Ухвала

від 18.08.2023 по справі 199/9635/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9635/22

(2/199/2099/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Хамула А.С.,

за участю представника позивача Дарчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Епл Інвестмент», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання трудових відносини припиненими, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання останнім складом суду на 18 серпня 2023 року.

В ході судового засідання судом за власною ініціативою поставлено питання про можливість закриття провадження у справі на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України у зв`язку із тим, що з огляду на предмет, підстави позову, сторони по справі, а також з огляду на останню правову позицію Верховного Суду, яка у відповідності до ст.263 ч.4 ЦПК України є обов`язковою для застосування, спір між сторонами належить до юрисдикції господарського суду.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в нього не має повноважень на висловлення позиції щодо поставленого судом процесуального питання, хоча ордер і не містить відповідних застережень щодо цього.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.211, 223, 240 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання за наведеної явки учасників справи задля вирішення поставленого за ініціативою суду процесуального питання про можливість закриття провадження у справі.

Вислухавши представника позивача, ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа №199/9635/22 (провадження №2/199/2099/23) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Епл Інвестмент», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання трудових відносини припиненими, зобов`язання вчинити певні дії. У своєму позові позивач, посилаючись на те, що вона підставі рішення одноосібного засновника відповідача від 11 лютого 2022 року та своєї заяви від тієї ж дати обіймає посаду директора відповідача. 05 жовтня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення з посади за власним бажанням, однак станом на 06 жовтня 2022 року і дотепер засновником відповідача не прийнято відповідне рішення про звільнення позивача, як директора, та не подано відповідний пакет документів до реєстраційної служби.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст.3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (ст.38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №510/456/17, від 08 листопада 2019 року по справі №667/1/16, від 04 лютого 2020 року по справі №915/540/16 (п.34), від 19 лютого 2020 року по справі №145/166/18 (п.53), від 12 січня 2021 року по справі №127/21764/17).

Суд з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі ст.38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

За змістом п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (ч.1 ст.84, ч.2 ст.113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (ч.1 ст.140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1, 2 ст.97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ч.1 ст.28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац 4 п.3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 по справі №1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч.1 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (ч.2 ст.99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (ч.4 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (ч.5 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач є одноосібним виконавчим органом (директором) відповідача та згідно з відомостями з ЄДР наділена правом вчиняти дії від імені товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (ч.ч.1, 3 ст.38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (ч.1 ст.98 ЦК України).

Судом з матеріалів справи встановив, що згідно з п.п.4.3, 5.4, 5.5, 6.3 Статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів його учасників належить обрання директора та вирішення будь-яких інших питань, віднесених чинним законодавством до компетенції загальних зборів.

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За змістом ч.13 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (ч.ч.2, 3 ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч.1 ст.37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі ст.38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (п.5.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року по справі №911/719/21).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі ст.38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції (п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року по справі №448/362/22).

Суд зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Відповідно до ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України).

Згідно ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини спірних правовідносин сторін в контексті наведених вище норм законодавства та правової позиції, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду не в порядку цивільного, а господарського судочинства. За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України.

При цьому, викладене вище мотивування закриття провадження у справі повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 червня 2023 року по справі №448/362/22. Зокрема у своїй постанові суд касаційної інстанції відступив від правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 24 грудня 2019 року по справі №758/1861/18, а також виклав наступний висновок щодо застосування норм процесуального права: господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК України). За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст.133 ч.2 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.7ч.ч.1,2Закону України«Про судовийзбір» сплаченасума судовогозбору повертаєтьсяза клопотаннямособи,яка йогосплатила,за ухвалоюсуду,зокрема,в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в загальному розмірі 4132 гривень, однак даною ухвалою суду провадження цивільній справі закрито, що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у позивача права на повернення сплаченого нею судового збору в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.19, 133, 255, 256, 258, 260, 261, 353-355, 377 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі №199/9635/22 (провадження №2/199/2099/23) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Епл Інвестмент», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання трудових відносини припиненими, зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повернути позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений при подачі до суду позовної заяви, провадження у справі за якою закрито даною ухвалою, судовий збір в загальному розмірі 4132 гривень, перерахований згідно квитанції ID: 7197-7807-4926-8241 від 28 грудня 2022 року на суму 992,4 гривень, квитанції ID: 3029-2652-4947-6139 від 28 грудня 2022 року на суму 992,4 гривень, квитанції 32527898800006407223 від 28 лютого 2023 року на суму 1073,6 гривень, квитанції про сплату №7223 від 28 лютого 2023 року на суму 1073,6 гривень.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 21 серпня 2023 року.

Суддя А.М. Авраменко