Постанова

від 28.09.2023 по справі 918/464/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 вересня 2023 року Справа № 918/464/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023

(ухвалене о 11:06 год. у м. Рівному, повний текст складено 19.06.2023)

у справі № 918/464/23 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Домініон Трейдинг Україна", LTD

про стягнення 156 669 грн 64 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство "Домініон Трейдинг Україна", LTD про стягнення 156 669 грн 64 коп., з яких: 58 100 грн - пеня 0,1%; 3 933 грн 72 коп. - інфляційні втрати, 19 945 грн 21 коп. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 1 196 грн 71 коп. - 3% річних; 73 500 грн. - 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду від 14.10.2022 №597-22 (ЦЗ) в частині своєчасної поставки товарів.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі № 918/464/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство Домініон Трейдинг Україна", LTD на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) 32 200 грн пені, 24 500 грн. штрафу, 971 грн 40 коп. судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп. 3% річних, 25 900 грн пені, 49 000 грн штрафу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено неналежане виконання своїх обов`язків за Договором на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду від 14.10.2022 №597-22, в частині терміну поставки товару.

В той же час, суд вказав, що позивач безпідставно нарахував відповідачу за порушення негрошових зобов`язань 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат та 1 196 грн 71 коп. 3% річних та 19 945 грн 21 коп. пені, оскільки, за загальним правилом, такі штрафні санкції нараховуються саме на грошові зобов`язання.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення 0,1% пені та 7 % штрафу, суд вказав, що позивач невірно здійснив розрахунок таких штрафних санкцій, оскільки взяв до уваги помилкові суми, з яких слід обраховувати розмір таких санкцій.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 626, 629, 665, 663, 712 ЦК України , ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулася Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі №918/464/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Правовідносини, в яких у зв`язку із неналежним виконанням умов договору у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три відсотки річних на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вчасно постачальником було здійснено поставку 1 холодильної камери на суму 350 000 грн. Враховуючи, що загальна сума договору 2 100 000 грн, вчасно було поставлено товарів на суму 350 000 грн, а решта товарів на суму 1 750 000 грн було поставлено після кінцевої дати постачання, не вчасно, тобто з простроченням виконання зобов`язань.

Загальна сума пені у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, дорівнює сумі вартостей товарів, за періодами прострочення, що складає 58 100 грн.

Станом на 21.12.2022, що є 31 днем після кінцевої дати поставки, відповідачем було здійснено поставку товару в кількості 3 штуки на загальну суму 1 050 000 грн. Таким чином вартість товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів, становить: 2 100 000 грн - 1 050 000 грн = 1 050 000 грн. Сума штрафу розрахована таким чином: 1 050 000 грн х 7% = 73 500 грн.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що рішення першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що апеляційна скарга не містить достатніх доказів незаконності і необґрунтованості рішення, підстав для його скасування, з огляду на таке.

У відповідача не виникло жодних грошових зобов`язань перед позивачем, а отже, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині є законним та обґрунтованим.

Господарським судом Рівненської області при ухваленні рішення, в частині стягнення штрафних санкцій, визначених п. 7.2 Договору та п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів санкцій.

Суд також зауважив, що нарахування слід здійснювати у відсотковому співвідношенні від вартості товарів, з яких допущено прострочення. За результати проведеного перерахунку судом прийнято рішення про часткове задоволення вимог позивача, стягнення пені в розмірі 32 200 грн та штрафу в розмірі 24 500 грн.

Дослідивши наведені скаржником розрахунки, вбачається, що позивачем за основу розрахунку було взято повну вартість договору, а не вартість товару, поставленого з простроченням Тобто, позивач нарахував також пеню та штраф на вартість двох одиниць обладнання, яке не було поставлено відповідачем внаслідок одностороннього розірвання договору позивачем.

У правовідносинах між сторонами спору, відповідачем не було взагалі поставлено позивачу обладнання у кількості 2 шт., загальною вартістю 700 000 грн. При цьому, причиною невиконання поставки стало одностороннє розірвання договору позивачем.

Можливе утруднення виконання умов договору в строки передбачені Договором відбулось не з вини відповідача, а саме через обстріли ракетами критичної інфраструктури, що не давало можливості вчасно виконати замовлення.

За наведеного, відповідач просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі №918/464/23 без змін, а апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )- без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення 25 900 грн пені та 49 000 грн штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а також змінити в мотивувальній частині щодо підстав для відмовив в позові про стягнення 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп. 3% річних, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 14.10.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційним підприємством "Домініон Трейдинг Україна" LTD, (постачальник) укладено Договір №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду (далі Договір; а. с. 14-20).

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: камера холодильна середньо температурна на 70 куб. м., код ДК 021:2015 - 39710000-2 "Електричні побутові прилади". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації - (Додаток №1) (п. 1.2 Договору).

Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток №1) (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору загальна сума Договору складає - 2 100 000 грн, у тому числі ПДВ 20% 350 000 грн. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана Сторонами.

Умови оплати товару визначені п. 4.6. Договору: розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товарів у сумі 630 000 грн, у тому числі ПДВ 105 000 грн, здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк визначений пунктом 5.1 даного договору - не пізніше 20.11.2022;

- перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 1 470 000 грн, у тому числі ПДВ - 245 000 грн, замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання- передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

У разі порушення Постачальником зобов`язань за Договором понад 2 (два) календарні дні, Постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення Замовником вимоги (п. 4.7. Договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження Замовника (Товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022 (п. 5.1 Договору).

Датою прийняття та передачі у власність товару слід вважати дату вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п.6.3 Договору постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1 Договору);

- забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором (п.п.6.3.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

За умовами п.7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 11.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими сторонами та діє до 31.12.2022.

Відповідно до Специфікації (а. с. 21), товаром є камера холодильна середньо температурна на 70 куб. м. в кількості 6 шт., ціна за одиницю 350 000 грн з ПДВ. Місце поставки (передачі) товарів та кількість товару, що поставляється: в/ч 1498 м. Київ, вул. Світла, 6, у кількості одна штука (встановлення в приміщенні); в/ч 2144, Львівська, обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, у кількості одна штука (встановлення назовні); в/ч 2195, Чернігівська обл., м. Чернівці, вул. Герцена, буд. 2А, у кількості одна штука (встановлення назовні); в/ч 1495, АДРЕСА_1 , у кількості одна штука (встановлення в приміщенні); в/ч 9960, АДРЕСА_2 у кількості одна штука (встановлення назовні); в/ч 1471, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Савинці, у кількості одна штука (встановлення в приміщенні).

На виконання умов п. 4.6 Договору, замовником було здійснено оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості, що складала суму попередньої оплати 630 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2328 від 27.10.2022 з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника 28.10.2022 (а. с. 23).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 № 22-009937, товароодержувачем в/ч 1471 отримано 26.12.2022 товар у кількості 1 штука на суму 350 000 грн (а. с. 28). Підписана видаткова накладна №РН-0000095 від 01.11.2022 (а. с. 31).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 07.11.2022 № 22-010119, товароодержувачем в/ч 1495 отримано 18.11.2022 товар у кількості 1 штука на суму 350 000 грн (а. с. 29). Підписана видаткова накладна №РН-0000098 від 07.11.2022 (а. с. 32).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 № 22-010606, товароодержувачем в/ч 2144 отримано 19.12.2022 товар у кількості 1 штука на суму 350 000 грн (а. с. 27). Підписана видаткова накладна №РН-0000105 від 16.11.2022 (а. с. 33).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 № 22-012093, товароодержувачем в/ч 2195 отримано 20.12.2022 товар у кількості 1 штука на суму 350 000 грн (а. с. 30). Підписана видаткова накладна №РН-0000131 від 20.12.2022 (а. с. 34).

В подальшому, замовник - Військова частина НОМЕР_1 звернувся до постачальника з листом №701/7422-22-Вих. від 19.11.2022 з вимогою щодо повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати згідно умов Договору, у разі неможливості виконання обов`язків за Договором (а. с. 37-38).

Суд зауважує, що позивач (без врахування попередньої оплати) здійснив оплату товарів на загальну суму 770 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №3334 від 21.12.2022 на суму 70 000 грн; №3602 від 27.12.2022 на суму 350 000 грн; №3603 від 27.12.2022 на суму 350 000 грн (а. с. 24-26).

Як зазначає позивач, оскільки відповідач частину товару поставив із порушенням строку, а дві одиниці товару взагалі не поставив, то позивач нарахував штрафні санкції в загальному розмірі 156 669 грн 64 коп. та звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору №597-22 (ЦЗ) на закупівлю електричних побутових приладів за рахунок коштів резервного фонду, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами п. 5.1. Договору, відповідач мав поставити товар в строк до 20.11.2022.

Між тим, поставки фактично відбулися 18.11.2022, 19.12.2022, 20.12.2022, 26.12.2022.

Отже, фактично лише одна поставка відбулася в строк, котрий обумовлений сторонами в Договорі, а решта три поза межами такого строку, тобто з його пропуском.

При цьому, дві одиниці товару так і не були поставлені, що не заперечується сторонами.

Позивач, посилаючись на несвоєчасне постачання відповідачем товару, а також з огляду на свою вимогу про повернення попередньої оплати, нарахував на різницю між попередньою оплатою та вартістю товару, поставленого 18.11.2022, неповернення такої суми (280 000 грн), нарахував на таку суму пеню інфляційні втрати, 3% річних.

Суд першої інстанції відмовив в стягненні 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 1 196 грн 71 коп. 3% річних, з тих підстав, що вони були нараховані на негрошове зобов`язання.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими, огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 зазначив, що грошовим є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведеною нормою передбачено правові наслідки порушення грошових зобов`язань, які існували між сторонами до ухвалення рішення суду.

Згідно із п. 4.7. Договору у разі порушення постачальником зобов`язань за Договором понад 2 (два) календарні дні, постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги.

Відповідно до п. 7.6. Договору у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання.

Суд зауважує, що п. 7.6. Договору, не зважаючи на його розташування в іншому розділі "VII. Відповідальність сторін", ніж п. 4.7. "IV. Порядок здійснення оплати" фактично доповнює зміст останнього та встановлює певні умови за сукупності яких у постачальника виникає відповідне грошове зобов`язання із повернення замовнику суми попередньої оплати, а саме:

- здійснення попередньої оплати;

- не виконання постачальником своїх зобов`язань;

- вказане невиконання постачальником зобов`язань призвело до розірвання договору;

- повертається лише сума коштів, на яке зобов`язання не було виконано.

В цьому випадку, з огляду на встановлені вище обставини справи, позивач здійснив 27.10.2022 попередню оплату на суму 630 000 грн, а 18.11.2022 та 19.12.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 700 000 грн, у зв`язку із чим 21.12.2022 позивач доплатив 70 000 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем було поставлено товар на суму, що є більшою ніж сума попередньої оплати, у відповідача не виникло зобов`язання щодо перерахуванню позивачу грошових коштів в сумі 280 000 грн, а від так відсутні і підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних на таку суму.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки у відповідача не виникло грошового зобов`язання перед позивачем.

Між тим, суд бере до уваги, що подальше надіслання позивачем повідомлення про розірвання Договору із проектом відповідної додаткової угоди не змінює таких висновків, оскільки на той момент відповідач поставив товар на повну суму попередньої оплати, тобто була відсутня сума попередньої оплати, на яке зобов`язання не було виконано.

Місцевий господарський суд дійшов в цілому вірного висновку про відмову в позові, однак помилково не врахував правову природу суми, на котру здійснено нарахування відповідних сум, через що помилково відмовив з тієї підстави, що вони нараховані на негрошове зобов`язання, а не з тих підстав, що у відповідача не виникло грошове зобов`язання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині щодо підстав для відмови в позові про в частині стягнення 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп. - 3% річних та викласти її в редакції цієї постанови.

Щодо стягнення 58 100 грн пені та 73 500 грн штрафу, суд апеляційної інстанції вказує таке.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами пункту 5.1. Договору передбачено, що товар поставляється Постачальником Замовнику у термін не пізніше 20.11.2022.

Судом вище встановлено, що поставка товару за договором згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 № 22- 009937 на суму 350 000 грн відбулася 26.12.2022, тобто прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 (35 календарних днів).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 07.11.2022 № 22-010119 на суму 350 000 грн. поставка відбулася 18.11.2022, отже, прострочення поставки не відбулося.

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 № 22-010606 на суму 350 000 грн поставка відбулася 19.12.2022, як наслідок прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 18.12.2022 (28 календарних днів).

Згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 № 22-012093 на суму 350 000 грн поставка відбулася 20.12.2022, таким чином прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 19.12.2022 (29 календарних днів).

Між тим, вище вказано, що умовами Договору та Специфікації було передбачено поставку 6 (шести) одиниць товару, а матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що фактично поставлено лише 4 (чотири) одиниці, тобто має місце недопоставка 2 (двох) одиниць товару.

Вказані 2 (дві) одиниці товару є невиконаною частиною зобов`язання відповідача перед позивачем, а відтак їх вартість також має бути врахована при обрахунку штрафних санкцій.

Між тим, з огляду на положення норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також умов Договору, суму пені та штрафу слід обраховувати окремо за кожною поставкою товару, з врахуванням строків нарахування, визначених позивачем в позовній заяві.

Від так, розмір пені слід обраховувати таким чином:

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 № 22-009937 на суму 350 000 грн. прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 (35 календарних днів). Розрахунок пені має такий вигляд: 350 000 грн х 0,1 % х 35 днів = 12 250 грн;

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 16.11.2022 № 22-010606 на суму 350 000 грн прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 18.12.2022 (28 календарних днів). Розрахунок пені: 350 000 грн х 0,1 % х 28 днів = 9 800 грн;

- по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 20.12.2022 № 22-012093 на суму 350 000 грн прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 19.12.2022 (29 календарних днів). Розрахунок пені: 350 000 грн х 0,1 % х 28 днів = 10 150 грн;

- по недопоставленим двом одиницях товару прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 27.12.2022 (визначена позивачем дата в розрахунку пені) (37 календарних днів). Розрахунок пені: 350 000 грн х 0,1 % х 37 днів х 2 (кількість одиниць) = 25 900 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 58 100 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що пеня в сумі 25 900 грн нарахована необґрунтовано та надмірно, а відтак не підлягає стягненню, є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Також, місцевий господарський суд не врахував не здійснення поставки відповідачем двох одиниць товару (чим було порушено 30-денний термін) і при обрахунку штрафу в розмірі 7% вартості товару поставленого із пропуском строку чи взагалі непоставленого товару.

Із вищевикладеного вбачається, що із поставлених чотирьох одиниць товару, лише одна була поставлена поза межами 30 денного строку від дати останнього дня для поставки (20.11.2022), а саме поставка по Акту приймання-передавання товару для перевезення від 01.11.2022 № 22-009937 на суму 350 000 грн., прострочення поставки тривало з 21.11.2022 по 25.12.2022 - 35 календарних днів.

Тому, розрахунок штрафу 7 % від вартості товарів, з яких допущено прострочення понад 30 днів має такий вигляд: 350 000 грн х 7 % = 24 500 грн.

В той же час, такий штраф підлягає нарахуванню і на дві одиниці товару, котрі не були поставлені, оскільки має місце прострочення виконання з їх поставки понад 30 днів.

Таким чином, враховуючи вартість товару (350 000 грн), а також розмір штрафу (7 %), то за дві одиниці непоставленого товару штраф становить 49 000 грн.

За наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 73 500 грн штрафу є обґрунтованою та підлягає до задоволення в повному обсязі.

В свою чергу, місцевий господарський суд перевіряючи розрахунки позивача щодо неустойки, не врахував не поставку відповідачем двох одиниць товару, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення таких вимог частково.

Одночасно, суд зауважує, що доводи відповідача про те, що поставка двох одиниць товару не відбулася, через одностороннє розірвання договору позивачем, є помилковими, так як не спростовують невиконання відповідачам своїх зобов`язань, у встановлений Договором строк.

Також, посилання відповідача на те, що невиконання умов договору відбулося, серед іншого, з причин повномасштабної збройної агресії російської федерації проти на території України та введення воєнного стану, не можуть причиною звільнення відповідач від відповідальності, з огляду на те, що Договорів укладено 14.10.2022, тобто коли уже був запроваджений воєнний стан на території України, та тривав понад пів року, а також зважаючи на п. 12.7. Договору, за яким військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для не виконання умов цього Договору.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі № 918/464/23 в частині відмови в стягнені 25 900 грн пені, 49 000 грн штрафу, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову, а також зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції щодо відмови в стягненні 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп. 3% річних.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі № 918/464/23 змінити в мотивувальній частині щодо відмови в стягненні 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп., виклавши її в редакції цієї постанови.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі № 918/464/23 скасувати в частині відмови в стягненні 25 900 грн пені, 49 000 грн штрафу.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2023 у справі №918/464/23 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство " Домініон Трейдинг Україна", LTD (33005, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Луцька, будинок 18, квартира 2, код 22573966) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код 14321955) - 58 100 грн пені, 73 500 грн штрафу, 2 254 грн 56 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 933 грн 72 коп. інфляційних втрат, 19 945 грн 21 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 196 грн 71 коп. 3% річних.".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційне підприємство " Домініон Трейдинг Україна", LTD (33005, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Луцька, будинок 18, квартира 2, код 22573966) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код 14321955) - 3 381 грн 84 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.

6. Справу № 918/464/23 надіслати Господарському суду Рівненської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.