Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/18193/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18193/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агрофірма Зодіак» - не з`явився,

Міністерства юстиції України - Бахур А. С.,

Київської міської державної адміністрації - Геращенко В. І.,

Київської міської ради - не з`явився,

Департаменту земельних ресурсів

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Геращенко В. І.,

Приватного нотаріуса Київського

міського нотаріального округу

Бутько Мар`яни Володимирівни - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 (у складі колегії суддів: Яковлєва М. Л. (головуючий), Коробенка Г. П., Шаптали Є. Ю.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (суддя Підченко Ю. О.)

у справі № 910/18193/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак»

до Міністерства юстиції України, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яни Володимирівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Київської міської ради - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак» (далі - ТОВ «Агрофірма Зодіак») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.11.2021 № 3964/5 про задоволення скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент);

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити запис про зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма Зодіак» з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, площею 74,4527 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнято Міністерством юстиції України з порушенням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок розгляду скарг на рішення). При цьому, позивач зазначає, що висновки Міністерства юстиції України, викладені у оскаржуваному наказі не відповідають підставам для задоволення скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, оскільки позивач є належним та правомірним користувачем земельної ділянки; Міністерством юстиції України порушено порядок та процедуру розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; у Міністерства юстиції України була відсутня компетенція щодо розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; скаргу подано неналежним суб`єктом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько М. В. (далі - Приватний нотаріус).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Київської міської ради - Департамент.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року ТОВ «Агрофірма Зодіак» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Крім того, ТОВ «Агрофірма Зодіак» надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції та зазначено, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до вимог ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18193/21 за касаційною скаргою ТОВ «Агрофірма Зодіак» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2023.

Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з викладеними у ній доводами, вважає їх необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення - законними, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Департамент та Київська міська державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, є законними та обґрунтованими, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

15.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ «Агрофірма Зодіак» адвоката Боровець А. М., у якому порушено питання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку з участю зазначеного представника у інших судових засіданнях, призначених на цю ж дату.

17.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання представника Департаменту та Київської міської державної адміністрації Геращенко В. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю зазначеного представника у інших судових засіданнях, призначених на цю ж дату.

У судовому засідання 17.05.2023 розгляд касаційної скарги ТОВ «Агрофірма Зодіак» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 відкладено на 31.05.2023.

30.05.2023 до Верховного Суду надійшла заява Київської міської ради, у якій остання підтримала аргументи Міністерства юстиції України та Департаменту, викладені у відзивах на касаційну скаргу, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, та розглянути касаційну скаргу без участі її представника.

31.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ «Агрофірма Зодіак» адвоката Боровець А. М. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю зазначеного представника у іншому судовому засіданні в Господарському суді міста Києва, призначеному на цю ж дату о 15.00.

Приватний нотаріус не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу та в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

У судовому засідання 31.05.2023, суд касаційної інстанції, заслухавши позицію представників Міністерства юстиції України, Департаменту та Київської міської державної адміністрації, дійшов висновку, що клопотання ТОВ «Агрофірма Зодіак» про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як свідчать матеріали справи, касаційне провадження у справі № 910/18193/21 за касаційною скаргою ТОВ «Агрофірма Зодіак» відкрито згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2023; у подальшому за клопотаннями ТОВ «Агрофірма Зодіак», Департаменту та Київська міська державна адміністрація розгляд справи було відкладено на 31.05.2023.

При вирішенні клопотання ТОВ «Агрофірма Зодіак» в судовому засіданні 31.05.2023 Судом враховано, що ТОВ «Агрофірма Зодіак» вже зверталась з клопотанням про відкладення розгляду справи з тих же підстав, а також те, що судове засідання у справі, яка розглядається, призначено у приміщенні Касаційного господарського суду на 31.05.2023 о 11.30, а у справі у зв`язку з участю в якій представник ТОВ «Агрофірма Зодіак» подав зазначене клопотання - у приміщенні Господарського суду міста Києва 31.05.2023 о 15.00, тобто на різний час та у судах, які знаходяться в одному місті та територіально розташовані неподалік один від одного, що спростовує неможливість прийняття участі представника ТОВ «Агрофірма Зодіак» у розгляді його касаційної скарги у відповідному судовому засіданні.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність учасників справи про дату, час і місце судового засідання, про що також свідчать зміст клопотання ТОВ «Агрофірма Зодіак» та заяви Київської міської ради та те, що Приватний нотаріус не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ТОВ «Агрофірма Зодіак», Київської міської ради, Приватного нотаріусу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Міністерства юстиції України, Департаменту та Київської міської державної адміністрації, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.11.2021 Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 01.11.2021 № 057031-29536, в якій просив скасувати рішення Приватного нотаріуса від 10.09.2021 № 60305 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, площею 74,4527 га, за ТОВ «Агрофірма Зодіак».

Наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2021 № 3964/5 «Про задоволення скарги» скаргу Департаменту від 01.11.2021 № 057031-29536 задоволено у повному обсязі; скасовано рішення Приватного нотаріуса від 10.09.2021 № 60305; анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу; виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству; виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Відповідно до зазначеного наказу за результатами опрацювання скарги було встановлено, що всупереч вимогам статей 18, 18, 22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» на підставі оскаржуваного рішення за ТОВ «Агрофірма Зодіак» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою. Рішення Приватним нотаріусом було прийнято на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами від 24.02.1946 № 548357, виданого Виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих, відповідно до якого за сільськогосподарською артіллю імені Ворошилова закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 1217,3 га; відомості з Державного земельного кадастру від 10.09.2021 № 49423999, отримані в результаті взаємодії, згідно з якими власником (користувачем) земельної ділянки є Виконавчий комітет Київської -Святошинської районної Ради депутатів трудящих, а документом, що посвідчує це право є вищезазначений акт. Однак, ТОВ «Агрофірма Зодіак» як юридична особа було зареєстровано 26.04.2000. Отже, документи не давали змоги встановити набуття права користування за позивачем, а рішення прийнято попри наявні суперечності між поданими документами та отриманими відомостями про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі. Оскільки оскаржуване рішення прийнято з очевидними порушеннями законодавства у сфері державної реєстрації, є достатні підстави для розгляду скарги Міністерством юстиції України невідкладно без розгляду її колегіально.

Предметом розгляду у справі № 910/18193/21, є вимоги ТОВ «Агрофірма Зодіак» про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2021 № 3964/5 про задоволення скарги та зобов`язання Міністерство юстиції України відновити запис про зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма Зодіак» з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, площею 74,4527 га.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірний наказ був прийнятий Міністерством юстиції України відповідно до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування, а отже і зобов`язання Міністерства юстиції України відновити запис про зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма Зодіак».

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ТОВ «Агрофірма Зодіак» посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, від15.10.2020 у справі № 922/11870/20, від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Також, ТОВ «Агрофірма Зодіак» у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень частини 1 статті 8, частини 2 статті 19, частини 3 статті 22, частини 1 статті 58 Конституції України, частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пунктів 8, 9 Порядку розгляду скарг на рішення, статей 73, 74, частини 4 статті 75, статей 86, 99, 269 ГПК України.

Крім того, ТОВ «Агрофірма Зодіак», підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (абзац 1 частини 3 статті 37 зазначеного Закону).

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів (абзац 3 частини 3 статті 37 зазначеного Закону).

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 37 зазначеного Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження наявності у ТОВ «Агрофірма Зодіак» права постійного користування спірною земельною ділянкою позивач посилався на наступні обставини:

- 24.02.1946 на підставі державного акта на вічне користування землею колгоспами № 548357 сільськогосподарській артілі імені Ворошилова с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області було передано у вічне користування землю в кількості 1 217,3 га;

- у 1959 році на базі сільськогосподарських артілей сіл Шпитьки, Горбовичі, Личанка було створене Державне сільськогосподарське підприємство радгосп «Шпитьківський», до складу земель якого увійшла частина заплавних черезсмужних земель колишніх сільськогосподарських артілей ім. Ворошилова «Жовтень»;

- у серпні 1997 року на підставі рішення Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 04.09.1997 № 1922, код 00849445, Радгосп «Шпитьківський» був перетворений в Колективне сільськогосподарське підприємство «Шпитьківське» (далі - КСП «Шпитьківське»);

- цього ж року Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук складено технічний звіт з коригування планових матеріалів зйомок минулих років Державного сільськогосподарського підприємства радгоспу «Шпитьківський» Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким на земельній ділянці знаходиться землекористування Радгоспу «Шпитьківський»;

- КСП «Шпитьківське» отримало у колективну власність земельні ділянки, належні Радгоспу «Шпитьківський», зокрема, земельну ділянку площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі) на підставі Державного акта на право колективної власності на землю за № 108 від 18.08.1999;

- у подальшому КСП «Шпитьківське» було реорганізовано у ТОВ «Агрофірма Зодіак» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпитьківське»;

- рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Агрофірма Зодіак» від 30.03.2000, яке оформлено протоколом № 1, створено ТОВ «Агрофірма Зодіак» в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району Київської області на базі частини майна КСП «Шпитьківське»;

- ТОВ «Агрофірма Зодіак» є правонаступником КСП «Шпитьківське» в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, зокрема, права користування земельною ділянкою площею 74,46 га в межах м. Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі), що підтверджується листом Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 07-22-11/7 від 21.03.2006 та пунктом 1.2. Статуту ТОВ «Агрофірма Зодіак»;

- 28.10.2004 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було затверджено технічний звіт земельно-кадастрової інвентаризації ТОВ «Агрофірма Зодіак»;

- відповідно до технічного звіту із встановлення зовнішніх меж кварталу № 96:001, земельна ділянка площею 748014,95 кв. м за адресою: в межах Дарницького району м. Києва, в міському земельному кадастрі обліковується за ТОВ «Агрофірма Зодіак»;

- 11.02.2021 позивач звернувся до спеціаліста землевпорядника - Фізичної особи-підприємця Ткаченко Н. В. із заявою щодо виготовлення та складання технічної документації на земельну ділянку ТОВ «Агрофірма Зодіак»;

- 10.09.2021 за заявою позивача до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку площею 74.4527 га із присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:96:001:0040 за проектною документацією виготовленою на замовлення ТОВ «Агрофірма Зодіак».

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорюване рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 74,4527 га, кадастровий номер 8000000000:96:001:0040, було прийнято Приватним нотаріусом на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами від 24.02.1946 № 548357, виданого Виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих, відповідно до якого за сільськогосподарською артіллю імені Ворошилова закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 1217,3 га, та відомостей з Державного земельного кадастру від 10.09.2021 № 49423999, згідно з якими власником (користувачем) земельної ділянки є Виконавчий комітет Київської-Святошинської районної Ради депутатів трудящих.

За змістом частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (пункт 1);

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2);

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи (пункт 4);

- виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав) (пункт 7).

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом ті іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, це є підставами для відмови в державній реєстрації прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частини 1, 2).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТО «Агрофірма Зодіак» не надано жодних доказів того, що сільськогосподарська артіль імені Ворошилова (користувач земельної ділянки зазначений в державному акті) реорганізовано/перетворено у TOB «Агрофірма Зодіак».

Судами попередніх інстанцій також правомірно зазначено, що єдиним належним підтвердженням факту реорганізації КСП «Шпитьківське» у ТОВ «Агрофірма Зодіак» є відповідне рішення загальних зборів його членів або зборів уповноважених про реорганізацію, або рішення суду чи арбітражного суду, а рішення загальних зборів TOB «Агрофірма Зодіак» від 30.03.2000, оформлене протоколом № 1, не є рішенням членів КСП «Шпитьківське» та не може підтверджувати таку реорганізацію. Крім того, статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону, а лист Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 07-12-11/7 від 21.03.2006 не є належним і допустимим доказом реорганізації КСП «Шпитьківське».

Аналогічні висновки щодо порядку реорганізації КСП викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20, від 03.06.2020 у справі № 917/841/19).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державний акт на вічне користування землею колгоспами від 24.02.1946 № 548357, було видано на земельну ділянку площею 1217,3 га для сільськогосподарської артілі імені Ворошилова, а відомості з Державного земельного кадастру містять інформацію щодо земельної ділянки площею 74, 4527 га, власником (користувачем) якої є Виконавчий комітет Київської-Святошинської районної Ради депутатів трудящих.

Крім того, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, у позові скаржник зазначає про, те що КСП «Шпитьківське» отримало у колективну власність земельні ділянки належні Радгоспу «Шпитьківський», зокрема, земельну ділянку площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі) на підставі Державного акту на право колективної власності на землю за № 108 від 18.08.1999, однак незважаючи на вимоги суду, цей держаний акт суду надано не було.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що Приватним нотаріусом не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями в Державному земельному кадастрі.

Доводи скаржника про те, що подані ним документи були належними та достатніми підставами, які свідчили про наявність у TOB «Агрофірма Зодіак» права користування земельною ділянкою, які необхідно було відобразити в Державному реєстрі прав, не узгоджуються з нормами чинного законодавства та спростовуються викладеним вище обставинами.

Отже доводи ТОВ «Агрофірма Зодіак», що висновки Міністерства юстиції України, викладені у оскаржуваному наказі, не відповідають підставам для задоволення скарги, не знайшли свого підтвердження.

Згідно з пунктом 4 Порядку розгляду скарг на рішення розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Так, часиною 1 статті 20 зазначеного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін, не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Пунктом 5 Порядку розгляду скарг на рішення передбачено, що Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні.

Якщо під час розгляду Міністерством юстиції України скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, розгляд такої скарги здійснюється Міністерством юстиції України невідкладно без розгляду її колегіально (абзац 2 пункту 8 Порядку розгляду скарг на рішення).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що скарга Департаменту від 01.11.2021 № 057031-29536 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 126955-9-21, а розгляд її на наявність підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю здійснено не пізніше наступного робочого дня, тобто 03.11.2021, в свою чергу 04.11.2021, без розгляду скарги колегіально, Офісом протидії рейдерству в робочому порядку підготовлено службову записку щодо необхідності розгляду зазначеної скарги невідкладно без розгляду колегіально, яку погоджено Першим заступником Міністра юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містять переліку та критеріїв оцінки віднесення правопорушень у сфері державної реєстрації до очевидних, тому наявність підстав для віднесення конкретного правопорушення до категорії очевидних оцінюється безпосередньо Міністерством юстиції України під час розгляду скарги в силу наявності дискреційних повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 Цивільного кодексу України).

Отже, Міністерство юстиції України не має права здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у таких випадках: коли право набуто на підставі судового рішення; коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2021 у справі № 362/4956/21 про передачу справи за підсудністю, на яку посилається скаржник як на підставу існування спору про право на спірну земельну ділянку, не можливо встановити, що спір виник саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040.

Крім того, судом апеляційної інстанцій правомірно зазначено, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2021 у справі № 362/5342/21, якою фізичній особі відмовлено у відкритті провадження за позовом до ТОВ «Агрофірма Зодіак» не може свідчити про наявність судового спору.

Отже, під час прийняття спірного наказу Міністерство юстиції України діяло в межах та у спосіб, визначені як нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так і Порядку розгляду скарг на рішення.

За таких обставин, доводи ТОВ «Агрофірма Зодіак» про порушення Міністерством юстиції України порядку та процедури розгляду скарги на рішення державного реєстратора та щодо відсутності у Міністерства юстиції України компетенції щодо розгляду такої скарги, також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 розташована в межах міста Києва та відноситься до територіальної громади міста Києва.

Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (зі змінами від 10.03.2016 № 144/144):

- Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин. Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста (пункт 1.1);

- основними завданнями Департаменту, зокрема, є: здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 2.2);

- Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень, зокрема, забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади міста Києва та земель державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, а також виконує інші, делеговані Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) повноваження (пункт 3.1).

Статтею 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної і комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, виключно для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпеченню діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»;

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Отже, у розумінні статті 92 ЗК України, ТОВ «Агрофірма Зодіак» не відноситься до суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 ЗК України, якою визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Київська міська рада як власник та розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень щодо передачі у власність або користування будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 не приймала.

Таким чином, Департамент в межах наданих йому повноважень звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою щодо скасування рішення Приватного нотаріуса від 10.09.2021 № 60305624 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:001:00407 за ТОВ «Агрофірма Зодіак», площею 74,4527 га, що розташована в межах міста Києва та є його комунальною власності.

Отже, доводи скаржника щодо подання скарги на рішення державного реєстратора неналежним суб`єктом, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також, Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій преюдиційних, на його думку, обставин, встановлених в межах адміністративної справи № 640/36503/21 (щодо переходу до нього прав на спірну земельну ділянку), виходячи з такого.

Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, що набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що набрав законної сили. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, яка є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/10892/21).

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування).

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України, викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

Предметом розгляду у справі № 640/36503/21 були вимоги Приватного нотаріуса до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», треті особи - ТОВ «Агрофірма Зодіак», Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада про:

- визнання протиправним та скасування пункту 3 результативної частини наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2021 № 3964/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватному нотаріусу, виконання якого покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи»;

- зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити доступ Приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд звертає увагу, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 18.09.2018 у справі № 823/218/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18, від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Разом з тим, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарський кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Таким чином, з огляду на предмет і підстави адміністративного спору у справі № 640/36503/21, на яку посилається скаржник, та на зазначені вище положення чинного законодавства, а також враховуючи те, що в адміністративних правовідносинах в межах адміністративних спорів, на відміну від господарських, спори про право не вирішуються, тому обставини щодо переходу до ТОВ «Агрофірма Зодіак» прав на спірну земельну ділянку відповідно до наведених правових висновків Верховного Суду підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, що і було зроблено судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма Зодіак» зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, від15.10.2020 у справі № 922/11870/20, від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у справах № 826/3442/17, № 826/19452/16, № 826/8976/17, № 826/9046/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд приймаючи відповідні рішення у зазначених справах, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин порушення/дотримання Міністерством юстиції України процедури колегіального розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

У справі № 910/18193/21, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством юстиції України скаргу Департаменту було розглянуто невідкладно без розгляду її колегіально у зв`язку з встановленням наявність очевидних порушень закону в рішенні державного реєстратора, без порушення порядку та процедури розгляду таких скарг.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 (за заявою про визнання банкрутом), від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20 (за позовом про стягнення суми), від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19 (за позовом про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення суми), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 (за позовом про зобов`язання вчинити дії та визнання договору припиненим), від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (за позовом про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки), від 21.12.2020 у справі № 916/401/17 (за позовом про визнання недійсним договору) не беруться Судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені Судом не у подібних правовідносинах, з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

Однією із підстав касаційного оскарження ТОВ «Агрофірма Зодіак» рішень судів попередніх інстанцій також є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма Зодіак» зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини 1 статті 8, частини 2 статті 19, частини 3 статті 22, частини 1 статті 58 Конституції України, частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пунктів 8, 9 Порядку розгляду скарг на рішення, статей 73, 74, частини 4 статті 75, статей 86, 99, 269 ГПК України.

При цьому, скаржник зазначаючи норми права, щодо яких необхідним є формування висновків Верховного Суду, не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновки щодо застосування цих норм відсутні, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновків Верховного Суду із зазначених скаржником питань, оскільки скаржник не довів необхідності їх формування.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що переглядається, ТОВ «Агрофірма Зодіак» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, оскільки судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, урахувавши обставини справи, предмет позову, характер спірних правовідносин, дійшов висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору.

З огляду на те, що відповідно до положень статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення зазначеної експертизи.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не підтвердилися під час касаційного провадження.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки фактичних обставин у справі, яка розглядається, та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/18193/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий