Ухвала

від 15.06.2023 по справі 203/138/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2021/23 Справа № 203/138/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020040030001942 від 28 жовтня 2020 року, за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-30.12.2016 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 2 ст. 94, ч. 1 ст. 20 КК України застосовано амбулаторне психічне лікування,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що факт вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_8 підтверджується перевіреними судом доказами, а саме матеріалами кримінального провадження, тоді як висновком судово-психіатричної експертизи №209 від 23 грудня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_8 страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної, внаслідок чого він не може усвідомлювати свої дій і керувати ними, а тому потребує застосування, відносно нього, примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної закладу зі звичайним наглядом.

Згідно з обставинами провадження, 27.10.2020 приблизно о 22-00 год. ОСОБА_8 зайшов на територію адміністративної будівлі по пр. Д.Яворницького, 93 в м. Дніпро, піднявшись на третій поверх, побачив кабінет №347. О 22-05 год., скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, шляхом підбору ключа, ОСОБА_8 проник до приміщення кабінету №347, доступу до якого останній не мав, в якому наявні виходи у кабінет №345 та №349 з яких останній взяв зі столу майно, яке належить Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургів і гірничої промисловості України, а саме: ноутбук марки Asus чорного кольору, MB.VER:k55VD, check number: 1739Р1NOCY18910802F, вартістю 5 200,00 гривень; Ноутбук марки Acer чорного кольору, aspire 7720/.,model і с k 7 0 aspire 7720/-1 A2G16mi snid 7413161216, вартістю 5 200,00 гривень, пилу циркулярну CS 5012 MS вартістю 1 537,00 гривень.

В подальшому, помістивши вищевказане майно у мішок, вийшов з приміщення, пересуваючи викрадене майно по поверху вищевказаної будівлі, таким чином викрав зазначене майно, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 11 937 гривень 00 копійок.

Однак ОСОБА_8 не встиг виконати усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, та не зміг його закінчити з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений співробітниками охорони.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а також виключити ознаку повторності.

Прокурор зазначає, що висновки суду про наявність умислу, мотиву та мети не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону України про кримінальну відповідальність, який визначає, що умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність, в той час як мотивом злочину слід вважати усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином, а мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Прокурор зауважує, що висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_8 є неосудним, що виключає наявність у свідомості останнього чітко сформованого умислу, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину. Окрім наведеного, прокурор вважає, що з огляду на положення ст.ст. 11, 18, 32 КК України у разі вчення суспільно небезпечних діянь особою у стані неосудності відповідні діяння не можуть бути кваліфіковані за ознакою повторності.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість.

Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямий умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства.

Цілеспрямованість є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Разом з тим, особа може бути позбавлена здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за визначеними у ч.2 ст.19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Тобто, осудність - це юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов`язкова ознака суб`єкта злочину, та лише психічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здатна розуміти те, що чинить і тому може бути відповідальною за свої діяння. В той час, як неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки при такому стані особа під час вчинення діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної психіки, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Викладене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 26 червня 2019 року у справі №202/5997/17 та від 13 травня 2021 року у справі №204/8241/17.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, висновку судово-психіатричної експертизи №209 від 23 грудня 2020 року, ОСОБА_8 страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної, внаслідок чого не може усвідомлювати свої дій і керувати ними, а тому потребує застосування, відносно нього, примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної закладу зі звичайним наглядом.

Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_8 скоїв суспільно небезпечне діяння у стані неосудності є правильними з огляду на наявність хворобливого розладу психічної діяльності, тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК України застосував примусові заходи медичного характеру, що прокурором не оскаржується.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив в своїй ухвалі про спрямованість умислу ОСОБА_8 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а так само про мету та мотив його дій, оскільки, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, це є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини і прояв цих ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

З наведених мотивів колегія суддів вважає безпідставним й посилання на повторність. Суд звертає увагу на те, що повторність має місце лише за умови вчинення особою саме злочину.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.

З цих підстав апеляційний суд вважає, що доводи прокурора є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню, шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали посилання на ознаку повторності, спрямованість умислу, мету і мотив дій при вчиненні ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 змінити.

Виключити з мотивувальної частини посилання на ознаку повторності, спрямованість умислу, мету і мотив дій при вчиненні ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4