Постанова

від 08.06.2023 по справі 199/9635/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4594/23 Справа № 199/9635/22 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 199/9635/22

Номер провадження 22-ц/803/4594/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС»

третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бєликов Вадим Ігорович, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2023 року головуючого судді Спаї В. В. по цивільній справі про визнання припиненими трудових відносин,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» (далі - ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС»), третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин.

Позов мотивований тим, що рішенням одноосібного засновника товариства від 11 лютого 2022 року, наказом по товариству від 11 лютого 2022 року позивача призначено на посаду директора товариства із заробітною платою згідно штатного розпису.

05 жовтня 2022 року позивач, як найманий працівник, звернулася до товариства із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням, але станом на 06 жовтня 2022 року засновником не прийняте рішення про звільнення директора товариства та не подані відповідні документи до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням уточнення позовних вимог від 01 березня 2023 року, просила : - визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 06 жовтня 2022 року; - зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести зміни до запису, що містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі, щодо відомостей про керівника (директора) ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішенням, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про керівника (директора) ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 06 жовтня 2022 року; - зобов`язати ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади директора у відповідності до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України; - стягнути з ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2023 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС», третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин, з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бєликов В. І., просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що судом не досліджені всі докази у сукупності, що надають змогу дійти висновку про наявність факту припинення трудових відносин з відповідачем, у зв`язку із фактичним звільненням позивача і поданням відповідного повідомлення до ДПС. Вважають, що зазначене вказує на відсутність корпоративних відносин між позивачем та відповідачем станом на день звернення до суду та розгляду справи. У схожих спірних правовідносинах, судами, зокрема Верховним Судом, зроблено висновок, що у випадку якщо роботодавцем не прийняте рішення про звільнення та (або) не виконано обов`язку, передбаченого КЗпП України, отже право позивача на припинення трудового договору (контракту) порушується. В такому разі правильний спосіб захисту порушених прав є визнання трудових відносин припиненими. Саме таке судове рішення було ухвалене Верховним Судом у справі № 377/169/20, з урахуванням чого, суд першої інстанції мав застосувати зазначену судову практику у даній справі та задовольнити позов. Враховуючи порушення прав позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його прав, гарантованих Конституцією України.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бєликов В. І. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 ,представник відповідача ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТ»,представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 151,152,153,154).Від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 155). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення №1 одноосібного засновника ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» від 11 лютого 2022 року громадянином Португалії ОСОБА_2 створено ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС», затверджено Статут товариства та визначено, що виконавчим органом товариства є директор на посаду якого призначено ОСОБА_1 .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №326933794055 від 14 лютого 2022 року, вбачається запис в Єдиному державному реєстрі щодо товариства 11 лютого 2022 року за №1002241020000099961.

11 лютого 2022 року позивач подала заяву на своє ім`я, як директора товариства, про прийняття на посаду директора товариства на повний день з 11 лютого 2022 року з окладом згідно штатного розпису та видала наказ № 1 від 11 лютого 2022 року «Про призначення директора», в якому зазначено, що відповідно до рішення № 1 про створення ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС від 11 лютого 2022 року приступає до виконання обов`язків директора з 11 лютого 2022 року згідно зі штатним розкладом.

05 жовтня 2022 року позивач подала заяву на своє ім`я, як директора товариства, про звільнення з роботи ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» з посади директора з 06 жовтня 2022 року за власним бажанням та видала наказ № 2-к/тр від 06 жовтня 2022 року «Про припинення трудового договору (контракту)».

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач була обрана до одноособового виконавчого органу товариства та питання щодо її обрання (призначення) на посаду директора, а відтак питання припинення повноважень одноособового виконавчого органу віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства. Таким чином, спір між позивачем, як членом виконавчого органу товариства, та товариством щодо припинення повноважень (звільнення) позивача, як члена виконавчого органу, відноситься до корпоративних спорів. Тому, суд першої інстанції, зазначивши, що визначальним у даному спорі є корпоративні правовідносини, а саме правовідносини щодо припинення повноважень позивача, як члена виконавчого органу товариства, які вирішуються загальними зборами товариства, як вищим органом управління товариства, дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, що узгоджується з правовою позицією викладеною, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

У даній справі позивач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» з вимогою про визнання припиненими трудових відносин на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Закриваючи провадження у даній справі з тих підстав, що даний спір є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції не перевірив належним чином правовідносин сторін та помилково послався на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, оскільки предметом розгляду у вказаних справах є оскарження рішення загальних зборів щодо звільнення керівника виконавчого органу товариства.

Суд першої інстанції не перевірив ,чи керівник ОСОБА_1 вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на належне та своєчасне повідомлення засновника ТОВ «ВАЙТ ЕПЛ ІНВЕСТМЕНТС» про звільнення з посади директора з 06 жовтня 2022 року за власним бажання; чи виконані керівником вимоги Закону України ««Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту (постанова ВС по справі № 911/719/21 );чи виник спір щодо реалізації працівником своїх трудових прав,зокрема права на звільнення на підставі ст.38 КЗпП України ,та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2023 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бєликов Вадим Ігорович, - задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: