від 08.12.2022, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022.

Поряд з тим, учасники справи Договір на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду №597-22 (ЦЗ) уклали 14 жовтня 2022 року, коли уже був запроваджений воєнний стан на території України, та існував понад пів року.

Підписуючи Договір сторони погодили у ньому умови пункту 9.2., за яким Сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше десяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) та їх наслідків.

Разом з тим, у справі відсутні докази звернення відповідача до позивача в рамках виконання цього Договору із посиланням на п.9.2. у встановлений у цьому пункті строк, та надання позивачу відповідних документів.

Окрім того, згідно пункту 12.7. Договору - військова агресія Російської Федерації проти України не може бути підставою для не виконання умов цього Договору.

Отже, знаючи про введення воєнного стану на території України, відповідач 14.10.2022 підписав договір та відповідно взяв на себе зобов`язання його виконувати належним чином. Відповідач умови договору все ж таки виконав, проте з порушенням строків.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача як необгрунтовані про те, що несвоєчасне виконання умов договору відбулося у тому числі по причині агресії Російської Федерації на території України та введеним воєнним станом.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: пені в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення - 32 200,00 грн., та штрафу в розмірі 7% вартості товарів, з яких допущено прострочення понад 30 днів - 24 500,00 грн. Всього - 56 700,00 грн. В частині стягнення 3 933,72 грн. - інфляційних втрат, 19 945,21 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196,71 грн. - 3% річних, пені 25 900,00 грн., штрафу 49 000,00 грн. - в позові слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених у даній справі складає 36,19%.

Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 971,40 грн. судового збору. Решта сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "ДОМІНІОН ТРЕЙДИНГ Україна", LTD (33005, м. Рівне, вул. Луцька, 18 кв. 2 ; код ЄДРПОУ 22573966) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (02121, м. Київ, вул.Світла, 6, код ЄДРПОУ 14321955) - 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) грн. 00 коп. пені, 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 971 (дев`ятсот сімдесят одну) грн. 40 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 933,72 грн. - інфляційних втрат, 19 945,21 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196,71 грн. - 3% річних, 25 900,00 грн. пені, 49 000,00 грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "19" червня 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.