Рішення

від 19.06.2023 по справі 925/146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/146/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФРАУ МАРТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології"

про стягнення 20678 євро,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ФРАУ МАРТА" (вул. Смілянська, 169, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 32653955) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології" (вул. Красноармійська, буд. 26, м. Бихов, Могильовська обл., Республіка Білорусь, 210013, ідентифікаційний код 391004756) про стягнення заборгованості в розмірі 14 000 євро, 6678 євро неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору поставки № 11/08-21 передав відповідачу товар (швидкозаморожені овочі) на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою від 02 лютого 2023 року Господарський суд Черкаської області залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ФРАУ МАРТА" без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13 лютого 2023 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява від Приватного акціонерного товариства "ФРАУ МАРТА" про усунення недоліків позовної заяви, якою виконано вимоги ухвали господарського суду від 02.02.2023 про залишення позову без руху.

Ухвалою від 17.02.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Дослідивши подану позовну заяву господарський суд встановив, що відповідачем є іноземний суб`єкт господарювання - юридична особа створена за законодавством Республіки Білорусь - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології". Позивачем доказів наявності у відповідача представництва в Україні не надано.

Згідно з повідомленням, розміщеним 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з Поштою росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Отже, за відсутності поштового зв`язку із запитуваною Державою Господарський суд Черкаської області ухвалу про відкриття провадження у даній справі 17.02.2023 та 21.02.2023 намагався надіслати на електронну пошту відповідача sot.galina@mail.ru, однак ухвала не була доставлена відповідачу, відповідно до довідки про доставку електронного листа - документ повернуто з повідомленням про помилку.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. (ч. 1, 2 ст. 3 ГПК України)

Положеннями статті 365 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання (Республіка Білорусь), то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, судом застосовано положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція), учасниками яких є Україна та Республіка Білорусь.

Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Відповідно до інформації, яка міститься на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http://www.hcch.net, Центральним органом Республіки Білорусь є Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою: Ul. Lenina, 19, Minsk, Belarus, 220030.

Для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 925/146/23 Господарський суд Черкаської області ухвалою від 04 квітня 2023 року зупинив провадження у справі № 925/146/23 до надходження відповіді від іноземного суду Республіки Білорусь на судове доручення Господарського суду Черкаської області.

24 квітня 2023 року до канцелярії суду від позивача надійшов належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.02.2023 у справі №925/146/23 про відкриття провадження, позовної заяви з додатками в двох примірниках.

26 квітня 2023 року Господарський суд Черкаської області направив до Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, копії ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.02.2023 з перекладом, примірники позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАУ МАРТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології" про стягнення 20678 євро з перекладом на англійську мову.

31 травня 2023 року до канцелярії суду від Міністерства юстиції України надійшов лист з повідомлення про те, що Міністерство юстиції України повертає доручення Господарського суду Черкаської області про вручення судових документів товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології", оскільки білоруська сторона не приймає документи дипломатичними каналами. Згідно з інформацією Посольства України в Республіці Білорусь, білоруська сторона повернула без виконання доручення українських судів, які надсилались дипломатичними каналами, і проінформувала про те, що згідно з положенням статті 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 1965 року компетентний орган надсилає доручення про вручення документів безпосередньо Центральному органу запитуваної держави, яким в Республіці Білорусь визначено Міністерство юстиції. Разом з листом повернуто примірники ухвали та позовної заяви, які направлялись судом для вручення відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ck.arbitr.gov.ua/ в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 08 червня 2023 року поновив провадження у справі № 925/146/23.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа суд, дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, суд встановив.

11 серпня 2021 року між приватним акціонерним товариством «Фрау Марта» (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні овочеві технології» (надалі - відповідач) укладено договір поставки №11/08-21 (а.с. 5-9, надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар - швидкозаморожені овочі.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар встановлюється в доларах США та зазначається у додатках до Договору.

Сторони пунктом 2.5 Договору визначили умови поставки товару DАР місто Бихов, Могильовська область, DАР робоче селище Речица Брестської області, Республіка Білорусь.

Відповідно до п. 8.1 Договору оплата товару встановлюється сторонами та здійснюється на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки експортної ВМД).

Пунктом 9.3 Договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату отриманого товару у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що у разі не врегулювання спору між сторонами шляхом переговорів, то справа передається в суд за місцем знаходження позивача.

Договір скріплений підписами та печатками його сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

11 серпня 2021 року сторони підписали Додаток № 1 до Договору, в якому визначена ціна горошку зеленого бланшованого 0,75 доларів США за 1 кг. Кількість товару згідно цього Додатку складає 700 тон (а.с. 10).

07 вересня 2021 року сторони підписали Додаток № 2 до Договору, в якому визначена ціна горошку зеленого бланшованого 0,75 доларів США за 1 кг. Кількість товару згідно цього Додатку складає 300 тон (а.с. 11).

08 квітня 2021 року сторони підписали Додаток № 3 до Договору, в якому визначена ціна кукурудзи цукрової в зернах бланшована 0,70 доларів США за 1 кг. Кількість товару згідно цього Додатку складає 1500 тон (а.с. 12).

22 лютого 2022 року сторони підписали Додаток №4 до Договору, в якому сторони змінили валюту платежів по Договору за поставлений товар в 2022 році із 110375,00 доларів США на 100068,00 євро.

Додатки до Договору скріплені підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов Договору приватне акціонерне товариство "ФРАУ МАРТА" в січні - лютому 2022 року здійснило поставку товару партіями на загальну суму 110375,00 доларів США, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології" прийняло даний товар, що підтверджується Додатком № 4 від 22 лютого 2022 року до Договору, в якому зазначено дати митного оформлення товару, відвантаженого позивачем, номера митних декларацій та розмір заборгованості за отриманий відповідачем товар, додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.

Позивач вказує, що відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар в розмірі лише 86068,00 євро, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, копії яких є в матеріалах справи. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 14000 євро.

Оскільки міжнародні поштові відправлення між Україною та Республіку Білорусь припинилися, позивач 28.12.2022 направив на електронну пошту відповідача sot.galina@mail.ru вимоги про сплату заборгованості по Договору за поставлений товар та сплату неустойки за несвоєчасне виконання взятих на себе обов`язків. У відповідь на вказані вимоги відповідач направив на електронну пошту позивача лист з інформацією про неможливість здійснення грошового переказу з наданням листа Національного банку Республіки Білорусь від 16.11.2022 року за №21 -17/117.

Відповідно до листа Національного банку Республіки Білорусь від 16.11.2022 за №21-17/117 вбачається інформування відповідача про введення Національним банком України заборони на проведення транзакцій з білоруськими рублями та операцій з фізичними та юридичними особами Республіки Білорусь (а.с. 30).

В позовній заяві позивач зазначив, що підпунктом 2 пункту 172 постанови Національного банку України № 18 від 24.02.2022 передбачено, що заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. У разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях / білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів / білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.

За твердженням позивача прийняті Національним банком України рішення у вигляді постанов не позбавляють відповідача можливості виконати взяті на себе зобов`язання по Договору, а саме сплатити заборгованість у валюті євро за поставлений товар.

16.01.2023 позивач направив чергову вимогу відповідачу на електронну пошту sot.galina@mail.ru, як доказ направлення документів позивач, надав суду «скрін-шот» власної електронної пошти, з якого вбачається, що була здійснена відправка електронних документів на електронну адресу відповідача, останній не здійснив заходів до повного погашення суми заборгованості.

Будь-яких заперечень (актів, претензій, повідомлень тощо) щодо поставки від відповідача не надходило; жодної належним чином оформленої претензії стосовно неналежного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару або невиконання інших умов договору поставки, після оформлення відповідних документів від відповідача не надходило.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання повністю товар поставив відповідно до умов договору.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення оплати за поставлений товар, а також 6678,00 євро - пені.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення боргу за договором поставки, у зв`язку з тим, що товар не був оплачений в повному розмірі.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Пунктом 12.1. Договору поставки №11/08-21 передбачено, що у разі не врегулювання спору між сторонами шляхом переговорів, то справа передається в суд за місцем знаходження позивача.

Отже, з урахуванням зазначеного законодавства та відповідно до п.12.1. Договору поставки №11/08-21 суд доходить до висновків, що зазначений спір підлягає розгляду Господарським судом Черкаської області, а до правовідносин між сторонами у даній справі, повинно бути застосоване законодавство України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що:

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що на виконання умов Договору приватне акціонерне товариство "ФРАУ МАРТА" в січні - лютому 2022 року здійснило поставку товару партіями на загальну суму 110375,00 доларів США, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології" прийняло даний товар, що підтверджується Додатком № 4 від 22 лютого 2022 року до Договору, в якому зазначено дати митного оформлення товару, відвантаженого позивачем, номера митних декларацій та розмір заборгованості за отриманий відповідачем товар, додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

22 лютого 2022 року сторони підписали Додаток №4 до Договору, в якому сторони змінили валюту платежів по Договору за поставлений товар в 2022 році із 110375,00 доларів США на 100068,00 євро.

Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.

Відповідач здійснив лише частковий розрахунок за поставлений товар в розмірі лише 86068,00 євро, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, копії яких є в матеріалах справи. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 14000,00 євро.

Оскільки міжнародні поштові відправлення між Україною та Республіку Білорусь припинилися, позивач 28.12.2022 направив на електронну пошту відповідача sot.galina@mail.ru вимоги про сплату заборгованості по Договору за поставлений товар та сплату неустойки за несвоєчасне виконання взятих на себе обов`язків. У відповідь на вказані вимоги відповідач направив на електронну пошту позивача лист з інформацією про неможливість здійснення грошового переказу з наданням листа Національного банку Республіки Білорусь від 16.11.2022 року за №21 -17/117.

Відповідно до листа Національного банку Республіки Білорусь від 16.11.2022 за №21-17/117 вбачається інформування відповідача про введення Національним банком України заборони на проведення транзакцій з білоруськими рублями та операцій з фізичними та юридичними особами Республіки Білорусь (а.с. 30).

Підпунктом 2 пункту 17 постанови Національного банку України № 18 від 24.02.2022 передбачена заборона уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.

Підпунктом 2 пункту 172 постанови Національного банку України № 18 від 24.02.2022 передбачено, що заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. У разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях / білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів / білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.

Таким чином, судом встановлено, що прийняті Національним банком України рішення у вигляді постанов не позбавляють відповідача можливості виконати взяті на себе зобов`язання по Договору, а саме сплатити заборгованість у валюті євро за поставлений товар, оскільки зі сторони держави Україна відсутні заборони та обмеження здійснювати будь-які валютні операції учасником яких є юридична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована) в Республіці Білорусь, у разі якщо переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів України у банках здійснюється за операціями з експорту товарів.

16.01.2023 позивач направив чергову вимогу відповідачу про сплату заборгованості по Договору за поставлений товар та сплату неустойки за несвоєчасне виконання взятих на себе обов`язків на електронну пошту sot.galina@mail.ru, як доказ направлення документів позивач, надав суду «скрін-шот» власної електронної пошти, з якого вбачається, що була здійснена відправка електронних документів на електронну адресу відповідача.

Враховуючи постанову Верховного Суду № 753/10840/20, суд підкреслив, що на підтвердження заявлених вимог заявник надала скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з «Viber», які суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

На підставі аналізу судової практики суд бере до уваги те, що оригінал електронного доказу - це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, вважає, що до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 14000,00 євро залишку основного боргу за поставлений по Договору товар.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3 Договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату отриманого товару у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивачем надано суду розрахунок пені виходячи із суми основного боргу 14000,00 євро за період з 11.08.2022 до 16.01.2023, яка склала 6678,00 євро.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та норм наведеного законодавства, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість у сумі 3049,32 євро. Отже, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 12335,46 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на недобросовісність відповідача щодо виконання договірних зобов`язань, судовий збір у сумі 12335,46 грн покладається на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні овочеві технології" (вул. Красноармійська, буд. 26, м. Бихов, Могильовська обл., Республіка Білорусь, 210013, ідентифікаційний код 391004756) на користь приватного акціонерного товариства "ФРАУ МАРТА" (вул. Смілянська, 169, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 32653955) 14 000, 00 євро заборгованості, 3049,32 євро неустойки, 12335,46 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз