Постанова

від 14.06.2023 по справі 274/3294/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 274/3294/21

провадження № 61-12291св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Корбута В. В.

від 08 серпня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

від 03 листопада 2022 року,

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області зазначала, що рішенням Швайківської сільської ради 10 сесії ради від 12 листопада 2019 року № 373 надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності учасникам бойових дій, а рішенням Швайківської сільської ради 17 сесії від 23 червня 2020 року № 590 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у приватну власність громадянам земельні ділянки, зокрема:

· ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0116;

· ОСОБА_2 , земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0113;

· ОСОБА_3 , земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0109;

· ОСОБА_4 , земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0117.

3. У серпні, жовтні 2020 року зазначені земельні ділянки були відчужені на користь одного громадянина - ОСОБА_5 .

4. Після виборних змін складу сільської ради, за наслідком моніторингу складу земель територіальної громади було виявлено факт службового підроблення рішень сільської ради попереднього скликання, за якими 12 громадян, в основному мешканці Жмеринського району Вінницької області, без статусу «учасник бойових дій» та відповідного голосування депутатами за це питання, отримали у власність землі сільськогосподарського призначення Швайкіської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, як учасники бойових дій.

5. У зв`язку із наведеними обставинами в Швайкіській сільській раді Бердичівського району Житомирської області було проведено службову перевірку і встановлено, що заяви вказаних громадян не розглядалися на земельній комісії ради, по ним не готувались відповідні проєкти рішень та на сесії ради депутати не голосували щодо них.

6. Позивач посилався на те, що зазначені земельні ділянки вибули з комунальної власності без волі їх власника, з порушенням порядку, передбаченого частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що є підставою для їх витребування від добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

7. Ураховуючи наведене, Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області просила суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки та повернути їх їй у власність, а саме: земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0117; земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0113; земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0116; земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0109.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, позов Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до ОСОБА_5 задоволено.

9. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки: площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0117; площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0113; площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0116; площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0109, та повернуто їх у власність Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

10. У задоволенні позову Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 відмовлено.

11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивоване тим, що спірні земельні ділянки вибули з володіння Швайківської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області, від імені якої діяла Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області, поза її волею, з огляду на те, що такі ділянки передавалися у власність учасників бойових дій (антитерористичної операції), якими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є. Також ці особи не є мешканцями Швайківської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області. Оскаржувані рішення сільської ради є незаконними, оскільки прийняті з порушенням регламенту - питання про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у приватну власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не розглядалось на комісії з питань земельних відносин, архітектури та містобудування, а під час прийняття рішення від 23 червня 2020 року № 590 головою Швайківської сільської ради ОСОБА_6 не виносилось питання про передачу спірних земельних ділянок відповідачам. Обраний позивачем спосіб захисту прав визнаний ефективним. При цьому з огляду на те, що власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_5 , вимоги, заявлені до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , визнані такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на те, що заявлені до неналежних відповідачів.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. У грудні 2022 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат

Кушнеренко І. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

14. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня

2018 року у справі № 820/4149/17, постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 805/2296/17-а, від 02 липня 2020 року у справі

№ 825/2228/18, від 13 квітня 2022 року у справі № 359/3659/18, від 18 травня 2022 року у справі № 154/3345/16.

15. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано право відповідачів на безкоштовну приватизацію земельних ділянок незалежно від їх місця реєстрації чи проживання. Оспорюваними рішеннями Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області не було порушено прав інших осіб, зокрема учасників АТО, при цьому підстави для відмови у передані відповідачам спірних земельних ділянок у власність були відсутні.

16. Зосереджує увагу на відсутності у матеріалах справи доказів не передання на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури та містобудування при виконавчому комітеті Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області заяв відповідачів про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою спірних земельних ділянок. Більш того, вважає, що допущення позивачем будь-яких процедурних порушень (не винесення на розгляд постійної комісії) не можуть ставитися у вину відповідачам, які добросовісно покладалися на законність процедури розгляду сільською радою їхніх заяв.

17. Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 статті 33 регламенту Швайківської сільської ради Бердичівського району щодо можливості винесення на розгляд сесії ради питання, яке не було попередньо розглянуте на засіданні постійної комісії.

18. Зазначає, що він є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, а тому стягнення з нього суми судового збору є безпідставним.

19. Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій помилково було визнано інших відповідачів у справі неналежними, оскільки саме ними було використано своє право на безоплатну приватизацію відповідної категорії земельних ділянок, сплачено податки та понесено витрати на розробку проєктів землеустрою. Більш того, вони будуть зобов`язані повернути добросовісному набувачу кошти, отримані при продажу спірних земельних ділянок.

20. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним, а суди не мали права надавати оцінку законності прийнятих Швайківською сільською радою Бердичівського району Житомирської області рішень, оскільки це не було предметом позову.

21. Додатково зазначає про невстановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі показам свідків. Також посилається на безпідставність відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні його заяви про допит свідка, а саме колишнього сільського голови Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 , а також наявність обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції (розгляд справи за відсутності належних чином повідомлених відповідачів). Крім того, вважає, що при розгляді питання законності оспорюваних рішень Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області необхідно було залучити осіб, які приймали участь у їх прийнятті.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 274/3294/21 за касаційною скаргою ОСОБА_5 , витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Кушнеренко І. В., про зупинення дії рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2022 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.

23. 30 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

25. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2023 року справу розподілено

судді-доповідачеві.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 05 листопада 2019 року громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися із заявами до голови Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 про передачу у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, розташованих на території Швайськівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області поза межами населеного пункту площею 2,0 га

27. Рішенням Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області 10 сесії VІІ скликання від 12 листопада 2019 року № 373 «Про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності учасникам бойових дій» було надано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

28. У Додатку №1 до вказаного рішення наведено перелік осіб (10 осіб), яким надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності, до якого включені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначено їхні ідентифікаційні номери, орієнтовні площі земельних ділянок, місце розташування та кадастрові номери.

29. 18 червня 2020 року зазначені громадяни звернулися із заявами до голови Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 про затвердження проєктів землеустрою спірних земельних ділянок.

30. У Швайківській сільській раді попереднього скликання була створена комісія з питань земельних відносин, архітектури та містобудування, яка діяла відповідно до Положення про постійні депутатські комісії Швайківської сільської ради сьомого скликання.

31. Із протоколу від 18 червня 2020 року № 4 та висновку від 18 червня

2020 року № 50 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у приватну власність громадянам» слідує, що комісія не розглядала жодних заяв відповідачів щодо виділення земельних ділянок.

32. Згідно із змістом протоколу від 18 червня 2020 року № 4 голова Швайківської сільської ради Бердчівського району Житомирської області ОСОБА_6 не вносив відповідне питання щодо виділення земельних ділянок саме громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , всупереч положенням регламенту сільської ради. Вказані обставини також узгоджуються із показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які, зокрема, підтвердили, що на засіданні сесії сільської ради розглядалося питання щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій, а питання щодо виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не ставилося взагалі.

33. Рішенням Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області 17 сесії VІІ скликання від 23 червня 2020 року № 590 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у приватну власність громадянам» було затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та передано у приватну власність ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0116, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0113, ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0109, ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883900:02:000:0117, для ведення особистого селянського господарства.

34. Із протоколу 17 сесії ради VІІ скликання від 23 червня 2020 року вбачається, що депутати вирішували питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у приватну власність громадянам-учасникам АТО.

35. Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власником вказаних земельних ділянок є ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 12 серпня 2020 року, від 22 серпня 2020 року, від 23 жовтня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

36. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо правомірності набуття права власності на землю

42. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

43. Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

44. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

45. У частинах першій-третій статті 116 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

46. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

47. Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

48. Зі змісту наведених вище норм закону та з урахування загальних принципів земельного законодавства слідує, що держава гарантує кожній особі, яка, маючи право на отримання у користування чи власність земельної ділянки, виявила на це бажання, її отримання в кінцевому результаті, за умови наявності вільних земельних ділянок, дотримання їх норм та встановленого для цього порядку, а також непорушення прав інших осіб. Такий підхід, передбачає рівність прав всіх громадян та забезпечується шляхом справедливого та об`єктивного розгляду таких питань органами, уповноваженими на передачу земельних ділянок у власність чи користування.

49. Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

50. Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

51. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

52. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 46 та частини п`ятнадцятої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та перебували у комунальній власності.

54. Відповідно до статті 31 регламенту Швайківської сільської ради сьомого скликання визначено, що проєкт порядку денного сесії ради не пізніше як за два тижні до дати початку сесії ради формує Швайківський сільський голова, зокрема, на основі пропозицій постійних та інших комісій ради.

55. Згідно зі статтею 33 регламенту включенню питання до проєкту порядку денного та його внесенню на розгляд пленарного засідання ради передує попередній розгляд цього проєкту в постійних комісіях ради, до сфери повноважень яких належать ці питання (якщо це рішення не процедурне). Питання, які не були попередньо розглянуті відповідними постійними комісіями ради до порядку денного не включаються та не розглядаються на сесії.

56. Під час прийняття невідкладних рішень на вимогу Швайківського сільського голови за погодження не менше половини зареєстрованих на засіданні депутатів засідання відповідної комісії з розгляду внесеного подання до порядку денного питання може бути проведене під час пленарного засідання.

57. Встановлено, що під час передачі Швайківською сільською радою Бердичівського району Житомирської області спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 було порушено порядок затвердження технічної документації на такі ділянки та вирішення питання про передачу указаними заявниками права власності на землю територіальної громади. Більш того, була відсутня воля власника на їх передачу на користь зазначених осіб, оскільки дозвіл на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності надано учасникам бойових дій, однак відповідачі такими не є, не мають пільг щодо першочергового отримання земельних ділянок. При цьому питання щодо відповідності поданих ними документів та розробленого проєкту землеустрою не розглядалося на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури та містобудування при виконкомі Швайківської сільської ради Бердичівського району, як це передбачено частиною першою статті 33 регламенту Швайківської сільської ради Бердичівського району. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про порушення прав Швайківської територіальної громади, які підлягають захисту в судовому порядку.

58. Судами попередніх інстанцій також правильно враховано, що

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є мешканцями Швайківської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області, а набувши у власність спірні земельні ділянки, протягом короткого проміжку часу відчужили їх на користь однієї особи - ОСОБА_5 .

59. Колегія суддів зауважує, що земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

60. Колегія суддів враховує, що чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для осіб, які не є учасниками бойових дій. Однак з огляду на порушений порядок набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки, відсутність волі власника на передання її фізичним особам, які не мають права першочергового відведення земельних ділянок відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відсутність належної перевірки правових підстав набуття ними права власності та розробленої ними технічної документації, висновки судів попередніх інстанцій про те, що передача спірних земельних ділянок у власність відповідачів не відповідає процедурі прийняття відповідних рішень, а також принципам справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати правильними.

61. Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для розгляду питання про затвердження проєктів землеустрою спірних земельних ділянок на сесії Швайківської сільської ради Бердичівського району без здійснення їх попереднього розгляду в постійних комісіях ради є необґрунтованими, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про невідкладний характер рішення сільської ради про передання земельних ділянок у приватну власність відповідачів, як це передбачено частиною другою статті 33 регламенту Швайківської сільської ради Бердичівського району.

Щодо способу захисту прав

62. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

63. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

64. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

65. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

66. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

67. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

68. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

69. Ефективним способом захисту порушеного права власника на землю, яка неодноразово відчужувалась, є витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не вимагається.

70. Встановивши, що право власності на спірні земельні ділянки набуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 неправомірно та поза волею їх власника (Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області), а у подальшому земельні ділянки були відчужені за договорами купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що ефективним способом захисту прав Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, як органу який реалізує повноваження власника комунального майна, буде саме витребування таких ділянок.

Щодо підстав для витребування спірного майна у добросовісного набувача

71. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

72. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет адекватності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

73. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

74. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

75. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

76. У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на нерухомість.

77. Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

78. Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).Якщо кінцевий набувач розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування майна, це не позбавляє його права заявити цей позов у разі ініціювання повернення майна власнику. Навіть у випадку повернення майна від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661ЦК України.

79. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 15 вересня 2020 року у справі

№ 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

80. З урахуванням встановлених у цій справі обставин вибуття спірних земельних ділянок з власності територіальної громади поза її волею, порушення порядку набуття відповідачами права приватної власності на землю, не урахування суспільного інтересу щодо розподілу землі на користь осіб, які мають першочергове право на отримання земельних ділянок, а також набуття права власності ОСОБА_5 на такі земельні ділянки на підставі оплатних цивільно-правових договорів, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку, що втручання у права останнього повною мірою відповідає як положенням статті 388 ЦК України, так і критеріям законності та пропорційності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

81. При цьому колегія суддів зауважує, що ОСОБА_5 не позбавлений права вимагати від осіб, які продали йому спірні земельні ділянки, повернення сплачених коштів за договорами купівлі-продажу.

82. В контексті оцінки пропорційності втручання держави у право власності ОСОБА_5 та забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, судами попередніх інстанцій було правильно ураховано поведінку відповідачів, зокрема, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не будучи членами Швайківської об`єднаної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області, скористались правом на безоплатну приватизацію майна зазначеної громади та у короткий проміжок часу відчужили земельні ділянки на користь однієї особи - ОСОБА_5 . У той же час, ОСОБА_5 набув за короткий час чотири земельні ділянки у межах одного масиву, загальною площею 8,0 га, поза законодавчо визначеною процедурою земельних торгів.

83. Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_5 нестиме індивідуальний надмірний тягар.

84. Ураховуючи наведене, загалом правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що застосований захід втручання у права ОСОБА_5 , з огляду на обставини вибуття спірних земельних ділянок з володіння територіальної громади, є виправданим та пропорційним поставленій меті.

85. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

86. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

87. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема в частині відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви про допит свідка, наявності обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції (розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених відповідачів), а також неправильного встановлення судами належного складу відповідачів.

88. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду в суді першої інстанції, його представники неодноразово подавали клопотання про відкладення судового розгляду справи, у тому числі засідання, у якому здійснювався розгляд справи по суті, однак такі клопотання не були оформлені належним чином, зокрема не скріплені електронним підписом. Неналежним чином заявник реалізував також своє право на подання клопотань в суді першої інстанції, зокрема в частині допиту свідка, ураховуючи, що у його задоволенні було відмовлено у зв`язку з відсутністю електронного підпису на документі, який був поданий в електронній формі (ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року). Клопотання про допит свідка, яке б відповідало вимогам процесуального закону, заявник до суду першої інстанції не подавав.

89. За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

90. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

91. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

92. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

93. З урахуванням наведеного, а також з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції щодо прийняття нових доказів (частина третя статті 367 ЦПК України), колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданого у суді апеляційної інстанції клопотання про допит свідка.

94. Доводи касаційної скарги щодо неналежності суб`єктного складу сторін спору, а саме відповідачів, є безпідставними, з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються захисту права власності територіальної громади на спірні земельні ділянки, які неправомірно вибули з комунальної власності, а тому належним відповідачем є особа, за якою зареєстровано право власності на нерухоме майно.

95. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

96. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

97. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, залишити без задоволення.

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 08 серпня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович