Постанова

від 07.06.2023 по справі 183/4018/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4134/23 Справа № 183/4018/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом №2-1351 від 17 липня 2004 року та державного акту на право приватної власності серія ДП №087745, він є власником земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:00077, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

20 травня 2005 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, у відповідності до якого позивач надав ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,21 га.

29 червня 2009 року до договору оренди укладено додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2021 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 656 грн; визначено, що Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, здійснює оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га, на підставі попередньої заяви Орендодавця; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року.

У подальшому позивачу стало відомо, що на сьогоднішній день право оренди належної йому земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське». Проте, обидва відповідачі не виконують належним чином умови договору щодо сплати орендної плати. Зокрема, у період з 2017 по 2021 рік не виконувалися зобов`язання з поставки 1 тони соломи та не надаються послуги по обробітку присадибних земельної ділянки позивача. При цьому, розрахунки у грошовій формі проведено не у повному обсязі.

У зв`язку з чим, посилаючись на систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати в натуральній та відробітковій формах за 2017-2021 рр., а також несвоєчасної та неповної сплати орендної плати в грошовій, позивач просив суд задовольнити позов та розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,21 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:00077.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року у позові ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», відповідно до ст.360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачу на підставі державного акту на право приватної власності серія ДП №087745, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2-1351 від 17 липня 2004 року, належить земельна ділянка площею 43,21 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:00077, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.14).

Позивач передав вищевказану земельну ділянку ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» у строкове платне користування на підставі Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі 29 червня 2005 року за №04:05:126:02304 (а.с.11).

29 червня 2009 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2021 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 656 грн; визначено, що Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, здійснює оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (а.с13).

25 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладено Додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року (а.с.61).

У п.4.1 тексту додаткової угоди сторонами погоджено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га, на підставі попередньої заяви Орендодавця; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року.

При цьому, у цій редакції договору не передбачено подання у письмовій формі заяви про оранку та культивацію, завезення соломи до садиби орендодавця.

17 квітня 2018 року між позивачем, ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та додаткової угоди від 25 листопада 2016 року.

Відповідно п. 1 даної Додаткової угоди 29 березня 2018 року - зі згоди позивача, (яка виражається шляхом підписання даної Угоди), ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» передає, а ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди (а.с.58).

За пунктом 4 Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року - Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн, а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем (а.с.58).

На виконання вказаної додаткової угоди, 17 квітня 2018 року сторони склали акт прийому-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:004:00077 (а.с.60).

Водночас, суд першої інстанції звертав увагу, що надана позивачем інформація з Державного земельного кадастру від 01 червня 2021 року про те, що за ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» право оренди зареєстроване 30 липня 2017 року не відповідає змісту наявного у справі договору, а також суперечить наданій позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17 січня 2022 року, у якому наявна інформація про зареєстрований договір оренди від 17 квітня 2018 року з ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт систематичного невиконання обов`язку орендаря зі сплати орендної плати, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 29 березня 2018 року, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання додатку до договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що у договорі, з урахуванням додаткової угоди, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню). Разом з тим, починаючи з 2017 року позивач не отримує орендну плату, зокрема, в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки та надання послуг з поставки 1 тони соломи до її садиби, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

Так, докази виплати орендної плати у грошовій формі за 2017 рік в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, стосовно виплати орендної плати у грошовій формі за 2018-2020 роки, районним судом було установлено наступне.

В матеріалах справи наявні докази виплати орендної плати за спірним договором оренди у грошовій формі ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» за 2018 рік у розмірі: 871 грн (а.с.47,48), 6533 грн (а.с.49,50), 186,87 грн (а.с.51,52), 1990,95 грн (а.с.53,54). Всього у 2018 році у грошовій формі сплачено 9581,82 грн.

При цьому, надану відповідачем відомість на виплату готівки від 16 квітня 2018 року на суму 1500 грн, суд першої інстанції відхилив як доказ виплати орендної плати, оскільки ці кошти ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» виплатило до набуття прав орендаря за спірним договором.

10 травня 2019 року ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» сплачено орендну плату у сумі 8711 грн (а.с.55,56).

20 серпня 2020 року ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» сплачено орендну плату у сумі 8711 грн (а.с57).

Відтак, факт несвоєчасної виплати орендної плати у грошовій формі за 2018-2019 роки не знайшов підтвердження у судовому засіданні суду першої інстанції, а будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині скаржником до суду апеляційної інстанції також не було надано.

Водночас, станом на час звернення позивача з цим позовом, строк виплати орендної плати за 2021 рік не настав, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мотивовано вважав посилання позивача на невиплату орендної плати у 2021 році передчасними та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в частині не надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки та надання послуг з поставки 1 тони соломи до його садиби є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага на які розраховував, колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у письмових поясненнях, представник позивача висловила незгоду з відомостями, викладеними у відзиві. Представник позивача зазначала, що твердження відповідача про те, що позивач не звертався із заявами про оранку та культивацію не відповідають дійсності, реєстрація таких заяв відповідачем умовами договору не передбачена. Відповідачем навмисно створені несприятливі умови для реалізації права позивача у натуральній та відробітковій формах, оскільки при зверненні до відповідача із заявами, останній відмовлявся їх приймати, мотивуючи необхідністю їх направлення засобами поштового зв`язку.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Зазначений порядок подання письмових звернень є загальновідомим, усталеним правилом поведінки у сфері ділового обороту, тобто нічим іншим, як звичаєм ділового обороту.

У справі, яка переглядається, районним судом було встановлено, що відповідачем не здійснено поставку соломи до садиби орендодавця, а також не здійснено оранку та культивацію присадибної ділянки, що відповідачем у свою чергу не заперечувалося, при цьому, зазначаючи, що це не є обов`язковим з огляду на відсутність письмової заяви орендодавця.

Згідно п.4.3 додаткової угоди від 18 квітня 2018 року, сторони домовились внести зміни до розділу 2 «Орендна плата» та викласти його в наступній редакції: «п.4.1. За користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 8116,11 грн, а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря, на підставі поданої письмової заяви орендодавцем».

Також зі змісту договору, укладеного сторонами, з урахуванням внесених додатковою угодою змін, вбачається, що орендар не брав на себе обов`язок здійснювати безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця, безумовно та за відсутності письмової заяви орендодавця. Виникнення такого обов`язку сторони обумовили наявністю поданої письмової заяви орендодавця.

Проте, надані представником позивача заяви на здійснення поставки соломи, обробітку присадибної земельної ділянки (оранку та культивації) за 2018, 2019, 2020 роки (а.с.88-91) не є доказом подання їх відповідачеві, оскільки не містять жодних відміток чи інших доказів їх отримання відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене, доводи апелянта про усталену процедуру подання таких заяв без реєстрації колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Натомість, діючи розумно і добросовісно, позивач не позбавлений був можливості подати такі заяви засобами поштового зв`язку вже після першого випадку невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формі.

Відтак, з огляду на відсутність доказів подання відповідних письмових заяв орендарю, які після укладення додаткової угоди від 18 квітня 2018 року стали умовою здійснення оранки, культивації та поставки соломи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності факту невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки міськрайонний суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу та надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова