Постанова

від 31.05.2023 по справі 916/2330/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2330/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (колегія суддів: Поліщук Л. В. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауспальм»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»;

3) Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц Україна» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Несімко»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»;

3) Приватного акціонерного товариства «Завод алюмінієвих профілів»,

про визнання недійсними договорів, припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна, внесення запису про державну реєстрацію права власності

за участю: відповідача-1 Головченко І.О. (адвокат); відповідач-4 Єлисєєв Є.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ» (далі - ТОВ «Рубікон-ІІ»), звернувшись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауспальм» (далі - ТОВ «Сауспальм», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» (далі - Фінансова компанія, відповідач-2), Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Банк, відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Несімко» (далі - ТОВ «Несімко», відповідач-4), просило:

визнати недійсним договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, укладений між Банком та Фінансовою компанією (далі - Договір відступлення);

визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса - Київ 15 км, загальною площею 11 217,5 м2, укладений 06.03.2018 між Фінансовою компанією та ТОВ «Сауспальм», зареєстрований в реєстрі за № 91, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. (далі - Договір купівлі-продажу нерухомого майна);

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за вказаною адресою, загальною площею 14,9577 га (далі - земельна ділянка), укладений 06.03.2018 між Фінансовою компанією та ТОВ «Сауспальм», зареєстрований в реєстрі за № 90, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. (далі - Договір купівлі-продажу земельної ділянки);

визнати недійсним договір іпотеки від 14.03.2018, укладений між ТОВ «Сауспальм» та ТОВ «Несімко», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., зареєстрований в реєстрі за № 1565, щодо нерухомого майна: будівель комплексу дорожнього сервісу, які знаходяться за наведеною адресою, загальною площею 11 217,5 м2, та земельної ділянки (далі - Договір іпотеки);

припинити обтяження нерухомого майна: будівель комплексу дорожнього сервісу загальною площею 11 217,5 м2, розташованих за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Шлях Одеса - Київ, 15 км 13769554, що складається з: будівля КПП, літ. Б загальна площа (кв. м): 146,2; будівля котеджу, літ. Д загальна площа (кв. м): 312,9; будівля котеджу, літ. Е загальна площа (кв. м): 991,4; будівля котеджу, літ. Ч загальна площа (кв. м): 213,4; будівля котеджу, літ. Ш загальна площа (кв. м): 110,1; будівля котеджу, літ. Ю загальна площа (кв. м): 52,1; будівля котеджу, літ. Я, загальна площа (кв. м): 143,8; будівля станції технічного обслуговування «Сканія», літ. Ж загальна площа (кв. м): 1 251,2; будівля побутових приміщень автомобільного господарства, літ. И загальна площа (кв. м): 217,2; будівля сторожових приміщень, літ. К, загальна площа (кв. м): 42,5; будівля столярного цеху, літ. З загальна площа (кв. м): 440,2; будівля ангару, літ. Н загальна площа (кв. м): 1126,9; будинок садівника, літ. Т загальна площа (кв. м): 19,3; готельний котедж, літ. Ф загальна площа (кв. м): 348; будівля господарсько-побутового комплексу, літ. Щ загальна площа (кв. м): 468,4; будівля кафе, літ. Є загальна площа (кв. м): 3 907,4; вбиральня, літ. В загальна площа (кв. м): 6,2; вбиральня, літ. В1 загальна площа (кв. м): 13,3; вбиральня, літ. В2 загальна площа (кв. м): 3,1; вбиральня, літ. В3 загальна площа (кв. м): 1,6; вбиральня, літ. В4 загальна площа (кв. м): 23,2; насосна, літ. Г загальна площа (кв. м): 20,2; насосна, літ. Г1 загальна площа (кв. м): 16,2; насосна, літ. Г2 загальна площа (кв. м): 9,8; навіс, літ. Л; навіс, літ. У'; сарай, літ. М загальна площа (кв. м): 4,4; будівля навісу - складу, літ. О; будівля дизель-електростанції, літ. П загальна площа (кв. м): 28.3; будівля підземного складу, літ. С загальна площа (кв. м): 542,9; будівля холодильнику, літ. У загальна площа (кв. м): 20,2; насосна станція, літ. Z загальна площа (кв. м): 8,6; бактерицидна установка, літ. J загальна площа (кв. м): 10,8; санблок, літ. Я' загальна площа (кв. м): 3,3; альтанка, літ. Q; будівля готельного котеджу, літ. Ї загальна площа (кв. м): 535,4; будівля котельні, літ. Й загальна площа (кв. м): 59,7; мостіння, І; мостіння, II; тенісний корт, III; басейн, IV; басейн, IX; басейн, XI; басейн, XII; очисна споруда, V; очисна споруда, VI; очисна споруда, VII; очисна споруда, VIII; огорожа, 1-6 (далі - будівлі комплексу дорожнього сервісу); та земельної ділянки, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., зареєстрований в реєстрі за № 1565;

витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ТОВ «Сауспальм» на користь ТОВ «Рубікон-ІІ» зазначене нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу та земельну ділянку;

внести запис про державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно та земельну ділянку за ТОВ «Рубікон-II» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що Договір відступлення суперечить нормам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, а його нікчемність встановлено за результатом перевірки правочинів, вчинених Банком. При цьому Договорами купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, які є недійсними, створюються позивачу перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном, а тому вказане майно необхідно витребувати згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відновлення права власності позивача на спірне нерухоме майно і земельну ділянку полягає у внесенні відповідного запису про державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 в задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судове рішення мотивоване тим, що питання нікчемності Договору відступлення вже було предметом дослідження у справах № 910/12294/16, № 910/9791/18, № 916/2194/18, однак у жодній із зазначених справ суди не зробили висновок про його нікчемність. Натомість, приймаючи рішення у справі № 910/9791/18, яке станом на час розгляду даної справи є чинним та не скасовано, суд зазначив про відсутність ознак нікчемності, в тому числі, Договору відступлення. З огляду на висновки щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору відступлення є неспроможними доводи позивача про відсутність у відповідача-2 права на відчуження спірного нерухомого майна. Твердження Позивача щодо відсутності у Фінансової компанії станом на момент укладення вказаного оспорюваного правочину статусу фінансової установи спростовуються Свідоцтвом, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке засвідчує реєстрацію відповідача-2 як фінансової установи. За висновком суду, оскільки інші вимоги позивача є фактично похідними від вимог про визнання недійсними договорів, у задоволенні яких відмовлено, то необхідно відмовити і в задоволенні вимог про припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності.

2.3 Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, ухваленою за результатами нового розгляду, рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 скасовано і в задоволенні позову відмовлено.

2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що хоча доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову в позові, однак суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, оскільки розглянув справу, не залучивши до участі у справі третіх осіб.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 залишити без змін в частині скасування рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021, а в іншій частині - скасувати; постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що між Банком та ТОВ «Рубікон-ІІ» (позичальник) було укладено кредитний договір від 01.12.2010 № 021-11-10 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався його прийняти та належним чином використати і повернути Банку, сплативши відповідні відсотки й виконавши всі інші зобов`язання, визначені у договорі.

4.2 У пункті 2.2.5 Кредитного договору було встановлено право Банку відступати свої права, що виникли з договору чи у зв`язку з договором іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

4.3 Додатковою угодою № 1 від 15.07.2011 до Кредитного договору визначено, зокрема, що дата повернення кредиту - 01.12.2015.

4.4 З метою забезпечення виконання позичальником своїх грошових зобов`язань за вказаним договором Банк та ТОВ «Рубікон-ІІ» уклали договір іпотеки від 01.12.2010, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р. Б. та зареєстрований за № 1-5184 (далі - іпотечний договір).

4.5 Згідно з положеннями іпотечного договору (з урахуванням договору № 1 від 15.07.2011 про внесення змін) предметом іпотеки виступили: земельна ділянка, яка належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №916804 від 04.09.2006, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів; будівлі комплексу дорожнього сервісу, які належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011, виданого Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

4.6 Відповідно до пункту 4.4 договору вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 50 000 000,00 грн, в т.ч. вартість земельної ділянки складає 1 7242 043,00 грн.

4.7 За умовами пункту 6.4 іпотечного договору іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання (і іпотекодавець згоден з такими шляхами позасудового врегулювання): іпотекодержателю належить право від власного імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством; при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в цьому договорі, з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк їх погашення). У випадку непогашення боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя на підставі укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні; звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на даному договорі.

4.8 Між Банком (цедент) та Фінансовою компанією (цесіонарій) укладено Договір відступлення, відповідно до умов якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до наступних боржників: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів», ТОВ «Рубікон-ІІ», ТОВ «КамянкаГлобалВайн», СУНП «Марком» у формі ТОВ за кредитними договорами (основні договори), перелік яких міститься у додатку № 1 до договору, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.

4.9 У пункті 3.1 Договору про відступлення сторони визначили, що ціна прав вимоги за цим договором на дату його укладення відносно кожного із боржників складає: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів» - 35 000,00 грн; ТОВ «Рубікон-ІІ» - 18 850 061,20 грн; ТОВ «КамянкаГлобалВайн» - 4 724 479,86 грн; СУНП «Марком» у формі ТОВ - 20 809 437,81 грн. Цесіонарій здійснює оплату ціни прав вимоги за цим договором в загальному розмірі 44 418 978,87 грн шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента.

4.10 Додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги узгоджено перелік кредитних договорів, укладених банком з позичальниками (боржниками), згідно з яким основний борг та відсотки, що передаються з договором у еквіваленті становить 97 413 822,43 грн.

4.11 До переліку кредитних договорів (додаток № 1 до Договору відступлення) увійшов, зокрема, Кредитний договір, сума основного боргу та відсотків - 19 383 559,06 грн, контрагент - ТОВ «Рубікон-ІІ»;

4.12 У справі № 916/2194/18 Верховний Суд встановив, що 06.08.2015 Банк (первісний заставодержатель) та Фінансова компанія (новий заставодержатель) уклали договір про передачу прав за іпотечними договорами № 02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований за № 5262, за яким Банк передав Фінансовій компанії права за іпотечним договором від 01.12.2010, укладеним Банком з позивачем (реєстровий №1-5184). Передача прав за іпотечним договором відбулася на підставі Договору про відступлення.

4.13 15.04.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення тимчасової адміністрації Банку Гулеєм О. І. видано наказ № 60, яким визнано нікчемними правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме: з 18.03.2015 по 18.03.2016, згідно з додатком 1, та доручено директору департаменту запровадження тимчасової адміністрації Фонду здійснити необхідні заходи щодо застосування наслідків нікчемності договорів відповідно до додатку 1.

4.14 Додатком № 1 до наказу № 60 визначено причини нікчемності Договору відступлення з посиланням на пункти 2, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

4.15 На виконання наказу № 60 Фінансовій компанії було направлено повідомлення про нікчемність правочинів, зазначених у наказі, зокрема і повідомлення від 17.05.2016 № 01.1-06/971 про нікчемність Договору відступлення.

4.16 Також суди встановили, що відповідач-2 на адресу позивача надіслав вимогу про усунення порушення від 09.11.2016 вих. № 0911/16, в якій, посилаючись, зокрема, на положення пункту 6.4. договору іпотеки, просило ТОВ «Рубікон-ІІ» оплатити заборгованість за Кредитним договором у сумі 21 573 017,27 грн, попередивши про намір, у іншому випадку, укласти договір купівлі-продажу майна в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». 23.08.2017 відповідач-2 надіслав на адресу позивача ще одну вимогу про усунення порушення, в якій просив погасити заборгованість і зазначив, що у разі непогашення заборгованості розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вказаного Закону та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, у тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі пункту 6.4. договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки.

4.17 У підтвердження направлення такої вимоги Фінансова компанія надала суду опис вкладення, реєстр № 1, копію конверта, який містить напис про повернення відправнику у Київ, відмова в отриманні пакета, 05.09.2017.

4.18 Між Фінансовою компанією (продавець та/або іпотекодержатель) та ТОВ «Сауспальм» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки та Договір купівлі-продажу нерухомого майна.

4.19 24.06.2020 між вказаними особами було укладено додаткові угоди до Договорів купівлі-продажу, якими внесено зміни до цих договорів та викладено їх пункти 2.2 в новій редакції, відповідно до якої покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем у строк до 31.12.2021 включно шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 2.1 договору, на рахунок продавця.

4.20 Згідно з платіжними дорученнями ТОВ «Сауспальм» перерахувало 307 869,00 грн за Договором купівлі-продажу нерухомого майна та 170 630,00 грн - за Договором купівлі-продажу земельної ділянки.

4.21 Також між ТОВ «Несімко» (іпотекодержатель) та ТОВ «Сауспальм» укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, визначеного в цій статті договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі нерухоме майно: земельну ділянку та будівлі комплексу дорожнього сервісу.

4.22 Згідно з пунктом 1.2 вказаного Договору іпотекою за ним забезпечується виконання зобов`язань ТОВ «Сауспальм» перед ТОВ «Несімко», що випливає з договору безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018 № 14/03.

4.23 За вказаних обставин позивач, посилаючись на те, що Договори купівлі-продажу були укладені на підставі недійсного Договору відступлення, звернувся з цим позовом до суду.

4.24 Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що питання нікчемності Договору відступлення вже було предметом дослідження у справах № 910/12294/16, № 910/9791/18, № 916/2194/18, однак у жодній із зазначених справ суди не зробили висновок про його нікчемність. Натомість, приймаючи рішення у справі № 910/9791/18, яке станом на час розгляду даної справи є чинним та не скасовано, суд зазначив про відсутність ознак нікчемності, в тому числі, Договору відступлення.

4.25 Оцінюючи довід ТОВ «Рубікон-ІІ» стосовно нездійснення відповідачем-2 оплати за Договором відступлення, зазначений в якості підстави для визнання вказаного Договору недійсним, суд прийняв до уваги, що обставини щодо сплати грошових коштів за Договором відступлення встановлені рішенням суду в господарській справі № 910/9791/18 і є преюдиційними в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.26 Що стосується твердження позивача про відсутність у Фінансової компанії станом на момент укладення вказаного оспорюваного правочину статусу фінансової установи, суд встановив, що такі доводи спростовуються Свідоцтвом, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке засвідчує реєстрацію відповідача-2 як фінансової установи.

4.27 З огляду на висновки щодо відсутності підстав для визнання недійсним Договору відступлення суд визнав неспроможними доводи позивача про відсутність у відповідача- 2 права на відчуження спірного нерухомого майна.

4.28 За висновком суду, оскільки інші вимоги позивача є фактично похідними від вимог про визнання недійсними договорів, у задоволенні яких відмовлено, то необхідно відмовити і в задоволенні вимог про припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності.

4.29 Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

4.30 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.31 Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.32 За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.33 Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

4.34 У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.35 Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

4.36 Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

4.37 У ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

4.38 Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

4.39 Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України).

4.40 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

4.41 Як вбачається з встановлених судами обставин, приймаючи рішення у справі № 910/9791/18, яке станом на час розгляду даної справи є чинним та не скасовано, Господарський суд міста Києва зазначив про відсутність ознак нікчемності, в тому числі Договору відступлення. При цьому звернення позивача до суду є фактично спробою ревізії судового рішення, яке набрало законної сили.

4.42 З урахуванням наведених законодавчих приписів та за встановлених судами обставин стосовно того, що не знайшли підтвердження доводи позивача про недійсність Договору відступлення, а питання щодо нікчемності цього Договору вже вирішувалось господарськими судами і за результатами розгляду вказано на відсутність ознак нікчемності такого правочину, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні позову про визнання Договору відступлення недійсним.

4.43 Що стосується твердження позивача про відсутність у Фінансової компанії станом на момент укладення вказаного оспорюваного правочину статусу фінансової установи, суди попередніх інстанцій встановили, що такі доводи спростовуються Свідоцтвом, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке засвідчує реєстрацію відповідача-2 як фінансової установи.

4.44 Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів у цій частині не спростовують.

4.45 Щодо решти позовних вимог суд касаційної інстанції виходить з такого.

4.46 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги нікчемністю Договору відступлення позивач також просив визнати недійсними договори: купівлі-продажу нерухомого майна; купівлі-продажу земельної ділянки; іпотеки, та просив витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ТОВ «Сауспальм» на користь ТОВ «Рубікон-ІІ» зазначене нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу та земельну ділянку зазначаючи, що вказане майно необхідно витребувати згідно зі статтями 387, 388 ЦК України.

4.47 Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.48 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 зі справи № 359/3373/16-ц зазначала, що якщо позивач, вважаючи себе власником, прагне витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним (стаття 387 ЦК України), для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 167).

4.49 Отже, у позовних вимогах про визнання недійсними договорів: купівлі-продажу нерухомого майна; купівлі-продажу земельної ділянки; іпотеки належало відмовити із мотивів, наведених у даній постанові, у зв`язку із чим постанову суд апеляційної інстанції належить залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові суду касаційної інстанції, а у позовних вимогах про витребування майна з чужого незаконного володіння правильно відмовлено у позові з мотивів, наведених у пунктах 4.42 та 4.43 цієї постанови.

4.50 Крім того слід зазначити, що згідно частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.51 Отже, захист цивільного права полягає в усуненні тих порушень, які перешкоджали в повній мірі його реалізації, також вбачається, що захист полягає у відновленні права у тих його обсягах, які існували до порушення. Із наведеної норми права також слідує, що при відновленні порушеного права особі не може бути надано за обсягом більше прав, ніж їх існувало до порушення.

4.52 Разом з тим, звернувшись з позовом про витребування спірного майна на свою користь, ТОВ «Рубікон-ІІ» не доводить усунення ним порушення зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з невиконанням якого і було відчужено майно іпотекодержателем у порядку, передбаченому іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку».

4.53 Отже, позивач за результатами звернення з позовом в зазначеній частині прагне досягти за обсягом більше прав, ніж їх існувало до імовірного, на думку позивача, порушення.

4.54 В частині вирішення позовних вимог про припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності суд апеляційної інстанції вказав на те, що вони є похідними від вимог про визнання недійсними договорів, у зв`язку з чим і було відмовлено в позові в цій частині.

4.55 Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

4.56 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.57 Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

4.58 З викладеного вбачається, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

4.59 Отже, припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності на майно має відбуватися на підставі певних юридичних фактів, що випливають із відповідних положень ЦК України і які вже мали місце та підтверджуються певними документами, які особа, яка бажає зареєструвати таке право, або припинити обтяження, має пред`явити державному реєстратору. Примушування ж державного реєстратора до вчинення таких дій шляхом подачі позову про припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності на майно не узгоджується із положеннями ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4.60 Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у цьому випадку в задоволенні позову щодо припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності необхідно було відмовити не у зв`язку з тим, що вказані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними договорів, а у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення його прав, оскільки є неефективним.

4.61 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.62 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.63 За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог про припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності, оскільки спосіб захисту в цій частині не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення прав позивача, тому мотивувальну частину судового рішення у цій частині слід викласти в редакції цієї постанови, а в решті постанову щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

4.64 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 145, 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ» задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 916/2330/21 в частині вирішення позовних вимог про припинення обтяження нерухомого майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2023.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач